Рішення

від 31.05.2024 по справі 916/1585/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1585/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом виробничо-комерційної фірми (ВКФ) «Агромарін» до комунальної установи „Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи про стягнення 15 504,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма (ВКФ) Агромарін (далі по тексту ВКФ Агромарін) звернулась до господарського суду з позовною заявою до комунальної установи „Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи (далі по тексту Установа) про стягнення заборгованості у розмірі 15 504,30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором на закупівлю товару (продуктів харчування) №26/10 від 26.10.2023 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 16.04.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу 3-денний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Установу було повідомлено про розгляд судом даної справи шляхом направлення ухвали суду на її юридичну адресу, а саме: 65082, Одеська обл., місто Одеса, пров. Валіховський, будинок 14, яка була перевірена судом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під час вирішення питання про відкриття провадження у справі. Додатково ухвали суду були направлені на електронну пошту відповідача, зазначену в реєстрі.

07.05.2024 року поштове повідомлення повернулось до суду з відміткою про вручення судового рішення представнику відповідача за довіреністю.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення Установи про розгляд судом даного спору.

08.05.2024 року до суду від Установи надійшла заява про визнання позову, згідно якої відповідачем було визнано заборгованість перед ВКФ «Агромарін» у розмірі 15 504,30 грн., яка виникла в результаті невиконання відповідачем зобов`язань за договором на закупівлю товару (продуктів харчування) №26/10 від 26.10.2023 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

26.10.2023 між ВКФ «Агромарін» (Постачальник) та Установою (Покупець) було укладено договір на закупівлю товару (продуктів харчування) №26/10, відповідно п.1.1 до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу товар згідно коду 15510000-6 Молоко та вершки Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015 (Молоко 2,5% жир. 1.0 л.) в кількості та за цінами, вказаними в Специфікації, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 3.1 договору №26/10 від 23.10.2023 було визначено ціну договору у розмірі 34 486 грн 20 коп з ПДВ, в т.ч. ПДВ 5747 грн 70 коп.

Згідно пункту 4.1 договору №26/10 від 23.10.2023 оплата передбачає розрахунок Покупця з Постачальником після поставки товару до складу Покупця. Оплата проводиться шляхом перерахунку коштів на рахунок Постачальника відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної протягом 10 робочих днів.

Відповідно п. п. 5.1., 5.3 договору №26/10 від 23.10.2023 датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної. Товар має бути поставлений до 31.12.2023 року.

Пунктом 10.1 договору №26/10 від 23.10.2023 визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання зобов`язань за договором №26/10 від 23.10.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15 156,54 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 11744 від 05.12.2023 на суму 2115,54 грн., видаткова накладна № 11774 від 07.12.2023 на суму 2173,50 грн., видаткова накладна № 11944 від 14.12.2023 на суму 2086,56 грн., видаткова накладна № 11899 від 12.12.2023 на суму 2173,50 грн., видаткова накладна № 12075 від 19.12.2023 на суму 2202,48 грн., видаткова накладна № 12105 від 21.12.2023 на суму 2202,48 грн., видаткова накладна № 12168 від 25.12.2023 на суму 2202,48 грн. Крім того, на підтвердження поставки товару позивачем було надано товарно-транспортні накладні.

Відповідно до підписаного між сторонами акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 за договором № 26/10 від 26.10.2023, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2023 складає 15 156,54 грн. В акті вказано, що він був підписаний сторонами кваліфікованим електронним підписом.

У поданій до суду позовній заяві ВКФ «Агромарін» було наголошено, що відповідачем всупереч умовам договору №26/10 від 23.10.2023 не було виконано своїх зобов`язань в частині оплати товару, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення спору було встановлено, що ВКФ Агромарін на виконання договору № 26/10 від 26.10.2023 було постановлено товар, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Суд зазначає, що загальна вартість поставленого товару згідно наданих позивачем видаткових накладних складає становить 15 156, 54 грн., що на 347,76 грн. менше, ніж зазначено у позовній заяві.

Проте, в порушення наведених норм закону та умов договору № 26/10 від 26.10.2023р. Установою протягом 10 робочих днів від дати поставки товару не було оплачено вартості поставленого товару.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ВКФ «Агромарін» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з Установи суми основного боргу у розмірі 15 156,54 грн. У задоволенні вимог про стягнення 347,76 грн. позивачу слід відмовити.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених ВКФ «Агромарін» до Установи позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості у розмірі 15 156,54 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судових збір від 8 липня 2011 року N 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Підсумовуючи вище наведені положення чинного законодавства, враховуючи визнання Установою заявлених до неї позовних вимог до початку розгляду судом справи по суті, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Статтею 4 Закону України „Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За звернення до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, у зв`язку з визнанням комунальною установою „Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи заявлених до неї позовних вимог половина судового збору має бути повернута позивачу з державного бюджету, решта суми судового збору у розмірі 67,92 грн. покладається судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 191, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунальної установи „Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи /65082, м. Одеса, пров. Валіховський, буд.14; ідентифікаційний код 05480950/ на користь виробничо-комерційної фірми (ВКФ) «Агромарін» /65031, м. Одеса, Новомосковська дорога, буд. 23; ідентифікаційний код 13925644/ заборгованість у розмірі 15 156,54 грн./п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят шість грн. 54 коп./, судовий збір у розмірі 1 480,04 грн. /одна тисяча чотириста вісімдесят грн. 04 коп./

3.Повернути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області /65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А; ідентифікаційний код 37607526/ на користь виробничо-комерційної фірми (ВКФ) Агромарін /65031, м. Одеса, Новомосковська дорога, буд. 23; ідентифікаційний код 13925644/ судовий збір у розмірі 1 480,04 грн. /одна тисяча чотириста вісімдесят грн. 04 коп./, сплачений згідно платіжної інструкції №10202 від 10.04.2024р.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 31 травня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна