Ухвала

від 30.05.2024 по справі 906/575/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"30" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/575/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,

розглядаючи заяву про забезпечення позову у справі

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Фермерського господарства "Лада 2005"

2) ОСОБА_1

про стягнення 3319175,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2024 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало до суду позовну заяву про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Лада 2005" та ОСОБА_1 3319175,31 грн, з яких: 1585353,72 грн заборгованості за тілом кредиту, 148467,87 грн заборгованості за процентами та 1585353,72 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем1 зобов`язань за кредитним договором №33136926-КД-1 від 21.04.2022, а щодо відповідача2 також грунтуються на його зобов`язаннях за договором поруки №33136923-ДП-1/1 від 21.04.2022.

Також у позовній заяві позивач просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України, оскільки останнє сплатило державну гарантію (на підставі договору про надання державної гарантії на портфельній основі) за вищевказаним договором, про стягнення заборгованості з якої у тому числі подано цей позов.

28.05.2024 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить поручителю - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи подану заяву, АТ КБ "Приватбанк" вказує, що відповідач1 тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання, не здійснює щомісячних погашень заборгованості по кредиту, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість. Зазначив, що відповідач1 та поручитель - відповідач2 не вживають жодних заходів на погашення заборгованості та не мають наміру цього робити, хоча й мають майнові ресурси.

На думку заявника, незастосування заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому вважає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а не обмежується лише можливість розпоряджатися ним. На думку заявника, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх позовних вимог.

Крім того, як зазначив заявник, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Обгрунтовуючи підстави звернення із заявою про забезпечення позову, заявник зіслався на правові висновки Великої Палати Верховного суду у справі №381/4019/18 та Верховного суду у справах №908/2382/21, 902/1051/19, 911/3136/19, 913/257/18, 915/373/20, 912/1711/20, 910/10598/21.

Ухвалою суду від 30.05.2024 позовну заяву у справі №906/575/24 залишено без руху та встановлено позивачу час для усунення недоліків.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Тобто, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення о б м е ж у є п р а в о о с о б и к о р и с т у в а т и с ь т а р о з п о р я д ж а т и с ь грошовими коштами або м а й н о м, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів (висновок Верховного Суду у постанові від 11.01.2023 у cправі № 915/1567/21).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Постанова КГС ВС від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

За вказаного, суд враховує, що предметом позову у даній справі є солідарне стягнення з Фермерського господарства "Лада 2005" та ОСОБА_1 3319175,31 грн, з яких: 1585353,72 грн заборгованості за тілом кредиту, 148467,87 грн заборгованості за процентами та 1585353,72 грн заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Визначаючи спосіб забезпечення позову, позивач вказав, що в забезпечення виконання зобов`язань відповідачем-1 за кредитним договором між ним та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №33136926-ДП-1/1 від 21.04.2022 відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором №33136926-КД-1 від 21.04.2022.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд також враховує, що за умовами п. 1.2. договору поруки №33136926-ДП-1/1 від 21.04.2022, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.

Водночас суд бере до уваги, що наданими позивачем Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у власності відповідача-2 - ОСОБА_1 (інформаційна довідка №379955637) зареєстровано:

1. Земельну ділянку, кадастровий номер: 1820886800:04:000:0240, площа (га): 2.5702, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2842441718208;

2. Земельну ділянку, кадастровий номер: 1820881600:03:000:0146, площа (га): 2.4106, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666554118020;

3. Телятник-свинарник, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1929242018208, загальна площа (кв.м): 638.1, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та Інформації про транспортні засоби з Українського Бюро Кредитних Історій, відповідач 2: ОСОБА_1 ( за РНОКПП НОМЕР_1 ) має у власності наступні транспортні засоби:

1. Тип транспортного засобу: ВАНТАЖНИЙ, марка ЗИЛ, модель 5301, рік випуску 1998, об`єм (потужність) двигуна 4750 см3, колір транспортного засобу: сірий, тип транспортного засобу: вантажний, тип кузову транспортного засобу: цистерна асенізаційна, номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ;

2. Тип транспортного засобу:МОТОЦИКЛ, марка SPARK, модель SP110C-2C, рік випуску 2020, об`єм (потужність) двигуна, 110 см3, VIN: НОМЕР_3 , номер державної реєстрації: НОМЕР_4 , колір транспортного засобу: ЧЕРВОНИЙ.

3. Тип транспортного засобу: ЛЕГКОВИЙ, марка VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, рік випуску 2015, об`єм (потужність) двигуна, 1968 см3, номер державної реєстрації: НОМЕР_5 , колір транспортного засобу: БІЛИЙ, тип кузову транспортного засобу: УНІВЕРСАЛ, VIN: НОМЕР_6 ,

4. Тип транспортного засобу: ВАНТАЖНИЙ, марка КАМАЗ, модель 55111, рік випуску 1990, об`єм двигуна: 10850 см3, Номер державної реєстрації: НОМЕР_7 , колір транспортного засобу: ОРАНЖЕВИЙ, тип кузову транспортного засобу: САМОСКИД, призначення: СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ;

5. Тип транспортного засобу:ВАНТАЖНИЙ, назва марки транспортного засобу: КРАЗ, модель 250, рік випуску 1992, об`єм двигуна: 14860 м3, номер державної реєстрації: НОМЕР_8 , колір транспортного засобу: ЖОВТИЙ, тип кузову транспортного засобу: АВТОКРАН 10-20Т, VIN: НОМЕР_9 .

За вказаного, суд враховує, що наявність права власності свідчить про можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічна позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Оскільки вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, суд враховує, що предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення з позовом становив 3319175,31 грн, тому такий вид забезпечення позову, яким буде обмежено право розпоряджатися майном, що належить відповідачу2 на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд дійшов висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Правова позиція щодо співмірності та пов`язаності з предметом позову заходів забезпечення позову у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Разом з тим, суд враховує, що а р е ш т майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. З а б о р о н а на в і д ч у ж е н н я об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження є самостійними видами (способами) забезпечення позову, о б и д в а с п о с о б и з а п р а в о в о ю с у т н і с т ю о б м е ж у ю т ь п р а в о в і д п о в і д а ч а р о з п о р я д ж а т и с я с п і р н и м м а й н о м, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. (Постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19).

За вказаного, на думку суду, обґрунтованим заходом забезпечення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором про надання державної гарантії на портфельній основі, є забезпечення позову шляхом заборони відчужувати майно, що належить на праві власності відповідачу2.

Водночас вжиті судом заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, у тому числі відповідач2, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача, забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки на противагу інтересам відповідачів, поставлено у тому числі, інтереси держави щодо гарантованого повернення коштів відповідачами, які сплачені гарантом - Міністерством фінансів України у розмірі 1590353,72 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчужувати майно, що належать ОСОБА_1 , відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову задовольнити.

2. Забезпечити позов шляхом заборони відповідачу2 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія номер НОМЕР_10 , виданий 1814 України 24.04.2018 року, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), відчужувати належне йому майно, а саме:

1. Земельну ділянку, кадастровий номер: 1820886800:04:000:0240, площа (га): 2.5702, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2842441718208;

2. Земельну ділянку, кадастровий номер: 1820881600:03:000:0146, площа (га): 2.4106, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666554118020;

3. Телятник-свинарник, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1929242018208, загальна площа (кв.м): 638.1, за адресою: АДРЕСА_1 ;

4. Тип транспортного засобу: ВАНТАЖНИЙ, марка ЗИЛ, модель 5301, рік випуску 1998, об`єм (потужність) двигуна 4750 см3, колір транспортного засобу: сірий, тип транспортного засобу: вантажний, тип кузову транспортного засобу: цистерна асенізаційна, номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ;

5. Тип транспортного засобу:МОТОЦИКЛ, марка SPARK, модель SP110C-2C, рік випуску 2020, об`єм (потужність) двигуна, 110 см3, VIN: НОМЕР_3 , номер державної реєстрації: НОМЕР_4 , колір транспортного засобу: ЧЕРВОНИЙ.

6. Тип транспортного засобу: ЛЕГКОВИЙ, марка VOLKSWAGEN, модель MULTIVAN, рік випуску 2015, об`єм (потужність) двигуна, 1968 см3, номер державної реєстрації: НОМЕР_5 , колір транспортного засобу: БІЛИЙ, тип кузову транспортного засобу: УНІВЕРСАЛ, VIN: НОМЕР_6 ,

7. Тип транспортного засобу: ВАНТАЖНИЙ, марка КАМАЗ, модель 55111, рік випуску 1990, об`єм двигуна: 10850 см3, Номер державної реєстрації: НОМЕР_7 , колір транспортного засобу: ОРАНЖЕВИЙ, тип кузову транспортного засобу: САМОСКИД, призначення: СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ;

8. Тип транспортного засобу:ВАНТАЖНИЙ, назва марки транспортного засобу: КРАЗ, модель 250, рік випуску 1992, об`єм двигуна: 14860 м3, номер державної реєстрації: НОМЕР_8 , колір транспортного засобу: ЖОВТИЙ, тип кузову транспортного засобу: АВТОКРАН 10-20Т, VIN: НОМЕР_9 .

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.

Стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ід. код 14360570).

Боржник:

1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.05.2024 та може бути оскаржена.

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу

2 - позивачу (оригінал);

3,4 - відповідачам - рек.