Рішення

від 31.05.2024 по справі 910/19700/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2024Справа № 910/19700/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ES ПОЛІМЕР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Сєвєродонецький склопластик"

про стягнення 521 999,41 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ES ПОЛІМЕР" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Сєвєродонецький склопластик" (далі - відповідач) про стягнення 521 999,41 грн.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 4 від 11.01.2021 в частині повернення суми попередньої оплати за товар, який не був поставлений.

Ухвалою суду від 28.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

03.01.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

25.01.2024 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також відзив на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідач відхилив позовні вимоги, підтвердив отримання від позивача грошових коштів у розмірі 595 328,23 грн та зазначив про поставку позивачу 08.02.2022 товару на суму 201 212,59 грн. Щодо відсутності поставки позивачу товару на суму 394 106,64 грн відповідач вказав на неможливість здійснення останньої, оскільки позивачем не надано під завантаження товару транспорт, при цьому товар зберігається на складі відповідача в м. Североденецьку, на даний момент така територія знаходиться під окупацією.

Крім того, у відзиві на позов відповідач просив суд розглянути справу за участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 08.02.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

12.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказав, що: будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження факту поставки товарів за договором (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі тощо) на суму 201 212,59 грн не надано; твердження відповідача про те, що товар був готовий до відвантаження, але позивач не надав транспорт під завантаження також відхиляються позивачем з посиланням на те, що відповідач не надав суду доказів того, що відповідач був поінформований про можливість вивезення товару; посилання відповідача на форс-мажорні обставини також не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки такі обставини можуть бути підставою лише для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання (ст. 617 ЦК України), а не підставою для невиконання зобов`язання. Водночас у позовній заяві питання про застосування до відповідача заходів відповідальності не порушується, оскільки позивачем заявлено лише вимогу про повернення сплаченої попередньої оплати.

Таким чином, позивач вказав, що відповідач не поставив за договором товар на визначену у позові суму авансу, відповідач вказане належними та достатніми доказами не спростував, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого утримання у себе сплаченого позивачем авансу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

11.01.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 4, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю профілі склопластикові (далі - товар) відповідно до специфікацій (додатків), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в строки і в порядку, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата проводиться покупцем в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунків, що виставляються постачальником на кожну партію товару. У підсумку зазначається найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість ПДВ.

Покупець здійснює 100% передплату за узгоджену партію товару протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку постачальником (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору відвантаження товару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту отримання передплати на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1 договору постачальник здійснює відвантаження товару партіями, на умовах FCA - м. Северодонецьк, вул. Промислова, 2, згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС», в редакції 2010 року, в строки, перелічені у п. 4.3 договору або відповідному додатку, узгодженому та підписаному представниками обох сторін.

Вказаний договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині взаємних розрахунків - до повного їх проведення.

Як вказується позивачем в позові та підтверджується долученими до позовної заяви платіжними дорученнями, останнім сплачено на рахунок відповідача за період з 07.02.2022 по 10.02.2022 грошові кошти у розмірі 595 319,22 грн.

Проте, як вказує позивач, відповідач поставив товар на суму 73 319,82 грн (6 535,08 + 66 784,74), у той час, як товар на суму 521 999,41 грн не відвантажено позивачу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав наступне:

- відповідач підтверджує, що на виконання договору отримав від позивача попередню оплату за договором та погашення дебіторської заборгованості у розмірі 595 328,23 грн;

- відповідач не підтверджує розмір заборгованості за непоставлений товар, при цьому стверджуючи, що на виконання договору відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 201 212,59 грн, а саме 08.02.2022 поставлено Товар на суму 194 677,51 грн, що підтверджується рахунком фактурою С-0000689 від 09.08.2021 та оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 3611 по даному контрагенту, а також 08.02.2022 Відповідач поставив Товар на суму 6 535,08 грн, що підтверджується рахунком фактурою С-00000039 від 27.01.2022 та оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 3611 по даному контрагенту;

- виходячи з вищевикладеного вартість непоставленого товару, за твердженням відповідача, станом на дату подання позову становить 394 106,64 грн;

- інші документи, що могли б підтвердити дані операції наразі у відповідача, за його твердженнями відсутні, оскільки відповідач станом на 24.02.2022 (початок повномасштабних воєнних дій на території України) був зареєстрований та провадив свою діяльність за адресою: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 14.

Крім того, відповідач заперечує обов`язок повернути позивачу гроші за непоставлений товар, оскільки за умовами п. 5.1 договору постачальник здійснює відвантаження товару партіями на умовах FCA м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2 (склад постачальника). Тобто покупець (позивач у даній справі) повинен був надати власний транспортний засіб під завантаження товару за адресою, вказаною у договорі.

При цьому відповідач вказує, що був готовий відвантажити оплачений Товар до 12.02.2022 та до 15.02.2022 відповідно, але позивач не надав відповідний транспорт під завантаження у строк, встановлений договором, чим не виконав вимоги базису поставки FCA та не здійснив необхідні дії по прийманню відповідної поставки.

Починаючи ж з 24.02.2022 Відповідач та Позивач не могли виконати відповідного обов`язку з постачання Товару в зв`язку з форс-мажорними обставинами, що були засвідчені рішенням ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Таким чином, як вказується відповідачем, станом на дату подання позову у позивача відсутні правові підстави вимагати у відповідача повернення грошових коштів за непоставлений товар, у зв`язку з чим відповідач повністю не визнає позовні вимоги позивача зі стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 521 999,41 грн та судового збору у розмірі 7 829,99 грн.

Розглянувши надані сторонами докази, оцінивши обґрунтованість вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як визначено ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, під час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів на підтвердження факту інформування позивача про те, що товар готовий до завантаження у певному місці.

Крім того, судом враховано та сторонами під час розгляд справи не заперечується, що частина поставленого товару була відвантажена відповідачем позивачу 08.02.2022.

Водночас, між сторонами існують розбіжності щодо загальної вартості поставленого товару. Так, позивач у позві та відповіді на відзив вказує, що відповідачем 08.02.2022 поставлено товар на загальну суму 73 319,82 грн, у той час, як відповідачем стверджується про поставку товару на суму 201 212,59 грн.

При цьому ані позивачем, ані відповідачем доказів поставки товару (видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних тощо) в матеріали справи не надано.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як визначено ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, на підтвердження факту поставки товару позивачем та відповідачем надані картки рахунку по контрагенту.

Крім того, відповідачем надано рахунки-фактури на суму 194 575,00 грн № С-0000689 від 09.08.2021 та на суму 6 535,08 грн № С-00000039 від 27.01.2022.

Проте, суд зазначає, що надані відповідачем рахунки-фактури не є належними та допустимими доказами поставки товару позивачу, оскільки такі документи є документами, на підставі яких сплачуються грошові кошти за умовами укладеного між сторонами договору, проте такі документи на підтверджують факту поставки та отримання позивачем товару.

Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують перерахування грошових коштів попередньої оплати та вказано, що обов`язок з поставки товару виконаний частково в розмірі 73 319,82 грн.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача на те, що позивачем здійснено прострочення обов`язку з отримання товару на складі відповідача, оскільки на підтвердження факту повідомлення позивача про готовність відвантажити товар на складі відповідача доказів не надано. Також відповідачем не підтверджено неможливість поставки товару з іншого місця, ніж обумовлено сторонами в п. 5.1 договору № 4 від 11.01.2021.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, оскільки обов`язок щодо відвантаження позивачу товару у відповідача виник до введення на території України правового режиму воєнного стану.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 521 999,41 грн суми попередньої оплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача у розмірі 7 829,99 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Сєвєродонецький склопластик" (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, оф. 16/55, код 36221647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ES ПОЛІМЕР" (18013, м. Черкаси, пр. Хіміків, буд. 74, код 31279430) 521 999,41 грн (п`ятсот двадцять одну тисячу дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн 41 коп.), 7 829,99 грн (сім тисяч вісімсот двадцять дев`ять грн 99 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 31.05.2024.

Суддя О.Г. Удалова