Ухвала

від 03.06.2024 по справі 216/3833/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3833/24

Провадження № 1-кс/216/1257/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про застосування запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

03 червня 2024 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 клопотання слідчої СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, вважається раніше не судимим в силу ст. 89 КК України, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , обіймає посаду стрільця - снайпера 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 8-ої механізованої роти 3-го механізованого батальйону, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.121 КК України, у кримінальному провадженні № 12024041230001195 від 01 червня 2024 року,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

підозрюваний ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

03червня 2024 року до суду надійшло вказане клопотання слідчої про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивоване таким.

Слідчим відділом Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024041230001195 від 01 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

01червня 2024року о13.40год. ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

01 червня 2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Встановлені під час досудового розслідуванняі обставини, які підтверджуються доданими до цього клопотання матеріалами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення та існування ризиків, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та побоюючись суворого покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого й свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилаючись на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігання існуючим ризикам, слідча просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки більш м`які запобіжні заходи у даному випадку є недостатніми.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав і просив задовольнити з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_5 тайого захисник ОСОБА_6 , кожен окремо, проти задоволення вказаного клопотання заперечували та просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на конкретні обставини справи та особу підозрюваного, зокрема, недоведеність існування заявлених ризиків, провокаційні дії з боку потерпілого, наявність у підозрюваного поранень і контузій унаслідок участі в бойових діях. При цьому підозрюваний ОСОБА_5 зазначив,що повністювизнає своювину вінкримінованому злочиніта жалкуєз приводувчиненого,заборонених методівпід часдосудового розслідуваннядо ньогоне застосовувалось.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує таке.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.

У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення. Не можна ставити питання про те, що арешт аботримання під вартоюдо суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу. При цьому метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яка повинна підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024041230001195 від 01 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

01червня 2024року близько13.00год. ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

01 червня 2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю.

Крім того, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами, зокрема:

- рапортом чергового щодо повідомлення бригадою ШМД про злочин від 31.05.2024 року;

- рапортом чергового щодо спричинення тяжких тілесних ушкоджень від 31.05.2024 року;

- протоколом огляду місця події від 31.05.2024 року;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2024 року;

-протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_5 від 01.06.2024 року, за змістом якого в останнього під час особистого обшуку було виявлено, зокрема ніж;

-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 01.06.2024 року;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 01.06.2024 року;

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 01.06.2024 року, які підтверджують фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, оцінивши сукупність і вагомість наявних на цій стадії провадження доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що вони доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.121 КК України, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це правопорушення.

Разом з тим слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Вирішуючи питання щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя бере до уваги таке.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти здоров`я та життя людини, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

При цьому підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є уродженцемм.Суми,вважається ранішене судимимв силуст.89КК України,не працює,розлучений,неповнолітніх дітейна утриманніне має,є військовослужбовцемвійськової частини НОМЕР_1 ,обіймає посадустрільця -снайпера 1-гомеханізованого відділення2-гомеханізованого взводу8-оїмеханізованої роти3-гомеханізованого батальйону,у лютому2024року самовільнозалишив вказанувійськову частинута наразіперебуває вСЗЧ, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, належного йому рухомого та нерухомого майна не має, інвалідності, тяжких та хронічних захворювань не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Оцінивши на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів всі обставини в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й наведені в клопотанні ризики об`єктивно існують, з огляду на таке.

Усвідомлюючи скоєне та побоюючись суворого покарання, яке загрожує йому у разі доведеності вини, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень останній одразу працівників поліції та карету швидкої медичної допомоги не викликав, залишив місце вчинення злочину та приховав його сліди, вимивши ніж. Крім того, підозрюваний у лютому 2024 року самовільно залишив військову частину та наразі перебуває в СЗЧ, що підтверджує наявність вказаного ризику.

При цьомупідозрюваний розлучений,неповнолітніх дітейне має, родинних зв`язків, належного йому рухомого та нерухомого майна не має, зареєстрований у м. Суми, фактично мешкає в м. Кривому Розі нетривалий час (близько останніх пів року) й постійного місця проживання не має, що в сукупності свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, які б могли стримувати його залишити межі міста.

Разом з тим, з огляду на підозру у вчиненні злочину із застосуванням насильства, перебуваючи на свободі, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків, шляхом здійснення тиску на них з метою зміни їх показань на його користь, чим буде перешкоджати встановленню об`єктивної істини в кримінальному провадженні.

Разом зтим негативнарепутація підозрюваного,відсутність законногоджерела доходіві достатніх засобів для існування, обґрунтована підозра у вчиненні тяжкого злочину проти здоров`я та життя людини, характеризують останнього як особу, схильну до вчинення протиправних дій, і дають достані підстави вважати, що його перебування на волі може призвести до вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ч.1ст.177КПК України,оскільки всудовому засіданнівстановлено достатніпідстави вважати,щопідозрюваний дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого й свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у виглядітримання під вартоюне може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У справі «Смірнови проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 року у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельєр проти Франції»).

Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Крім того, у справі «Москаленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою.Необхідність забезпечити належний хід провадження також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Оцінюючи наведені вище обставини, слідчий суддя також зважає на практику ЄСПЛ, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Разом з тим ЄСПЛ звертає увагу, що вирішуючи питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. При цьому ЄСПЛ підкреслює, що визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який є тяжким злочином, а санкція зазначеної норми кримінального закону передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тому відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим ОСОБА_5 не є особою похилого віку, родини, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, інвалідності не має, тяжкими та хронічними захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, що свідчить про відсутність даних, які б вказували на неможливість застосування до нього такого запобіжного заходу.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість і ступінь суспільної небезпеки злочину, у вчиненні якого ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, обстановку, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, наведені вище дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров`я, сімейний стан, соціальні зв`язки, спосіб життя взагалі, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у виглядітримання під вартою,оскільки стороною обвинувачення доведено, що саме такий запобіжний захід відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також є співмірним з реально існуючими ризиками, запобігти яким, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу, - неможливо.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним і доцільним, оскільки застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому слідчий суддя не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, за їх недостатністю для запобігання наявним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому слідчий суддя вважає, що таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Разом з тим слідчий суддя вважає за необхідне скористатись правом не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства (п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчої про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 30 липня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити директору державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Дія ухвали закінчується о 24.00 год. 30 липня 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1