Постанова

від 30.05.2024 по справі 160/31062/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/31062/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 року (суддя Єфанова О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 29.01.2024 року) в справі №160/31062/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

21.11.2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2023 року № 382920-2417-0483.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначала, що використання землі в Україні платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка та плата за землю справляється відповідно до договору оренди. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договори оренди землі. Апелянт вказував, що позивач не ставить питання про зміну розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка була передана йому в оренду Софіївською районною державною адміністрацією на підставі договору. Земельна ділянка площею 4,000 га з кадастровим номером 1225283500:01:003:0345, передана Софіївською районною державною адміністрацією у користування позивачу із земель невитребуваних паїв колективної власності колишнього КСП «Запорізьке», не належить до земель ні комунальної, ні державної власності. Ставки орендної плати визначено рішенням Софіївської селищної ради від 28.06.2022 року № 1499-23/VІІІ «Про встановлення ставок орендної плати» та яким передбачено, що ставки орендної плати встановлюються за користування земельними ділянками комунальної власності. Збільшення ставки орендної плати для земельних ділянок, які не належать до земель комунальної власності, вищезазначеним рішенням не передбачено. Апелянт вказувала, що відповідно до п.9 договору оренди земельної ділянки, копію якого додано до матеріалів справив в якості доказу, орендна плата за користування земельною ділянкою встановлена на рівні 8% від нормативної грошової оцінки, а в п.36 договору безпосередньо встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Рішення органу місцевого самоврядування не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у Податковому кодексі України. Апелянт вказувала, що суд першої інстанції жодним чином не дослідив аргументи та доводи позивача щодо не припустимості зміни умов договору оренди землі в односторонньому порядку, якщо можливість такої зміни не передбачена самим договором.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах оскарження та її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Відповідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Суд першої інстанції вказував, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Суд першої інстанції вказував, що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між її учасниками та не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов`язку, а регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави. Встановлено, що розмір, порядок та умови сплати орендної плати за землю є умовою договору оренди, орендна плата є формою податку на землю, а справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Плата за землю державної або комунальної власності (орендна плата) є обов`язковим платежем, який не може залежати від умов договору.

Матеріалами справи встановлено, що 21.12.2018 року між ОСОБА_1 (орендар) та Софіївською райдержадміністрацією (орендодавець) укладено договір оренди землі №14/2018, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1225283500:01:003:0345, яка розташована на території Софіївської селищної ради Софіївського району. Договором передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,0000 га, у тому числі 4,0000 га рілля, орендна плата земельної ділянки складає 9717,19 грн. в рік, що становить вісім відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно відомостей з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 1225283500:01:003:0345, площею 4,0000 га перебуває у державній власності в особі Софіївської райдержадміністрацієї, 22.12.2018 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки, орендар ОСОБА_1 , зареєстроване право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225283500:01:003:0345, площею 4,0000 га за ОСОБА_1

23.05.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №382920-2417-0483, яким розраховано орендну плату з фізичних осіб у розмірі 13403,75 грн. Згідно розрахунку податкового повідомлення-рішення, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1225283500:01:003:0345, площею 4,0000 га визначена як 121852,25 грн., від цього розміру взято 12% для визначення розміру орендної плати.

ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою щодо підстав формування податкового повідомлення-рішення. Листом від 02.10.2023 року № 65762/04-36-24-17-15 ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомило про підстави формування податкового повідомлення-рішення.

Встановлено, що 29.09.2023 року ОСОБА_1 не погодилась з податковим повідомленням-рішення та подала скаргу до ДПС України, яка рішення 07.11.2023 року № 33385/6/99-00-06-01-03-06 залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення, а скаргу залишене без змін.

ОСОБА_1 та ГУ ДПС у Дніпропетровській області вказують, що ставки орендної плати на 2023 рік визначено рішенням Софіївської селищної ради від 28.06.2022 року № 1499-23/VІІІ «Про встановлення ставок орендної плати» яким передбачено, що ставки орендної плати встановлюються за користування земельними ділянками комунальної власності, зокрема у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області вказує, що про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки дізналось від Софіївської селищної ради, яка повідомила, що станом на 2021 рік розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1225283500:01:003:0345, площею 4,0000 га, що надана в оренду ОСОБА_1 складає 121852,25 грн.

Відповідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 5, ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Згідно пунктів 288.1, 288.2, 288.3, 288.5 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 288.1 288.5 ст. 288 ПК України платниками податку є землекористувачі, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Колегія суддів вказує, що відносини оподаткування не регулюються на засадах угоди, дані відносини регулюються засобами владних приписів з боку держави шляхом прийняття законодавчих норм. Не дивлячись на те, що розмір орендної плати за землю є умовою договору, орендна плата є податком за користування землею, встановлення розміру якого передбачено владними регулюючими нормами, зокрема ПК України. Колегія суддів вказує, що плата за землю є обов`язковим платежем, зміна розміру якого залежить від нормативної грошової оцінки і відсоток орендної плати встановлюється нормами Податкового кодексу України.

Згідно п. 288.5.2 п. 288. 5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області визначено розмір орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлених п. 288.5.2 п. 288. 5 ст. 288 ПК України 12 відсотках.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції керується паровими позиціями Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 02.12.2020 року у справі №160/2705/19, від 17.09.2020 року у справі № 160/3242/19, від 24.03.2020 року у справі №440/3063/19.

Згідно ч. 3, ч. 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі відмови у задоволенні позовних вимог та вимог апеляційної скарги, судові витрати здійснені позивачем не повертаються.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 року в справі №160/31062/23 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова