Рішення

від 31.05.2024 по справі 466/9761/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9761/23

Провадження № 2/466/2245/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2024 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Репети К.М.,

справа №466/9761/23,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

У С Т А Н О В И В:

21.09.2023 представник позивача адвокат Заставний Роман Андрійович в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація», код ЄДРПОУ 42636234 та просить суд стягнути з приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 44 481, 72 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 05.12.2019 ОСОБА_1 на підставі наказу №3-к від 04.12.2019 прийнято на роботу на посаду головного інженера приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація». На вказаній роботі позивач працював в період з грудня 2019 р. по листопад 2020 р., що встановлено рішенням Шевченківського районного суд м.Львова від 30.12.2022 р.

Приватним підприємством «Західна ліфтова корпорація» ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату у строки визначені ст. 116 КЗпП України, у зв`язку з чим рішенням Шевченківського районного суд м.Львова від 30.12.2022 р. по справі №466/9620/22 стягнуто з приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2020 р. до листопад 2020 р. в сумі 46 119, 56 грн.

Рішення Шевченківського районного суд м.Львова від 30.12.2022 р. по справі №466/9620/22 виконано в примусовому порядку, виконавче провадження закінчено 28.07.2023р. згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А.

Вважає, що відповідачем при розрахунку при звільненні порушено вимоги трудового законодавства, не вчасно проведено розрахунок, а тому слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки кошти йому не виплачені, змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 25.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 31.05.2024 суд вирішив проводити заочний розгляд справи.

В судове засідання сторони не прибули, заяв про відкладення судового засідання до суду не надходили.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Так, як сторонами подано докази на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги на заперечення, сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів та скористалися правом подачі відзиву на позовну заяву, суд дійшов переконання про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст.16 ЦК України кожна осо- ба має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Суд встановив такі обставини справи.

05.12.2019 ОСОБА_1 на підставі наказу №3-к від 04.12.2019 прийнято на роботу на посаду головного інженера приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація», про що свідчить запис у трудовій книжці.

На вказаній роботі позивач працював в період з грудня 2019 р. по листопад 2020 р., що встановлено рішенням Шевченківського районного суд м.Львова від 30.12.2022 р.

Приватним підприємством «Західна ліфтова корпорація» ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату у строки визначені ст.116 КЗпП України, у зв`язку з чим рішенням Шевченківського районного суд м.Львова від 30.12.2022 р. по справі №466/9620/22 стягнуто з приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2020 р. до листопада 2020 р. в сумі 46 119, 56 грн.

Рішення Шевченківського районного суд м.Львова від 30.12.2022 р. по справі №466/9620/22 виконано в примусовому порядку, виконавче провадження закінчено 28.07.2023 р. згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, право на працю, закріплене у ст.43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Разом з тим після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 Законом України № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни, зокрема до КЗпП України щодо строків вирішення трудових спорів.

Так, чинною на даний час ч. 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, чинної на даний час, а також зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні може бути поданий у тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Так, як вбачається з постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. ВП № 71203887 від 28.07.2023 р. примусове виконання рішенні Шевченківського районного суду м.Львова від 30.12.2022 р. по справі №466/9620/22 закінчено 28.07.2023 р. Докази на спростовування цих обставин відповідач суду не надав.

Відтак, приймаючи до уваги, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 21.09.2023, суд вважає, що позивач дотримався встановленого законом тримісячного строку звернення для вирішення цього спору.

У відповідності до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі за текстом Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом абз. 2 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями Розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема, премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Так, з згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкого державного соціального страхування приватним підприємством «Західна ліфтова корпорація» нарахувала ОСОБА_1 заробітну плату за листопад 2020 року у розмірі 5 342,10 гривень, за жовтень 2020 року у розмірі 9847, 12 грн.

З урахуванням викладених обставин суд доходить висновку, що сума заробітної плати, яка підлягає врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу становить 15 189, 22 грн (5 342, 10 грн + 9847, 12 грн = 15 189, 22 грн). Також суд враховує, що фактично відпрацьована ОСОБА_1 кількість робочих днів за період з жовтня 2020 до листопад 2022 становить 42 днів по 21 робочому дню в кожному із згаданих місяців, відтак середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 361, 64 грн (15 189, 22 грн / 42 дні = 361, 64 грн).

При цьому загальна кількість робочих днів за період з 01.12.2020 до 31.05.2021 становить 123 дні.

За таких обставин суд доходить висновку, що середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2020 до 31.05.2021 становить 44 481, 72 грн (361,64 грн х 123 дні = 44 481, 72 грн) (за вирахуванням визначених законом податків і зборів).

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Так, виходячи з ціни позову, яка становить 44 481, 72 грн, за розгляд даної справи необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Відтак, приймаючи до уваги, що даний позов задоволено повністю, суд доходить висновку, що судовий збір у сумі 1073,60 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2020 до 31.05.2021 у сумі 44 481 (сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 72 копійки.

Стягнути з приватного підприємства «Західна ліфтова корпорація» на користь держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне підприємство «Західна ліфтова корпорація», код ЄДРПОУ 42636234, місцезнаходження: м. Львів, вул. Кульпарківська,59.

Повний текст рішення складено 31 травня 2024 року.

Суддя П. С. Невойт