Рішення

від 31.05.2024 по справі 927/288/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/288/24

Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Ел Пі Джи»,

код ЄДРПОУ 40625535, вул. Надпільна, буд. 226/1, м. Черкаси, 18001

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ-Авто-Сервіс»,

код ЄДРПОУ 33965511, вул. Геологів, буд. 8, кв. 16, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про стягнення 77 143,17 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Ел Пі Джи» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Газ-Авто-Сервіс», у якому позивач просить стягнути з відповідача 77 143,17 грн, з яких 69 197,70 грн заборгованості за поставлений товар, 630,07 грн - 3% річних, 972,99 грн інфляційних втрат та 6342,41 грн пені.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також ухвалою від 01.04.2024 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 01.04.2024 відповідач отримав 09.04.2024, а отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 24.04.2024.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 99-2017 від 17.02.2017в частині сплати повної вартості за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 69 197,70 грн, на яку позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

17.02.2017 між ТОВ «Сокар Ел Пі Джи» (далі - Постачальник) та ТОВ «Газ-Авто-Сервіс» (далі - Покупець) укладено договір поставки №99-2017 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість.

Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії Товару дані визначаються у Додаткових угодах, що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання Покупцем на умовах даного Договору.

До Додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюються видаткова накладна на Товар та/або Акт прийому-передачі Товару, підписані сторонами.

За результатами поставки Товару Сторони підписують Акт прийому-передачі Товару (п. 5.3. Договору).

У п. 6.1 Договору сторони встановили, що оплата Товару (Партії Товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у Додатковій угоді до даного Договору.

Ціна та кількість Товару за даним Договором складається з загальної вартості і кількості Товару, що поставляється за даним Договором протягом терміну його дії (п. 6.2. Договору).

Покупець зобов`язується оплатити Товар на умовах 100% попередньої оплати Партії Товару протягом одного дня з дати підписання Додаткової угоди, якщо інше не передбачене Сторонами в Додатковій угоді до даного Договору (п. 6.3. Договору).

Згідно з п. 6.7 Договору сторони щомісячно звіряють заборгованість по Договору шляхом підписання Актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна із Сторін зобов`язана протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітним, після отримання від іншої Сторони Акту звірки взаєморозрахунків, підписати його та надати іншій стороні. В разі необхідності Акти звірки взаєморозрахунків складаються за вимогою Сторін.

За умовами п. 6.8 Договору якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що сум грошових коштів, отриманих від Покупця на оплату Партії Товару за відповідною Додатковою угодою до даного Договору:

а) недостатньо для покриття вартості поставлено Партії Товару - Покупець протягом 1 (одного) банківського дня після підписання Сторонами Акту звірки взаєморозрахунків перераховує Постачальнику грошову суму, якої не вистачає;

б) перевищує вартість поставлено Партії Товару - Постачальник відшкодовує Покупцю надлишок суми, на підставі листа Покупця і підписаного Сторонами Акту звірки взаєморозрахунків.

У п. 7.3 Договору сторони погодили, що у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений Товар протягом терміну, зазначеному у Додатковій угоді до даного Договору, та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Штрафні санкції нараховуються Постачальником за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати (п. 7.9. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами Договору та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2018 року в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань (п. 11.1. Договору).

У період з 18.02.2017 по 28.12.2019 позивач на підставі актів приймання-передачі поставив, а відповідач прийняв товар газ вуглеводневий скраплений на загальну суму 1 283 635,85 грн.

Відповідач отриманий товар оплатив частково у розмірі 1 214 438,15 грн, на підтвердження чого надано виписку АТ «Банк Восток» по рахунку.

Так, залишились неоплаченими акти приймання-передачі №12162 від 25.12.2019 на суму 5 600,00 грн та №12262 від 28.12.2019 на суму 52 965,00 грн. Вказані акти містять посилання на договір №99-2017 від 17.02.2017.

Усього залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 69 197,70 грн, доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Сторонами підписано акт звіряння за період з січня 2023 року по листопад 2023 року, в якому зазначено, що заборгованість відповідача за договором №99-2017 від 17.02.2017 станом на 30.11.2023 становить 69 197,70 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач на підставі актів приймання-передачі поставив відповідачу товар на загальну суму 1 283 635,85 грн, який останній оплатив частково у сумі 1 214 438,15 грн.

Отже, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 69 197,70 грн, а саме: за актом приймання-передачі №12162 від 25.12.2019 у розмірі 5 600,00 грн та за актом приймання-передачі №12262 від 28.12.2019 у розмірі 52 965,00 грн.

Крім того, як вбачається з акту звіряння, підписаного та скріпленого печатками сторін, заборгованість відповідача за договором №99-2017 від 17.02.2017 станом на 31.11.2023 становить 69 197,70 грн.

Хоча у Договорі обумовлений термін його дії в частині поставок до 31.12.2018, проте наявність посилань в актах приймання-передачі №12162 від 25.12.2019 та №12262 від 28.12.2019 та в акті звіряння заборгованості посилань саме на договір №99-2017 від 17.02.2017 свідчить про узгодження сторонами продовження договірних відносин в частині здійснення поставок товару саме за цим договором.

За умовами п. 6.1 Договору оплата Товару (Партії Товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у Додатковій угоді до даного Договору.

Разом з тим, у п. 6.3 Договору зазначено, що Покупець зобов`язується оплатити Товар на умовах 100% попередньої оплати Партії Товару протягом одного дня з дати підписання Додаткової угоди, якщо інше не передбачене Сторонами в Додатковій угоді до даного Договору.

При цьому До Додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюються видаткова накладна на Товар та/або Акт прийому-передачі Товару, підписані сторонами (п. 1.1 Договору).

З аналізу зазначених пунктів Договору слідує, що відповідач мав оплатити товар протягом одного дня з дати підписання актів приймання-передачі, оскільки вони прирівнюються до Додаткової угоди.

Таким чином, з урахуванням правил обчислення строків, визначених ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити отриманий ним товар за актами приймання-передачі: №12162 від 25.12.2019 (на суму 5 600,00 грн) до 26.12.2019; №12262 від 28.12.2019 - 30.12.2019.

Доказів сплати коштів у розмірі 69 197,70 грн відповідач суду не надав.

Крім того, суд враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Таким чином, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печаткою боржника, є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу за поставлений товару у розмірі 69 197,70 грн.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив у повному обсязі кошти за отриманий ним товар, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 69 197,70 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати товару, позивач заявив до стягнення 6 342,41 грн пені, нарахованої за період з 01.12.2023 по 20.03.2024.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Сторони у п. 7.3 Договору встановили відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату отриманого ним товару у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

При цьому у п. 7.9 Договору сторони погодили, що штрафні санкції нараховуються Постачальником за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.

Отже, сторони встановили більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж визначено ч. 6 статті 232 ГК України періоду нарахування штрафних санкцій.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду (з 01.12.2023 по 20.03.2024), дійшов висновку про правильне її нарахування.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пеня у розмірі 6 342,41 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 630,07 грн - 3% річних за період з 01.12.2023 по 20.03.2024 та 972,99 грн інфляційних втрат за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 7 700,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач не надав суду договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом, де встановлено розмір та/або порядку обчислення таких витрат, а також доказів фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги у цій справі до ухвалення рішення суду.

Відповідної заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду матеріали справи також не містять.

Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у суду відсутні.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Авто-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33965511, вул. Геологів, буд. 8, кв. 16, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Ел Пі Джи» (код ЄДРПОУ 40625535, вул. Надпільна, буд. 226/1, м. Черкаси, 18001) 69 197,70 грн заборгованості за поставлений товар, 630,07 грн - 3% річних, 972,99 грн інфляційних втрат, 6342,41 грн пені та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун