Постанова

від 31.05.2024 по справі 191/1826/24

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1826/24

Провадження № 3/191/712/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , керівника ТОВ «ВЕК»», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ;

за ч.1 ст. 163-2 КУпАП,

ВстановиВ:

29.04.2024 року з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення №18830/04-36-04-09/41734416 від 09.04.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-2 КУпАП, в якому зазначено, що керівник ТОВ «ВЕК» ОСОБА_1 несвоєчасно подала платіжні доручення на перерахування належних до сплати сум єдиного податку 3 групи по терміну сплати 19.08.2022 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просила закрити провадження у справі, оскільки, за даним фактом адміністративного правопорушення раніше вже складався протокол про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області по справі №191/3029/22 було винесено постанову про її притягнення до адміністративної відповідальності та накладено штраф. Згідно копії квитанції №0.0.2847450085.1 від 07.02.2023 штраф у розмірі 85,00 грн. було сплачено ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд в обов`язковому порядку повинен перевірити матеріали адміністративної справи, що надійшли до суду на їх відповідність вимогам закону, в тому числі статтям 254,256 КУпАП.

Також ст.280КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/ 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої встатті 62 Конституції Українипрезумпції невинності.

Згідно зі ст.62Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Частиною першою ст.163-2 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організаційплатіжних доручень на перерахування належних до сплатиподатківтазборів(обов`язкових платежів).

Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 за несвоєчасне подання платіжнихдоручень наперерахування належнихдо сплатисум єдиногоподатку третьої групи потерміну сплати19.08.2022 року визнано винним керівника ТОВ «Воденергокомплекс» (код ЄДРПОУ : 41734416) ОСОБА_1 та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85,00 грн.

Згідно копії квитанції №0.0.2847450085.1 від 07.02.2023 штраф у розмірі 85,00 грн. було сплачено ОСОБА_1 .

Тобто, за вказаним фактом несвоєчасного подання платіжних доручень вже було визнано винною керівника ТОВ «Воденергокомплекс» ОСОБА_1 , і повторне її притягнення до адміністративної відповідальності за одним і тим же фактом буде суперечити нормам законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбаченустаттею 62 Конституції України, суд приходить до висновку, що, оскільки за даним фактом керівника ТОВ «Воденергокомплекс» ОСОБА_1 вже притягнуто до адміністративної відповідальності, то адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-2 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене,керуючись ст.ст.7,ч.1ст.173-2,245,247,256,278,280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя О.І. Окладнікова