Ухвала

від 27.05.2024 по справі 243/390/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2024 року

м. Київ

справа № 243/390/23

провадження № 61-6680ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року за у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Первинної профспілкової організації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - ГУ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність підстав для визнання незаконними та скасування акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 01 листопада 2021 року за формою Н-1/НП, що стався 13 жовтня 2021 року з ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як і не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача про визнання нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 таким, що пов`язаний з виробництвом та зобов`язати ГУ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області скласти та видати акт розслідування нещасного випадку, від 01 листопада 2021 року за формою Н-1/П, оскільки мають похідний характер від первинної вимоги.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій), Первинної профспілкової організації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дій задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 від 01 листопада 2021 року за формою Н-1/НП. Визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 13 жовтня 2021 року таким, що пов`язаний з виробництвом.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що за результатами розслідування обставин та причин нещасного випадку комісія дійшла одноголосного висновку, що при зазначених заявником обставинах, комісія не має підстав для кваліфікації даного нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом. Вказаний нещасний випадок не містить обставин, за наявності яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, натомість містить обставини, за наявності яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом. Відтак судом апеляційної інстанції визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 таким, що пов`язаний з виробництвом.

У лютому 2024 року ГУ ПФУ в Донецькій області звернулось до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 243/390/23. Просило суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій, Первинної профспілкової організації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду.

Заява обґрунтована тим, що в ході розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , та зібраної комісією інформації виявлені істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ГУ ПФУ в Донецькій області на час розгляду справи, а саме: порушення у видачі та продовженні листків непрацездатності, а також сумніви у точності та правильності встановленого діагнозу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в задоволенні заяви ГУ ПФУ в Донецькій області про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишено в силі.

Ухвала обґрунтована тим, що необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо). У заяві ГУ ПФУ в Донецькій області про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами не було наведено жодних фактичних обставин, які можна вважати нововиявленими, а його доводи зводяться до невірного застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм процесуального права та зазначення того, що в матеріалах справи відсутня інформація про розслідування нещасного випадку та збору інформації комісією, а тому колегія суддів не може визнати вказані заявником обставини нововиявленими.

У травні 2024 року ГУ ПФУ в Донецькій областізвернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначене судове рішення в указаній справі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та просило ухвалити нове судове рішення, яким скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано виявлені комісією істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ГУ ПФУ в Донецькій області на час розгляду справи, а саме: листом № 01-06/41 від 05 січня 2024 року КНП «БЛІЛ Костянтинівської міської ради» повідомило про звернення 13 жовтня 2021 року о 19 год. 20 хв. ОСОБА_1 до травмпункту травматологічного відділення КНП «БЛІЛ Костянтинівської міської ради» з посиланням на побутову травму вдома того ж дня о 18 год. 40 хв. та на відсутність через це необхідності лабораторних досліджень його стану (відібрання біологічного середовища для визначення алкогольного або наркотичного сп`яніння не проводилось); твердження, що діагноз «G93.80 Інші уточнені ураження головного мозку: резидуальна енцефалопатія (ретроцереблярна арахноідальна киста) з двобічною недостатністю рефлекторною, вестибулопатією, церебрастенічним синдромом» встановлений ОСОБА_1 при обстеженні не відповідає дійсності оскільки на запит ГУ ПФУ в Донецькій області від 19 лютого 2024 року № 0500-1201-8/16120 до ДНМУ, було надано роз`яснення від 04 березня 2024 року, що встановлений діагноз не може бути травматичним ураженням, а має перінатальне походження і не пов`язане з отриманою травмою; судом апеляційної інстанції не враховано встановлені порушення норм чинного законодавства (необґрунтоване подовження листків непрацездатності), а саме відповідно до довідки про перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності від 10 січня 2024 року № 5 та № 6, що складена за результатами проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності встановлено, що, лист непрацездатності № 773518-2001272301-1 в Електронному реєстрі листків непрацездатності відсутній. Отже, суд апеляційної інстанції не розглянув справу повно, всебічно та об`єктивно.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

Відмовляючи у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Донецькій області суд апеляційної інстанцій обґрунтовано виходив з того, що наведені заявником обставини, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.

З таким висновком погоджується й Верховний Суд з огляду на таке.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Отже, для того, щоб відповідні обставини можна було віднести до нововиявлених відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, вони повинні існувати на час розгляду справи, і про них не було і не могло бути відомо особі, яка звертається із заявою.

Від так доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до незгоди з установленими судом апеляційної інстанцій обставинами і оцінкою доказів. В заяві ГУ ПФУ в Донецькій області про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами не було наведено жодних фактичних обставин, які можна вважати нововиявленими, та зазначення того, що в матеріалах справи відсутня інформація про розслідування нещасного випадку та збору інформації комісією, а тому колегія суддів не може визнати вказані заявником обставини нововиявленими.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави, які б виключали можливість розгляду заяви ГУ ПФУ в Донецькій області про перегляд рішення за нововиявленими обставинами судом апеляційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини на які посилається ГУ ПФУ в Донецькій області не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 423 ЦПК України.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, на які посилається заявник не суперечать висновках судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судових рішень, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність судом апеляційної інстанцій норм права, не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ГУ ПФУ в Донецькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Первинної профспілкової організації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара