Рішення

від 31.05.2024 по справі 913/204/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року м.Харків Справа №913/204/24

Провадження №19/913/204/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (вул. Глинки, буд. 7, офіс 1218, м. Дніпро, 49000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Бус Транс" (просп. Центральний, буд. 25, кв. 25, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про стягнення 38 369 грн 57 коп.

Суддя Косенко Т.В.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (далі - ТОВ "Нафталіта") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Бус Транс" (далі - ТОВ "Еліт Бус Транс") про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 37 440 грн 00 коп., 3% річних за період з 11.11.2023 до 20.03.2024 у сумі 403 грн 12 коп., інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року в сумі 526 грн 45 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 37 440 грн 00 коп. Як зазначає позивач, незважаючи на те, що письмовий договір між сторонами не укладено, відповідач отримав товар, що підтверджується накладною від 26.01.2022 №367, однак оплату товару не здійснив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, на яку нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення електронного примірника ухвали суду від 03.04.2024 на адресу електронної пошти відповідача ngnelagreyss@gmail.com, що підтверджується довідкою Господарського суду Луганської області про доставку електронного листа від 03.04.2024 та шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті судової влади, що підтверджується відповідною роздруківкою.

Відповідно до ч.2 ст.121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Суд зауважує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: просп. Центральний, буд. 25, кв. 25, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404.

За інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта", розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення в м. Сєвєродонецьк Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до м. Сєвєродонецьк Луганської області наразі є неможливим.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого територія Сєвєродонецької міської територіальної громади Луганської області з 25.06.2022 і по теперішній час належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач згідно з видатковою накладною від 26.01.2022 №367 поставив відповідачу товар на суму 37 440 грн 00 коп. з ПДВ, а саме 2710 19 81 00: Масло моторне напівсинтетичне EUROLUB MULTITEC SAE 10W/40 Engine Oil 208L.

Відповідач отримав вказаний товар без заперечень та зауважень, про що свідчать підпис його представника та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Бус Транс" на видатковій накладній від 26.01.2022 №367.

Як зазначає позивач, разом з накладною відповідачу був наданий для підписання та повернення підписаний позивачем типовий договір, однак підписаний договір відповідач позивачу не повернув.

Позивач стверджує, що відповідач отриманий товар не оплатив. Сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар згідно з видатковою накладною від 26.01.2022 №367 становить 37 440 грн 00 коп.

03.11.2022 позивач направив на адресу електронної пошти відповідача вимогу про сплату боргу в строк до 10.11.2023 (включно).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, своїх зобов`язань з оплати вартості товару не виконав.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).

Згідно із ст.644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.ст.205, 207, 639 ЦК України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару і прийняття відповідачем такого товару.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу для підписання та повернення підписаного позивачем примірника договору, а тому відсутні належні та законні підстави вважати укладеним письмового договору між сторонами.

Правовідносини сторін підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як убачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 37 440 грн 00 коп., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною від 26.01.2022 №367.

Суд зазначає, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За змістом ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відносно строку виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, оскільки умовами правочину не був визначений строк виконання зобов?язання з оплати товару, він в порядку ст.530 ЦК України направив 03.11.2023 на електронну адресу відповідача вимогу про оплату товару. Оскільки вимога про оплату товару була отримана відповідачем 03.11.2023 року, то, згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, відповідач повинен був виконати обов`язок по сплаті товару у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги - до 10.11.2023 (включно).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Строк виконання обов`язку по оплаті товару сторонами не визначений з огляду на укладення договору поставки у спрощений спосіб.

У відповідності до п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №905/102/17, в силу положень ч.1 ст.692 ЦК України, обов`язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Зі змісту ст.692 ЦК України можна зробити висновок, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст.530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

З урахуванням наведенного, відповідач повинен був розрахуватись за поставлений позивачем товар за видатковою накладною від 26.01.2022 №367 - в дату поставки товару -26.01.2022. Таким чином, початком періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару є 27.01.2022, а тому строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Відповідач своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару не виконав, у зв`язки з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальні сумі 37 440 грн 00 коп.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем за поставлений товар відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 37 440 грн 00 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.11.2023 до 20.03.2024 у сумі 403 грн 12 коп. та інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року в сумі 526 грн 45 коп., господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що при розгляді вимоги про стягнення основного боргу було встановлено та вказано дату початку періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його неправильним, оскільки ТОВ "Нафталіта" не враховано, що у 2024 році 366 днів, а не 365 як зазначив позивач у розрахунку.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми "Ліга Закон" у межах заявленого позивачем періоду:

№ і дата видаткової накладноїСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грн№367 від 26.01.2022по 26.01.2022 (включно)37 44011.11.2023 - 20.03.2024131402,45 Всього:402,45

Ураховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних за період з 11.11.2023 до 20.03.2024 у сумі 402 грн 45 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року в сумі 526 грн 45 коп., суд вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року в сумі 526 грн 45 коп.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу суду не подав.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.129 ГПК України.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Бус Транс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Бус Транс" (просп. Центральний, буд. 25, кв. 25, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 41949976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (вул. Глинки, буд. 7, офіс 1218, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 43244715) заборгованість у сумі 37 440 грн 00 коп., 3% річних у сумі 402 грн 45 коп., інфляційні втрати в сумі 526 грн 45 коп., судовий збір у сумі 3 027 грн 95 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

4. Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта", вул. Глинки, буд. 7, офіс 1218, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 43244715.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Бус Транс", просп. Центральний, буд. 25, кв. 25, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 41949976.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 31.05.2024.

Суддя Тетяна КОСЕНКО