Рішення

від 17.05.2024 по справі 908/3434/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/161/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 Справа № 908/3434/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Республіканська 51/46 (69067, м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 51/46, ідентифікаційний код 43922055)

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926)

до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239)

про визнання договору частково недійсним, визнання суми боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 56815,92 грн. безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню, зобов`язання внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до Договору № 16391 від 04.07.2022

представники сторін

від позивача: Басов Г.М., ордер № 1173031 від 17.04.2024, Скрипник Т.А., голова правління

від відповідача 1: Сарібекян Н.А., дов. № 344 від 21.12.2023, Левіна О.В., дов. № 347 від 21.12.2023

від відповідача 2: Серебрянников Д.В., дов. № 3 від 02.01.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 14.11.2023 (вх. № 3775/08-07/23) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Республіканська 51/46 до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго та до Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання з вимогами:

- визнати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладений між ОСББ Республіканська 51/46 та ПАТ Запоріжжяобленерго недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку;

- визнати заявлену позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання суму боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн. безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв`язку з помилковим включенням загально будинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії на вірних обсягів спожитої електричної енергії за: липень 2022, серпень 2022, листопад 2022, січень 2023, лютий 2023, квітень 2023, травень 2023, червень 2023, жовтень 2023;

- зобов`язати Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ Республіканська 51/46 внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку;

- зобов`язати ТОВ Запоріжжяелектропостачання у зв`язку з помилковим включенням до переліку точок комерційного обліку спожитої електричної енергії загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034, здійснити перерахування суми заборгованості за спожиту електричну енергію в період з 01.06.2022 по 01.11.2023.

Позов мотивовано тим, що Договір укладений сторонами з порушенням прав та законних інтересів позивача, в зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним в частині та підлягає перерахуванню нарахована сума боргу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16.11.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3434/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 21.11.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 28.11.2023 включно.

27.11.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 21.11.2023 та уточнена позовна заява вих. б/н від 27.11.2023 та докази сплати судового збору у сумі 2684,00 грн.

В уточненій позовній заяві позивач просив розглядати позовні вимоги (зменшені) про:

- визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ Республіканська 51/46 та ПАТ Запоріжжяобленерго недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку;

- визнання заявленої позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн. безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв`язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023;

- зобов`язання Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ Республіканська 51/46 внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку.

Ухвалою суду від 08.12.2023 прийнято позовну заяву в уточненій редакції до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3434/23; присвоєно справі номер провадження 19/161/23; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 22.12.2023.

Ухвалою суду від 22.12.2023 відкладено підготовче провадження на 17.01.2024.

26.12.2023 від відповідача 2, через підсистему «Електронний суд», надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» виконує функції Оператора системи розподілу на території Запорізької області, саме ОСР адмініструє комерційний облік електроенергії та визначає обсяги спожитої електроенергії усіма споживачами та визначає які саме споживачі входять до групи споживання електропостачальника. Спожитий/використаний обсяг електричної енергії кожного місяця надається адміністратором комерційного обліку - ПАТ «Запоріжжяобленерго». Відповідачем 2 в свою чергу направляються (надаються) рахунки у відповідності до наданого/спожитого обсягу електричної енергії складає.

28.12.2023 від позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив відповідача 2, відповідно до якої позивач вказав, що мешканці багатоповерхового будинку оплачують спожиту електричну енергію в квартирах по окремим прямим договорам, ОСББ оплачує спожиту електричну енергію за освітлення під`їзду, ліфту, східці і двору для забезпечення потреб мешканців будинку на підставі показів двох встановлених у будинку розрахункових засобів обліку. Відповідачем-2 виставляються рахунки за спожитий обсяг електричної енергії, що, з невідомих для позивача причин, періодично не співпадає з наданими ОСББ «РЕСПУБЛІКАНСЬКА 51/46» показниками електричної енергії. Точка розподілу електричної енергії для споживачів - мешканців квартир, знаходиться на межі розташування електроустановок мешканців квартир, а точка розподілу електричної енергії для споживача - ОСББ розташована на межі знаходження електроустановок ОСББ. Проте, в порушення вищевказаних вимог ПРРЕЕ, Постачальником продовжуються нарахування спожитої електричної енергії вказаними квартирами в рахунок витрат Споживача. В зв`язку з чим, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

17.01.2024 від відповідача 1, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заву, відповідно до якого останній зазначив, що позивач звернувся до відповідача 1 із заявою за вих. №01/03 від 17.03.2021р. із проханням укласти договір на розподіл електричної енергії будинку за адресою вул. Республіканська, 51/46 у м. Запоріжжя, у зв`язку зі створенням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та прийняттям загальними зборами співвласників рішення про розірвання договору з управителем ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та із проханням не здійснювати відключення данного будинку від електричних мереж, гарантуючи оплату за спожиту електричну енергію. При цьому, позивачем та ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» було підписано Акт погодження показів засобів обліку електричної енергії від 01.06.2021р. яким узгоджено покази приладів обліку, у тому числі і загального приладу обліку №8762511. 01.06.2021 позивач приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та між позивачем та відповідачем 1 було укладено письмово Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №16391 від 04.07.2022. Як зазначено в заяві-приєднання, споживач приєднується до умов Договору про розподіл з 01.06.2021р. за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктами споживача із зазначенням ЕІС-кодів за об`єктом де: комунальне навантаження ЕІС-код 62Z0855587567887, ліфти житлового будинку ЕІС-код 62Z577055187452L та загальний облік житлового будинку ЕІС-код 62Z6159505426034. Додатком № 2.1 до Договору про розподіл є Паспорт точки розподілу, де узгоджено сторонами точки комерційного обліку за ЕІС-кодом 62Z0855587567887 та ліфти житлового будинку за ЕІС-кодом 62Z577055187452L. Додатком № 2.2 до Договору про розподіл є Паспорт точки розподілу, де узгоджено сторонами точку комерційного обліку за ЕІС-кодом 62Z6159505426034 загальний облік житлового будинку. Тип і номери розрахункових електролічильників міститься в Додатку №3 до Договору про розподіл, а Актом про пломбування від 17.08.2021р. Позивачем було прийнято на відповідальне збереження розрахункові прилади обліку, в тому числі і електролічильник №8762511, тобто загальний облік житлового будинку (ЕІС-код 62Z6159505426034), того ж дня було проведено технічну перевірку засобів обліку електричної енергії до 1000В. При укладанні Договору про розподіл позивач виявив вільне волевиявлення, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і включення до переліку точок комерційного обліку загальний облік житлового будинку за ЕІС-кодом 62Z6159505426034. Таким чином, відповідач 1 посилався на те, що договір № 16391 від 04.07.2022 р. укладений згідно з вимогами чинного законодавства, визнаний сторонами, укладений із дотримання усіх істотних вимог, не порушуючи жодних прав та законних інтересів ОСББ «Республіканська 51/46». Позивач визнав всі істотні умови Договору про розподіл, у тому числі включення загальнобудинкового лічильника з ЕІС-кодом №62Z6159505426034 до точок комерційного обліку та прийняв його собі на збереження. Умови, що запропоновані ОСББ «Республіканська 51/46» до зміни в договорі ПАТ "Запоріжжяобленерго" щодо вилучення точки комерційного обліку для загального обліку житлового будинку по вул. Республіканській,51/46, не можуть бути прийнятими, так як не відповідають вимогам Правил роздрібного ринку електричної енергії та Кодексу комерційного обліку. У відповідача 1 не має підстав для укладання додаткової угоди щодо виключення лічильника загального обліку № №8762511 за ЕІС-кодом № 62Z6159505426034 із Договору про розподіл № 16391, оскільки позовні вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства України. Обсяг спожитої електроенергії житловим будинком, розташованим за адресою: вул. Республіканська, 51/46 визначається як різниця між загальним обсягом спожитої електроенергії житловим будинком, який визначається за показами засобу обліку № 8762511 та обсягом спожитої електроенергії мешканцями квартир житлового будинку по вул. Республіканська, 51/46, м. Запоріжжя, по яким відкриті особові рахунки і проводиться самостійна оплата за спожиту електроенергію та включає в себе обсяг спожитої електроенергії на технічні цілі (комунальне навантаження), який визначається за показами засобу обліку № 1008015 та обсяг спожитої електроенергії на роботу ліфтів, який визначається за показами засобу обліку № 8637585. Позивачем обрано невірний, неефективний спосіб захисту, оскільки не доведено, що умови Договору про розподіл в частині включення до переліку точок комерційного обліку - загальний облік житлового будинку за ЕІС-кодом 62Z6159505426034 порушує права чи інтереси позивача.

Ухвалою суду від 17.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 13.02.2024.

22.01.2024 від позивача, через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив відповідача 1, відповідно до якої позивач вказав, що через помилкове включення відповідачем 1 до підписаної позивачем Заяви-приєднання до договору Споживача, що була прийнята відповідачем 1 22.07.2022, загальнобудиноквого приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку, призвело до порушення законних прав та інтересів позивача в частині коректного нарахування обсягу спожитої електричної енергії безпосередньо відповідачем 1 та як наслідок, отримання рахунків за спожиту електричну енергію із завищеними сумами. Позивач не згоден із включенням відповідачем 1 загальнобудиноквого приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку. Договір № 16391 від 04.07.2022 укладений з порушенням вимог чинного законодавства, укладений без дотримання усіх істотних вимог, порушуючи права та законні інтереси ОСББ «Республіканська 51/46», укладаючи Договір з відповідачем 1, позивач розраховував, що буде сплачувати за спожиту електричну енергію на загальні потреби ОСББ «Республіканська 51/46», проте через протиправне включення загальнооблікового лічильнику до переліку точок комерційного обліку відповідачем 1, вважає, що позивач повинен сплачувати недостачу з оплати за спожиту електричну енергію всіма існуючими споживачами електричної енергії. Позивач звертався до відповідача 1, з урахуванням положень ч.ч.2,3 ст. 188 ГК Украни, проте відповідачем 1 не було враховано вимоги позивача. Позивач наголошував, що ним доведені обставини, що порушують його права та інтереси в частині включення до переліку точок комерційного обліку - загальний облік житлового будинку за ЕІС-кодом №62Z6159505426034.

13.02.2024 від відповідача 1, через підсистему «Електронний суд», подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній просив суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що при укладанні Договору про розподіл позивач виявив вільне волевиявлення, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і включення до переліку точок комерційного обліку загальний облік житлового будинку за ЕІС-кодом 62Z6159505426034. Позивачем в силу ст. 652 ЦК України не доведені обставини, на підставі яких, на його думку, змінились істотні обставини (істотні порушення договору стороною), які б сторони могли передбачити і не укладали договір, або уклали б його на інших підставах. Обсяг спожитої електроенергії житловим будинком, розташованим за адресою: вул.Республіканська, 51/46 визначається як різниця між загальним обсягом спожитої електроенергії житловим будинком, який визначається за показами засобу обліку № 8762511 та обсягом спожитої електроенергії мешканцями квартир житлового будинку по вул. Республіканська, 51/46, м. Запоріжжя, по яким відкриті особові рахунки і проводиться самостійна оплата за спожиту електроенергію та включає в себе обсяг спожитої електроенергії на технічні цілі (комунальне навантаження), який визначається за показами засобу обліку №1008015. Згідно з Договором про розподіл обсяг електроенергії спожитої на роботу ліфтів, визначається за показами засобу обліку електроенергії №8637585. дії ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо нарахування обсягів спожитої електричної енергії позивачу, а також щодо укладання договору про розподіл № 16391 відповідають нормам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 13.02.2024 підготовче засідання відкладено на 11.03.2024.

11.03.2024 від відповідача 1, через підсистему «Електронний суд», подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими, необ`єктивними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 11.03.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 11.04.2024.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання призначено на 18.04.2024.

03.04.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вказав, що Договір № 16391 від 04.07.2022 р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства, укладений без дотримання усіх істотних вимог, порушуючи права та законні інтереси ОСББ «Республіканська 51/46». Точка розподілу електричної енергії для споживачів - мешканців квартир, знаходиться на межі розташування електроустановок мешканців квартир, а точка розподілу електричної енергії для споживача - ОСББ розташована на межі знаходження електроустановок ОСББ. Через помилкове включення відповідачем 1 до підписаної позивачем 01.06.2021 Заяви-приєднання до договору Споживача загальнобудиноквого приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку, призвело до порушення законних прав та інтересів позивача в частині некоректного нарахування обсягу спожитої електричної енергії безпосередньо позивачем та як наслідок, отримання рахунків за спожиту електричну енергію із завищеними сумами.

Ухвалою суду від 18.04.2024 відкладено судове засідання на 17.05.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2024 перед вступним словом заявив усне клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ФОП Котову А.В.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Статтею 207 ГПК України встановлено, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2).

Враховуючи, що позивачем заявлено клопотання про залучення третьої особи на стадіїі розгляду справи по суті, доказів поважності причин не заявлення такого клопотання в підготовчому провадженні представником позивача не подано, суд залишає клопотання позивача про залучення третьої особи без розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні 17.05.2024 позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача 1 в судовому засідання 17.05.2024 заперечили проти задоволення позову, просили суд в позові відмовити.

Представник відповідача 2 в судовому засідання 17.05.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, 02.12.2020 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Республіканська 51/46.

31.05.2021 між ОСББ Республіканська 51/46 та ТОВ Місто для людей Запоріжжя був укладений Договір № 31/05/2021-03 про розірвання Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25/06/2019-03 від 01.07.2019. Згідно з п. 1 вищезазначеного Договору про розірвання Сторони прийшли до згоди розірвати з 31.05.2021 Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25/05/2019-03 від 01.07.2019, та підписати Акт погодження показів засобів обліку електричної енергії для проведення розрахунків.

Таким чином, житловий будинок за адресою: вул. Республіканська/Сеченова, 51/46 перейшов від управління ТОВ Місто для людей Запоріжжя до нової створеної юридичної особи ОСББ Республіканська 51/46, при переході ОСББ Республіканська 51/46 отримали від колишнього управителя технічну документацію, яка не змінювалась, про що свідчить Аки приймання-передачі технічної документації від 31.05.2021.

З 01.01.2019 р. ПАТ Запоріжжяобленерго розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 р. № 1415. Тобто з 01.01.2019 р. Відповідач 1 є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу. Відносини у сфері надання послуг зокрема розподілу електричної енергії врегульовано Законом України Про ринок електричної енергії, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312 (далі ПРРЕЕ) (зі змінами), Кодексом комерційного обліку електричної енергії від 14.03.2018 р. № 311 (далі ККОЕЕ) (у редакції постанови НКРЕКП від 01.01.2021 № 2451). На виконання вимог законодавства у сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 р. № 1415 Відповідачем 1, для забезпечення публічності, розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Заяви-приєднання.

04.07.2022 ОСББ «Республіканська 51/46 підписали заяву-приєднання до договору №16391 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, приєднання відбулось з 01.06.2021 (Договір про розподіл), про що зазначено в заяві-приєднання.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства України в сфері електроенергетики, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання і укладений між сторонами в редакції відповідача 1, опублікованої на сайті http//www.zoe.com.ua.

Отже, з 01.06.2021 на підставі заяви-приєднання до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, ОСББ Республіканська 51/46 отримує від ПАТ «Запоріжжяобленерго» послуги з розподілу електричної енергії.

Додатком № 2.1 до Договору про розподіл є Паспорт точки розподілу, де узгоджено сторонами точки комерційного обліку за ЕІС-кодом 62Z0855587567887 та загальний облік за ЕІС-кодом 62Z6159505426034.

Додатком № 2.2 до Договору про розподіл є Паспорт точки розподілу, де узгоджено сторонами точку ліфти житлового будинку за ЕІС-кодом 62Z577055187452L.

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є постачальником електричної енергії на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 31.07.2018 № 807 та постачальником універсальної послуги на території Запорізької області відповідно до постанови НКРЕКП № 1268 від 26.10.2018 (загально доступною інформація, розміщена на сайті НКРЕКП: https://www.nerc.gov.ua).

Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та ОСББ Республіканська 51/46 було укладено публічний договір № 84 від 04.07.2022 про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, шляхом підписанням заяви-приєднання.

Позивач посилався на те, що ним було встановлено, що квартири АДРЕСА_1 , мають опломбовані лічильники електричної енергії, але не мають особових рахунків.

ОСББ Республіканська 51/46 було надіслано лист №01/12 від 08.12.2022 ПАТ «Запоріжжяобленерго» з проханням надати особові рахунки власникам зазначених квартир № 62, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

На вказаний вище лист, ПАТ «Запоріжжяобленерго» надало відповідь №74-74/65 від 06.01.2023р., відповідно до якої зазначено, що ОСББ Республіканська 51/46 повинно надати до ПАТ «Запоріжжяобленерго»: списки мешканців у вигляді таблиці із вказанням адреси об`єкту споживача, поштового індексу, номера мобільного телефону, П.І.Б.. договірну потужність кожного об`єкту споживача, виходячи з загальної потужності, виходячі з існуючого договору про розподіл електроенергії: придбати засіб комерційного обліку електричної енергії. Також зазначеної відповіддю був наданий алгоритм підключення споживачів.

Позивач вказував, що відповідач 2, через протиправне включення загальнооблікового лічильнику до переліку точок комерційного обліку, нараховує позивачу недостачу з оплати за спожиту електричну енергію всіма існуючими споживачами електричної енергії, що знаходяться у будинку АДРЕСА_5 . Проте, постачання/розподіл електричної енергії споживачам-мешканцям будинку, в якому утворено ОСББ Республіканська 51/46, здійснюється на підставі окремих/самостійних договорів з кожним із споживачів. Облік такої електричної енергії здійснюється за показами поквартирних приладів обліку.

Позивач посилався на те, що відповідачем 2 виставляються рахунки за спожитий обсяг електричної енергії, що не співпадає з наданими ОСББ Республіканська 51/46 показниками електричної енергії, що надсилаються на виконання умов Договору №16391 від 04.07.2022.

Здійснивши порівняльну таблицю позивачем встановлено, що показники позивача та відповідача 2 є тотожними в наступні періоди: вересень 2022, жовтень 2022, грудень 2022, березень 2023, липень 2023, серпень 2023р, вересень 2023, натомість показники позивача та відповідача 2 не є тотожними в наступні періоди: липень 2022, серпень 2022, листопад 2022, січень 2023, лютий 2023, квітень2023, травень 2023, червень 2023, жовтень 2023.

Позивачем було надано відповідачу 1 лист №1 від 16.03.2023 з проханням зробити перерахунок виставлених рахунків, згідно приладів обліку, оскільки встановлено наявне підключення до лічильника загального обліку обладнання АТ «Запоріжгаз», яке споживає електричну енергію й сплачує, відповідно до виставлених рахунків ці ж показники спожитої електричної енергії додають до витрат позивача та відповідно додаються до загальної суми заборгованості за спожиту електричну енергію.

Позивач зазначив, що відповідачем 1 не зроблено перерахунок обсягу спожитої електричної енергії, з урахуванням вимог позивача.

За результатами проведеного обстеження представником відповідача 1 загальнобудинкових електричних мереж позивача, було складено акт-обстеження від 07.04.2023, відповідно до якого було встановлено, що обладнання АТ «Запоріжгаз», на підставі договору № 930 підключено від групи квартирного навантаження споживання електричної енергії, в однолінійній схемі субспоживач АТ «Запоріжгаз» не вказаний, запропоновано внести відповідні зміни в однолінійну схему житлового будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, керуючись ч. 2. ст. 188 Господарського кодексу України, позивач звернувся до відповідача 1 з пропозицією за вих. № 3/04 від 25.04.2023 про внесення змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №16391 від 04.07.2022, а саме - на виключення з переліку точок комерційного обліку лічильник за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках №1, №2.1, №3.

Відповідачем 1 було надіслано позивачу лист-відповідь вих. №71-35/319 від 29.05.2023, відповідно до якої відповідач 1 зазначив, що вузол обліку електричної енергії відповідає нормам діючого законодавства.

У відповідь на лист-відповідь відповідача 1 вих. №71-35/319 від 29.05.2023, позивачем листом вих. № 1/06 від 01.06.2023 було надіслано протокол розбіжностей до запропонованої до підписання Додаткової угоди від 26.04.2023 про внесення змін до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №16391 від 04.07.2022 та Додаткову угоду у двох екземплярах.

Позивач зауважив, що відповідну додаткову угоду до Договору №16391 сторонами не укладено.

Позивачем було отримано від відповідача 1 лист №007-67/3719 від 11.07.2023 щодо здійснення перерахунку обсягів спожитої електричної енергії та підписання актів звіряння взаємних розрахунків спожитої електричної енергії житловим будинком, розташованим за адресою: вул. Республіканська, 51/46 у м. Запоріжжя. До зазначеного листа було додано таблицю обсягів спожитої електроенергії мешканцями будинку за період з 01.06.2021 по 30.06.2023.

Не погоджуючись з отриманими у листі №007-67/3719 від 11.07.2023 актами звіряння спожитої електричної енергії, позивачем було надіслано відповідачу 1 відмову за вих. №1/08 від 01.08.2023 стосовно підписання зазначених актів та запропоновано узгодити за сім робочих днів до бажаної дати зняття показань з засобів обліку електричної енергії з головою правління Об`єднання час та дату прибуття відповідальних осіб з боку ПАТ Запоріжжяобленерго для зняття показань лічильників у присутності голови правління ОСББ Республіканська 51/46.

19.10.2023 Позивачем було отримано попередження №55/3138 від 13.10.2023 від відповідача 2 про припинення (обмеження) електропостачання (розподілу) електричної енергії, у зв`язку з невиконанням умови Договору №16391 про постачання електричної енергії, в частині оплати за спожиту електричну енергію в розмірі 45 532,56 грн.

Як зазначає позивач, 06.11.2023 ним було отримано від відповідача 2 рахунок №55016391231019 від 06.11.2023 про сплату за фактично спожиту електричну енергію в розмірі 56 815,92 грн.

Ознайомившись із вищезазначеним Попередженням та рахунком, позивач дійшов висновку, що розмір заборгованості в розмірі 56 815,92 грн є безпідставним. Окрім цього, Договір №16391, укладений із порушенням прав та законних інтересів ОСББ Республіканська 51/46 та вимог чинного законодавства.

Вище викладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про:

- визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ Республіканська 51/46 та ПАТ Запоріжжяобленерго недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку;

- визнання заявленої позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн. безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв`язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023;

- зобов`язання Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ Республіканська 51/46 внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом вище, позивач з 01.06.2021 р. приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, шляхом надання до відповідача 1 заяви-приєднання та паспортів точок підключення об`єкта споживача.

04.07.2022 позивач уклав із відповідачем 1письмовий договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391.

У додатках до Договору про розподіл №№ 1, 2.1, 2.2, 3, 8, 9, 10, 12 міститься інформація про прилади обліку, у тому числі про спірний загальнобудинковий прилад обліку № 8762511.

Договір про розподіл № 16391 був підписаний позивачем та відповідачем 1, скріплений печатками без зауважень, сторони досягли усіх істотних умов по договору, будь-яких претензій щодо укладеного договору та додатків до нього у позивача не виникало.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Таким чином, позивачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається підстав, відповідно до яких могли б відбутись істотні зміни обставин (істотні порушення договору стороною), які б сторони могли передбачити і не укладали договір, або уклали б його на інших підставах.

Згідно із вимогами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та пункту 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яким унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Сполученого Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес якої або право порушено, може скористатись способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатись можливістю вибору між декілька ми іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що визначений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечить завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (частині першій статті 2 ЦПК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц зазначено, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.21 справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

Велика Палата Верховного Суду також зверула увагу, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, щодо вимоги позивача про визнання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ Республіканська 51/46 та ПАТ Запоріжжяобленерго недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки не матиме тих юридичних наслідків, на які розраховує сторона. Оскільки інші додатки до цього договору також містять інформацію щодо загальнобудинкового приладу обліку і не заперечуються позивачем, за поясненнями відповідача 1 визначення обсягів споживання позивача, в т.ч. на підставі даних спірного лічильника буде продовжуватись.

Пунктом 2.1.10 ПРРЕЕ передбачено, що під час оформлення заяви-приєднання, паспорту точки розподілу оператор системи використовує наявну у нього інформацію за об`єктом розподілу, достатню для проведення розрахунків, зокрема: - про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; - щодо однолінійної схеми електропостачання об`єкта; - щодо розрахункових засобів вимірювальної техніки обсягу активної та реактивної електричної енергії та рівня потужності (тип, марка, технічні характеристики тощо); - щодо дозволеної (договірної) величини електричної потужності; - щодо технічних даних силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі/розподілу електричної енергії, якими здійснюється розподіл електричної енергії (для об`єктів споживачів, для яких розрахункові засоби вимірювальної техніки встановлені не на межі балансової належності).

Відповідно до п. 2.1.11 ПРРЕЕ, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії має містити такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду домовленостей: - найменування оператора системи та споживача, узгоджений паспорт точки розподілу; - місце і дату укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії; - режим розподілу (у тому числі режим роботи електроустановки непобутового або колективного побутового споживача, величини приєднаної та дозволеної потужності об`єкта із розділом за площадками вимірювання), порядок контролю показників якості електричної енергії та якості електропостачання; - порядок розрахунків, включаючи умови їх призупинення та поновлення; - відповідальність сторін за невиконання умов договору, підстави і порядок її застосування - строк дії договору; - умови та порядок внесення змін до договору та його розірвання; - місцезнаходження, банківські реквізити сторін; - заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті електричної енергії та потужності в енергосистемі; - перелік випадків, коли розподіл (передача) електричної енергії може бути обмежений споживачу, та порядок обмеження.

Згідно з п. 2.1.12 ПРРЕЕ передбачено, що невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: - паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; - заява-приєднання у разі її надання споживачем; - інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

У додатках до Договору про розподіл міститься інформація про прилади обліку, у тому числі про спірний загальнобудинковий прилад обліку.

Таким чином, прийняття рішення про визнання недійсним договору 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ Республіканська 51/46 та ПАТ Запоріжжяобленерго в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку не призведе до досягнення позивачем мети, з якою він звертався за захистом своїх прав, а поданий позов не буде направлений на ефективний спосіб захисту порушеного права.

Як вже зазначалось вище, якщо на виконання спірного правочину сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання Договору 16391 від 04.07.2022, укладеного між ОСББ Республіканська 51/46 та ПАТ Запоріжжяобленерго недійсним в частині включення загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за електричним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 у Додатках № 1, № 2.1, № 3 до переліку точок комерційного обліку є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання заявленої позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн. безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв`язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023, суд зазначає, що дана вимога є вимогою про встановленню факту, а не вимогою про стягнення коштів.

Суд зазначає, що вимога про встановлення факту визнання заявленої суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн. безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Звертаючись із позовом про встановлення факту, позивачем фактично ставиться питання про встановлення юридичного факту, що виходить за межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання заявленої позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання суми боргу за спожиту електричну енергію станом на 01.11.2023 у розмірі 56 815,92 грн. безпідставною та такою, що підлягає перерахуванню у зв`язку з помилковим включенням загальнобудинкового приладу обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 до переліку точок комерційного обліку та зазначення у рахунках на оплату спожитої електричної енергії не вірних обсягів спожитої електричної енергії в період з 01.06.2022 по 01.11.2023 не підлягає задоволенню, з огляду на обрання неналежного способу захисту.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ Республіканська 51/46 внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 9 ст.238 ГПК України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Отже, приписами процесуального закону встановлено, що у випадку прийняття рішення у спорі, що виник при укладанні додаткової угоди резолютивна частина обов`язково повинна містити умови, на яких ця угода повинна бути укладена та якими в подальшому сторони будуть керуватися у своїх взаємовідносинах.

Судом встановлено, що заявляючи вимогу про зобов`язання укласти додаткову угоду позивачем не визначено конкретні пункти та додатки до договору, які підлягають зміні, до позовної заяви не надано додаткової угоди про укладення якої просить позивач. Також, суд звертає увагу, що така Додаткова угода не направлялась і відповідачу 1.

Обраний позивачем спосіб захисту, зокрема, зобов`язання Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ Республіканська 51/46 внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022 без викладення в резолютивній частині позову умов такої Додаткової угоди, без подання самої Додаткової угоди не є належним способом захисту з урахуванням обов`язку суду, передбаченого ч. 9 ст.238 ГПК України, щодо зазначення в резолютивній частині рішення умов, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору (Додаткової угоди).

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго шляхом укладення відповідної додаткової угоди з ОСББ Республіканська 51/46 внести зміни до Договору № 16391 від 04.07.2022, згідно яких загальнобудинковий прилад обліку спожитої електричної енергії за енергетичним ідентифікаційним кодом 62Z6159505426034 буде виключено з переліку точок комерційного обліку є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Це стосується позивача, який має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 30.05.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.