Ухвала

від 22.05.2024 по справі 757/22627/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22627/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням директора ТОВ «ТАЙМ - ІНВЕСТ» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/8003/24-к від 20.03.2024 року у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019,-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника ТОВ «ТАЙМ - ІНВЕСТ» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/8003/24-к від 20.03.2024 року у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019. В обґрунтування вимог клопотання, заявник посилається на те, що арешт на об`єкт нерухомого, який розташований за адресою: Волинська обл., Луцький р., м. Луцьк, проспект Молоді, будинок 4-е , що належить товариству на підставі права приватної власності накладено необґрунтовано та таким, що підлягає скасуванню в порядку ст.174 КПК України, оскільки ТОВ «ТАЙМ - ІНВЕСТ» є законним власником арештованого майна. ТОВ "ТАЙМ-ІНВЕСТ" (далі - Товариство) вважає, що арешт на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2484918607080, що належить Товариству на підставі права приватної власності накладено необгрунтовано та таким, що підлягає скасуванню в порядку ст. 174 КПК України, оскільки ТОВ "ТАЙМ-ІНВЕСТ" є законним власником арештованого майна, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Накладений у даному кримінальному провадженні арешт на майно грубо порушує право власності ТОВ "ТАЙМ-ІНВЕСТ", оскільки накладений без наявності підстав, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. Неповідомлення власника майна про дату і час розгляду клопотання про накладення арешту позбавило ТОВ "ТАЙМ- ІНВЕСТ" можливості довести безпідставність заявленого прокурором клопотання, а отже надмірно обмежує правомірну діяльність товариства. Більш детально необгрунтованість арешту належного Товариству майна та підстав для його скасування підтверджується доказами та обставинами викладеними у клопотанні. Ухвала суду про арешт належного ТОВ «Тайм-Інвест» майна мотивована зокрема тим, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. Відповідно до ч. ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Речовими доказами у відповідності до ч.І ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим матеріали справи, не містить доказів та доводів на підтвердження того, яким чином торгово-офісне приміщення, що знаходиться за адресою проспект Молоді, 4-е, місто Луцьк та належить ТОВ «Тайм-Інвест» на праві приватної власності, відповідає ознаком вказаним у ч.І ст. 98 КПК України, що є обов`язковою умовою для накладення арешту на майно на підставі ч. З ст. 170 КПК України, оскільки дане торгово-офісне приміщення не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло та об`єктивно, виходячи з обставин справи не може зберігати на собі його сліди. Прокурором також не наведено конкретних та змістовних доводів на підтвердження того, що дане торгово-офісне приміщення може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Самі по собі лише посилання на загальні норми процесуального законодавства без зазначення точних та конкретних підстав, обставин та фактів не можуть бути підставною для арешту майна, належного особі на праві приватної власності та з урахуванням того, що така особа навіть не є учасником кримінального провадження. Варто відзначити, що з результатів технічної інвентаризації приміщення станом на момент проведення аукціону з продажу первісного об`єкту за адресою проспект Молоді, 4 місто Луцьк та в подальшому проведеної його реконструкції, та присвоєння нової адреси - проспект Молоді, 4-е місто Луцьк вбачається, що вказані об`єкти не є ідентичними та є самостійними і станом на момент накладення арешту судом, первісний об`єкт припинив своє існування, а отже арештовані в даному випадку судом об`єкти нерухомості не відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що є обовязковою умовою при накладенні арешту на підставі п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України та ч. Зет.170 КПК України. Як уже вище було вказано та підтверджено відповідними правочинами та правовстановлюючими документами, ТОВ «Тайм-Інвест» є добросовісним набувачем арештованого на підставі ухвали суду майна. В судове засідання представник заявника - адвокат ОСОБА_3 не з`явився, направив на електронну адресу заяву про розгляд клопотання у відсутність, вимоги клопотання підтримує, просить задовольнити. Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з`явився, до початку засідання надав заяву про розгляд клопотання у відсутність та письмові заперечення, просить відмовити у задоволенні клопотання. Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вивчивши матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного. Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності. Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98). Слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 369 КК України. Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2024 року у провадженні № 757/8003/24-к, зокрема накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, власником якого є ТОВ «Тайм-інвест» код ЄДРПОУ 34310111, а саме об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2484918607080, який розташований за адресою: Волинська обл., Луцький р., м. Луцьк, проспект Молоді, будинок 4-е. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 триває з 20.08.2019, разом з тим за вказаниий проміжок часу (більше 4 років) у органу досудового розслідування відсутні відомості, що службові особи ТОВ «Тайм-інвест» є підозрюваними, обвинуваченими, особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваних, обвинувачених або неосудними особами. З початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 органом досудового розслідування не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали тримання майна, належного ТОВ «Тайм-інвест», під арештом. Стороною обвинувачення не надано суду доказів на підтвердження того, що арештоване майно набуте в результаті вчинення кримінальних правопорушень, є предметом кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 року. Зокрема, в слідчого судді відсутні відомості, що посадові особи ТОВ «Тайм-Інвест» (код ЄДРПОУ 34310111) є підозрюваними, обвинуваченими, особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваних, обвинувачених або неосудними особами. Слідчим суддею не встановлено та стороною обвинувачення не надано жодних відомостей про наявність у кримінальному провадженні цивільного позову до ТОВ «Тайм-Інвест» (код ЄДРПОУ 34310111) із зазначенням обґрунтованого розміру заподіяної шкоди, що виключає можливість застосування такого заходу забезпечення як арешту майна для забезпечення відшкодування шкоди, а його застосування до майна ТОВ «Тайм-Інвест» (код ЄДРПОУ 34310111) на теперішній час є безпідставним. Накладення арешту на зазначене майно є нерозумним та неспіврозмірним обмеженням права власності відносно завдань кримінального провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 4 ст. 9 КПК України передбачено, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Відповідно до статті 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд (рішення від 06.03.2018, справа № 243/6674/17-к, провадження № 51-499км17). Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою. З`ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з`ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (рішення у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі «Шассанью та інші проти Франції» (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у справі «"Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49. Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу №1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном. Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування. Враховуючи ту обставину, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник Офісу Генерального прокурора в судовому засіданні не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належного йому майна, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити. Скасувати арешт майна накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2024 року у справі 757/8003/24-к, на майно яке належить на праві приватної власності ТОВ «Тайм-Інвест» (код ЄДРПОУ 34310111), а саме на торгово-офісне приміщення загальною площею 2 278,30 кв.м, розташоване за адресою: проспект Молоді, 4-Е, м. Луцьк .

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1