Рішення

від 21.05.2024 по справі 922/872/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024м. ХарківСправа № 922/872/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд" (62203, Харківська обл., смт. Золочів, вул. Привокзальна, 4, кім. 2) до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62483, Харківська обл., с. Докучаєвське, вул. Академічна, 9) про стягнення 1254879,32 грн. за участю представників:

позивача - Демура І.Б.;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" про стягнення 1254879,32 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 1233952,29 грн., 3% річних у розмірі 8164,83 грн., інфляційні втрати у розмірі 12762,20 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії №05/05/-51Б від 10.05.2023 в частині здійснення сплати вартості електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 позовну заяву залишено без руху з огляду на процесуальні вимоги пункту 2 частини 3, частини 1 статті 162 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

27.03.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву на виконання ухвали від 25.03.2024 по справі (вх.№8270), яку досліджено та долучено судом разом із доданими документами до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.04.2024 об 11:45.

17.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №10156), в якому відповідач зазначає, що пред`явлені позовні вимоги визнає частково, в розмірі 20927,03 грн., з яких: 3% річних у розмірі 8164,83 грн., інфляційні втрати у розмірі 12762,20 грн. Щодо основної заборгованості у розмірі 1233952,29 грн. зазначає, що відповідач не має можливості сплатити основну суму заборгованості, а тому просить суд розстрочити погашення заборгованості шляхом розстрочки погашення на 12 місяців, починаючи з 01.04.2024 по 31.03.2025.

23.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстрована заява про розгляд справи без участі (вх. №10680).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2024 у зв`язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов`язками, відкладено підготовче засідання на 14.05.2024 об 11:40 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

08.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення (вх. №12031), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи та розцінено судом як доповнення до відзиву на позовну заяву.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2024 об 11:15 на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 ГПК України.

Позивач у призначене судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав, просив суд задовольнити. Водночас проти задоволення заяви відповідача про розстрочення погашення заборгованості заперечив, просив відмовити у задоволенні.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився. Втім, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справ докази.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені судом належним чином про розгляд даної справи. Матеріали справи також свідчать, що судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши вступне слово присутнього у судовому засіданні позивача, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 10.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Теплові мережі Роганської селищної ради" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №05/05/-51Б (далі договір).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що на умовах договору та за результатами проведеної процедури закупівлі постачальник продає товар: Електрична енергія, код ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Умовами пункту 2.3. договору передбачено, що істотними умовами договору є: сума договору, ціна за одиницю товару, порядок здійснення розрахунків (оплати за товар), обсяг товару та термін дії договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію в строк з 21.05.2023 р. по 31.12.2023 р. включно. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору розрахунки за поставлену споживачеві електричну енергію здійснюються за цінами, що встановлюються за підсумками проведеної процедури закупівлі.

Умовами пункту 5.2. договору визначено, що загальна ціна договору становить 2203500,00 грн., в т.ч. ПДВ 367250,00 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 565000 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Пунктом 5.3. договору погоджено, що ціна електричної енергії становить 3,25 грн. за 1 кВт*год без ПДВ, крім того ПДВ 0,65 грн., всього з ПДВ - 3,90 грн. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електричної енергії за Договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до пункту 5.9. договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.10. договору передбачено, що розрахунки споживача за договором здійснюються на поточний рахунок постачальника за фактично спожиту електроенергію.

Пунктом 5.11. договору передбачено, що оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 5.12. договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у строк протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії. Підписаний сторонами Акт приймання передачі електричної енергії є підставою для оплати. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Умовами пункту 13.1 договору погоджено, що договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності), та розповсюджує свою дію з 21.05.2023 по 31.12.2023 року, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до Акту прийому-передачі електричної енергії №Е/E-677 від 30.11.2023 позивач передав, а відповідач прийняв електричну енергію у період з 01.11.2023 по 30.11.2023 за договором №05/05/-51Б від 10.05.2023 у обсязі 91321 кВт/год на суму 583015,18 грн. з ПДВ, який підписано позивачем та відповідачем, підписи скріплено відтискам печаток.

Крім того, відповідно до Акту прийому-передачі електричної енергії №E/E-757 від 31.12.2023 позивач передав, а відповідач прийняв електричну енергію у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 у обсязі 101960 кВт/год на суму 650937,11 грн. з ПДВ., який підписано позивачем та відповідачем, підписи скріплено відтисками печаток.

Матеріали справи також свідчать, що листом вих. №15 від 11.01.2024 відповідач з посиланням на скрутне фінансове становище повідомив позивача про наявність заборгованості за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії №05/05/-51Б від 10.05.2023 у розмірі 1233952,29 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з листом вих. №21-02 від 21.02.2024 з викладенням правових та фактичних підстав звернення та вимагав сплатити суму заборгованості за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії №05/05/-51Б від 10.05.2023 у розмірі 1233952,29 грн.

У відповідь на лист вих. №21-02 від 21.02.2024, відповідач листом вих. №64 від 28.02.2024 повідомив позивача про обставини, які впливають на можливість сплати суми заборгованості за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії №05/05/-51Б від 10.05.2023 у розмірі 1233952,29 грн.

Позивачем у позовній заяві та у судових засіданнях зазначено, що протягом листопада грудня 2023 року відповідачу було продано електричну енергію в обсязі: за листопада 2023 91321 кВт.год. на загальну суму 583015,18 грн. та за грудень 2023 101960 кВт.год. на загальну суму 650937,11 грн. Відповідачем було прийнято вказані об`єми товару, на підтвердження чого було підписано акти прийому-передачі електричної енергії №Е/Е-677 від 30.11.2023 року та №Е/Е-757 від 31.12.2023 року. Позивач стверджує, що відповідачем не сплачено заборгованість за електричну енергію, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 1233952,29 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно достатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК Українипередбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно достатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1статті 638 ЦК Українизазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії"передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Частиною 1статті 714 ЦК Україниунормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положеньстатті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №05/05/-51Б від 10.05.2023, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписамистатті 173 ГК України одинсуб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Акту прийому-передачі електричної енергії №Е/E-677 від 30.11.2023 позивач передав, а відповідач прийняв електричну енергію у період з 01.11.2023 по 30.11.2023 за договором №05/05/-51Б від 10.05.2023 у обсязі 91321 кВт/год на суму 583015,18 грн. з ПДВ.

Крім того, відповідно до Акту прийому-передачі електричної енергії №E/E-757 від 31.12.2023 позивач передав, а відповідач прийняв електричну енергію у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 у обсязі 101960 кВт/год на суму 650937,11 грн. з ПДВ.

Акти прийому-передачі електричної енергії №Е/E-677 від 30.11.2023 та №E/E-757 від 31.12.2023 підписано між сторонами, підписи скріплено відтисками печаток. При цьому відповідачем у листі вих. №15 від 11.01.2024 підтверджено наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 1233952,29 грн. за договором №05/05/-51Б від 10.05.2023.

За змістом пункту 6.2. договору передбачено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Відповідно до пункту 5.12. договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у строк протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії. Підписаний сторонами Акт приймання передачі електричної енергії є підставою для оплати.

Відповідно достатті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4статті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписівстатті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписамистатті 525 ЦК Українита частини 7статті 193 ГК Україниунормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1статті 202 ГК Українивизначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц наголошує, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Частиною 1статті 75 ГПК Україниунормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення сплати вартості спожитої електричної енергії, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 1233952,29 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 8164,83 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12762,20 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями610,611 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно достатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписамистатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно достатті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 8164,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12762,20 грн., суд зазначає, що вказані нарахування відповідають умовам договору, положенням законодавства, розрахунок з огляду на прострочення сплати основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога у вказаній частині також визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочення погашення заборгованості, суд зазначає наступне.

Частиною 1статті 331 ГПК Українипередбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4статті 331 ГПК Українипідставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами частини 5статті 331 ГПК Українивстановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що розстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом, наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв`язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Нормистатті 331 ГПК Українине містить конкретного переліку обставин для розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує надання розстрочки виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Разом з тим, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

В обґрунтування поданої заяви про розстрочення погашення заборгованості відповідачем зазначено, що заборгованість перед позивачем виникла у зв`язку з активними бойовими діями на території Роганської селищної ради, руйнуванням та пошкодженням об`єктів тепло-водопостачання та водовідведення; необхідністю евакуації та виїзду за межі територіальної громади та країни певної кількості споживачів, а тому зменшилися нарахування та надходження за надані послуги; невідшкодуванням різниці в тарифах на послуги тепло-водопостачання та водовідведення з державного та місцевого бюджету та відсутню в державному та місцевому бюджетах на 2024 рік коштів на вказану компенсацію. Відповідач є збитковим підприємством, збитки якого за 2023 рік складають 12,075 млн. грн. Крім того, повідомляє, що розпорядженням Роганської селищної військової адміністрації від 29.04.2024 №437 відповідачу були виділені кошти в розмірі 1155352,00 грн. в якості фінансової допомоги на погашення заборгованості енергопостачальникам.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що відповідно до частини 2статті 218 ГК Українитастатті 617 ЦК Українивідсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Частиною 1статті 625 ЦК Українивстановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, відсутність у боржника необхідних коштів, погіршення фінансового стану, відсутність необхідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов`язку своєчасно виконати господарські зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.

Крім того, суд звертається до практики Європейський суд з прав людини, який зазначив, що відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші).

Необхідно враховувати, що укладений між сторонами договір є підставою для виникнення та існування у його сторін обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін згідно статей173,174,175 ГК України, статей11,202,509 ЦК України.

Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені та погоджені умовами договору строки оплати вартості спожитої електричної енергії та ризики їх недотримання.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі здійснення підприємницької діяльності її суб`єкт має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, здійснювати комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від вчинення таких дій.

Тобто, позивач і відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відтак, невиконання або неналежне виконання однією із сторін договірних зобов`язань може завдати істотної шкоди іншій та суперечитиме як законним правам та інтересам відповідної сторони господарських правовідносин, так і вимогам процесуального закону, оскільки не враховує матеріальні інтереси такої сторони.

З огляду на викладене, оскільки юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, то укладаючи спірний договір та свідомо погоджуючи всі його істотні умови, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з оплати вартості спожитої електричної енергії, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Водночас суд зазначає, що тяжке фінансове становище підприємства не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

Щодо посилань відповідача на воєнний стан та його вплив на можливість виконання договірних зобов`язань з оплати вартості спожитої електричної енергії, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 617 ЦК Україниособа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зстаттею 218 ГК Україниучасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно достатті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України"шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України,Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженимЗаконом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.

Згідно зстаттею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Умовами пункту 12.3. договору передбачено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зазначив, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Натомість матеріали справи не містять доказів, що свідчать про виконання відповідачем погоджених з позивачем умов пункту 12.3. договору щодо повідомлення позивача про настання обставин форс-мажору. При цьому відповідачем не подано доказів, що свідчать про настання щодо нього форс-мажорних обставин з огляду на приписи статей14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", а також жодним чином не доведено, що відповідні обставини мають безпосередній зв`язок із фактичними обставинами даної справи.

Крім того, судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду з врахуванням інфляційних процесів в економіці держави також порушує матеріальні інтереси позивача, що призведе до негативних наслідків у його діяльності у вигляді неодержання грошових коштів.

Відповідно до частини 5 статті124, пункту 9 частини 3 статті129 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимогстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Також, Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Отже, суд зазначає, що обставини, на які відповідач посилається у поданій заяві, не є винятковими у розумінністатті 331 ГПК України, які у подальшому можуть істотно ускладнити виконання рішення у даній справі або зробити таке виконання неможливим.

Відтак, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, ступеню вини відповідача у виникненні даного спору, який було доведено до суду, неможливість перекладати комерційні ризики у своїй господарській діяльності на позивача, а також приймаючи до уваги заперечення позивача проти розстрочення, суд дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення погашення заборгованості слід відмовити.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені судом та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62483, Харківська обл., с. Докучаєвське, вул. Академічна, 9, код ЄДРПОУ 41405835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокенерготрейд" (62203, Харківська обл., смт. Золочів, вул. Привокзальна, 4, кім. 2, код ЄДРПОУ 44037621) основну заборгованість у розмірі 1233952,29 грн., 3% річних у розмірі 8164,83 грн., інфляційні втрати у розмірі 12762,20 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 18823,19 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" про розстрочення погашення заборгованості - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "31" травня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова