Рішення

від 22.05.2024 по справі 908/1042/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/86/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 Справа № 908/1042/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600)

до відповідача: Акціонерного товариства Інститут титану (пр. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 00201081)

про стягнення 695 270 грн 17 коп.

за участю представників

від позивача: Рудюк Ю.А., довіреність № 65 від 26.12.2023, в режимі відеоконференції

від відповідача: Кравець О.О., адвокат, ордер серія АР № 1068871 від 07.05.2024, в режимі відеоконференції

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства Інститут титану про стягнення 297 179 грн 86 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію, 223 841 грн 90 коп. 15 % річних, 174 248 грн 41 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 позовну заяву передано судді Дроздовій С.С., присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1042/24.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1042/24, присвоєно справі номер провадження 27/86/24. Визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.05.2024.

Ухвалою суду від 19.04.2024 задоволена заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго про проведення судового засідання 13.05.2024 о 10 год. 30 хв в режимі відеоконференції.

08.05.2024 через підсистему Електронний суд від представника Акціонерного товариства Інститут титану Кравець О.О., до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

10.05.2024 представником Акціонерного товариства Інститут титану Кравець О.О., через підсистему Електронний суд, поданий до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 13.05.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 22.05.2024.

22.04.2024 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2024 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача 297 179 грн 86 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію, 223 841 грн 90 коп. 15 % річних, 174 248 грн 41 коп. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.05.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні, на підставах викладених у відзиві, зазначив, що загальна сума 15 % річних та інфляційних втрат становить 398 090,31 грн.,що значно перевищує суму основної заборгованості. Нарахування позивачем 15 % річних у такому розмірі не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а отже надає суду право на зменшення загального розміру відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. На думку відповідача розумним, справедливим та пропорційним є зменшення розміру стягуваних з відповідача на користь позивача процентів річних до рівня встановленого законом, тобто до трьох процентів річних. Стягнення на користь позивача з відповідача суми 15 % річних, без проведення їх зменшення, є надмірним майновим тягарем для останнього, що призведе до унеможливлення виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар буде невиправдано обтяжливим та непосильним. Згідно розрахунку, який виконаний відповідачем, сума 3 процентів річних за неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань становить 44 768,40 грн. Також відповідач зазначив, що АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» до 01.08.2023 року не було обізнано з умовами укладеного з ДП ЗД «Укрінтеренерго» договору приєднання, оскільки ані примірник такого договору, ані адреса розміщення в мережі інтернет такого Договору на адресу відповідача від позивача не надходила. Необізнаність АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» з умовами Договору приєднання мало наслідком необізнаність останнього з порядком виконання такого Договору та відповідальністю, яка передбачена за його невиконання. Відповідач зазначив, що на даний момент АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» перебуває у тяжкому фінансовому стані, який виник у зв`язку із наступними обставинами, а саме: збройна агресія російської федерації з 24.02.2022 р.; небажання Замовників проводити закупівлю інжинірингових послуг через збройну агресію російської федерації з 24.02.2022 р. та відсутність впевненості виконання замовлень в умовах форс-мажорних обставин; виїзд працівників з території м. Запоріжжя Запорізької області у західні регіони країни та закордон в результаті чого не можливість приймати участь у повному спектрі інжинірингових та наукових послуг; переведення працівників на призупинення дії трудових договорів через збройну агресію російської федерації з 24.02.2022 р.; зупинка ЗТМК через збройну агресію російської федерації з 24.02.2022 припинення можливості виконання замовлень на переробку титану губчатого (подрібнення до фракції 2+0), та можливості проведення закупівлі титану губчастого та його переробки й постачання порошків титану губчастого потенційним Замовникам; відсутність підтримки з боку держави як основного акціонера, відсутність держзамовлень у сфері наукового розвитку титанової галузі країни та проведення

модернізація підприємств титанової галузі України; відсутність грошового (або матеріального) відшкодування при пошкодженнях інфраструктури на території структурних підрозділів АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ»; внесення м. Запоріжжя та Запорізької області у санкційний список OFAC, в результаті чого виникає затримка отримання грошової оплати за виконану роботу для закордонних Замовників. Станом на 14 грудня 2023 року існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС становить 2 869 830,17 грн. АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» планує якомога швидше закрити вищезазначені боргові зобов`язання на початку 2024 року після виконання контрактів(у), основні надходження від яких очікуються у 1-3 кварталі 2024 року. Вказана заборгованість не погашена до теперішнього часу.

У судовому засіданні 22.05.2024, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 Державному підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Положенням частини 6 статті 64 Закону України Про ринок електричної енергії встановлено, що постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник останньої надії оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (додаток 7 до Правил).

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 «Комерційна пропозиція № 2 до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Пунктом 66 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" (далі - ПОН) на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року; визначено територією провадження діяльності зазначеного підприємства територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до п. 3.4.2 ПРРЕЕ Постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил рийку «на добу наперед» та внутрішньо добовому ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником та в інших випадках, передбачених цими Правилами.

За приписами п. 3.4.3 ПРРЕЕ Постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Також Постачальник зобов`язаний повідомляти споживача па своєму вебсайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (пін) у строки, визначені порядком формування піни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії».

Згідно з п. 3.4.4 ПРРЕЕ Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 до Договору "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018", Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником останньої надії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

27.12.2018, на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 3.4.1 ПРРЕЕ 27.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго», як Постачальник «останньої надії» на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розмістило: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію № 2 до договору; додаток № 1 до комерційної пропозиції № 2.

Судом встановлено, що між позивачем, який виконує функції постачальника останньої надії (Постачальник) та відповідачем у справі, Споживач укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 27.12.2018 (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника останньої надії та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312.

Відповідно до п. 1.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії цей договір є публічним договором приєднання споживача до договору, який регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником останньої надії (далі - Постачальник) Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до Договору на умовах, визначених Законом України Про ринок електричної енергії, Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі:

банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону.

В пункті 3.4 договору встановлено, що електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

Відповідно до п. 3.7 договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ уразі укладення договору між сторонами.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) визначення ціни за електричну енергію.

Пунктом 5.7 договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з пунктами 5.8, 5.10 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Як зазначено в преамбулі комерційної пропозиції № 5 дана комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір).

Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції.

Відповідно комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 ціна на електричну енергію формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179.

Умовами п. 6.2 договору споживач, серед іншого, зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором.

Відповідно до п. 7.1 договору встановлено, що постачальник має право отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до умов договору та чинного законодавства.

У пункті 13.1 передбачено, що договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 споживач сплачує 100 % від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

У комерційній пропозиції № 2 від 27.12.2018 встановлено, що за внесення платежів передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем стягується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань або неналежне виконання зобов`язань припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

Відповідно до даних ПАТ Запоріжжяобленерго ним як оператором системи розподілу в період січень 2019 року надано відповідачу послугу з розподілу в обсязі 97 181 кВт/год.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем на підставі отриманих від ПАТ «Запоріжжяобленерго» (як оператора системи розподілу) звітів про фактичне споживання відповідачем електричної енергії за січень - лютий 2019 р. складені наступні розрахункові документи:

- рахунок № 000000201081/07/О01/03130 від 09.02.2019 на суму 297 179 грн 86 коп. та Акт № 000208 від 31.01.2019 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 94 181 кВт*год на суму 297 179 грн 86 коп. (з ПДВ).

Вказані акт та рахунок направлялися на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та отримані останнім 14.02.2019, про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0100172239450);

Матеріали справи не містять оформлених відповідачем зауважень до акту купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 року.

З наведеного слідує, що рахунок на оплату та акт купівлі-продажу електроенергії за спірний період за своїм змістом засвідчують факт отримання споживачем електроенергії та зобов`язують останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію відповідно до укладеного договору.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 297 179 грн 86 коп., що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 року.

У зв`язку із невиконання відповідачем взятих на себе за умовами договору зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за поставлену протягом січня 2019 року електричну енергію в розмірі 297 179 грн 86 коп.

Крім, суми основного боргу в розмірі 297 179 грн 86 коп. позивач просить суд стягнути 15 % річних у розмірі 223 841 грн 90 коп. та 174 248 грн 41 коп. інфляційних витрат.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати за спожиту електричну енергію стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Позивач надіслав відповідачу вимогу № 44/11-2118ПОН від 05.07.2023 про сплату боргу.

Листом від 06.07.2023 № 110 посилаючись на Указ президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення воєнного стану в Україні, лист Торгово-промислової палати України щодо підтвердження форс-мажорних обставин № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, Акціонерне товариство Інститут титану повідомило Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго про неможливість вжити будь-які заходи щодо ситуації, яка склалася та просило надати розстрочку по виплаті заборгованості. Даним листом відповідач гарантував повну оплату заборгованості за постачання та розподіл електричної енергії, у разі підтвердження її наявності, після здійснення виплат першочергових заборгованостей за захищеними статтями, які передбачені діючим законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Одним із видів договорів, що укладаються для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, є договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (п. 16 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведених норм та за встановлених судом обставин між позивачем, який виконує функції постачальника "останньої надії", та відповідачем існують договірні відносини на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначений позивачем на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 3 до цього договору, що опубліковані на офіційному веб-сайті позивача https://uie.kiev.ua.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки електричної енергії.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч. 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Відповідно до пункту 1.2.9. ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Згідно частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.

За умовами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та, відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

За умовами п. 1.2.6. ПРРЕЕ, оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Згідно з п. 10 ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470, а саме пп. 29 п.2.2. встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Так, в матеріалах справи наявний Звіт фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД Укрінтеренерго» за січень лютий 2019 року.

Також позивачем було направлено відповідачу Акт купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період та рахунок, що підтверджується матеріалами справи.

Під час розгляду справи відповідач обставину отримання вищевказаних рахунків від позивача не заперечив, а також не спростував вірність здійснених позивачем розрахунків.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати вартості отриманої у спірному періоді електроенергії.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що не порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, вищезазначені норми права прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач доказів сплати суми основного боргу в розмірі 297 179 грн 86 коп. не надав.

Тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 297 179 грн 86 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 27.12.2018 підтверджено матеріалами справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 223 841 грн 90 коп. 15 % річних, 174 248 грн 41 коп. інфляційних втрат.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У комерційній пропозиції № 2 від 27.12.2018 встановлено, що за внесення платежів передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем стягується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 15% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 15 % річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Заявлені до стягнення 15 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши надані розрахунки 15% річних у загальній сумі 223 841 грн 90 коп. 15 % річних за період з 22.02.2019 по 29.02.2024 та 174 248 грн 41 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2019 по лютий 2024, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Відповідач у відзиві просив зменшити розмір 15 % річних. Посилався на те, що предметом заявленого позова ДП ЗД «Укрінтеренерго» позову є стягнення з АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» 297 179 грн 86 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію, 223 841 грн 90 коп. 15 % річних, 174 248 грн 41 коп. інфляційних втрат. Загальна сума 15 % річних та інфляційних втрат становить 398 090,31 грн., що значно перевищує суму основної заборгованості. Нарахування позивачем 15 % річних у такому розмірі не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а отже надає суду право на зменшення загального розміру відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. На думку відповідача розумним, справедливим та пропорційним є зменшення розміру стягуваних з відповідача на користь позивача процентів річних до рівня встановленого законом, тобто до трьох процентів річних. Стягнення на користь позивача з відповідача суми 15 % річних, без проведення їх зменшення, є надмірним майновим тягарем для останнього, що призведе до унеможливлення виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар буде невиправдано обтяжливим та непосильним. Згідно розрахунку, який виконаний відповідачем, сума 3 процентів річних за неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань становить 44 768,40 грн. АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» не було обізнано з умовами договору приєднання укладеного з ДП ЗД «Укрінтеренерго». На адресу АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» від ДП ЗД «Укрінтеренерго» надійшов лист № 44/11-2118/ПОН від 05.07.2023 року про сплату боргу за спожиту електричну енергію. АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» листом від 06.07.2023 повідомило ДП ЗД «Укрінтеренерго» про необхідність надання документів, у т.ч. Договору, актів, рахунку, які підтверджують заборгованість. У відповідь на вказаний лист відповідача ДП ЗД «Укрінтеренерго» надіслано на його адресу лист від 01.08.2023 року № 44/11-2488/ПОН у якому повідомило про зміст укладеного сторонами договору та одночасно долучило до цього листу Документи, які підтверджують виниклу заборгованість. АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» до 01.08.2023 не було обізнано з умовами укладеного з ДП ЗД «Укрінтеренерго» договору приєднання, оскільки ані примірник такого договору, ані адреса розміщення в мережі інтернет такого Договору на адресу відповідача від позивача не надходила. Необізнаність АТ «ІНСТИТУТ ТИТАНУ» з умовами Договору приєднання мало наслідком необізнаність останнього з порядком виконання такого Договору та відповідальністю, яка передбачена за його невиконання.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Однак, 15% річних та інфляційні втрати не є неустойкою. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 15 % річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18.

Посилання відповідача на відповідні рішення у справах щодо зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних, судом відхиляються, оскільки зазначені рішення прийнято за інших предмета і підстав позову, іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, інших фактичних обставин та зібраних доказів, ніж у даній справі.

Одночасно з приводу доводів відповідача про неможливість виконання ним зобов`язання зі сплати заборгованості з огляду на фінансовий стан, суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19)), а також висновки Верховного Суду, згідно з якими чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання (постанова від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17).

Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Водночас, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України у підтвердження наявності обставин, які мають юридичне значення для зменшення загального розміру відсотків річних, відповідачем не надано, а викладені відповідачем у відзиві на позов заперечення не є безумовними, самостійними та достатніми підставами для зменшення заявлених до стягнення нарахувань.

З огляду наведене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 15 % річних. Відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру суми 15 % річних не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства Інститут титану про стягнення 297 179 грн 86 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію, 223 841 грн 90 коп. 15 % річних, 174 248 грн 41 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач надав докази в підтвердження наявності заборгованості.

Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати заборгованості у спірному періоді, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, сума витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп., заявлені відповідачем у відзиві, не підлягають відшкодуванню відповідачеві за рахунок позивача, оскільки позовні вимоги задоволенні.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго до Акціонерного товариства Інститут титану задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Інститут титану (пр. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 00201081) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) 297 179 (двісті дев`яносто сім тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 86 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію, 223 841 (двісті двадцять три тисячі вісімсот сорок одна) грн 90 коп. 15 % річних, 174 248 (сто сімдесят чотири тисячі двісті сорок вісім) грн 41 коп. інфляційних втрат, 8 343 (вісім тисяч триста сорок три) грн 24 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено і підписано 31.05.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.