Постанова

від 28.05.2024 по справі 385/536/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2024 року м. Кропивницький

справа № 385/536/23

провадження № 22-ц/4809/107/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Головань А.М.,Дуковський О.Л.,

учасники справи:

позивач Фермерське господарство «Юлія»,

відповідач ОСОБА_1 ;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Юлія» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 про витребування майна у добросовісного набувача за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2023 року та додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2023 року (суддя М.В. Венгрин),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

30 березня 2023 року Фермерське господарство «Юлія» (далі - ФГ «Юлія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про:

- витребування земельної ділянки площею 2,0 га.

Позовна вимога мотивована тим, що за рішеннями сесії Гайворонської районної Ради народних депутатів Гайворонського району Кіровоградської області від 02 серпня 2000 року № 114 та від 24 квітня 2001 року № 152 ОСОБА_3 надано земельну ділянку загальною площею 30,3 га, яка фактично складалася з чотирьох окремих земельних ділянок різної площі: ділянка № НОМЕР_1 площею 6,8 га, ділянка № НОМЕР_2 площею 2,6 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 15 га і ділянка № НОМЕР_4 площею 5,9 га, на території Котовської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Право постійного користування вказаною земельною ділянкою підтверджено Державним актом на право постійного користування землею Серія КР від 01 серпня 2001 року, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування за № 64.

22 жовтня 2001 року ОСОБА_3 заснував ФГ «Юлія».

Згідно зі статутом ФГ «Юлія», зареєстрованим Гайворонською РДА 27 лютого 2005 року, в користуванні господарства знаходиться земельна ділянка площею 30,30 га, яка розташована на території Котовської сільської ради відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 01 серпня 2001 року № 64.

ФГ «Юлія» використовувало ці землі для здійснення своєї діяльності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 грудня 2015 року спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 в рівних частках - по 1/3 частці кожному.

Спадкове майно складається з внеску до Статутного фонду ФГ «Юлія» (ідентифікаційний код юридичної особи ЄДР 31639271, місцезнаходження: с. Котовка Гайворонського району Кіровоградської області) у розмірі 5000,00 гривень.

Згідно з протоколом №1 загальних зборів членів ФГ «Юлія» ОСОБА_3 виключено із засновників господарства у зв`язку зі смертю, а головою обрано ОСОБА_4 , затверджено, а згодом зареєстровано Статут ФГ «Юлія» у новій редакції.

ФГ «Юлія» після змін у його складі продовжувало користуватися тією ж земельною ділянкою площею 30,30 га, яка фактично складалася з чотирьох окремих земельних ділянок різної площі: ділянка № НОМЕР_1 площею 6,8 га, ділянка № НОМЕР_2 площею 2,6 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 15 га і ділянка № НОМЕР_4 площею 5,9 га, на території Котовської сільської ради для ведення фермерського господарства, вносило плату за землю.

Згодом з`ясувалося, що земельна ділянка розміром 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121, яка розташована на території Покровської (Котовської) сільської ради та входить до складу земельної ділянки АДРЕСА_1 та яка перебуває в користуванні ФГ «Юлія», знаходиться у власності відповідача ОСОБА_1 та була придбана ним згідно договору купівлі-продажу № 464 від 30.03.2020, засвідченим приватним нотаріусом Веліховською Т.С.

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 придбав земельну ділянку розміром 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121, яка перебуває в постійному користуванні ФГ «Юлія», у продавця, який не мав права відчужувати вказану земельну ділянку, так як вона перебуває на праві постійного користування у ФГ «Юлія».

Державний акт на право постійного користування землею № 64 від 01.08.2001 є дійсним і наказ про припинення права постійного користування уповноваженою особою не приймався.

Відзив на позовну заяву

20.04.2023 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим № 3521182800:02:000:2121 в такому вигляді та з такими характеристиками вперше виникла як об`єкт цивільних прав після видачі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 18.03.2020 та виготовлення технічної документації відповідачем і присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

Вказує, що майнові права, які входять до складеного капіталу фермерського господарства передаються йому на визначений у статуті термін, порядок володіння, користування і розпорядження майном ФГ здійснюється відповідно до його статуту, якщо інше не передбачене угодою між членами ФГ та законом.

На момент укладення договору купівлі продажу діяв Статут ФГ «Юлія» в редакції 2016 року, яким скасовано Статут редакції 2005 року і такий не містить положень щодо входження права постійного користування земельною ділянкою до статутного капіталу ФГ, в тому числі і спірною земельною ділянкою на відміну від попереднього.

Позивач 27.02.2023 затвердив Статут у новій редакції, в якому знову передбачено, що ФГ «Юлія» створено на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 64 від 01.08.2001, площею 30,30 га. Крім того, відсутня державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку, що суперечить ст. 125, 126, 182 ЦК України.

Оскільки позивач з 2013 року не зареєстрував речове право шляхом внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права, а з 2016 року не вніс до Статуту інформацію про використання спірної земельної ділянки, тому, в повній мірі не набув права володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою, тобто обраний спосіб захисту є неефективним, оскільки позивач не довів, що є власником або користувачем спірної земельної ділянки з 09.01.2016.

Земельна ділянка відчужувалася належним власником, що перевірялося нотаріусом та належала продавцю ОСОБА_2 на підставі наказу № 11-4268/14-20-СГ, виданого ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 18.03.2020, право приватної власності за ОСОБА_2 було зареєстровано 18.03.2020 у Державному реєстрі речових прав.

Обраний спосіб захисту не є належним через відсутність складу цивільних правовідносин, згідно ст. 388 ЦК України. ОСОБА_2 , будучи законним власником право якого зареєстровано, мав право відчужити земельну ділянку.

Позивач ідентифікує земельну ділянку площею 30,3 га на місцевості, на підставі Державного акту на право постійного користування і чи взагалі вона існує як об`єкт цивільних прав, оскільки позовна заява з доданими до неї матеріалами не містить інформації стосовно реєстрації земельної ділянки площею 30,3 га в Державному земельному кадастрі, присвоєння їй кадастрового номера, реєстрації права власності за власником та інших речових прав, в тому числі права постійного користування (а.с.103-112 том 1).

Позиція третіх осіб

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області подало пояснення, якими просить відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтувння вказує, що рішеннями 16 сесії та 12 сесії Гайворонської районної Ради народних депутатів Гайворонського району Кіровоградської області від 02.08.2000 №114 та 24.04.2001 №152, якими ОСОБА_3 надано в постійне користування земельну ділянку площею 30,3 га (ділянка № 1 6,8 га, ділянка № 2 2,6 га, ділянка № 3 15,0 га, ділянка № 4 5,9 га), в межах згідно планом, яка розташована на території Котовської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що було видано Державний акт на право постійного користування землею від 01.08.2001 КР № 64. Згідно виписки з ЄДРПОУ 22.10.2001 зареєстровано ФГ «Юлія» якому перейшло право постійного користування даною земельною ділянкою, що передбачено в п. 5.1 Статуту в редакції 2001 року. В Статуті ФГ «Юлія» у новій редакції 2016 року відсутні положення щодо наявного права постійного користування земельною ділянкою площею 30,3 га.

Наказом №11-4271/04-20-СГ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.03.2020 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для відведення особистого селянського господарства загальною площею 14 0000 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, в тому числі: рілля площею 2.0000 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Такий наказ є законним та чинним (а.с. 41-41 том 2).

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02.08.2023 позов Фермерського господарства «Юлія» до ОСОБА_1 ,треті особи,які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 про витребування майна у добросовісного набувача, задоволений.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121, яка розташована на території Покровської (Котовської) сільської ради на користь Фермерського господарства «Юлія».

Рішення суду мотивовано тим, що позивач довів обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги. Позивач має право постійного користування на спірну земельну ділянку, яке було порушене внаслідок передачі виділеної з неї ділянки у приватну власність ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18 березня 2020 року № 11-4268/14-20-СГ.

Суд виснував, що у відносинах між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 належним способом захисту прав позивача є вимога про витребування спірного майна.

Додатковим рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2023 року вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Юлія» 32 814 грн судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02.08.2023 та додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.08.2023, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду оскаржується відповідачем з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідач стверджує, що суд порушив його конституційне право власності на земельну ділянку у той час, як позивач не є її власником та з 2016 року не використовує за цільовим призначенням, не зареєстрував речове право на земельну ділянку. Відповідач вважає, що позивач не довів належність йому права на земельну ділянку.

Суд не звернув уваги, що в Статуті ФГ «Юлія» у редакції 2016 року право користування будь-якою конкретною земельною ділянкою не зазначене.

Всупереч нормам ст. 125, ст. 126 ЗК України та положень Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідач з 2013 року не зареєстрував право постійного користування на земельну ділянку, а тому, на думку апелянта, таке право у позивача не виникло. Одже, позивач звернувся до суду за захистом неіснуючого права.

Апелянт вказав, що саме він є єдиним власником спірної земельної ділянки. Висновок суду, що ОСОБА_2 не мав права відчужувати отриману у законний спосіб ним у власність спірну земельну ділянку, є неправильним.

Правомірність наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18 березня 2020 року № № 11-4268/14-20-СГ не спростована, позивач його не оскаржив.

Підстави оскарженнядодаткового рішення. Відповідач вказує на причини неможливості подати до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Вказує, що дана справа є абсолютно ідентичною з іншими справами між цими ж сторонами у справі. Виходячи з принципів співмірності, розумності та справедливості, витрати на правничу допомогу не складають більше 7000 грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Представник позивачаФГ «Юлія»адвокат ВолощукВ.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив незгоду з вимогами та доводами апелянта.

Вказує, що позивач повністю довів у суді своє право постійного користування землями фермерського господарства площею 30,30 га, як довів і те, що спірна земельна ділянка площею 2,00 га у незаконний спосіб фактично виділена і вилучена з володіння й користування позивача та передана у власність ОСОБА_2 . Через це не можна вважати, що право власності на земельну ділянку набуто останнім правомірно, а тому він не мав права продавати спірну земельну ділянку ОСОБА_1

ФГ «Юлія» набуло земельну ділянку в постійне користування відповідно до чинного на час виникнення такого права законодавства, а подальші зміни у законодавстві не впливають на чинність виниклого права.

Представник відповідачавважає рішеннясуду першоїінстанції законнимта обґрунтованим.

Щодо оскарження додаткового рішення вказує, що при подачі позову був поданий і попередній розрахунок суми судових витрат, з якого виходило, що позивач планує понести судові витрати в сумі 18788 грн, в подальшому наданий детальний розрахунок витрат на правничу допомогу та квитанція про підтвердження сплати ФГ «Юлія» адвокату Волощуку В.В. 20130,00 грн за надання правничої допомоги. Вказане повністю відповідає вимогам ст. 137 ЦПК.

У відзиві стороною позивача заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесену в суді апеляційної інстанції (а.с.14-26 том 3).

Рух справи

Ухвалою суду від 27 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2023 року та додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від21серпня 2023року; встановлено строк для подачі відзиву.

06 листопада 2023 року апеляційним судом закінчено підготовчі дії; справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції на 28 листопада 2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

Протокольною ухвалою суду 28 листопада 2023 року розгляд справи відкладено на 23 січня 2024 року.

Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце слухання справи (а.с.54 том 3).

Протокольною ухвалою від 23 січня 2024 року апеляційним судом задоволено клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи; наступний судовий розгляд справи відкладено на 06 березня 2024 року.

У зв`язку з відпусткою головуючої судді у даній справі розгляд справи призначеної на 06 березня 2024 року не здійснювався; наступний судовий розгляд справи відкладено на 10 квітня 2024 року.

У встановленому процесуальним законом порядку учасників повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 76-81 том 3).

10 квітня 2024 року протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача та представника позивача про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено на 25 квітня 2024 року.

Згідно вимог ЦПК учасників повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 87-88 том 3).

Участь сторін в суді апеляційної інстанції

24 квітня 2024 року на електронну адресу суду від представника позивача адвоката Волощука В.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с.90 том 3).

25 квітня 2024 року до суду від представника відповідача адвоката Гури К.В. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача (а.с.96 том 3).

Інші учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За положеннями ч.5 ст. 268 ЦПК, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення та додаткове рішення суду першої інстанції відповідають повною мірою. Отже, вимоги апеляційної скарги належить залишити без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом

Згідно Державного акту на права постійного користування землею серії КР від 01 серпня 2001 року ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку площею 30,3 га, з них ріллі 15 га, кормових угідь 15,3 га. Земельна ділянка розташована на території Котовської сільської ради. Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №64. Земельна ділянка складається з чотирьох ділянок: Ділянка №1 6,8 га, Ділянка №2 2,6 га, Ділянка №3 15 га, Ділянка №4 5,9 га (а.с. 16-17 том 1).

За Статутом фермерського господарства «Юлія», затвердженого 22 лютого 2005 року головою фермерського господарства «Юлія», протокол №2, зареєстрованого Гайворонською райдержадміністрацією 27.02.2005 засновником господарства є ОСОБА_3 (пункт 1.2 Статуту). Господарство є юридичною особою (п.3.1 Статуту). Статутний фонд Господарства складає 5 000 гривень. Члени господарства є власниками майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними (п. 4.1, 4.2 Статуту).

До земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником Господарства у власність, у постійне користування та надані господарству в оренду. В користуванні Господарства знаходиться земельна ділянка площею 30,3 га, яка розташована на території Котовської сільської ради (Державний акт на право постійного користування землею №64 від 01 серпня 2001 року) (п. 5.1 Статуту) (а.с. 20-27 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 (а.с.14 том 1).

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів членів ФГ Юлія від 29.01.2016 виключено зі складу засновників ФГ Юлія ОСОБА_3 , та зі складу членів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; обрано головою ФГ Юлія ОСОБА_4 та доручено йому зареєструвати статут ФГ Юлія в новій редакції (а.с. 51 том 1).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Державним нотаріусом Гайворонської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ковбасюк Н.Ю., спадкоємцями майна ОСОБА_3 , 1972 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є: його син ОСОБА_4 на 1/3 частку у спадщині; донька ОСОБА_5 на 1/3 частку у спадщині; донька ОСОБА_6 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: внеску до статутного фонду ФГ «Юлія», ідентифікаційний код юридичної особи 31609271, с. Котовка Гайворонського району Кіровоградської області розміром 5000 грн, що належить спадкодавцеві на підставі Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Гайворонського управління юстиції 14.12.2015 року, номер витягу 21528188 (а.с. 15 том 1).

09.01.2016 загальними зборами ФГ «Юлія» затверджено Статут фермерського господарства «Юлія» (нова редакція) (а.с. 116-122 том 1).

27.02.2023 загальними зборами ФГ «Юлія» затверджено Статут фермерського господарства «Юлія» (нова редакція) (а.с. 74-80 том 1).

Згідно довідки Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області від 25.01.2017 № 67 ФГ «Юлія» на території Покровської сільської ради користується земельними ділянками в кількості: всього землі 30,3 га; фермерські землі 30,3 га; в т.ч. орні 15 га; пасовища 15,3 га (а.с. 28 том 1).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № довідки 239585061 від 31.12.2020 щодо суб`єкта ОСОБА_1 , останній є власником земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121, адреса: Кіровоградська область Гайворонський р., с/рада, Покровська, дата державної реєстрації - 28.03.2020 (а.с. 52-73 том 1).

Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку власником земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121, розташованої в Кіровоградській області, Гайворонський район, Покровська сільська рада є ОСОБА_1 (а.с. 81-83 том 1).

З витягу № НВ-9916370462023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо ділянки кадастровий номер 3521182800:02:000:2121 станом на 28.03.2023 її нормативна грошова оцінка становить 60 811,73 грн (а.с. 84 том 1).

За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 3521182800:02:000:2121 від 28.03.2023 вбачається, що така земельна ділянка площею 2 га, розташована на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, нормативно грошова оцінка 60 811,73 грн, власником є ОСОБА_1 з 28.03.2020, номер запису про право - 36120250 (а.с. 85 том 1).

Згідно Договору купівлі-продажу укладеного 28.03.2020 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) - Продавець продав та передав, а Покупець купив та прийняв у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за кадастровим номером 3521182800:02:000:2121, яка розташована на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Земельна ділянка, яка відчужується, належить Продавцю на підставі Наказу №11-4268/14-20-СГ, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 18.03.2020 (а.с. 113-114, 126-127 том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2020 вбачається, що власником земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121 є ОСОБА_1 , дата та час державної реєстрації 28.03.2020 (а.с. 115 том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.03.2020 вбачається, що власником земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121 був ОСОБА_2 , дата та час державної реєстрації 18.03.2020 (а.с. 128 том 1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.03.2020 №11-4268/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» - затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (згідно додатку до завдання на виконання робіт) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 14,0 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Пунктом 2 Наказу надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0 га, в тому числі: рілля площею 2,0 га (кадастровий номер 3521182800:02:000:2121) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с. 129 том 1).

Згідно довідки від 26.03.2020 № 228/108-20 виданої відділом у Гайворонському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області земельна ділянка з кадастровим номером 3521182800:02:000:2121, що належить ОСОБА_2 не є виділеною в натурі земельною часткою (паєм) та не підлягає під мораторій на відчуження (а.с. 130 том 1).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 24.05.2023 № 31-11-0.6-1724/2-23 відповідно до розпорядження голови Гайворонської РДА від 14.11.2013 № 307-р затверджено результати інвентаризації в результаті чого було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3521182800:02:000:2028 площею 15,1897 га та віднесено до земель запасу. Наказами Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.03.2020, зокрема №11-4268/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проєкт землеустрою для відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема земельну ділянку № 3521182800:02:000:2121 ОСОБА_2 площею 2 га. Наказ є законним та чинним (а.с. 219 том 1).

З висновку експерта № 4-06/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи на замовлення учасника справи №385/536/23 від 26.06.2023 виконаного судовим експертом ОСОБА_11 виходить: «Спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 3521182800:02:000:2121, площею 2,0 та, яка розташована на території Покровської (Котовської) сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, утворилася внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3521182800:02:000:2028 площею 15,1897 га, яка розташована на території Покровської (Котовської) сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Виходячи з того, що по всіх параметрах, а саме: площі, периметру, конфігурації, геометричних розмірах меж, розташування земельних ділянок, дослідженням встановлено значний відсоток схожості, зроблено висновок, що ділянка № НОМЕР_3 площею 15 га, яка згідно плану зовнішніх меж землекористування, який розташований на зворотній частині Державного акту на право постійного користування землею виданого від 01.08.2001 року на ім`я ОСОБА_3 та архівна земельна ділянка кадастровий номер: 3521182800:02:000:2028, яка розташована на території Покровської (Котовської) сільської ради найбільш вірогідно є однією і тією ж земельною ділянкою» (а.с. 55-68 том 2).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно з ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положеньглави 29цього Кодексу (ст. 396 ЦК України, яка міститься у Главі 30 Загальні положення про речові права на чуже майно цього Кодексу).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 387 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивач звернувся до суду на захист порушеного права постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Відповідно до Державного акта на права постійного користування землею серії КР, виданого Гайворонською районною радою 01 серпня 2001 року та зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 64, ОСОБА_3 на підставі рішень Гайворонської районної ради Гайворонського району Кіровоградської області від 02 серпня 2000 року № 114 та від 24 квітня 2001 року № 152 надано у постійне користування земельну ділянку площею 30,30 га, з них: ріллі 15 га, кормових угідь 15,3 га, на території Котовської (тепер Покровська) сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з наведеним у Державному акті на право постійного користування землею планом зовнішніх меж землекористування вказані 30,30 га землі складаються з чотирьох окремих ділянок: ділянка № НОМЕР_1 площею 6,8 га, ділянка № НОМЕР_2 площею 2,6 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 15 га, ділянка № НОМЕР_4 площею 5,9 га.

Положеннями Статуту ФГ «Юлія» у редакції 2005 року було передбачено таке: засновником господарства є ОСОБА_3 (пункт 1.2 статуту); господарство є юридичною особою (пункт 3.1 статуту); на ім`я голови господарства відповідно до законодавства України видаються документи, що засвідчують право власності або користування землею (пункт 3.4 статуту); статутний фонд господарства становить 5 000,00 грн (пункт 4.1 статуту); до земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства у власність, у постійне користування та надані господарству в оренду. В користуванні господарства знаходиться земельна ділянка площею 30,3 га, яка розташована на території Котовської сільської ради (державний акт на право постійного користування землею від 01 серпня 2001 року № 64) (пункт 5.1 статуту).

Вказана редакція Статуту ФГ «Юлія» затверджена та зареєстрована у лютому 2005 року, з наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 лютого 2016 року вбачається, що датою державної реєстрації ФГ «Юлія» є 22 жовтня 2001 року, а запис у ЄДР про його реєстрацію цієї здійснено пізніше - 27 лютого 2005 року.

Згідно з абз. 2 ч. 1ст. 9Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII, чинного до 29 липня 2003 року, наявність Статуту у селенського (фермерського) господарства не була обов`язковою.

За ч. 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином ОСОБА_3 заснував ФГ «Юлія» менш ніж через три місяці після надання йому для цієї мети у постійне користування земельної ділянки площею 30,3 га.

Нормами ст. 7 ЗК України у редакції Закону № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року зі змінами, який був чинним до 31 грудня 2001 року, передбачали, зокрема, таке: користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається користування без заздалегідь установленого строку; у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянами України для ведення селянського (фермерського) господарства.

Районні Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів (ч. 3 ст. 19 ЗК України у редакції Закону № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року).

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст. 23 ЗК України у редакції Закону № 561-ХІІ від 18 грудня 1990 року).

На час заснування ОСОБА_3 ФГ «Юлія», тобто станом на 22 жовтня 2001 року, відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств були унормовані Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» №2009-XII, приписи якого були спеціальними до відповідних приписів іншихЗаконів України, зокрема і до чинного на той час ЗК України.

Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На його ім`я видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею (ч. 1, ч. 4, ч. 5ст. 2 Закону № 2009-XII).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Державним нотаріусом Гайворонської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ковбасюк Н. Ю., спадкоємцями майна ОСОБА_3 є: його син ОСОБА_4 на 1/3 частки у спадщині, дочка ОСОБА_5 на 1/3 частки, та дочка ОСОБА_6 на 1/3 частки

у спадщині. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із внеску до статутного фонду ФГ «Юлія» розміром 5 000,00 грн, що належить спадкодавцеві на підставі витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 14 грудня 2015 року № 21528188.

09 січня 2016 року загальними зборами ФГ «Юлія» затверджено Статут

ФГ «Юлія» у новій редакції.

Згідно з довідки Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області від 25 січня 2017 року № 67 ФГ «Юлія» на території Покровської сільської ради користується земельними ділянками площею 30,30 га (фермерські землі); зокрема: рілля 15 га; пасовища 15,3 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.03.2020 року № 11-4268/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (згідно з додатком до завдання на виконання робіт) для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 14 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с.129 том 1).

Пунктом 2 цього наказу надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2 га, в тому числі рілля площею 2,0 га (кадастровий номер 3521182800:02:000:2121), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

18.03.2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.03.2020 року

№ 11-4268/14-20-СГ за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121, для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

28 березня 2020 року ОСОБА_2 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав і передав, а покупець купив і прийняв у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га з кадастровим номером 3521182800:02:000:2121, на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Земельна ділянка, яка відчужується, належить продавцю на підставі наказу від

18.03.2020 №11-4268/14-20-СГ, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с.113-114).

30.03.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2020 року за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121, для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с.115 том 1).

Згідно висновку експерта № 4-06/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи на замовлення учасника справи №385/536/23 від 26.06.2023 виконаного судовим експертом ОСОБА_11 виходить: «Спірна земельна ділянка з кадастровим номером: 3521182800:02:000:2121, площею 2,0 та, яка розташована на території Покровської (Котовської) сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, утворилася внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3521182800:02:000:2028 площею 15,1897 га, яка розташована на території Покровської (Котовської) сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Виходячи з того, що по всіх параметрах, а саме: площі, периметру, конфігурації, геометричних розмірах меж, розташування земельних ділянок, дослідженням встановлено значний відсоток схожості, зроблено висновок, що ділянка № НОМЕР_3 площею 15 га, яка згідно плану зовнішніх меж землекористування, який розташований на зворотній частині Державного акту на право постійного користування землею виданого від 01.08.2001 року на ім`я ОСОБА_3 та архівна земельна ділянка кадастровий номер: 3521182800:02:000:2028, яка розташована на території Покровської (Котовської) сільської ради найбільш вірогідно є однією і тією ж земельною ділянкою» (а.с. 55-68 том 2).

Тобто, діючий власник спірної земельної ділянки набув право власності внаслідок договору купівлі-продажу, продавець став власником за наслідком наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

На час надання засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 02.08.2000 року та 24.01.2001 року право постійного користування спірною земельною ділянкою, був чинним Земельний кодекс від 18 грудня 1990 року (далі ЗК України 1990 року), який у відповідній редакції передбачав регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 ЗК України 1990 року). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК України 1990 року).

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 ЗК України 1990 року). Землю у постійне користування надавали ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 ЗК України 1990 року).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 22 постанови від 23 червня 2020 року в справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) зазначила, що передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство (як самостійна юридична особа), а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 23 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) дійшла висновку, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства відбувається фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього переходять до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює цей висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

З часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник (наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17 18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24 6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові).

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України.

Фермерські господарства та фізичні особи до зазначеного переліку не належали. Водночас у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

Конституційний Суд України 22 вересня 2005 року ухвалив рішення

№ 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України зазначив, що відсутні підстави визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміну «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») свідчить, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини Рішення).

Таким чином право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права.

Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо такої ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (провадження № 14-355цс19)).

Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право постійного користування ФГ «Юлія» земельною ділянкою площею 30,30 га на час звернення із позовом до суду не припинилося ні внаслідок непереоформлення такого права, ні через смерть його засновника ОСОБА_3 .

Такий висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Оскільки вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав».

Звертаючись до суду, ФГ «Юлія» зазначало, що спірназемельна ділянка розміром 2.0 га кадастровий номер 351182800:02:000:2121 сформована із земельної ділянки, яка на праві постійного користування належить ФГ «Юлія» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 01 серпня 2001 року серії КР (а.с.16 том1).Факт того, що спірна земельна ділянка сформована із земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 15,0 га, підтверджується висновком експерта.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції оцінивши відповідно до статті 89 ЦПК України надані сторонами у справі докази, дійшов правильного висновку про доведеність факту формування спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121, власником якої є ОСОБА_1 , ізземельної ділянки № НОМЕР_3 площею 15,0 га, яка на праві постійного користування належить ФГ «Юлія» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 01 серпня 2001 року серії КР, тому спірна земельна ділянка вибула

з користування її законного володільця поза волею ФГ «Юлія» та надана

ГУ Держгеокадастру у власність іншим особам з порушенням норм чинного законодавства, зокрема частини п`ятої статті 116 ЗК України, та поза межами його повноважень, визначених частиною четвертою статті 122 ЗК України.

Наказ ГУ Держгеокадастру про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3521182800:02:000:2121, та подальше набуття її ОСОБА_1 у власність є незаконними.

Тому законні та обґрунтовані підстави позову про витребування спірної земельної ділянки на користь позивача з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 10 липня

2023 року у справі № 670/217/20 (провадження № 61-1169св23), що спростовує доводи заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставин і висновків, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, зводяться до необхідності переоцінки доказів, незгоди заявника з їх оцінкою та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Наведені в скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Не відповідає вимогам законодавства позиція сторони відповідача про те, що відсутні необхідні умови для витребування майна у добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_2 був законним власником спірної ділянки та мав право її відчужити, так як це суперечить висновкам суду про те, що підстав для будь-якого вилучення земельної ділянки у ФГ «Юлія» не було.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин сторін та правильно застосував до них відповідні норми права.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Так з матеріалів справи вбачається, що право приватної власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 18.03.2020 у Державному реєстрі речових прав на підставі наказу № 11-4268/14-20-СГ, виданого ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 18.03.2020.

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу № 464 від 28.03.2020 така була придбана відповідачем ОСОБА_1 .

З часу внесення змін до Державного реєстру речових прав 18.03.2020 позивач міг дізнатись про вибуття земельної ділянки з його постійного користування.

Позов надійшов до суду 30.03.2023.

Суд першої інстанції правильно застосував при розгляді заяви положення Цивільного законодавства, правові позиції щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21, 07.09.2022 у справі № 679/1136/21.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Мотиви, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції в порядку ст. 375 ЦПК залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Про додаткове рішення

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Статтею 134ЦПКпередбачено,що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:

- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесення ФГ «Юлія» витрат на правничу допомогу адвокатом Волощуком В. В. надано: - ордер на надання правничої допомоги від 10.01.2023 (а.с. 86 том 1); - договір про надання правової допомоги від 10.01.2023 (а.с. 87 том 1); - розрахунок суми судових витрат від 15.08.2023 (а.с. 182 том 2); - квитанцію № 9314-8382-8236-7127 від 15.08.2023; - квитанцію № 9309-4555-3266-1017 від 22.06.2023 (а.с.186,187 том 2).

Як вбачається з Договору про надання правової допомоги укладеного 10.01.2023 між ФГ «Юлія» та адвокатом Волощуком В. В. обсяг і вартість наданої правничої допомоги за цим Договором визначається за кількістю годин витрачених адвокатом на вчинення процесуальних дій та підготовку процесуальних документів. Сторонами узгоджено вартість однієї години роботи адвоката - 1342 грн (п. 4.1) (а.с. 87 том 1).

Згідно розрахунку суми судових витрат від 15.08.2023 позивач поніс наступні витрати по даній справі: зустріч, консультація клієнта - 1 год, 1 342 грн, підготовка та подання до суду позовної заяви - 9 год, 12 078 грн, участь адвоката в судовому засіданні - 2 засідання, 2 684 грн, клопотання про витребування доказів 1 год, 1 342 грн, клопотання про витребування доказів 1 год, 1 342 грн, звернення про проведення судової земельно-технічної експертизи 1 год, 1 342 грн, вартість проведення судової земельно-технічної експертизи 10 000 грн, судовий збір 2 684 грн, а разом 32 814 грн.

Квитанцією № 9314-8382-8236-7127 від 15.08.2023 підтверджено сплату ФГ «Юлія» адвокату Волощуку В. В. 20 130,00 грн за надання правничої допомоги в справі № 385/536/23 (а.с.186 том 2).

З квитанції № 9309-4555-3266-1017 від 22.06.2023 вбачається, що ФГ «Юлія» сплачено 10 000,00 грн ФОП ОСОБА_11 за проведення експертизи (а.с.187 том 2).

Від відповідача клопотання про зменшення розміру судових витрат до суду першої інстанції не надходило.

З огляду на зазначене, принцип співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції у додатковому рішенні дійшов правильного висновку, що заява позивача про розподіл витрат підлягає задоволенню, оскільки вимоги є обґрунтованими і доведеними відповідними доказами щодо підстав та витрат на загальну суму 32814, 00 грн, що включає весь обсяг заявлених до компенсації сплачених судових витрат.

З огляду на вищевказане, відсутні підстави для задоволення вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування додаткового рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2023 року.

Судовий збір за подання апеляційної скарги

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, то судові витрати відповідача ОСОБА_1 , пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2023 року та додаткове рішення Гайворонського районногосуду Кіровоградськоїобласті від 21 серпня 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

За положеннями ч. 5 ст. 268 ЦПК, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді А.М. Головань

О.Л. Дуковський