Рішення

від 27.05.2024 по справі 914/846/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 Справа № 914/846/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Група Україна, м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства Телерадіокомпанія НІК ТВ, м. Броди

про стягнення 25 841, 01 грн

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Амбіцька І.О.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Нікішин С.О. - представник.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/846/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Група Україна до Приватного підприємства Телерадіокомпанія НІК ТВ про стягнення 25 841, 01 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 29.04.2024. Ухвалою суду від 29.04.2024 судове засідання відкладено на 27.05.2024.

У судове засідання 27.05.2024, представник позивача не з`явився, подав клопотання в якому просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання 27.05.2024 з`явився, заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 27.05.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Група Україна (далі позивач, ліцензіат) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Телерадіокомпанія НІК ТВ (далі відповідач, субліцензіат) про стягнення 25 841, 01 грн.

Позивач зазначає, що між сторонами був укладений субліцензійний договір від 31.08.2021 № УНІ-124177/2021 (надалі договір).

Відповідно до умов договору, позивач надає відповідачу невиключні суміжні права на використання програм шляхом їх розповсюдження за допомогою технології аналогової мережі у період з 01.09.2021 до 31.12.2021, а відповідач зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 4.5. договору, відповідач до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перерахувати на відповідний рахунок позивача винагороду за звітний місяць у розмірі 10 600, 00 грн.

Відповідачем не виконано умови договору у повному обсязі, оскільки ним сплачено винагороду позивачу лише у розмірі 26 490, 00 грн, отже, на думку позивача у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 15 910, 00 грн.

Оскільки, станом на момент подання позову відповідач не оплатив заборгованість за договором, позивач здійснив нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу в розмірі 15 910, 00 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 218, 94 грн пені, 3 % річних в розмірі 1 542, 47 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 169, 60 грн.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що 25.12.2020 між сторонами був укладений субліцензійний договір № УНІ-110077/2020, де розділом 6 строк дії договору та ліцензійний строк визначений до 31 грудня 2021 року і відповідно до розділу 4 винагорода (роялті) місячна сума винагороди за цим договором становила 5 300, 00 грн.

Також, відповідач зазначає, що позивач на початку травня 2021 року припинив доступ до телеканалів Україна, Індіго, НЛО шляхом кодування, чим порушив умови договору від 25.12.2020 № УНІ-110077/2020. Весь цей період з травня по вересень 2021 року ПП Телерадіокомпанія НІК ТВ вище згадані телеканали не ретранслювала і не могла ретранслювати.

31.08.2021 сторони підписали договір № УНІ-124177/2021 з новою ціною винагороди у розмірі 10 600 грн, проте з умовою розгляду питання про необґрунтованість підвищення ціни на 100 % та повернення до попередньої ціни 5 300 грн в місяць.

У кінці вересня 2021 року відповідач завчасно надіслав на адресу позивача лист про розірвання договору від 31.08.2021 і повідомив про неможливість проведення оплати у зв`язку з необґрунтованим підняттям ціни в два рази з 5 300 грн до 10 600 грн і припиненням ретрансляції каналів Україна, Індіго, НЛО починаючи з листопада 2021 року. Лист був відправлений за адресою вказаною в договорі.

У відповідь на цей лист позивач розглянув його і надіслав на адресу відповідача новий субліцензійний договір № УНІ-129554/2021 від 09.12.2021, де сума винагороди за цим договором була зменшена повернута до попередньої суми і становила знову 5 300 грн, початок дії договору з 01.01.2022 року.

Відповідач вважає, що у нього відсутній обов`язок оплати за договором від 31.08.2021, адже між сторонами був підписаний новий договір 09.12.2021, відповідно до пункту 8.1 якого, визначається, що з моменту підписання цього договору всі попередні договори втрачають свою чинність. Відповідач звертає увагу, що ним було припинено здійснення трансляції вищевказаних каналів у грудні 2021 року.

Отже, на думку відповідача, у позивача відсутнє право вимоги про стягнення з нього 15 910, 00 грн заборгованості за договором від 31.08.2021 № УНІ-124177/2021.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно зі ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно із частиною першою статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (частина друга статті 1109 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31.08.2021 року між ТзОВ Медіа Група Україна та ПП Телерадіокомпанія НІК ТВ у письмовій формі було укладено субліцензійний договір № УНІ-124177/2021.

Відповідно до умов п. 2.1 договору, ліцензіат на умовах, визначених у договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою аналогової мережі (далі - право на розповсюдження), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2. договору, передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Розділ 4 договору визначає порядок та умови розрахунків між сторонами. Зокрема відповідно до п. 4.2. договору, сторони погодили, що щомісячна сума винагороди становить 10 600, 00 грн без ПДВ.

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу права в період з 01.09.2021 по 31.12.2021 включно. Загальна сума роялті за вказаний період склала 42 400, 00 грн.

Щодо аргументів відповідача про припинення позивачем доступу до телеканалів шляхом кодування, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки доказів розірвання договору в тому числі в односторонньому порядку матеріали справи не містять.

Не містять матеріали справи також доказів обмеження/припинення позивачем з травня 2021 права відповідача на безперервне розповсюдження програм (зокрема копії письмового повідомлення ліцензіата про вчинення таких дій та підставності обмежувальних заходів, як то визначено п.3.6.1.2.).

Також, посилання відповідача на субліцензійний договір, який був укладений раніше між сторонами, не є релевантним, оскільки 31.08.2021 між сторонами був укладений та підписаний новий договір, який є предметом даного спору, тому суд не бере до уваги договори, які було укладено у період до 31.08.2021.

Аргументи відповідача щодо припинення використання програм у грудні 2021 року та втратою чинності договору від 31.08.2021 з моменту підписання договору від 09.12.2021 суд відхиляє та звертає увагу відповідача, що оскільки відповідачем не було надано доказів щодо такого невикористання та ним було підписано акт прийняття-передачі прав від 31.12.2021 № 16191 за період з 01.12.2021 до 31.12.2021, то аргументи відповідача не знаходять свого підтвердження.

Крім цього, умова п. 8.1. субліцензійного договору від 09.12.2021 № УНІ-129554/2021, на яку посилається відповідач, згідно з якою з моменту підписання цього договору всі попередні домовленості, усні або письмові, та/або згоди, заяви будь-якого роду, що мають відношення до цього договору та були здійснені до його укладення, втрачають свою чинність, стосується вказаного договору та не свідчить про припинення з 09.12.2021 дії договору від 31.08.2021 № УНІ-124177/2021, заборгованість за яким є предметом спору.

Відповідно до умов договору від 31.08.2021 № УНІ-124177/2021 у відповідача виникло зобов`язання сплатити на користь позивача наступні суми та в такі строки:

- за вересень 2021 року суму 10 600,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.10.2021;

- за жовтень 2021 року суму 10 600,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.11.2021;

- за листопад 2021 року суму 10 600,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.12.2021;

- за грудень 2021 року суму 10 600,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.01.2022.

Так, 03.09.2021 року відповідачем була здійснена оплата в сумі 5 300 грн згідно з платіжною інструкцією № 215. Зазначена платіжна інструкція не містить належного призначення платежу, зазначено не вірно (помилково) не вірний період надання прав. Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем існували інші договірні відносини, за якими існував борг у розмірі 10 грн та 200 грн, то позивачем кошти були розподілені таким чином: 10 грн та 200 грн -погашення боргу за раніше існуючими договорами, а решта 5 090 грн зараховано за договором від 31.08.2021 року № УНІ-124177/2021.

Також 13.10.2021 року відповідачем була здійснена оплата в сумі 10 600 грн згідно з платіжною інструкцією № 223; 20.01.2022 року в сумі 10 600 грн, згідно з платіжною інструкцією № 4 та в сумі 200 грн згідно з платіжною інструкцією № 7.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що станом на 26.03.2024 року прострочена заборгованість відповідача за договором без нарахування штрафних санкцій складала 15 910, 00 грн.

Факт надання та прийняття прав підтверджується підписаними без застережень уповноваженими представниками сторін актами прийому-передачі прав від 30.09.2021 № 11852 на суму 10 600, 00 грн, від 31.10.2021 № 13340 на суму 10 600, 00 грн, 30.11.2021 № 14802 на суму 10 600, 00 грн, 31.12.2021 № 16191 на суму 10 600, 00 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відтак, взяті на себе зобов`язання позивач виконав в повному обсязі та належним чином надав відповідачу невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою технології аналогової мережі.

Беручи до уваги, що акти прийому-передачі прав підписані відповідачем без зауважень, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 15 910, 00 грн, підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то суд вказує на наступне.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору визначено, що відповідач до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок позивача винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Доказів оплати роялті за спірний період матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано та доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростовані відповідачем.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами договору п. 5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок Ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяли у період, за який нараховується пеня, від розмір несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 218, 94 грн підлягають до задоволення.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснив перевірку розрахунку позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат, вважає що він є обґрунтованим та правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 542, 47 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 169, 60 грн підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Долученими до матеріалів справи доказами позивачем підтверджено факт належного виконання умов договору щодо надання невиключних суміжних прав на використання програм шляхом їх розповсюдження, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про належне виконання умов договору щодо здійснення оплати винагороди, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Телерадіокомпанія НІК ТВ (80600, м. Броди Львівської області, вул. Гончарська, буд. 20, кв. 67, код ЄДРПОУ 34573128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Група Україна (03056, м. Київ Київської області, вул. Борщагівська, буд. 152-Б, код ЄДРПОУ 37226740) суму в розмірі 28 263, 41 грн, з яких:

- 15 910, 00 грн - основного боргу,

- 1 542, 47 грн 3% річних,

- 7 169, 60 грн інфляційних втрат,

- 1 218, 94 грн пені,

- 2 422, 40 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 31 травня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.