Рішення

від 30.05.2024 по справі 916/76/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"30" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/76/24

Господарський суд Одеської області у складі: судді Рога Н.В., секретаря судового засідання Корчевського М.Ю., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра-Південний регіон (вх.№2-861/24 від 23.05.2024р.) про розподіл судових витрат у справі №916/76/24

За позовом: керівника Чорноморської окружної прокуратури (68004, Одеська обл, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102Н) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062), Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150)

До відповідачів: Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672); Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра-Південний регіон (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 169, код ЄДРПОУ 37840186)

про визнання недійсним рішення та договору, стягнення

Представники сторін:

Від прокуратури: Коломійчук І.О. - на підставі посвідчення;

Від позивачів: не з`явилися;

Від відповідачів: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чорноморської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби до Державного підприємства (далі - ДП) Морський торговельний порт Чорноморськ та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Торговий дім Ватра-Південний регіон про визнання недійсним рішення тендерного комітету ДП МТП Чорноморськ від 31.05.2018р. та Договору №18/92-Т від 15.06.2018р., а також застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення в дохід держави 3 671 706 грн 60 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2024р. у задоволенні позову керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби до ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон та ДП МТП Чорноморськ про визнання недійсним Договору про закупівлю товарів (прожекторів, світильників, ліхтарів) №18/92-Т від 15.06.2018р., а також про стягнення з ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон на користь ДП МТП Чорноморськ 3 671 706 грн 60 коп., а з ДП МТП Чорноморськ стягнення одержаних ним за рішенням суду 3 671 706 грн 60 коп. в дохід держави відмовлено повністю.

17 травня 2024р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон (вх.№2-861/24 від 23.05.2024р.) про розподіл судових витрат у справі 916/76/24.

В обґрунтування заяви, заявник зазначає, що згідно Договору №2402 від 11.01.2024р. Адвокатське об`єднання (далі АО) «А.С.А.ГРУП» надає правову допомогу ТОВ «Торговий дім «Ватра-Південний регіон», зокрема, згідно п.1.2.4 Договору, у господарському судочинстві.

Згідно п.1 Додаткової угоди №2 від 11.01.2024р. до Договору №2402 від 11.01.2024р., сторони узгодили надання послуг щодо комплексного юридичного супроводження спору в суді першої інстанції, а саме: юридичне супроводження судового процесу в Господарському суді Одеської області за позовом Чорноморської окружної прокуратури в інтересах Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Південного офісу Держаудитслужби до ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», ТОВ «Торговий дім «Ватра-Південний регіон», третя особа - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України щодо визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору на закупівлю товарів №18/92-Т від 15.06.2018р. як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства та застосування наслідків недійсності.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №2 від 11.01.2024р. за надання правової допомоги, передбаченої п.1 Додаткової угоди, Клієнт сплачує на користь Адвокатського об`єднання наступну винагороду: гривневий еквівалент 2 250 доларів США по курсу НБУ на дату оплати.

Заявник зазначає, що оплата послуг згідно додаткової угоди була здійснена в повному обсязі.

Заявник також зазначає, що 16.05.2024р. АО «А.С.А.ГРУП» було направлено ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон звіт про надані послуги відповідно до Додаткової угоди №2 від 11.01.2024р. до Договору про надання правової допомоги №2402 від 11.01.2024р.

Надані послуги були прийняті в повному обсязі, що підтверджується актом №160524/1 від 16.05.2024р.

На виконання п. 2.8 Договору , укладеного між АО та ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон, було залучено адвоката Письменну Н.В., що підтверджується Договором від 12.01.2024р.

Заявник вважає, що відповідно до вимог ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон також посилається на положення ст.ст.123, 126, 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 24.05.2024р. прийнято заяву ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон про розподіл судових витрат у справі №916/76/24 до розгляду та призначено судове засідання з розгляду заяви на 30.05.2024р.

Прокурор у справі заперечує проти заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу з підстав, викладених у запереченнях на заяву про розподіл судових витрат, що надійшли до суду 28.05.2024р.

Зокрема, прокурор зазначає, що у відповідності з вимогами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України прокурор у спірних правовідносинах здійснює представництво інтересів держави в особі уповноваженого органу.

У разі відкриття провадження у справі за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. І лише у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокуратура вважає, що ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» безпідставно не прийнято до уваги, що позивачами у справі виступають Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України та Південний офіс Держаудитслужби.

Крім того прокурор зазначив, що згідно з положеннями ст. ст. 7, 89, 90 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Таким чином, неправильне вирішення судом питання розподілу судових витрат може призвести до нераціонального використання бюджетних коштів, виділених органам прокуратури для його сплати. Слід врахувати, що судовий збір у справі сплачено саме прокуратурою.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Прокуратура стверджує, що для відшкодування витрат на правничу допомогу необхідно зазначати вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу, у даному випадку, у резолютивній частині відзиву на позовну заяву з наданням попереднього розрахунку таких витрат. Проте, відзив представника ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» у справі на позовну заяву керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області такої вимоги не містив.

Так, у відзиві на позовну заяву від 18.01.2024р. представник відповідача вказав: «Згідно п. 2 Додаткової угоди №2 від 11.01.2024р., за надання правової допомоги, передбаченої п.1 Додаткової угоди, Клієнт сплачує на користь Адвокатського об`єднання наступну винагороду: гривневий еквівалент 2 250 доларів США по курсу НБУ на дату оплати.»

Проте, прокурор вважає, що зазначений розмір не є попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, як того вимагає ч. 1 ст. 124 ГПК України.

Крім того, вказаний розмір вказано лише в мотивувальній частині відзиву, без зазначення такої вимоги та надання підтверджуючих документів, що суперечить діючим положенням господарського процесуального законодавства та є підставою для відмови у задоволенні судом відповідної заяви.

Прокурор зазначив, що процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Прокуратура вважає, що сума, яка заявлена до стягнення, є завищеною. Зокрема, в звіті про надані послуги від 16.05.2024р. (п.1) зазначено, що на аналіз позовної заяви, формування правової позиції та стратегії захисту адвокатом витрачено 5 годин, за що необхідно сплатити адвокату 20 000 грн. При цьому, жодних доказів на підтвердження цього не надано.

Крім цього прокуратура зазначає, що викликає сумнів і час, вказаний як затрачений на складання різних заяв та клопотань (наприклад, на відзив на позовну заяву на 15 арк. витрачено 2 год., а на клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу на 3 арк - 1 год. 30хв.).

Таким чином, прокуратура вважає, що заявлені до розподілу сума судових витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності та є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на невелику складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

30 травня 2024р. до суду надійшли пояснення від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, відповідно до яких позивач зазначає, що прокурором безпідставно не прийнято до уваги, що позивачами в цій справі виступають Мінінфраструктури та Держаудитслужба, і, нібито неправильне вирішення судом судових витрат може призвести до нераціонального використання бюджетних коштів.

У зв`язку з цим Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України зазначає, що з усталеної судової практики слідує, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судових витрат та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022р. у справі №923/199/21 зроблено висновки, про те, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015р. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Згідно з абзацами 1 та 2 ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019р. у справі № 761/3884/18).

Тобто, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України стверджує, що під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі N 587/430/16-ц).

Таким чином, позивач вважає, що оскільки прокурор є самостійним суб`єктом сплати судових витрат та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, стягнення витрат на правничу допомогу за заявою ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» повинно бути покладено на керівника Чорноморської окружної прокуратури, а не на позивачів Мінінфраструктури та Держаудитслужбу.

Розглянув матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами ч.2 ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Пред`являючи відзив на позовну заяву від 24.01.2024р., відповідачем було зазначено, що докази понесення витрат будуть надані протягом п`яти днів за днем проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення у справі №916/76/24 Господарським судом Одеської області було ухвалено 14.05.2024р., повний текст складено 24.05.2024р.

Відповідач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №916/76/24 від 20.05.2024р. та надав докази на підтвердження зазначених витрат.

Таким чином, відповідачем дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України при зверненні до суду з заявою про розподіл судових витрат.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017р., розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2024р. між ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон (Клієнт) та АО «А.С.А.ГРУП» (Адвокатське об`єднання) було укладено Договір про надання правової допомоги №2402, відповідно до п.1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу Клієнту, для чого Адвокатське об`єднання буде здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта або надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, Додатковими угодами до цього Договору, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Згідно п.9.1. Договору він набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє до 11.01.2026р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Якщо жодна зі сторін не заявить бажання про припинення дії Договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, Договір вважається подовженим на той же самий строк та на тих самих умовах.

Відповідно до п.2.8. Договору Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених Адвокатським об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2024р. між АО «А.С.А.ГРУП» (Адвокатське об`єднання) та адвокатом Письменною Н.В. було укладено Договір про надання адвокатських послуг, відповідно до п.1.1. якого предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон.

Згідно п.1.2. Договору від 12.01.2024р. , між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом укладено Договір про надання правової допомоги №2402 від 11.01.2024р. Адвокатське об`єднання залучає Адвоката для виконання обов`язків щодо надання правової допомоги Клієнту на підставі п.2.8. Договору про надання правової допомоги №2402 від 11.01.2024р.

Відповідно до п. 3.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

За розділом 4 Договору від 12.01.2024р. гонорар адвоката розмір гонорару та погодних ставок адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 до Договору №2402 від 11.01.2024р. встановлено, що відповідно до п.1.1., 2.2., 6.2., 6.3. Договору, сторони узгодили надання Адвокатським об`єднанням правової допомоги щодо юридичного супроводження судового процесу в Господарському суді Одеської області у справі 916/76/24, за позовом Чорноморської окружної прокуратури в інтересах Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Південного офісу Держаудитслужби до ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», ТОВ «Торговий дім «Ватра-Південний регіон», третя особа - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України щодо визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору на закупівлю товарів №18/92-Т від 15.06.2018р. як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства та застосування наслідків недійсності, яке включає: формування правової позиції та стратегії захисту; підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву; підготовку та подання до суду заперечень на відповідь на відзив; підготовку заперечень на заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а також супроводження апеляційного оскарження забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову (за наявності); підготовку та подання необхідних процесуальних документів (заяви чи клопотання); підготовку та подання письмових пояснень (посилення правової позиції з огляду на хід розгляду справи); участь у судових засіданнях (в режимі відеоконференції); контроль процесуальних строків; підготовку та подання клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №2 до Договору №2402 за надання правової допомоги, передбаченої п.1 Додаткової угоди, Клієнт сплачує на користь Адвокатського об`єднання наступну винагороду: гривневий еквівалент 2 250 доларів США по курсу НБУ на дату оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, АО «А.С.А.ГРУП» виставлено рахунок №4 від 11.01.2024р. на оплату 88 087 грн 50 коп. за надання правової допомоги згідно додаткової угоди 32 від11.01.2024р.

Судом встановлено, що 11.01.2024р. ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон перерахувало АО «А.С.А.ГРУП» 30 000 грн платіжної інструкції 64, 30 000 грн платіжної інструкції 65 та 28 087 грн 50 коп. платіжної інструкції 66.

Судом також встановлено, що 16.05.2024р. АО «А.С.А.ГРУП» було направлено ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон звіт про надані послуги відповідно до Додаткової угоди №2 від 11.01.2024р. до Договору про надання правової допомоги №2402 від 11.01.2024р.

Надані послуги були прийняті в повному обсязі, що підтверджується актом №160524/1 від 16.05.2024р.

Як вбачається з матеріалів справи, за Актом №160524/1 від 16.05.2024р. виконаних робіт (наданих послуг) надані послуги були прийняті в повному обсязі та підписаний обома сторона без зауважень.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд у постанові від 18.12.2019р. у справі №522/17845/15-ц зазначив, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 26.02.2015 у справі Двойних проти України (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд враховує, що 12.05.2020р. Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000р. у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece,заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021р. у справі №910/15621/19 від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також зауважує, що враховуючи складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду ТОВ Торговий дім Ватра-Південний регіон заяв та матеріалів, їх значення для справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, витрати на правову допомогу у розмірі 88 087 грн 50 коп. не відповідають принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спірних правовідносин.

На думку суду, розумним, співмірним та справедливим, у даному випадку, буде стягнення з прокуратури витрат на правничу допомогу у розмірі 44 043 грн 75 коп.

Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ Кузнєцов та інші проти Росії від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

У постанові від 25.05.2022р. у справі №916/1796/18 КГС ВС вказав на справедливість підходу, за якого враховується позиція особи, в інтересах якої подано позов при вирішенні питання про розподіл судових витрат задля виключення можливості покладення обов`язку щодо відшкодування витрат зі сплати судового збору на особу, в інтересах якої подано прокуратурою позов та яка заздалегідь вважала таку позицію прокуратури незаконною та послідовно, упродовж розгляду справи, заперечувала проти позиції прокуратури.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина 1 якої визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.11.2018р. у справі №5023/10655/11, в постанові від 26.02.2019р. у справі №915/478/18, в постанові від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, в постанові від 15.01.2020р. у справі №698/119/18, в постанові від 18.03.2020р. у справі №553/2759/18, в постанові від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Частина 3 ст. 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022р. у справі №923/199/21 зазначила, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

Також суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо правомірності стягнення судових витрат з прокуратури, у справах за позовами прокурора в інтересах держави, які викладено в постанові від 19.01.2023р. у cправі №923/507/21.

Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ «Кузнєцов та інші проти Росії» від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра-Південний регіон (вх.№2-861/24 від 23.05.2024р.) про розподіл судових витрат у справі №916/76/24 задовольнити частково.

2. Прийняти у справі №916/76/24 додаткове рішення.

3. Стягнути з Чорноморської окружної прокуратури (68004, Одеська обл, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102Н) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра-Південний регіон (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 169, код ЄДРПОУ 37840186) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 44 043 грн 75 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 31.05.2024р.

Суддя Н.В. Рога