Ухвала

від 03.06.2024 по справі 214/4434/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/4434/24

2-н/214/928/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко А.В., розглянувши матеріали заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Князя Володимира КР» про видачу судового наказу щодо стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Заявник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Князя Володимира КР» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості по оплаті за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з травня 2021 року по січень 2024 року у сумі 11266,55 грн., та солідарного відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 302, 80 грн. і витрат на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.

Вивчивши заяву та додані до неї докази, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно дочастини третьоїстатті19ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 3 частини першої статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних нарахованих заявником на суму заборгованості.

Наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.

Частиною третьою статті 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Як вбачається з поданої заяви про видачу судового наказу та письмових доказів, заявником заявлено вимоги про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, що виникла по АДРЕСА_1 , у житловому приміщенні, що належить боржникам на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у розмірі по частки кожному, боржнику ОСОБА_1 у розмірі частки.

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а вразі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки судовим рішенням утверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Так, відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (частина першастатті 355 ЦК України) та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина другастатті 355 цього Кодексу). При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четвертастатті 355 цього Кодексу).

Верховний Суд в постанові 28 листопада 2018 року у справі № 461/14558/14-ц (провадження № 61-13870св18) зазначив, що «переглядаючи справу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки вказана квартира є спільною сумісною власністю відповідачів без визначених часток, заборгованість, яку останні допустили, підлягає стягненню в солідарному порядку, і лише в разі визначення часток, кожен з відповідачів відповідав би за наявну заборгованість пропорційно до своєї частки в квартирі».

Відтак у даній справі солідарне стягнення з боржників заборгованості за житлово-комунальні послуги не допускається з огляду на належність спірного приміщення боржникам на праві спільної часткової власності з визначенням часток, а суд позбавлений можливості стягнути з кожного заборгованість пропорційно до своєї частки у квартирі через відсутність заявлення відповідної вимоги стягувачем у цій частині з урахуванням розміру частки власності кожного з боржників у житловому приміщенні за адресою виникнення боргу.

Відтак, суд приходить висновку, що із заяви про видачу наказу та доданих до неї документів не вбачається безспірність вимог.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Згідно з пункту 3 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Частиною третьою статті165 ЦПК України передбачено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Ураховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити ОСББ «КнязяВолодимира КР» у видачі судового наказу, одночасно роз`яснивши заявнику, що згідно частин першої та другої статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Суд також роз`яснює, що заявник може звернутися до суду із зазначеними вимогами в спрощеному позовному провадженні (частина 2 статті 161 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 163, 165,166 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Князя Володимира КР» у видачі судового наказу щодо солідарного стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03 червня 2024 року.

Суддя А.В. Ткаченко