Рішення

від 31.05.2024 по справі 299/2074/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий суддя Леньо В.В., секретар судового засідання Казимірська Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до релігійної організації Помісна Церква Української Церкви Християн Віри Євангельської м.Виноградів про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дію,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до релігійної організації «Помісна Церква Української Церкви Християн Віри Євангельської» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дію.

Позов мотивовано тим, що 23.10.2023 року позивач підготував звернення до ЦХВЄ з дотриманням чинного законодавства України.

25.10.2023 року було надіслано його звернення через Укрпошту.

03.11.2023 року було вручено листа особисто. Отже відповідь релігійна організація повинна була надати протягом місяця, тобто з 3 листопада до 3 грудня.

Однак відповідач обов`язку щодо розгляду його звернення та надання відповіді у місячний строк не виконав.

У зв`язку з цим просить визнати протиправною бездіяльність релігійної організації Помісна Церква Української Церкви Християн Віри Євангельської м.Виноградів в межах розгляду його звернення та зобов`язати відповідача невідкладно надати письмову відповідь за результатами розгляду звернення. Судові витрати стягнути з відповідача.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.03.2024 року позивач ОСОБА_1 подав до суду позов через систему електронний суд до відповідача релігійної організації «Помісна Церква Української Церкви Християн Віри Євангельської м.Виноградів» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дію.

Ухвалою суду від 01.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до релігійної організації Помісна Церква Української Церкви Християн Віри Євангельської м.Виноградів про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дію прийнято до розгляду Виноградівським районним судом Закарпатської області та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов п`ятнадцять днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, заперечення на відповідь на відзив - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Вказану ухвалу відповідачем отримано, що підтверджується відстеженням поштового відправлення.

Відзив на позов відповідачем не подано.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані нормами Закону України Про звернення громадян.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, заякого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 цього закону передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцієюта чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно із частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, серед іншого: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Статтею 20 цього Закону визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що 23.10.2023 року позивач підготував звернення до ЦХВЄ щодо контактів релігійної організації, порядку особистого прийому та надання копії статуту, яке 25.10.2023 року було надіслано його звернення через Укрпошту.

03.11.2023 року було вручено листа особисто.

Відповідач обов`язку щодо розгляду звернення та надання відповіді відповідачу у місячний строк не виконав.

Отже, відповідач не надав позивачу відповідь на клопотання у строк, визначений частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян», бездіяльність відповідача порушує право позивача на отримання у встановленому порядку відповіді на звернення, відтак порушене право підлягає захисту.

На підставі положень частини першої статті 8 ЦК України до цивільних відносин, що виникли, слід застосувати за аналогією закону спосіб захисту, передбачений пунктом 10 абзацу першого частини другої статті 16 ЦК України, - визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка підлягає припиненню шляхом зобов`язання відповідача невідкладно надати позивачу письмову відповідь за результатами розгляду його звернення.

Позивачем подано до суду клопотання про визнання зловживання процесуальними правами відповідача.

Подане клопотання мотивовано тим, що у позовній заяві користуючись правом, передбаченим ст. 93 ЦПКУ, позивач поставив питання відповідачу.

Відповідно до ст. 93 ЦПК України учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

Станом на 20.04.2024 року відповідач не виконав свого обов`язку надати вичерпну відповідь окремо на кожне поставлене питання по суті.

Станом на 20.04.2024 року відповідач не зареєстрував Електронний кабінет у ЄСІТС, хоча даний обов`язок встановлений ст. 14 ЦПК України.

У зв`язку з цим просить суд вжити заходів процесуального примусу у вигляді попередження щодо відповідача, який довгостроково протиправно бездіє, не виконує добросовісно процесуальні обов`язки, чим створює перешкоди у встановлені фактів, які мають істотне значення для розгляду справи та встановити термін для Відповідача для виконання обов`язку надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті, та обов`язку реєстрації Електронного кабінету у ЄСІТС.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

З огляду на положення ст.92 ЦПК України сторони та треті особи можуть бути допитані як свідки виключно за їх згодою, ст.44 ЦПК України серед переліку дій, які суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема ненадання відповіді на запитання, не місить, клопотання про визнання дій відповідача як зловживання процесуальним правом є безпідставним.

Вирішуючи питання в частині зобов`язання відповідача зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (ч.5 ст.14 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Наслідком нереєстрації юридичної особи в Електронному суді є залишення без руху, повернення позовних заяв, апеляційних скарг, касаційних скарг; залишення без розгляду заяв та клопотань з процесуальних питань; неврахування заяв по суті спору.

Суд констатує, що державні органи (і суд в тому числі) діють виключно в межах передбачених законом і в суду відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача вчиняти дії щодо реєстрації чи не реєстрації в системі електронний суд.

Разом з тим суд констатує, що невиконання для особи обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в системі електронний суд породжує для такої особи наведені процесуальні наслідки.

За вказаних обставин, відсутні правові підстави щодо задоволення поданого клопотання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією № 0476-2550-9480-3850 від 25.03.2024 року.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність релігійної організації Помісна Церква Української Церкви Християн Віри Євангельської м.Виноградів (м.Виноградів, вул. Мала Польова, 70 Закарпатської області, код ЄДРПОУ 333536918) щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.10.2023 року у строк, визначений частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян», та зобов`язати релігійну організацію Помісна Церква Української Церкви Християн Віри Євангельської м.Виноградів невідкладно надати ОСОБА_1 письмову відповідь за результатами розгляду вказаного клопотання.

Стягнути з релігійної організації (м.Виноградів, вул. Мала Польова, 70 Закарпатської області, код ЄДРПОУ 333536918) на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Учасник справи, якому копію рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Учасник справи, якому копію повного заочного рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії повного заочного рішення суду.

ГоловуючийВ. В. Леньо