Постанова

від 22.05.2024 по справі 583/3769/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 583/3769/21

провадження № 61-7437св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» та Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2023 року у складі судді Ільченко В. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (далі - ТОВ «Райз Північ»), третя особа - Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» (далі - ПрАТ «Райз-Максимко»), про усунення перешкод у користуванні майном та скасування записів про державну реєстрацію.

Позовну заяву обґрунтовала тим, що 28 грудня 2001 року вона отримала державний акт на право приватної власності на землю серії IV-СМ № 001181, виданий Хухрянською сільською радою згідно з рішенням 20-ї сесії 23-го скликання Хухрянської сільської ради народних депутатів від 29 вересня 2001 року, ділянка площею 3,43 га, що розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5920388700:01:001:0265.

Також 28 грудня 2001 року її чоловік ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії IV-СМ № 001179, виданий Хухрянською сільською радою згідно з рішенням 20-ї сесії 23-го скликання Хухрянської сільської ради народних депутатів від 29 вересня 2001 року, ділянка площею 3,42 га, що розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5920388700:01:001:0267.

Крім того, 07 лютого 2007 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на землю серії ЯД № 171300, виданий Хухрянською сільською радою згідно з розпорядженням голови Охтирської райдержадміністрації від 02 лютого 2005 року № 79, ділянка площею 0,301 га, що розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, із цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5920388700:01:001:02211.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Після смерті чоловіка вона успадкувала земельні ділянки, кадастрові номери 5920388700:01:001:0267, 5920388700:01:001:2211.

У червні 2021 року вона вирішила самостійно обробляти належні їй земельні ділянки, однак дізналась про наявність договорів їх оренди.

Зокрема, згідно з витягом на земельну ділянку площею 3,4266 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0265, від 11 грудня 2017 року, зареєстровано інше речове право відповідно до договору оренди від 07 грудня 2017 року, № 576/17 державним реєстратором Волошенко Т. А., орендарем є ПрАТ «Райз-Максимко» / ТОВ «Райз Північ», а договір укладено на 10 років з правом пролонгації. 26 лютого 2018 року було укладено додаткову угоду про заміну сторони з ПрАТ «Райз-Максимко» на ТОВ «Райз Північ».

Згідно з витягом на земельну ділянку площею 3,4241 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0267, від 06 лютого 2017 року, зареєстровано інше речове право відповідно до договору оренди від 17 жовтня 2016 року, № 454/16 державним реєстратором Пихтіною О. М., орендарем згідно з договором є ПрАТ «Райз-Максимко», договір укладено на 10 років з правом пролонгації. Однак в реєстрі орендарем зазначено ТОВ «Райз Північ».

Згідно з витягом на земельну ділянку площею 0,301 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2211 від 06 лютого 2017 року, зареєстровано інше речове право відповідно до договору оренди від 17 жовтня 2016 року, № 455/16 державним реєстратором Пихтіною О. М., орендарем згідно з цим договором є ПрАТ «Райз-Максимко», договір укладено на 10 років з правом пролонгації. Однак в реєстрі орендарем зазначено ТОВ «Райз Північ».

Зазначала, що жодних договорів чи додаткових угод щодо належних їй на праві приватної власності земельних ділянок вона не підписувала, наявність зареєстрованих договорів оренди порушує її право на вільне користування та розпорядження земельними ділянками.

Посилаючись на вищевказані обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд:

- зобов`язати ТОВ «Райз Північ» повернути їй земельну ділянку площею 3,4266 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0265, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області і належить їй на підставі державного акта від 28 листопада 2001 року, серії СМ № 001181; скасувати запис № 24386870 від 11 грудня 2017 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,4266 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0265, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39203392 від 15 січня 2018 року;

- зобов`язати ТОВ «Райз Північ» повернути земельну ділянку площею 3,4241 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0267, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області і належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2014 року № 137; скасувати запис № 18876282 від 06 лютого 2017 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,4266 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0267, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33727857 від 06 лютого 2017 року;

- зобов`язати ТОВ «Райз Північ» повернути земельну ділянку площею 0,301 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2211, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області і належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2014 року № 136; скасувати запис № 18875659 від 06 лютого 2017 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,301 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2211, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33727226 від 06 лютого 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ТОВ «Райз Північ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,4266 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0265, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради, Охтирський район, Сумська область і належить їй на підставі державного акта від 28 листопада 2001 року, СМ № 001181.

Скасовано рішення державного реєстратора від 15 січня 2018 року № 39203392 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,4266 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0265, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Зобов`язано ТОВ «Райз Північ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,4241 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0267, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області і належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2014 року № 137.

Скасовано рішення державного реєстратора від 06 лютого 2017 року № 33727857 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,4266 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0267, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Зобов`язано ТОВ «Райз Північ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,301 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2211, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області і належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2014 року № 136.

Скасовано рішення державного реєстратора від 06 лютого 2017 року № 33727226 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,301 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2211, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 13 692,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що використання спірних земельних ділянок, які належать позивачці, здійснюється відповідачем ТОВ «Райз Північ» без належної правової підстави, чим порушуються її права як власника земельних ділянок, які підлягають захисту в обраний нею спосіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Райз Північ» залишено без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2023 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків суду по суті спору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи

У травні 2023 року ПрАТ «Райз-Максимко» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 28 лютого 2023 року у справі № 541/483/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судами статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не врахували, що належні позивачці земельні ділянки перебувають у користуванні ПрАТ «Райз-Максимко» на підставі договорів оренди землі, строк яких не закінчився і які є чинними, та безпідставно не залучили до участі у справі заявника як співвідповідача;

- не звернули увагу на те, що пред`явлення позивачкою у цій справі вимог негаторного позову є неналежним способом захисту прав позивачки, враховуючи факт існування договірних відносин оренди землі між нею та заявником;

- не надали належну оцінку тому, що протягом часу дії спірних договорів оренди землі позивачка отримувала орендну плату у визначеному розмірі, тому дії з її боку спрямовані на припинення договірних відносин та свідчать про її недобросовісність;

- не звернули увагу на те, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, зокрема орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше);

- проігнорували те, що оскільки фактично зміна орендаря за договорами оренди (заміна сторони) не відбулась, строк дії договорів оренди землі не закінчився, то спірні земельні ділянки підлягали поверненню не позивачці, а скаржнику.

У касаційній скарзі заявник виклав клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.

Також у травні 2023 року ТОВ «Райз Північ» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається не неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 17 листопада 2021 року у справі № 756/10280/16-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 489/2254/18, від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- проігнорували, що первісні договори оренди землі, укладені між позивачкою та ПрАТ «Райз-Максимко», є чинними, а тому безпідставно вирішили спір без залучення до участі у справі як співвідповідача ПрАТ «Райз-Максимко»;

- не звернули увагу на те, що позивачка регулярно отримувала орендну плату від заявника в розмірі та у строки, передбачені додатковими угодами № 1 та № 2 до кожного з договорів оренди землі, а отже, такі додаткові угоди виконувались сторонами;

- не дослідили питання добросовісності позивачки у орендних правовідносинах із заявником;

- не звернули увагу на те, що з огляду на фактичні обставини цієї справи, пред`явлення позивачкою негаторного позову є неналежним способом захисту її прав.

У касаційній скарзі заявник виклав клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзиви позивачки на касаційні скарги ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 та 22 травня 2023 року касаційні скарги ПрАТ «Райз-Максимко» і ТОВ «Райз Північ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2023 року, постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Ухвалами Верховного Суду від 02 червня 2023 року касаційні скарги ПрАТ «Райз-Максимко» і ТОВ «Райз Північ» залишено без руху та надано заявникам строк для усунення їх недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ «Райз-Максимко» на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 583/3769/21 з Охтирського міськрайонного суду Сумської області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Райз Північ» на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2023 року матеріали справи № 583/3769/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу № 583/3769/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у задоволенні клопотань ПрАТ «Райз-Максимко» і ТОВ «Райз Північ» про зупинення дії рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2023 року та постанови Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 07 лютого 2007 року серії ЯД №171300 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,3010 га, що розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Також на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2001 року серії IV-СМ №001179 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 3,42 га, що розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,43 га, що розташована на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 лютого 2014 року ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,4241 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0267, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05 лютого 2014 року, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3010 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2211, надану для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

17 жовтня 2016 року між ПрАТ «Райз-Максимко» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 454/16, відповідно до умов якого остання передала у платне строкове користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, кадастровий номер 5920388700:01:001:0267, площею 3,4241 га, строком на 10 років з правом пролонгації. Сторонами визначений розмір орендної плати та інші істотні умови договору. Договір містить підписи орендодавця та орендаря.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Пихтіної О. М. від 06 лютого 2017 року, індексний номер 33727857, зареєстровано право оренди за ТОВ «Райз Північ» на земельну ділянку площею 3,4241 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0267.

26 лютого 2018 року між ПрАТ «Райз-Максимко», новим орендарем ТОВ «Райз Північ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 454/16, відповідно до умов якої зі згоди орендодавця, яка виражається шляхом підписання цієї угоди, орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки орендаря, передбачені в договорі оренди. Також внесено зміни щодо нормативної грошової оцінки землі, розміру орендної плати. Зазначено, що угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 17 жовтня 2016 року № 454/16.

04 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі від 17 жовтня 2016 року № 454/16, згідно з умовами якої зі згоди орендодавця, яка виражається шляхом підписання цієї угоди, внесено зміни до першого абзацу пункту 9 договору оренди щодо порядку виплати орендної плати та її розміру.

Також судами встановлено, що 17 жовтня 2016 року між ПрАТ «Райз-Максимко» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 455/16, відповідно до умов якого остання передала у платне строкове користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, кадастровий номер 5920388700:01:001:2211, площею 0,301 га, строком на 10 років з правом пролонгації. Сторонами визначений розмір орендної плати та інші істотні умови договору. Договір містить підписи орендодавця та орендаря.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі рішення державного реєстратора Білопільської міської ради Пихтіної О. М. від 06 лютого 2017 року, індексний номер 33727226, зареєстровано право оренди за ТОВ «Райз Північ» на земельну ділянку площею 0,301 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:2211.

26 лютого 2018 року між ПрАТ «Райз-Максимко», новим орендарем ТОВ «Райз Північ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі від 17 жовтня 2016 року № 455/16, відповідно до умов якої зі згоди орендодавця, яка виражається шляхом підписання цієї угоди, згідно з якою орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки орендаря, передбачені в договорі оренди. Також внесені зміни щодо нормативної грошової оцінки землі, розміру орендної плати. Зазначено, що угода є невід`ємною частиною договору оренди від 17 жовтня 2016 року № 455/16.

04 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі від 17 жовтня 2016 року № 455/16, згідно з умовами якої зі згоди орендодавця, яка виражається шляхом підписання цієї угоди, внесено зміни до першого абзацу пункту 9 договору оренди щодо порядку виплати орендної плати.

Крім того, судами встановлено, що 07 грудня 2017 року між ПрАТ «Райз-Максимко» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 526/17, відповідно до умов якого остання передала у платне строкове користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, кадастровий номер 5920388700:01:001:0265, площею 3,4266 га, строком на 10 років з правом пролонгації. Сторонами визначений розмір орендної плати та інші істотні умови договору. Договір містить підписи орендодавця та орендаря.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Охтирської міської ради Волошенко Т. А. від 15 січня 2018 року, індексний номер 39203392, зареєстровано право оренди за ТОВ «Райз Північ» на земельну ділянку площею 3,4266 га, кадастровий номер 5920388700:01:001:0265, видавник - ПрАТ «Райз-Максимко», орендар ТОВ «Райз Північ», строк дії - 10 років з правом пролонгації, підстава для реєстрації - додаткова угода від 26 лютого 2018 року № 1, видавник - ПрАТ «Райз-Максимко» / ТОВ «Райз Північ» / ОСОБА_1

26 лютого 2018 року між ПрАТ «Райз-Максимко», новим орендарем ТОВ «Райз Північ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 526/17, відповідно до умов якої зі згоди орендодавця, яка виражається шляхом підписання цієї угоди, згідно з якою орендар передає, а новий орендар бере на себе права та обов`язки орендаря, передбачені в договорі оренди. Також внесені зміни щодо нормативної грошової оцінки землі, розміру орендної плати. Зазначено, що угода є невід`ємною частиною договору оренди.

04 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі від 07 грудня 2017 року № 4526/17, згідно з умовами якої зі згоди орендодавця, яка виражається шляхом підписання цієї угоди, внесено зміни до першого абзацу пункту 9 договору оренди щодо порядку виплати орендної плати.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 15 лютого 2022 року № СЕ-19/119-21/14161-ПЧ, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 17 жовтня 2016 року № 454/16, у договорі оренди землі від 17 жовтня 2016 року № 455/16, у договорі оренди землі від 07 грудня 2017 року № 526/17 у розділі «Підписи сторін» графі «Орендодавець» рядок «(підпис)», виконані ОСОБА_1 , згідно з наданими зразками.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 454/16, зареєстрованого 06 лютого 2017 року за № 18876282 від 26 лютого 2018 року у розділі «Підписи сторін» графі «Орендодавець» рядок «(підпис)» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, згідно з наданими зразками.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 про внесення змін до договору оренди землі від 17 жовтня 2016 року № 454/16, зареєстрованого 06 лютого 2017 року за № 18876282 від 04 листопада 2019 року, у графі «Орендодавець» рядок «(підпис)» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, згідно з наданими зразками.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень про поновлення договору оренди землі № 455/16, зареєстрованого 06 лютого 2017 року за № 18875659, від 26 лютого 2018 року у розділі «Підписи сторін» графі «Орендодавець» рядок «(підпис)» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, згідно з наданими зразками.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 455/16 від 17 жовтня 2016 року, зареєстрованого 06 лютого 2017 року за № 18875659, від 04 листопада 2019 року у графі «Орендодавець» рядок «(підпис)», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, згідно з наданими зразками.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень про поновлення Договору оренди землі № 526/17, зареєстрованого 11 грудня 2017 року за № 24386870, від 26 лютого 2018 року у розділі «Підписи сторін» графі «Орендодавець» рядок «(підпис)» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, згідно з наданими зразками.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 про внесення змін до договору оренди землі від 07 грудня 2017 року № 526/17, зареєстрованого 11 грудня 2017 року за № 24386870, від 04 листопада 2019 року у графі «Орендодавець» рядок «(підпис)» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, згідно з наданими зразками.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 , вказувала на те, що жодних договорів чи додаткових угод щодо належних їй на праві приватної власності земельних ділянок вона не підписувала, наявність зареєстрованих договорів оренди порушує її право на вільне користування та розпорядження земельними ділянками.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що використання спірних земельних ділянок, які належать позивачці, здійснюється відповідачем ТОВ «Райз Північ» без належної правової підстави, чим порушуються її права як власника земельних ділянок, які підлягають захисту в обраний нею спосіб.

Із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд цілком погодитись не може з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Щодо позовних вимог до ТОВ «Райз Північ»

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до положень частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України врегульовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Також згідно з частинами другою та третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно, правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Якщо сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений (неукладений), права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Натомість виконання такого правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення такого правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

За частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Зокрема згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Отже, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір найму (оренди) землі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

У справі, що переглядається, позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «Райз Північ» та просила усунути їй перешкоди у користуванні спірними земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача повернути їй такі ділянки та скасувати записи про державну реєстрацію права оренди відповідача на спірні земельні ділянки.

Позов мотивувала тим, що жодних договорів чи додаткових угод щодо належних їй на праві приватної власності земельних ділянок вона не підписувала, наявність зареєстрованих договорів оренди порушує її право на вільне користування та розпорядження земельними ділянками.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 підписувала договори оренди від 17 жовтня 2016 року № 454/16, від 17 жовтня 2016 року № 455/16, від 07 грудня 2017 року № 526/17 з ПрАТ «Райз-Максимко».

Тобто позивачка погодилася на передачу у платне строкове користування ПрАТ «Райз-Максимко» її земельних ділянок, кадастрові номери: 5920388700:01:001:0265, 5920388700:01:001:0267, 5920388700:01:001:2211, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Хухрянської сільської ради Охтирського району Сумської області, строком на 10 років з правом пролонгації.

Крім того, зі змісту пунктів 19 вказаних договорів оренди землі випливає, що позивачка також погодилась і на те, що орендар (ПрАТ «Райз-Максимко») має право передавати її земельні ділянки в суборенду, без додаткової на те її згоди як орендодавця, в межах строку дії цих договорів, за умови дотримання умов цих договорів у частині орендної плати, цільового використання землі та умов її використання (а. с. 44, 47, 53).

Вказані договори оренди землі недійсними не визнавались і продовжують свою дію.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що додаткові угоди № 1 та № 2 до кожного з указаних договорів оренди ОСОБА_1 не підписувала, наявність її вільного волевиявлення на зміну орендаря на ТОВ «Райз Північ» та інших умов не погоджувала (а. с. 85-86).

Однак Верховний Суд звертає увагу на те, що у відзиві на позов (а. с. 37), апеляційній та касаційній скаргах відповідач ТОВ «Райз Північ» вказувало на те, що ОСОБА_1 систематично отримувала від нього орендну плату на виконання вказаних договорів оренди її земельних ділянок із урахуванням згаданих додаткових угод.

Водночас у запереченнях на відзив відповідача (а. с. 61 на звороті) представник позивачки - адвокат Котляревський С. О. підтвердив факт отримання позивачкою згаданої відповідачем орендної плати і зазначив, що ці кошти позивачка приймала за користування відповідачем її земельними ділянками.

Також Верховний Суд враховує, що на момент виникнення спору спірні земельні ділянки перебували у фактичному користуванні ТОВ «Райз Північ».

Отже, попри відсутність підпису позивачки на додаткових угодах № 1 та № 2 до договорів оренди від 17 жовтня 2016 року № 454/16, від 17 жовтня 2016 року № 455/16, від 07 грудня 2017 року № 526/17, сторони приступили до фактичного виконання договорів оренди, зокрема відповідач добросовісно використовував земельні ділянки позивачки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та сплачував орендну плату як орендар, а позивачка як орендодавець знала про такі договори, визнавала їх і приймала орендну плату від відповідача за користування її майном на умовах і у строки, визначені вказаними договорами з урахуванням додаткових угод № 1 та № 2.

Тому Верховний Суд вважає, що достатніх правових підстав кваліфікувати додаткові угоди № 1 та № 2 до договорів оренди від 17 жовтня 2016 року № 454/16, від 17 жовтня 2016 року № 455/16, від 07 грудня 2017 року № 526/17 як неукладені сторонами немає.

Інших фактичних підстав позову для оспорення правомірності перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні ТОВ «Райз Північ» позивачка не навела і позовна заява їх не містить.

З огляду на викладене Верховний Суд виснує, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули, не дослідили наявні у справі докази, не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) щодо необхідності дослідження факту виконання сторонами договорів оренди, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо процесуального статусу ПрАТ «Райз-Максимко»

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що позивачка, яка є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 5920388700:01:001:0265, 5920388700:01:001:0267, 5920388700:01:001:2211, уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договори оренди землі від 17 жовтня 2016 року № 454/16, від 17 жовтня 2016 року № 455/16 та від 07 грудня 2017 року № 526/17 строком на 10 років. Вказані договори є чинним та неукладеними не визнавались.

Отже, за умови висновків судів попередніх інстанцій про факт неукладення додаткових угод № 1 та № 2 до вказаних договорів оренди, ПрАТ «Райз-Максимко» залишилось наділеним правом користування спірними земельними ділянками.

У цій справі позивачка пред`явила позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні її земельними ділянками шляхом повернення і скасування записів про державну реєстрацію права оренди цих земельних ділянок лише до ТОВ «Райз Північ», а ПрАТ «Райз-Максимко» зазначила як третю особу.

Клопотань про залучення до участі у справі ПрАТ «Райз-Максимко» як співвідповідача позивачка не заявляла.

Натомість вирішення заявлених позивачкою позовних вимог безпосередньо вплине на речові права ПрАТ «Райз-Максимко», яке визначено як третю особу у цій справі.

Суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули і, вирішивши заявлені позовні вимоги по суті, фактично вирішили питання про права та обов`язки ПрАТ «Райз-Максимко», що є порушенням норм процесуального права.

Отже, під час розгляду справи знайшли своє часткове підтвердження доводи та підстави відкриття касаційного провадження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, але судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, то Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційних скарг, скасування оскаржуваних судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З огляду на висновок Верховного Суду щодо суті касаційних скарг, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь:

- ТОВ «Райз Північ» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, фактично понесені у судах апеляційної та касаційної інстанцій, у загальному розмірі 14 982 грн (4086 + 10 896).

- ПрАТ «Райз-Максимко» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, понесені у суді касаційної інстанції, у розмірі 10 896 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» та Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» задовольнити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 січня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко», про усунення перешкод у користуванні майном та скасування запису про державну реєстрацію відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» судові витрати у вигляді судового збору, фактично понесені у судах апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 14 982 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» судові витрати у вигляді судового збору, фактично понесені у суді касаційної інстанції, у розмірі 10 896 (десять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець