Рішення

від 22.05.2024 по справі 922/1421/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024м. ХарківСправа № 922/1421/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Трейд" (61153, м. Харків, пр. Ювілейний, 56, к. 706) до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2) про стягнення 2'837'898,56 грн за участю представників:

позивача - Секового О.Д.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Трейд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару в розмірі 2'837'898,56 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договором поставки №14ПДС/09-23 від 14.09.2023.

Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Трейд" залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1421/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22 травня 2024 року о 15:00.

15.05.2024 до суду від відповідача надійшла заява (вх. 12629), в якій відповідач вказує на те, що позовні вимоги щодо заборгованості за договором поставки №14ПДС/09-23 від 14.09.2023 у розмірі 2'837'898,56 грн визнає у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2024 проти винесення рішення у підготовчому засіданні, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання 22.05.2024 не з`явився, в своїй заяві (вх. 12629) просив суд розглянути справу за його відсутності.

Згідно з ч.2 ст.46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст. 191 ГПК України).

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем (ч.3 ст.185 ГПК України).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст.191 ГПК України ).

Враховуючи викладене, беручи до уваги визнання відповідачем позову в повному обсязі, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення в підготовчому засіданні.

У судовому засіданні 22.05.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.

14 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Трейд" (далі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки товару № 14ПДС/09-23 від 14 вересня 2023 року (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору п. 1.1. Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступні товари: суміш протиожеледна на основі солі технічної та фракційних матеріалів (ППС 10%); суміш протиожеледна на основі солі технічної та фракційних матеріалів (ППС 20%).

Відповідно до п.1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару, що підлягає поставці згідно умов Договору становить:

- суміш протиожеледна на основі солі технічної та фракційних матеріалів (ППС 10%) 3000 тон;

- суміш протиожеледна на основі солі технічної та фракційних матеріалів (ППС 20%) 1270 тон.

Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначається відповідно до заявок Покупця, оформлених згідно вимог цього договору. Покупець на свій розсуд керуючись, власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку Товару та не зобов`язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами як ціна договору.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна Договору становить 9'898'590 (дев`ять мільйонів вісімсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень, в тому числі ПДВ 20% 1'649'765 (один мільйон шістсот сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн., 00 копійок, що станом на дату укладання договору дорівнює загальній вартості товару.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п. 4.2. договору.

Згідно з п. 4.2. Договору рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості) видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничій підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ттн., та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару, постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки.

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони свідчать, що покупець зобов`язуються розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів зазначений в п. 4.1. п. 4.2. цього договору.

Платіжні документи за цим договором оформляються згідно з чинним законодавством із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера договору за яким здійснюється переказ грошових коштів (п. 4.5. Договору).

На виконання договору поставки № 14ПДС/09-23 від 14 вересня 2023 року, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме суміш протиожеледну на основі солі технічної та фракційних матеріалів (ПСС 10%) кількістю 1445,582 т. та суміш протиожеледну на основі солі технічної та фракційних матеріалів (ПСС 20%) кількістю 199,694 т. на загальну суму 3'484'698,56 грн, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей та актами приймання-передачі товару, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме:

- Видаткова накладна №28 від 17.11.2023;

- Довіреність №69/1 від 17.11.2023;

- Акт приймання-передачі товару від 17.11.2023;

- Видаткова накладна №29 від 01.12.2023;

- Довіреність №73/1 від 01.12.2023;

- Акт приймання-передачі товару від 01.12.2023;

- Видаткова накладна №36 від 01.12.2023;

- Довіреність №73/3 від 01.12.2023;

- Акт приймання-передачі товару від 01.12.2023;

- Видаткова накладна №1 від 02.01.2024;

- Довіреність №1/1 від 02.01.2024;

- Акт приймання-передачі товару від 02.01.2024;

- Видаткова накладна №7 від 16.01.2024;

- Довіреність №1/4 від 16.01.2024;

- Акт приймання-передачі товару від 16.01.2024;

- Видаткова накладна №8 від 01.02.2024;

- Довіреність №4 від 01.02.2024;

- Акт приймання-передачі товару від 02.01.2024;

- Видаткова накладна №9 від 01.02.2024 року;

- Довіреність №4 від 01.02.2024;

- Акт приймання-передачі товару від 01.02.2024;

- Видаткова накладна №10 від 16.02.2024;

- Довіреність №82 від 16.02.2024;

- Акт приймання-передачі товару від 16.02.2024;

- Видаткова накладна №11 від 16.02.2024;

- Довіреність №81 від 16.02.2024;

- Акт приймання-передачі товару від 16.02.2024.

Вказані акти приймання-передачі та видаткові накладні на відпуск товару підписані обома сторонами без зауважень та заперечень, а також скріплені печатками господарських товариств.

Таким чином, позивачем в строки визначені умовами Договору поставлено відповідачу товар у кількості 199,694 т. на загальну суму 3'484'698,56 грн з ПДВ з урахуванням транспортних послуг на постачання товару, у відповідності до умов Договору.

Проте відповідачем оплата за поставлений товар в повному обсязі не здійснена. Станом на дату звернення до суду відповідачем було сплачено лише частину вартості поставленого товару в сумі 646'800 грн.

Таким чином, загальна заборгованість Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Трейд" за Договором поставки товару № 14ПДС/09-23 від 14 вересня 2023 року становить 2'837'898,56 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Матеріали справи підтверджують факт поставки Позивачем на користь Відповідача товару за Договором поставки на загальну суму 3'484'698,56 грн. Ці поставки підтверджуються видатковими накладними (підписаними відповідачем).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони свідчать, що покупець зобов`язуються розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів зазначений в п. 4.1 п. 4.2 цього договору.

Станом на дату звернення до суду відповідачем було сплачено лише частину вартості поставленого товару у сумі 646'800 грн.

Таким чином, загальна заборгованість Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Трейд" за Договором поставки товару № 14ПДС/09-23 від 14 вересня 2023 року становить 2'837'898,56 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, навпаки, позовні вимоги визнав у повному обсязі. Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати виконаних робіт за договором підряду у розмірі 2'837'898,56 грн, а позовні вимоги суд визнає такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, позивач в позовній заяві просить відшкодувати суд 40'000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Представником позивача в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії:

- договору про надання правової допомоги №03/12-23 від 01.12.2023;

- додаткової угоди №1 до вказаного договору;

- акта здачі-приймання виконаної правової допомоги № 1-24 від 23.04.2024;

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Суд установив, що 01.12.2023 між адвокатом Сековим Олегом Дмитровичем та позивачем укладено договір про надання правової допомоги, форма і зміст якого відповідає положенням ст.27 Закону про адвокатуру, загальнім та спеціальнім вимогам цивільного законодавства, які застосовуються до договорів про падання послуг та містять своє відображення у гл.52 ЦК Україні "Поняття та умови договору", гл.63 ЦК Україні "Послуги. Загальні положення".

Приписами п. 3.1., 3.4. договору про надання правової допомоги передбачено, що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за надання правової допомоги, що надається, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (завданнях-дорученнях), які є невід`ємною частиною Договору. Розрахунок за надану правову допомогу здійснюється Клієнтом відповідно до умов цього Договору та Додаткових угод або завдань-доручень до нього.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 вартість гонорару (винагороди) за надання правової допомоги (послуг, робіт) за Договором № 03/12-23 про надання правової допомоги адвокатом від 01.12.2023 складає суму у розмірі 10'000,00 грн (десять тисяч гривен). Крім суми, що вказана в п.1 цієї Додаткової угоди, за надання правової допомоги протягом календарного місяця Клієнт сплачує Адвокатові гонорар (винагороду) в розмірі 5000,00 грн за кожну витрачену умовну робочу годину.

Відповідно до акту здачі-приймання виконаної правової допомоги № 1-24 від 23.04.2024 сума винагороди адвоката за виконану роботу складає суму в розмірі 40'000,00 грн за 8 умовно робочі години.

Суд враховує, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40'000 грн.

З огляду на визнання відповідачем позову, беручи до уваги положення ч.1 ст. 130 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 21'284,24 грн (50%).

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 130, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Трейд" (61153, м. Харків, пр. Ювілейний, 56, к. 706, код ЄДРПОУ 45002799) заборгованість з оплати поставленого товару в розмірі 2'837'898,56 грн, судовий збір сплачений за подання позовної заяви в сумі 21'284,24 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40'000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Трейд" (61153, м.Харків, пр. Ювілейний, 56, к. 706, код ЄДРПОУ 45002799).

Відповідач: Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174).

Повне рішення складено "31" травня 2024 р.

СуддяІ.В. Трофімов