Ухвала

від 20.05.2024 по справі 760/10816/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/10816/24

2/760/7893/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колєсніченко Олексій Дмитрович, про стягнення коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

07.05.2024 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колєсніченко Олексій Дмитрович, про стягнення коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки, у якій позивач просить суд:

стягнути солідарно з ОСОБА_2 (попереднє ПІБ - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 4 967 962 грн. 28 коп. за договором позики, укладеного 22 червня 2016 року, що складається з:

- основного боргу в розмірі 115 000 дол. США, що еквівалентно 4 558 600 гривень;

- 3% річних в розмірі 409 362 грн. 28 коп.;

- звернути стягнення по іпотечному договору від 05.05.2018 року на предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

07.05.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що дана справа не підсудна Солом`янському районному суду м. Києва та справу слід направити для розгляду за підсудністю, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи встановлено, що предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно роз`яснень у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннямистатті 181 ЦКдо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі № 185/8191/16-ц.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2021р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Верховний суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №638/1988/17 від 10.04.2019р. зазначив, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні висновки також містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 760/6693/17-ц.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку спір безпосередньо стосується предмету іпотеки - земельної ділянки та земельної ділянки з господарськими спорудами, які будуть на ній збудовані. Кадастровий номер земельної ділянки 3221810100:03:215:0157.

Встановлено, що предмет іпотеки знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород.

Таким чином, встановлено, що вказаний позов не підсудний Солом`янському районному суду м. Києва, оскільки повинен розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням предмету іпотеки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що справу слід передати на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області, за місцезнаходженням предмету іпотеки.

Згідно Конвенції прозахистправлюдиниіосновоположнихсвобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, суд бере до уваги, що положеннями статті 378 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відтак, враховуючи, що даний спір виник з приводу виконання договору іпотеки, предметом якого є земельна ділянка, розташована за адресою: Київська область, Вигородський район, м. Вишгород, що територіально відноситься до Вишгородського районного суду Київської області, а тому суд з урахуванням правил виключної підсудності дійшов висновку про передачу вказаної справи на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області (адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вулиця Кургузова, 7).

Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 32, 260, 353-354, 378 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колєсніченко Олексій Дмитрович, про стягнення коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки, - передати на розгляд за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області (адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вулиця Кургузова, 7).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Букіна О.М.