Постанова

від 03.06.2024 по справі 202/14977/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3660/24 Справа № 202/14977/23 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Макарова М.О.

розглянувши успрощеному позовномупровадженні,без повідомленняучасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2024 року по справі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненнянеустойки (пені)за простроченнясплати аліментів, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, мотивуючи його тим, що з 03 грудня 2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від якого вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначав, що рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 06 червня 2018 року шлюб між ними розірваний. Після розірвання шлюбу з відповідачкою діти залишилися проживати разом з ним.

Вказував, що 15 серпня 2018 року Краснолиманським міським судом Донецької області був виданий судовий наказ, яким стягнуто з відповідача на його користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу).

Посилаючись на те, що відповідно до, складеного державним виконавцем, розрахунку станом на 01 травня 2023 року, відповідачка має заборгованість по аліментам у сумі 91 547 грн., просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 91 547 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не взяв до уваги те, що відповідачка звільнена від сплати заборгованості по аліментам з 01 травня 2020 року по 31 березня 2023 року у розмірі 88 715 грн., в той час коли пеню він просить стягнути за період з 01 травня по квітень 2023 року. Пеня була розрахована ним лише за травень, червень, липень, серпень 2020 року та не перевищує розміру заборгованості по аліментам. Відповідачка ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку, аліменти не сплачує та зобов`язана нести відповідальність.

21 березня 2024 року відповідачка ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує про те, що заборгованість за аліментами була допущена нею з поважних причин. Крім того, позивачем невірно обрахована за визначений ним період пеня.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).

Зважаючи на те, що спір виник з приводу стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 грудня 2005 року по 06 червня 2018 року.

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після припинення сторонами шлюбних відносин та розірвання шлюбу діти проживають з батьком.

Судовим наказом Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 серпня 2018 року по справі №236/2485/18 з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 30 липня 2018 року до досягнення старшим сином повноліття, а після в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) до досягнення повноліття молодшою дитиною.

Виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні у Костянтинівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (виконавче провадження № 57575737).

Згідно зі складеним державним виконавцем розрахунком за період з травня 2020 року по квітень 2023 року заборгованість по аліментам складає 91 547 грн.

Також судом установлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року по справі № 202/9413/23 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються на користь ОСОБА_1 на підставі судового наказу Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 серпня 2018 року, за період з 01 травня 2020 року по 31 березня 2023 року в розмірі 88 715 грн.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з травня 2020 року по серпень 2020 року включно станом на 01 липня 2023 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що неустойка (пеня) є похідною від основного зобов`язання, оскільки відповідачка звільнена від сплати заборгованості по аліментам, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Судовим наказом Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 серпня 2018 року по справі №236/2485/18 з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 30 липня 2018 року, до досягнення старшим сином повноліття, а після в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) до досягнення повноліття молодшою дитиною.

Згідно зі складеним державним виконавцем розрахунком за період з травня 2020 року по квітень 2023 року заборгованість по аліментам складає 91 547 грн.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

У постановіКасаційного цивільногосуду ускладі ВерховногоСуду від19січня 2022року усправі №711/679/21(провадження№61-18434св21)вказано,що потрібнорозмежовувати сукупнупоточну заборгованістьта заборгованістьза аліментамиза певниймісяць.Оскільки пеняє змінноювеличиною,основою дляобчислення якоїє самезаборгованість зааліментами запевний місяць,то формулювання«не більше100відсотків заборгованості»означає,що розмірпені неповинен перевищуватирозмір заборгованості,на якувона нараховується.При цьому,якщо,застосовуючи вказанеформулювання,обмежувати нарахуванняпені поточноюзаборгованістю (тобто,тією якаіснує завсі місяцістаном намомент пред`явленняпозову чина іншиймомент),то припред`явленні позовуза періодколи існувалопрострочення,а намомент пред`явленняпозову поточназаборгованість відсутня,не будемежі,яку неповинна перевищуватипеня.У разі,якщо позивач,з урахуваннямпринципу диспозитивностіпред`явив позовпро стягненняпені задекілька місяців,то розмірпені заці місяціне повиненперевищувати сукупнийрозмір заборгованості,на якувона нараховується.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 грудня 2020 року по справі 661/905/19 (провадження №61-16670 сво 19) зазначив: «Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Отже, тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Вказаний висновок підтверджується наступним.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно з статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно визначати правову підставу та предмет позову.

Колегія суддів наголошує на тому, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року по справі №202/9413/23 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються на користь ОСОБА_1 на підставі судового наказу Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 серпня 2018 року, за період з 01 травня 2020 року по 31 березня 2023 року в розмірі 88 715 грн.

Вказаною постановою було встановлено, що ОСОБА_2 повторно вийшла заміж та 11 червня 2020 року народила дитину, яка, відповідно до долучених до матеріалів справи копій медичних документів, є хворобливою дитиною, такою, що потребує додаткового догляду. Жодних заборгованостей з аліментів до народження дитини позивачка не мала. Позивачка офіційно працює сапером 1 категорії в представництві Хало Траст в Україні. У зв`язку з народженням дитини з 31 липня 2020 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Через хворобливий стан дитини, 01 червня 2023 року позивачці надано відпустку без збереження заробітної плати до 02 червня 2024 року. Жодних прибутків після 02 червня 2020 року позивачка не має. Юридичний шлюб зі своїм другим чоловіком розірвано 01 вересня 2021 року.

Фактично встановлено відсутність вини ОСОБА_2 у тому, що нею було допущено заборгованість зі сплати аліментів.

Позивачем поставлено питання про стягнення пені за травень, червень, липень, серпень 2020 року, втім, постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, яка набрала законної сили та не може бути поставленою під сумнів, відповідачка звільнена від сплати заборгованості за вказаний період.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не взяв до уваги те, що відповідачка звільнена від сплати заборгованості по аліментам з 01 травня 2020 року по 31 березня 2023 року у розмірі 88 715 грн., в той час коли пеню він просить стягнути за період з 01 травня по квітень 2023 року, відхиляються, оскільки з його позову чітко вбачається, що він просить стягнути пеню за період з травня по серпень 2020 року.

Доводи про те, що відповідачка ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку, аліменти не сплачує та зобов`язана нести відповідальність, за встановлених вище обставин не можуть біти прийняті до уваги.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 03 червня 2024 року.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

М.О.Макаров