Ухвала

від 27.05.2024 по справі 611/487/24

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/487/24

Провадження №2/611/186/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 травня 2024 року суддя Барвінківського районного суду Харківської області Коптєв Ю.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Іванівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Іванівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

При перевірці наявності підстав щодо залишення позовної заяви без руху суддею перевіряються відповідність форми, змісту та порядку подання заяви вимогам, встановленим статтями 175-177 ЦПК України.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та впливає на можливість порушення судом провадження у справі.

Ознайомившись із змістом позовної заяви, оригіналами та копіями доданих до неї документів судом встановлено, що дана позовна заява не може бути прийнята до розгляду в зв`язку з недодержанням представником позивача вимог статей 175, 177 ЦПК України.

З позовної заяви вбачається що позов заявлено до Іванівської сільської ради.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено установлено, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

На даний час, враховуючи вищезазначене, належним відповідачем по даній справі є Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області, оскільки саме ця юридична особа є відповідним органом місцевого самоврядування, яка представляє інтереси Барвінківської міської об`єднаної територіальної громади, утвореної 12 червня 2020 року шляхом об`єднання Барвінківської міської ради та Богодарівської, Великокомишуваської, Гаврилівської, Григорівської, Грушуваської, Гусарівської, Іванівської, Іванівської Другої, Мечебилівської, Новомиколаївської, Подолівської і Рідненської сільських рад Барвінківського району Харківської області.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті дружини.

Разом з тим, позивачу необхідно визначитись із змістом позовних вимог - способом захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні, оскільки з постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину вих. №90/02-31 від 14 лютого 2024 року державного нотаріуса Першої краматорської державної нотаріальної контори Краматорського районного нотаріального округу Донецької області, вбачається що нотаріусу не надано заяви від ОСОБА_1 про прийняття спадщини у встановлений термін, як того вимагає ст. 1270 ЦК України, з дня смерті ОСОБА_3 , не надавши документів, підтверджуючих їх спільне проживання разом зі спадкодавцем на час її смерті, та він не був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою.

Отже, у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовлено, оскільки ним пропущений строк на подання заяви про прийняття спадщини. Слід звернуту уваги, що відповідної позовної вимоги ОСОБА_1 не заявлено.

Крім того, позивачем, всупереч ст.ст.15, 16 ЦК України, якими передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, не вказано ким не визнається або оспорюється встановлення за ним права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, відповідних доказів останнім не надано.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз`яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Тому, з огляду на зазначене позивачу (його представнику) необхідно визначитись із змістом позовних вимог відповідно до вимог ЦК України.

У зв`язку з вищевикладеним суд також звертає увагу представника позивача на положення ст. 81, 83 ЦПК України щодо обов`язку доказування та подання доказів у контексті обставин, на які вона посилається, а також на положення ч. 5 ст. 177 ЦПК України щодо обов`язку додати до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В цілому, представнику позивача слід врахувати вищезазначене та привести позовні вимоги відповідно до вимог закону та цієї ухвали; визначитись із особою належного відповідача в справі та надати докази, на які вона посилається у позовній заяві.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 цього Кодексу учасник справи, який подає письмовий доказ в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасники справи підтверджують відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Із справи вбачається, що позивачем подано до суду заяву з долученими до неї копіями письмових доказів без дотримання ч. 5 ст. 95 ЦПК України, тобто відсутність підтвердження відповідність копії письмового доказу оригіналу та про наявність оригіналів документів у позивача чи інших осіб.

Крім того, ч. 4 ст. 177 ЦПК України визначає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Розмір судового збору визначається відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано клопотання про звільнення від сплати судового збору з тих підстав, що позивач знаходиться у скрутному матеріальному становищі.

Розглянувши зазначене клопотання, приходжу до наступного висновку.

Частиною1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підстави для відстрочення сплати судового збору визначено ст.136 ЦПК України та ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зо визначено ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

З аналізу ст.8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Представник позивача не долучила до матеріалів справи відомості стосовно свого річного доходу за попередній календарний рік, у зв`язку з чим суддя позбавлений можливості перевірити, чи перевищує розмір судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, що відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» визначено підставою для відстрочення сплати судового збору.

На інші підстави для звільнення від сплати судового збору, передбачені п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» предс тавник позивача не посилалася та відповідних доказів на їх підтвердження до матеріалів справи не долучила.

Таким чином, приходжу до висновку, що підстави для звільнення від сплати позивачем судового збору відсутні, а тому в задоволенні вищевказаного клопотання позивачу слід відмовити.

Виходячи із вищевикладеного, позивачу слід сплатити судовий збір та подати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Враховуючи виявлені недоліки при оформлені позовної заяви, на виконання вимог частини першої статті 185 ЦПК України, суддею постановляється ухвала про залишення позовної заяви без руху та позивачеві встановлюється строк усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 95, 175-177, 185, ч. 2 ст. 261, ст.ст. 272, 353-355 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

Відмовити представнику позивача ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору по справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Іванівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Іванівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Копію ухвали про залишення заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою до суду, роз`яснивши, що у випадку виконання ухвали та усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона буде вважатись поданою у день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява буде вважатися не поданою і повернута разом із доданими до неї матеріалами, що не позбавить заявника права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.А. Коптєв