Рішення

від 30.05.2024 по справі 910/2178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2024Справа № 910/2178/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгалекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничий центр аграрних інновацій та технологій «Агросистеми»

про стягнення 245075,93 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансгалекс» (далі - позивач, ТОВ «Трансгалекс») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничий центр аграрних інновацій та технологій «Агросистеми» (далі - відповідач, ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми») 245 075,93 грн, з яких: 201 893,50 грн основного боргу, 35 128,24 грн пені, 5094,16 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2 960,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 2-04/05/2023 на транспортно-експедиційні послуги від 04.05.2023 та Договорів-заявок до нього в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку було нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/2178/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив та встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також вказаною ухвалою попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).

Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 04.03.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600253767658) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 04.03.2024, який направлявся на адресу ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми»: 03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 10, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до абз. 3 п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справа № 917/1998/19 та від 06.07.2021 у справі № 921/494/20.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.03.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

13.05.2024 від представника позивача надійшла заява про розподіл між сторонами витрат на правничу/правову допомогу із долученням відповідних документів.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.05.2023 між ТОВ «Трансгалекс» (далі - Перевізник) та ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» (далі - Замовник) був укладений Договір № 2-04/05/2023 на транспортно-експедиційні послуги (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, даний Договір регулює порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученнях.

Конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в договорі-заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору після узгодження з Перевізником умов перевезень Замовник надає договір-заявку по електронній пошті. Після отримання договору-заявки сторони погоджують усі істотні умови договору-заявки і у разі досягнення спільної згоди, щодо умов Перевізник надає Замовнику підтвердження про прийняття до виконання договору-заявки, при цьому надає інформацію про транспортний засіб, який буде перевозити вантаж.

Оплата вартості послуг за перевезення проводиться згідно виставленого рахунку, який надається Перевізником. Розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 5 днів з часу вимоги про оплату (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 5.2. Договору, порядок і форми оплати за перевезення визначаються в кожному конкретному випадку відповідно до договору-заявки.

Умовами п. 5.3. Договору передбачено, що фактом надання послуг є акт виконаних робіт (далі - Акт), підписаний уповноваженими представниками Сторін. Сторони погодилися, що послуги вважаються повністю прийнятими Замовником у разі, якщо Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів не надав підписаний примірник Акту і не надав акт заперечень до нього.

Відповідно до п. 6.6. Договору, у разі невиконання Сторонами термінів взаєморозрахунків, винна Сторона сплачує пеню за погодженням з іншою Стороною, а у разі відсутності такого погодження - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Даний Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь якому випадку до повного та належного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про відмову від його продовження, він вважається пролонгований на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо інше не буде визначено у додатковій угоді до Договору (п. 9.1. та п. 9.2. Договору).

На підставі вказаного Договору сторонами були укладені Договори-заявки № 18, № 20 та № 21 від 02.08.2023, № 22 та № 23 від 08.08.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування до договору за № 2-04/05/2023 від 04.05.2023, за умовами яких Перевізник зобов`язувався надати Замовнику послуги з транспортно-експедиторського супроводження перевезення вантажу (Біг-беги з кукурудзою/ Біг-беги з ріпаком) автомобільним транспортом до місця розвантаження (пункт призначення/адреса розвантаження: Jеsenik nad Odrou, 296.742 33. Republika Czeska); маршрут перевезення: м. Жовква (Україна) - м. Jеsenik nad Odrou (Чехія); адреса завантаження: Україна, м. Жовква, вул. Лесі Українки, буд. 77; вартість послуг: 1 000,00 євро у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день виставлення рахунку на момент розвантаження авто; умови оплати: безготівковий рахунок, на момент розвантаження авто; документи, які потрібні для оплати перевезення: рахунок на оплату перевезення, договір-заявка, акт виконаних робіт, підписані та надані в електронному вигляді. Ел. адреса ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми»: nvc.agrosystems@gmail.com.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору були надані транспортно-експедиторські послуги відповідачу на загальну суму 201 893,50 грн (з яких експедиційна комісія по території України у розмірі 4 991,00 грн), що підтверджується наданими в матеріли справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 02.08.2023, від 04.08.2023, від 07.08.2023 та від 08.08.2023 та Актів надання послуг № 323-003502 від 09.08.2023 на суму 40 001,00 грн, № 323-003503 від 09.08.2023 на суму 40 110,00 грн, № 323-003457 від 11.08.2023 на суму 40 284,00 грн, № 323-003607 від 11.08.2023 на суму 40 284,00 грн, підписаних представниками сторін та засвідченіих їх печаткою, та Актом надання послуг № 323-003608 від 14.08.2023 на суму 41 214,50 грн без підпису ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми».

Позивачем також були виставлені рахунки на оплату на загальну суму 201 893,50 грн (з яких експедиційна комісія по території України у розмірі 4 991,00 грн), а саме: № 323-003502 від 09.08.2023 на суму 40 001,00 грн, № 323-003503 від 09.08.2023 на суму 40 110,00 грн, № 323-003457 від 11.08.2023 на суму 40 284,00 грн, № 323-003607 від 11.08.2023 на суму 40 284,00 грн та № 323-003608 від 14.08.2023 на суму 41 214,50 грн, копії яких надані в матеріали справи.

31.10.2023 ТОВ «Трансгалекс» звернулось до ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» з претензією, в якій просило впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту отримання цієї претензії сплатити борг, що виник з перевезення вантажів за умовами контракту від 04.05.2023 № 2-04/05/2023 на загальну суму 201 893,00 грн.

У відповідь на вказану претензію, ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» надало лист № 07112023-1 від 07.11.2023, в якому підтвердило заборгованість перед ТОВ «Трансгалекс» та зобов`язувалось перерахувати кошти за надані послуги перевезення в сумі 201 893,00 грн в десятиденний строк.

18.01.2024 ТОВ «Трансгалекс» звернулось до ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 10) з листом з додатками: Акт надання послуг № 323-003608 від 14.08.2023, рахунок на оплату № 323-003608 від 14.08.2023 та копія CMR, в якому просило підписати примірник Акту надання послуг № 323-003608 від 14.08.2023, засвідчити підписи уповноваженої особи цього товариства печаткою ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» та повернути вказаний примірник акту на поштову адресу ТОВ «Трансгалекс»: 79031, Львівська обл., м. Львів, вул. Скорини, буд. 30, кв. 32.

В якості доказів надсилання вказаного листа були надані копії опису вкладення у цінний лист № 7900400448163, накладної Укрпошта № 7900400448163 від 18.01.2024 та фіскального чеку від 18.01.2024.

Вказані Договори-заявки (18, 20, 21, 23, 231), Акти надання послуг (3457, 3608, 3607, 3503, 3502) та рахунки на оплату (3457, 3608, 3607, 3503, 3502) надані 06.02.2024 в електронному вигляді на ел. адресу ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми»: nvc.agrosystems@gmail.com, що підтверджується скріншотами (роздруківками) з електронної пошти Gmail та протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Оскільки претензія позивача залишена відповідачем без належного виконання, транспортно-експедиторських послуги, надані позивачем, оплачені не були, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 2-04/05/2023 на транспортно-експедиційні послуги від 04.05.2023 та підписаних на його підставі Договорів-заявок № 18, № 20 та № 21 від 02.08.2023, № 22 та № 23 від 08.08.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування до договору за № 2-04/05/2023 від 04.05.2023.

Згідно з частиною першою ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ст. 311 ГК України).

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною першою ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною першою ст. 1 Конвенції про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, 1956 року (далі - Конвенція) встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно з положеннями ст. 4 та частини першої ст. 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина друга ст. 307 ГК України.

Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна є єдиним документом зі спеціальним номером і заповнюється перевізником та уповноваженими особами відправника, отримувача товару, митної служби під час здійснення на одне перевезення. CMR накладна не може повторно використовувати в іншому перевезенні.

При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення. Матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами іншого договору, аніж того, що є предметом розгляду в даній справі. Тому відсутність посилання в міжнародних товарно-транспортних накладних CMR на Договір чи Договори-Заявки, не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного від 21.05.2018 у справі № 920/99/17.

Як зазначалось, позивачем на підтвердження надання транспортно-експедиторських послуг відповідачу були надані копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 02.08.2023, від 04.08.2023, від 07.08.2023, від 08.08.2023 з відміткою в п. 24 про отримання вантажу вантажоодержувачем.

Відповідно до частини першої ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення містяться у ст. 316 ГК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно з нормами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частини друга та третя ст. 929 ЦК України).

Статтею 931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата вартості послуг за перевезення проводиться згідно виставленого рахунку, який надається Перевізником. Розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 5 днів з часу вимоги про оплату.

Пунктами 2.2. та 5.2. Договору передбачено, що конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в договорі-заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Порядок і форми оплати за перевезення визначаються в кожному конкретному випадку відповідно до договору-заявки.

Фактом надання послуг є акт виконаних робіт (далі - Акт), підписаний уповноваженими представниками Сторін. Сторони погодилися, що послуги вважаються повністю прийнятими Замовником у разі, якщо Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів не надав підписаний примірник Акту і не надав акт заперечень до нього (п. 5.3. Договору).

У Договорах-заявках № 18, № 20 та № 21 від 02.08.2023, № 22 та № 23 від 08.08.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування до договору за № 2-04/05/2023 від 04.05.2023 визначались умови оплати: безготівковий рахунок, на момент розвантаження авто та перелік документів, які потрібні для оплати перевезення: рахунок на оплату перевезення, договір-заявка, акт виконаних робіт, підписані та надані в електронному вигляді (ел. адреса ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми»: nvc.agrosystems@gmail.com).

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачу на загальну суму 201 893,50 грн підтверджується Актами надання послуг № 323-003502 від 09.08.2023 на суму 40 001,00 грн, № 323-003503 від 09.08.2023 на суму 40 110,00 грн, № 323-003457 від 11.08.2023 на суму 40 284,00 грн, № 323-003607 від 11.08.2023 на суму 40 284,00 грн, підписаними представниками сторін та засвідченими їх печатками, та Актом надання послуг № 323-003608 від 14.08.2023 на суму 41 214,50 грн без підпису ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми».

Проте, Акт надання послуг № 323-003608 від 14.08.2023 на суму 41 214,50 грн був надісланий на адресу ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми»: 03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 10 листом 18.01.2024, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист № 7900400448163, накладної Укрпошта № 7900400448163 від 18.01.2024 та фіскального чеку від 18.01.2024, однак підписаний уповноваженою особою та засвідчений печаткою ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» не був, у зв`язку з чим, враховуючи умови п. 5.3. Договору, послуги надані за вказаним актом вважаються повністю прийнятими відповідачем.

Крім того, відповідач у листі № 07112023-1 від 07.11.2023, наданому у відповідь на претензію позивача про сплату заборгованості, підтвердив наявність заборгованості перед ТОВ «Трансгалекс» та зобов`язувався перерахувати кошти за надані послуги перевезення в сумі 201 893,00 грн в десятиденний строк, чого останнім виконано не було, доказів протилежного в матеріали справи не містять.

На виконання умов Договору, позивачем також були виставлені рахунки на оплату на загальну суму 201 893,50 грн, а саме: № 323-003502 від 09.08.2023 на суму 40 001,00 грн, № 323-003503 від 09.08.2023 на суму 40 110,00 грн, № 323-003457 від 11.08.2023 на суму 40 284,00 грн, № 323-003607 від 11.08.2023 на суму 40 284,00 грн та № 323-003608 від 14.08.2023 на суму 41 214,50 грн.

Вказані Договори-заявки (18, 20, 21, 23, 231), Акти надання послуг (3457, 3608, 3607, 3503, 3502) та рахунки на оплату (3457, 3608, 3607, 3503, 3502) надані 06.02.2024 в електронному вигляді на ел. адресу ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми»: nvc.agrosystems@gmail.com, що підтверджується скріншотами (роздруківками) з електронної пошти Gmail та протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Заперечень щодо неотримання вказаних документів відповідачем надано не було.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення наведених вище положень законодавства та умов Договору, відповідач своїх зобов`язань щодо здійснення оплати за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги на суму 201 893,50 грн не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані останнім транспортно-експедиційні послуги, у зв`язку чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 201 893,50 грн є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 35 128,24 грн пені за період з 10.08.2023 по 05.02.2024, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша ст. 612 ЦК України).

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

У п. 6.6. Договору сторони погодили, що у разі невиконання сторонами термінів взаєморозрахунків, винна сторона сплачує пеню за погодженням з іншою стороною, а у разі відсутності такого погодження - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він розрахований невірно, оскільки позивачем не враховано кількість днів у 2024 році - 366 днів, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок, згідно з яким пеня становить 35 111,76 грн, що складається з: 96,57 грн (44% - подвійна облікова ставка НБУ) за період 10.08.2023 (1 день/365 днів) на суму заборгованості 80 111,00 грн; 145,13 грн (44% - подвійна облікова ставка НБУ) за період 11.08.2023 (1 день/365 днів) на суму заборгованості 120 395,00 грн; 581,09 грн (44% - подвійна облікова ставка НБУ) за період з 12.08.2023 по 14.08.2023 (3 дні/365 днів) на суму заборгованості 160 679,00 грн; 7 544,73 грн (44% - подвійна облікова ставка НБУ) за період з 15.08.2023 по 14.09.2023 (31 день/365 днів) на суму заборгованості 201 893,50 грн; 9 292,63 грн (40% - подвійна облікова ставка НБУ) за період з 15.09.2023 по 26.10.2023 (42 дня/365 днів) на суму заборгованості 201 893,50 грн; 8 673,12 грн (32% - подвійна облікова ставка НБУ) за період з 27.10.2023 по 14.12.2023 (49 днів/365 днів) на суму заборгованості 201 893,50 грн; 2 820,98 грн (30% - подвійна облікова ставка НБУ) за період з 15.12.2023 по 31.12.2023 (17 днів/365 днів) на суму заборгованості 201 893,50 грн; 5 957,51 грн (30% - подвійна облікова ставка НБУ) за період з 01.01.2024 по 05.02.2024 (36 днів/366 днів) на суму заборгованості 201 893,50 грн.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 35 111,76 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5 094,16 грн інфляційних втрат за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року та 3% річних у розмірі 2 960,03 грн за період з 10.08.2023 по 05.02.2024, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він розрахований невірно. Позивачем не враховано кількість днів у 2024 році - 366 днів, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок, згідно з яким 3% річних становлять 2 958,41 грн, що складається з: 6,58 грн за період 10.08.2023 (1 день/365 днів) на суму заборгованості 80 111,00 грн; 9,90 грн за період 11.08.2023 (1 день/365 днів) на суму заборгованості 120 395,00 грн; 39,62 грн за період з 12.08.2023 по 14.08.2023 (3 дні/365 днів) на суму заборгованості 160 679,00 грн; 2 306,56 грн за період з 15.08.2023 по 31.12.2023 (139 день/365 днів) на суму заборгованості 201 893,50 грн; 595,75 грн за період з 01.01.2024 по 05.02.2024 (36 днів/366 днів) на суму заборгованості 201893,50 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню - у розмірі 2958,41 грн.

Зауваження щодо здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року на суму заборгованості 201893,50 грн у суду відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5094,16 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечень щодо нарахованих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також контррозрахунків заявлених вимог відповідачем надано не було.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заяви представника позивача про розподіл між сторонами витрат на правничу/правову допомогу у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 12 112,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

У позовній заяві було зазначено, що на момент подання даної позовної заяви позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору в розмірі, який визначений платіжним документом, оригінал якого долучено до позовної заяви, поданої до суду, а також очікує понести орієнтовні витрати на правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї позовної заяви у розмірі 30 000,00 грн.

Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат надання правничої/правової допомоги, представником позивача подано, зокрема, Договір № 20/31 про надання правової допомоги від 10.11.2020 (далі - Договір про надання правової допомоги), укладений між Адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» (далі - Адвокатське об`єднання) та ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» (далі - Клієнт), відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. якого, в порядку та на умовах, визначених Договором, Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати на підставі звернення Клієнта, правову допомогу, а саме: представляти інтереси Клієнта та вести від імені Клієнта справи, в тому числі судові спори, у судах усіх інстанцій, передбачених законодавством України, зокрема але не виключно у місцевих (господарських судах, а також інших судах), а також перед іншими підприємствами, установами організаціями іншими суб`єктами. Надавати інші види правової допомоги, необхідність якої погоджується Сторонами.

Згідно з п. 2.1. Договору про надання правової допомоги, послуги надаються Адвокатським об`єднанням Клієнту шляхом: усного консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, позовів, скарг, претензій, позовних заяв тощо; надання послуг щодо захисту інтересів Клієнта в органах державної, в т. ч. судової влади, поліції, прокуратури, а також перед іншими підприємствами, установами і організаціями, іншими суб`єктами.

Умовами п. 3.1. Договору про надання правової допомоги передбачено, що Клієнт оплачує послуги Адвокатського об`єднання, передбачені в розділі 1 цього Договору у розмірі, визначеному цим Договором, актах приймання-передачі наданих послуг, інших документах, підписаних Сторонами Договору. Клієнт здійснює оплату Адвокатському об`єднанню протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання рішенням суду, винесеним за результатами розгляду справи, стороною у якій виступає Клієнт, законної сили. Клієнт може достроково виконувати взяті на себе за цим Договором зобов`язання з оплати, чи вносити передоплату на підставах та в порядку, які визначені за власним розсудом Клієнта, чи за домовленістю Сторін цього Договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. Договору та закінчується у момент повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1. та п. 6.2. Договору про надання правової допомоги).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).

На підтвердження надання правової/правничої допомоги представником позивача також наданий Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 08.05.2024 за Договором про надання правової допомоги № 20/31 від 10.11.2020, з детальним описом наданих послуг та кількості витраченого часу, згідно з п. 1 якого Адвокатське об`єднання, починаючи, з 01.02.2024 по 08.05.2024 надав Клієнту правничу/правову допомогу відповідно до умов Договору у справі за позовом ТОВ «Трансгалекс» до ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» про стягнення 245 075,93 грн, яка є предметом розгляду судової справи № 910/2178/24 та перебуває у провадженні Господарського суду м. Києва, та передав, а Клієнт прийняв наступні послуги, які визначені Таблицею за № 1 цього пункту Акту:

1. Зібрання в клієнта документів та їх аналіз, опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики зі спірного питання щодо стягнення з ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» на користь ТОВ «Трансгалекс» заборгованості за Договором від 04.05.2023, на транспортно-експедиційні послуги за № 62-04/05/2023 та Договорів-заявок за № 18 від 02.08.2023, з № 20 від 02.08.2023, за № 21 від 02.08.2023, за № 22 від 08.08.2023 та за № 23 від 08.08.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування (4 години / вартість 6 056,00 грн (3028,00 грн х 0,5 х 4)).

2. Консультування клієнта щодо перспектив судового врегулювання спору щодо стягнення з ТОВ «НВЦ АІТ «Агросистеми» на користь ТОВ «Трансгалекс» заборгованості за Договором від 04.05.2023, на транспортно-експедиційні послуги за № 62-04/05/2023 та Договорів-заявок за № 18 від 02.08.2023, з № 20 від 02.08.2023, за № 21 від 02.08.2023, за № 22 від 08.08.2023 та за № 23 від 08.08.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування, позиції відповідача у цій судовій справі, підготовка висновків з правових питань у цій судовій справі (1 година / вартість 1 514,00 грн (3028,00 грн х 0,5 х 1)).

3. Підготовка позовної заяви у судовій справі, зібрання додатків до позовної заяви. Підготовка примірників позовної заяви по справі з додатками для суду, відповідача по справі, організація відправлення позовної заяви по справі з додатками, відповідачу по справі, Господарському суду м. Києва засобами поштового зв`язку (3 години / вартість 4 542,00 грн (3028,00 грн х 0,5 х 3)).

Вартість години роботи Виконавця визначається з врахуванням Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16.02.2018 та Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018.

Загальна вартість наданих послуг по правничій/правовій допомозі, вказаних у п. 1. цього Акту, становить 12112,00 грн (п. 2).

Також до матеріалів справи було долучено копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 08.05.2024 та копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.03.2016 серія ЛВ № 000322.

За приписами частин третьої - п`ятої ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, як неодноразово вказував Верховний Суд, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З огляду на викладене, враховуючи ціну позову у даній справі, а також категорію та складність справи, відсутність заперечень щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу зі сторони відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для включення до витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрат позивача на правничу/правничу допомогу у розмірі 12112,00 грн.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки у даній справі позов задоволено частково, судові витрати (судовий збір та витрати позивача на професійну правничу допомогу) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничий центр аграрних інновацій та технологій «Агросистеми» (03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 10; ідентифікаційний код 44754849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгалекс» (79031, Львівська обл., м. Львів, вул. Скорини, буд. 30, кв. 32; ідентифікаційний код 42441020) 201893 (двісті одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн 50 коп. заборгованості, 35111 (тридцять п`ять тисяч сто одинадцять) грн 76 коп. пені, 5094 (п`ять тисяч дев`яносто чотири) грн 16 коп. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 2958 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 41 коп., судовий збір у розмірі 3675 (три тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн 87 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12111 (дванадцять тисяч сто одинадцять) грн 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова