Рішення

від 30.05.2024 по справі 640/4080/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року № 640/4080/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні Нафтогазові Технології» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (далі позивач, Товариство) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд:

1.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.11.2021 № 792460415 форми «В4».

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.11.2021 № 792450415 форми «Р».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24.01.2023.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва дану справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., яка ухвалою від 08.01.2024 прийняла справу до провадження.

У зв`язку із перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративна справа передана для розгляду судді Василенко Г.Ю., яка ухвалою від 20.03.2024 прийняла справу до свого провадження та визначила її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті з грубими порушеннями процедури прийняття та за результатами перевірки, проведеної з порушенням способу та методу її проведення, тож порушують права позивача, отже підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому наголосив, що спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством України, внаслідок виявлення під час камеральної перевірки позивача порушень заповнення ним податкової звітності, що призвело до заниження податкових зобов`язань в декларації з ПДВ за серпень 2021 року, тож спірні рішення правомірними та не підлягають скасуванню.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за серпень 2021 року, за результатами якої складено акт від 06.10.2021 № 75055/ж5/26-15-04-15-18/42936402 (далі - акт), яким зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення пункту 200.4. ст.200 Кодексу, розділу V Порядку № 21, що призвело до заниження податкових зобов`язань в декларації з ПДВ за серпень 2021 року на суму ПДВ 6051667 грн та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в декларації з ПДВ за серпень 2021 року на суму 7444544 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що при перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2021 року (реєстраційний № 9273426837 від 20.09.2021) з додатками, уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року (реєстраційний № 9273409801 від 20.09.2020), інформаційні ресурси ДПС.

В ході проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2021 року позивача встановлено віднесення до рядка 16.2 (збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків*) суми ПДВ у розмірі 13 496 211 грн. При цьому підприємством подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року (реєстраційний № 9273409801 від 20.09.2021) на збільшення р.21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 13 496 211 грн.

Натомість відповідач дійшов висновку, що позивачем у порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та Порядку № 21 позивачем передчасно збільшена сума від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2021 року на суму 7444544 грн.

Також в акті зазначено, що висновки акту зроблено на підставі наявної інформації в контролюючому органі, яка свідчить про умисне діяння, направлене на порушення податкового законодавства.

Не погоджуючись з висновками акту позивач подавав відповідачу заперечення до акту, які були залишені без розгляду у зв`язку з порушенням терміну їх подання.

На підставі акту, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.11.2021:

№ 792460415, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 20201 року на суму 7444544 грн;

№ 792450415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 6656834 грн (за податковими зобов`язаннями 6051667 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями 605167 грн).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України, за результатами чого спірні рішення були залишені без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.11.2021 №№ 792460415, 792450415 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені норми основного закону означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У свою чергу, «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведених норми основного закону, у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Окрім того, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкта владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Окрім наведених положень, для вирішення спірних правовідносин суд застосовує норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс), у відповідній редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з пунктами 200.1., 200.2., 200.4. статті 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 46.1. статті 46, пункту 48.1. статті 48 Кодексу, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (пункт 49.2. статі 49 Кодексу).

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (пункт 50.1. статті 50 Кодексу).

Таким чином, платник податків зобов`язаний самостійно подавати контролюючому органу податкові декларації, одночасно маючи право на подачу уточнюючих розрахунків до них у разі самостійно виявлених помилок протягом 1095 днів.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем виконувався обов`язок щодо подачі податкових декларацій з податку на додану вартість, у тому числі за серпень 2021 року, в якій визначено, зокрема: усього податкових зобов`язань на суму 6051667 грн (р 9); від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 13496211 грн (р 16); збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків (р 16.2.) - 13496211 грн; усього податкового кредиту - 13496211 грн (р 17); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р 17- р 9) позитивне значення 7444544 грн; сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р 21) - 7444544 грн.

У вересні 2021 року позивачем подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ, у зв`язку з самостійно виправленими помилками й відображено показники від`ємного значення з рядках 21, яке виникло у травні та у червні 2021 року й вплинуло на показники рядків 18 декларацій за травень-липень 2021 року, оскільки позивачем у відповідних податкових періодах (травень, червень 2021 року) помилково не було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену за основною ставкою при ввезені товарів на митну територію України за результатами митного декларування (р 11.1.).

При цьому позивачем наголошено, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, ним за серпень подавалась лише податкова декларація, уточнюючий розрахунок за серпень 2021 року ним взагалі не подавався.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не наведено вичерпного переліку пунктів Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, які порушено позивачем під час заповнення податкової декларації за серпень 2021 року та уточнюючих розрахунків за відповідні попередні періоди, що свідчить про формування відповідачем передчасних висновків, які покладені в основу спірних рішень.

Окрім того, відповідно до пункту 75.1. статті 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно зі статтею 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу

Таким чином суд вважає, що сутність камеральної перевірки полягає у перевірці дотримання платниками податків строків, форми та змісту податкової звітності, натомість на підставі камеральних перевірок неможливо дійти висновків про реальність операцій, зв`язки з контрагентами, правильність відображення операцій у звітності, заниження/завищення податкових зобов`язань.

Відповідно, предметом камеральної перевірки є встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірка правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо).

При цьому, відповідно до пункту 123.1. статті 123 Кодексу, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За приписами пункту 54.1. статті 54 Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.3. статті 54 Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

54.4. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

54.5. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, обов`язковою умовою для визначення податкових зобов`язань контролюючим органом на підставі даних перевірок є саме встановлення внаслідок перевірки результатів діяльності платника податків фактів заниження або завищення суми податкових зобов`язань, у тому числі у податкових деклараціях.

У свою чергу, суд зазначає, що результати діяльності платника податків можуть бути перевернені лише під час документальної перевірки такого платника.

Окрім наведеного суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 15.05.2018 у справі № 804/6286/17 Верховний Суд констатував, що при збільшенні Товариству спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Суд зазначив, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку Товариства. Достовірність, повнота нарахування та сплати зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що податковим органом передчасно зроблено висновок про заниження суми грошового зобов`язання та завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, отже спірні податкові повідомлення-рішення від 02.11.2021 №792460415 та № 792450415 є протиправними, отже підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч наведених вимог процесуального закону, відповідач належними та допустимими доказами не довів правовірності прийнятих ним спірних рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 24810 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У взаємозв`язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.11.2021 № 792460415 форми «В4».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.11.2021 № 792450415 форми «Р».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (ЄДРПОУ 42936402; вул. Джона Маккейна, 39, офіс 12, м. Київ, 01042) сплачений судовий збір у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19 м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.