Ухвала

від 22.05.2024 по справі 916/3006/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3006/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - не з`явились,

відповідача - Клачок Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРНС"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Аленін О.Ю., Таран С.В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 (суддя Рога Н.В.)

у справі №916/3006/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРНС"

про стягнення 1 758 016,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.05.2024 №32.2-01/873 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3006/23, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Баранець О.М.

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІКСИР Україна" (далі також ТОВ "ЕЛІКСИР Україна") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРНС" (далі також ТОВ "ЛАРНС") про стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 758 016,00 грн.

1.2.Позивач звернувся до суду у зв`язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги у сумі 1 758 016,00 грн.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1.Господарський суд Одеської області рішенням від 19.12.2023 у справі №916/3006/23 позовну заяву ТОВ "ЕЛІКСИР Україна" до ТОВ "ЛАРНС" про стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 758 016,00 грн - задовольнив повністю; стягнув з ТОВ "ЛАРНС" на користь ТОВ "ЕЛІКСИР Україна" заборгованість з поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 758 016,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 370,25 грн.

2.2.Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що 26.04.2023 ТОВ "ЕЛІКСИР Україна" направило на адресу ТОВ "ЛАРНС" вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги за договором №ПФД 25/06-2019 від 25.06.2019. У свою чергу, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань та не повернув позивачу поворотної фінансової допомоги у встановлений 30 денний строк після отримання вимоги від 26.04.2023, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 758 016,00 грн.

2.3.ТОВ "ЛАРНС" подало апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

2.4.Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.01.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЛАРНС" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі №916/3006/23.

2.5.29.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "ЛАРНС" надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що відповідачем 28.02.2024 було здійснено оплату заборгованості за договором №ПФД25/06-2019 від 25.06.2019 у сумі 1 758 016,00 грн, тому на думку відповідача відсутній предмет спору. В подальшому 07.03.2024 відповідач надав суду платіжну інструкцію №6 від 07.03.2024, відповідно до якої ТОВ "ЛАРНС" перерахувало на рахунок ТОВ "ЕЛІКСИР Україна" 1 758 016,00 грн поворотної фінансової допомоги.

2.6.Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі ухвалою у протокольній формі та постановою від 07.03.2024 залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 у справі №916/3006/23.

2.7.Відмова у закритті провадження у справі мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено ще 19.12.2023, тоді як відповідач сплатив наявну у нього заборгованість, яка є предметом спору, лише 07.03.2024, тобто майже через три місяці після ухвалення судом першої інстанції рішення. Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення предмет спору існував, а тому відсутні підстави для закриття провадження у зв`язку відсутністю предмета спору. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що платіжна інструкція №6 від 07.03.2024 не була та не могла бути надана відповідачем до суду першої інстанції, оскільки цей доказ, як і сам факт оплати боргу, виник вже після винесення оскаржуваного рішення, а тому не приймається колегією суддів до уваги.

3.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

3.1.ТОВ "ЛАРНС" звернулось до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 у справі №916/3006/23 і закрити провадження у справі; (2) клопотання про повернення судового збору у загальному розмірі 92 258,50 грн - задовольнити.

3.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 10.09.2021 у справі №910/13848/20, від 27.09.2022 у справі №910/14363/21, від 25.07.2019 у справі №916/144/18, від 26.06.2019 у справі №13/51-04, щодо застосування 231 ГПК.

3.3.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

4.Підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

4.1.Як було зазначено вище, підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, посилаючись на який скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 10.09.2021 у справі №910/13848/20, від 27.09.2022 у справі №910/14363/21, від 25.07.2019 у справі №916/144/18, від 26.06.2019 у справі №13/51-04, щодо застосування 231 ГПК.

4.2.Дослідивши зміст наведених постанов, колегія суддів зазначає таке.

4.3.У справі №914/1034/18 предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. У вказаній справі Верховний Суд, у постанові від 09.03.2021, дійшов, зокрема, наступних висновків:

"У клопотанні від 05.06.2020 №150 відповідач(апелянт) підтвердив погашення заборгованості АТ "КБ "Приватбанк". У клопотання від 26.06.2020 ПАТ "Дніпрометалсервіс" та просив долучити до матеріалів справи Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень з яких вбачається, що з спірного іпотечного майна, звернення стягнення на яке є предметом цього спору, знято всі обтяження. У заяві від 15.07.2020 АТ "КБ "Приватбанк" підтримав клопотання про закриття провадження у справі та повернення судового збору.

Однак, суд відмовив у задоволенні клопотань про закриття провадження, оскільки погашення заборгованості боржником відбулося за період з 27.02.2020 по 01.03.2020, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі (дата ухвалення рішення 16.01.2020), що свідчить про наявність на час прийняття судом першої інстанції спору між сторонами.

… Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

…Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції, з урахуванням тієї обставини, що на момент розгляду апеляційним судом справи предмет спору вже був відсутній, а тому враховуючи вимоги статей 231, 278 ГПК України, апеляційному суду слід було скасувати судове рішення першої інстанції та закрити провадження у справі.

4.4.У справі №910/13848/20 предметом спору є стягнення заборгованості за договором у сумі 656 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі № 910/13848/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на користь ТОВ "Стибин Агро" заборгованість в сумі 656 000 грн.

Апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження, яке обґрунтовано тим, що 11.02.2021 сплачено заборгованість за договором №П-1/2020 про надання сільськогосподарських послуг в розмірі 656 000,00 грн.

У вказаній справі Верховний Суд, у постанові від 10.09.2021, дійшов, зокрема, наступних висновків:

"Водночас апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, зазначених правових висновків не врахував, помилково обмежився твердженнями про те, що обставин, зазначених у клопотанні, не існувало на час прийняття рішення місцевим господарським судом, і не дослідив питання про наявність предмета спору на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що призвело до передчасної відмови у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження та розгляду справи по суті.

Оскільки апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі без дослідження обставин викладених у ньому, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення цієї справи, оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 910/13848/20 необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції."

4.5.У справі №910/14363/21 предметом спору є зобов`язання вчинити дії щодо інформування позивача як позичальника за Кредитним договором від 26.10.2016 №416104Г про актуальні номери банківських рахунків після їх зміни відповідно до формату IBAN.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №910/14363/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчать про порушення прав позивача як позичальника за Кредитним договором від 26.10.2016 №416104Г та які виразились у неможливості виконання позивачем обов`язку з погашення кредиту та сплати процентів за вказаним кредитним договором саме у зв`язку з тим, що відповідач не повідомив позивача про реквізити рахунків у форматі IBAN

За доводами скаржника, 11.01.2022 позивач отримав відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказав, що позивачу 24.11.2021 листом було повідомлено номер банківського рахунку в форматі IBAN. Позивач зазначає, що даний лист ним був отриманий після судового засідання, яким було завершено розгляд справи. Отже, предмет спору на момент звернення з апеляційною скаргою відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі.

У вказаній справі Верховний Суд, у постанові від 27.09.2022, дійшов, зокрема, наступних висновків:

"У контексті доводів позивача, наведених в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегією суддів частково приймаються доводи щодо неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі №13/54-04, від 25.07.2019 у справі №916/144/18 від 14.05.2020 у справі №907/737/18, від 13.06.2018 у справі №905/1584/15 щодо порядку застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, що є підставою для часткового задоволення вимог касаційної скарги.".

4.6.У справі №916/144/18 предметом спору є визнання недійсним договору управління нерухомим майном та визнання недійсним договору оренди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.11.2018 позов Національного банку України задоволено частково, визнано недійсним договір оренди, укладений 31.12.2014 між ТОВ "Нова-Хвиля" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1890. Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 587,33 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018 у справі №916/144/18 скасовано частково. Позов Національного банку України задоволено. Визнано недійсним договір управління нерухомим майном, укладений 31.12.2014 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. 31.12.2014 за реєстровим №1889. Визнано недійсним договір оренди укладений 31.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1890. Стягнуто на користь НБУ судові витрати.

У вказаній справі Верховний Суд, у постанові від 25.07.2019, дійшов, зокрема, наступних висновків:

" … суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2014 за реєстровим № 1890, з урахуванням тієї обставини, що на момент розгляду апеляційним судом справи, постановою Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №916/23/18 визнано недійсним договір оренди від 31.12.2018 за реєстровим № 1890, зважаючи на вимоги ст.ст. 231, 278 ГПК України, апеляційному суду слід було скасувати судове рішення першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2018 та закрити провадження у справі у цій частині, що не зробив суд апеляційної інстанції.

Враховуючи, що зазначений договір оренди визнано недійсним у судовому порядку, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в зазначеній частині позову відсутній предмету спору (договір оренди від 31.12.2018 за реєстровим № 1890), що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позову, згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.".

4.7.Отже, у наведених постановах Верховний Суд сформував правову позицію про те, що закриття провадження у справі згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК можливо у випадках, коли предмет спору припинив своє існування після ухвалення господарським судом першої інстанції рішення у справі.

4.8.Колегія суддів вважає за необхідне відступити від наведених висновків Верховного Суду з таких підстав.

4.9.Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 ГПК.

4.10.За змістом пункту 2 частини першої статті 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

4.11.Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

4.11.Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

4.12.При цьому, колегія суддів вважає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК (пункту 2 частини першої статті 231 ГПК) можливе лише у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи до ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

4.13.Так, статтею 278 ГПК визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині.

4.14.Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

4.15.Отже, у розумінні статті 278 ГПК підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

4.16.Водночас, коли порушення ГПК судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК.

4.17.Колегія суддів вважає безпідставними посилання у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 10.09.2021 у справі №910/13848/20, від 27.09.2022 у справі №910/14363/21 та від 25.07.2019 у справі №916/144/18, на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04, з огляду на таке.

4.18.У справі №13/51-04 Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (далі - ПАТ "Вінницяобленерго") 10.03.2016 звернулося до Господарського суду Вінницької області зі скаргою на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І. М. (далі - державний виконавець) щодо винесення постанови від 16.02.2016 у виконавчому провадженні ВП №3435861 про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 985 496,94 грн; визнання недійсною постанови від 16.02.2016 у виконавчому провадженні ВП №3435861.

4.19.Під час розгляду справи №13/51-04 перед Великою Палатою Верховного Суду постало питання щодо того, на якій саме підставі мало бути закрито провадження у справі, скаржник вважав, що на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК, тоді як Господарський суд Вінницької області ухвалою від 24.10.2018, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, закрив провадження у справі №13/51-04 на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК, зазначивши про наявність судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили, щодо рішень та дій державного виконавця, що є предметом скарги.

4.20.У вказаній справі суди встановили, що за результатами розгляду адміністративної справи №802/281/16-а Вінницьким окружним адміністративним судом 23.03.2016 прийнято постанову, якою позов ПАТ "Вінницяобленерго" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 16.02.2016 у виконавчому провадженні ВП №3435861. Суди дійшли висновку, що набрання законної сили вищевказаною постановою Вінницького окружного адміністративного суду унеможливлює розгляд скарги ПАТ "Вінницяобленерго" на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 16.02.2016 у виконавчому провадженні ВП №3435861 у межах господарської справи №13/51-04 та закрили провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК.

4.21.Водночас, у справі №13/51-04 скаргу на дії було подано 10.03.2016 а оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена 24.10.2018. При цьому, суди встановили, що предмет спору у справі №13/51-04 припинив існування 23.03.2016 тобто до винесення судом першої інстанції судового рішення,

4.22.Здійснюючи касаційний перегляд указаних судових рішень Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

"4.15. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

4.19. У господарській справі №13/51-04 ПАТ «Вінницяобленерго» звернулося зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця та визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору від 16 лютого 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 3435861, яку на час розгляду скарги Господарським судом Вінницької області вже визнано протиправною та скасовано.

4.20. Таким чином, на час розгляду Господарським судом Вінницької області скарги на дії державного виконавця в межах справи № 13/51-04 предмет оскарження за скаргою ПАТ «Вінницяобленерго» - постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 16 лютого 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 3435861 - припинив існувати.

4.21. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за наведених обставин підставою для закриття провадження з розгляду скарги ПАТ «Вінницяобленерго» на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 16 лютого 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 3435861 є пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України, а саме відсутність предмета спору.".

4.23.Колегія суддів вважає, що зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду стосується обставин справи №13/51-04, наведених у пунктах 4.20, 4.21 цієї ухвали, тобто підлягає застосуванню у випадку, коли предмет спору припинив своє існування до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

4.24.Водночас, Велика Палата Верховного Суду не висловлювала правову позицію про те, що закриття провадження у справі на підставі пункт 2 частини першої статті 231 ГПК може бути здійснено, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі. Таке тлумачення змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, на яке міститься посилання у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 10.09.2021 у справі №910/13848/20, від 27.09.2022 у справі №910/14363/21, від 25.07.2019 у справі №916/144/18, колегія суддів вважає помилковим.

4.25.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 10.09.2021 у справі №910/13848/20, від 27.09.2022 у справі №910/14363/21, від 25.07.2019 у справі №916/144/18, про те, що закриття апеляційним судом провадження у справі на підставі пункт 2 частини першої статті 231 ГПК може бути здійснено, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, позаяк відсутні підстави для скасування рішення лише з цих мотивів, якщо його законність та обґрунтованість не спростована за наслідками апеляційного розгляду.

4.26.Відповідно до положень частини другої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

4.27.Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах, що приймалася колегіями суддів з інших палат, справа №916/3006/23 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

Справу №916/3006/23 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко