Рішення

від 30.05.2024 по справі 240/4434/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/4434/24

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації, оформлені листом №788 від 16.02.2024 року, щодо відмови у наданні статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видачі «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації надати статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» з дня порушення права - 16.02.2024 року;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації видати «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни», відповідно до 11.3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМУ №302 від 12.05.1994.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 01.08.1993 до 06.06.2003 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 10.01.2005 до 01.08.2011 проходив службу в органах податкової міліції та 11.04.2008, під час проходження служби в податковій міліції 11.04.2008 року під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, а саме - проведення обшуку, позивач отримав травму у вигляді струсу головного мозку з вираженими вестибулоатактичними порушеннями, які в результаті призвели до встановлення ІІІ групи інвалідності. Вважає, що був особою начальницького складу органів податкової міліції, за час служби набув статусу особи з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, а тому у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни. На своє звернення щодо надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідачем відмовлено у надані такого статусу, що і стало підставою для подання даного адміністративного позову.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

01.04.2024 через відділ документального забезпечення суду від Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області надійшов відзив на позовну заяву, якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що встановлення медичною комісією групи інвалідності з формуванням "травма так, пов`язана з виконанням службових обов`язків" не є безпосередньою підставою для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог та з підстав, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (надалі - Закон № 3551). Проходження служби поліції не є тотожним участі в бойових діях та захисту Батьківщини в розумінні статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Інвалідність позивача не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, а тому позивач не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) з 01.08.1993 до 06.06.2003 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується відповідним записом, вчиненим до трудової книжки НОМЕР_1 .

В подальшому, з 10.01.2005 до 01.08.2011 позивач проходив службу в органах податкової міліції на посадах начальницького складу, що підтверджується відповідним записом, вчиненим до трудової книжки НОМЕР_2 .

Під час проходження служби в податковій міліції 11.04.2008 року під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, а саме - проведення обшуку, позивач отримав травму у вигляді струсу головного мозку з вираженими вестибулоатактичними порушеннями, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві б/н від 15.05.2008.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №56/47-і від 25.07.2011 військово-лікарська комісія дійшла висновку: Залишкові явища ЗЧМТ (струс головного мозку 11.04.2008) посттравматичний хронічний церебральний арахноїдит, енцефалопатія з лікворо-гіпертензійним, вестибулярно-атактичним, стійким цефалгічним синдромами, розсіяними органічними знаками, синдромом вегетодистонії - травма, ТАК пов`язана з виконанням службових обов`язків.

15.12.2011 згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №732939 позивачу з 08.11.2011 встановлено ІІІ групу інвалідності та встановлено, що травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

19.12.2011 Управлінням соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області видано позивачу посвідчення серії НОМЕР_3 пред`явник якого є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни строком дії до 01.01.2015 року. Таким чином, з 19.12.2011 до 01.01..2015 року Управлінням наданий позивачу статус особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни.

30.12.2014 позивачу при повторному огляді з 18.12.2014 встановлена інвалідність ІІІ групи з причини травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, строком дії до 01.02.2018.

31.12.2014 Управлінням соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області видано нове посвідчення ветерана війни-інваліда війни строком дії до 01.02.2018.

09.02.2018 позивач пройшов черговий огляд та відповідно до довідки до акта огляду МСЕК №253/3 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з причини інвалідності - травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків до 01.03.2022.

09.02.2018 Управлінням соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області позивачу видано посвідчення ветерана війни-інваліда війни, дійсне до 09.02.2021.

В подальшому, 02.02.2021 позивачу при повторному огляді з 02.02.2021 встановлена інвалідність ІІІ групи з причини травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, строком дії до 02.02.2024.

26.02.2021 Управлінням соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області позивачу видано посвідчення ветерана війни-інваліда війни серії НОМЕР_3 , дійсне до 01.03.2024.

06.02.2024 позивач пройшов черговий огляд та відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ позивачу встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності з причини інвалідності - травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

В подальшому, 14.02.2024 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області із заявою про зміну посвідчення інваліда війни, у зв`язку з неналежним станом попереднього.

Однак, листом від 16.02.2024 за №788 Управлінням соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області повідомлено позивача, що підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" відсутні.

Позивач вважаючи, що йому протиправно відмовлено у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 4 Закону №3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у статті 7 Закону №3551-XII.

Так, відповідно до статті 7 цього Закону, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Надалі у цій статті Закону зазначено, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Тобто текстуальний аналіз статті 7 Закону №3551-XII доводить, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни прирівняні також ряд категорій осіб, які фактично не перебували у бойових діях.

Так, відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 01.08.1993 до 06.06.2003 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 10.01.2005 до 01.08.2011 проходив службу в органах податкової міліції та 11.04.2008, під час проходження служби в податковій міліції 11.04.2008 року під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, а саме - проведення обшуку, позивач отримав травму у вигляді струсу головного мозку з вираженими вестибулоатактичними порушеннями, які в результаті призвели до встановлення ІІІ групи інвалідності.

Питання, пов`язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України регулюються Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (далі - Порядок №1346).

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №1346, нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків, якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов`язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов`язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об`єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

За змістом пункту 3.11 Порядку №1346 нещасний випадок є таким, що трапився при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, якщо він трапився в період проходження служби: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків; при виконанні службового або громадського обов`язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.

Нещасний випадок, що стався за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування має визнавати таким, що трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Відтак, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України сталася в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в рішенні від 08.04.2014 (реєстраційний номер в ЄДРСР 38475027).

Відповідно до абзацу два пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - постанова №1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до пункту 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою №1317, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Пунктом 26 постанови № 1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, II чи III група інвалідності.

Причинами інвалідності є, зокрема, поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до і грудня 2014 р., а з і грудня 2014 р.- на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання; одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період; пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав: пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; одержані внаслідок політичних репресій; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності); поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення; захворювання: отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв' язку.

Як встановлено судом, 25.07.2011 ОСОБА_1 військово-лікарською комісією УМВС України в Житомирській області було видано свідоцтво про хворобу №56/47-і, у пункті 12 (Діагноз і постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання і поранення, травми, контузїї, каліцтва) якого за результатами медичного огляду ОСОБА_1 комісія дійшла висновку: Залишкові явища ЗЧМТ (струс головного мозку 11.04.2008): посттравматичний хронічний церебральний арахноїдит, енцефалопатія з лікворо - гіпертензійним, вестибуло-атактичним, стійким цефалгічним синдромами, розсіяними органічними знаками, синдромом вегетодистонії - травма, ТАК пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Підставою для таких висновків є висновки комісії Державної податкової адміністрації в Житомирській області за результатами розслідування нещасного випадку згідно акту про нещасний випадок, який стався 11.04.2008 №б/н за формою Н-1 від 15.08.2008.

Як наслідок отримання травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією 15.12.2011 ОСОБА_1 була встановлена III група інвалідності, яка була продовжена Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією спочатку до 15.01.2018, пізніше - до 01.03.2021 та в подальшому до 02.02.2024, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісію серії 12 ААА №078906 від 30.12.2014, №253/3 від 09.02.2018, серії 12 ААВ №292620 від 02.02.2021 та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісію серії 12 ААГ №833814 від 06.02.2024, згідно якої позивачу встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності

Таким чином, отримана ОСОБА_1 травма, яка стала підставою для встановлення йому інвалідності III групи, була пов`язана з виконанням службових обов`язків, а саме у зв`язку з безпосередньою участю в охороні громадського порядку під час проходження служби в органах внутрішніх справ, відтак, посилання відповідача на ту обставину, що позивач не є суб`єктом за пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878 - Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями МВС є забезпечення формування державної політики у сферах: і) охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; Міністр очолює МВС, здійснює керівництво його діяльністю; призначає на посаду та звільняє з посади першого заступника та заступників керівника Національної поліції за поданням керівника Національної поліції; погоджує структуру апаратів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, а також структуру територіальних органів Національної поліції;

Згідно зі статтею 19 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (який регулював правовий статус податкової міліції в період служби позивача) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Законом України від 05.07.2012 №508-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в України" внесені зміни до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Зазначені норми кореспондуються також з положеннями статей 24, 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до яких особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію".

За приписами пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що служба в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, тобто прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького складу, а відтак повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", а тому з огляду на викладене, суд вважає, що служба в органах податкової міліції на посадаї начальницького складу відносяться до підрозділів системи МВС України.

Суд також зауважує, що травму, яка стала підставою встановлення позивачу інвалідності, ОСОБА_1 отримав під час проходження служби в Локачинському районному відділі УМВС України у Волинській області, тобто на той момент позивач був особою начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ. Документи, що доводять отримання травми під час виконання службових обов`язків складені також посадовими особами начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ.

Відтак, вищезазначене підтверджує, що позивач є суб`єктом пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

Крім того, вказане підтверджує і те, що Управлінням соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області 19.12.2011 було видано посвідчення серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 набув статусу особи з інвалідністю III групи внаслідок війни, термін якого було продовжено до 01.03.2024.

Отже, наявні всі підстави, передбачені пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII для продовження позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Також суд звертає увагу, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни позивачу був встановлений ще 19.12.2011 та визнавався державними органами, в тому ж числі відповідачем.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 зі змінами та доповненнями (далі - Положення №302).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №632, яка набрала чинності з 31.08.2018, було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" та від 02.01.1995 №1 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302".

Так, згідно приписів абзацу 2 пункту 7 Положення №302 (у редакції від 31.08.2018) "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для отримання посвідчення інваліда війни є наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є структурний підрозділ місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ позивачу встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності з причини інвалідності - травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Отже, вказані вище обставини підтверджують, що виявлена у позивача травма пов`язана з виконанням службових обов`язків, а тому він має право на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у продовженні дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є необґрунтованою й такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з цим соціального захисту.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видачі «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та зобов`язання відповідача надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Лесі Українки, 1, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20406164), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дій Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та видачі «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

30 травня 2024 р.