Рішення

від 31.05.2024 по справі 200/2581/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2024 року Справа№200/2581/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської

ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (ЄДРПОУ 03197428, юридична адреса: 85105, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 14) про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого, зобов`язання встановити статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати посвідчення відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, відмовляючи у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого позивачу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту.

Зазначає, що її чоловік був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому вважає, що на неї розповсюджується діяЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що відмовляючи у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого позивачу, суб`єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Вказує, що відмова у наданні позивачу статусу члена сім`ї загиблого учасника бойових дій є правомірною, оскільки соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи наведене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є вдовою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії ОСОБА_2 , який мав статус інваліда ВВВ ІІ групи, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 24.09.2009 року.

20.07.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради з заявою щодо видачі посвідчення члена сім`ї загиблого.

Листом Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 26.07.2023 року № 01-20-3282-06 ОСОБА_1 відмовлено у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого зазначивши, що пункт 2 статті 10 Закону від 22.10.1993 № 3552-XII до осіб, на яких поширюється чинність Закону, відносить дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загалього захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, тому у дружини померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС відсутні правові підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В преамбулі доЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що цейЗаконвизначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинностіЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно дост. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно ч. 1ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1,9 ч. 2ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно довідки від 24.09.2009 року ОСОБА_2 мав статус інваліда 3 групи внаслідок аварії на ЧАЕС, прирівняний до інваліду 3 групи Великої Вітчизняної війни з 25.06.1996 року.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 виконував обовязки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується вищевказаними документами.

Пункт 2статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає, що його чинність поширюється на сімї військовослужбовців, які призивались на збори військовозобовязаних Міністерства оборони, прирівняних до них осіб, зазначених в статтях6і7цьогоЗакону, тобто на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинністьЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення віднесений до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що позивач у відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні статусу члена сімї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі посвідчення члена сім`ї загиблого позивачу, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про визнання таких дій протиправними.

В розумінні частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки відповідачем рішення про відмову у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого позивачу не приймалось, чим порушене право позивача на його оскарження, суд вважає позовні вимоги в частині зобов`язання встановити статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати посвідчення відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо відмови у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого у спірних взаємовідносинах в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій щодо відмови у наданні статусу члена сімї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі посвідчення члена сім`ї загиблого, з зобов`язанням відповідача встановити статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати посвідчення відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (ЄДРПОУ 03197428, юридична адреса: 85105, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 14) про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого, зобов`язання встановити статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати посвідчення відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сімї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі посвідчення члена сім`ї загиблого.

Зобовязати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради надати ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати посвідчення члена сім`ї загиблого відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 .

В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Давиденко