Постанова

від 22.05.2024 по справі 752/5900/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/5900/21

головуючий у суді І інстанції Машкевич К.В.

провадження № 22-ц/824/5347/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Науково-виробнича фірма «Стромкомплект», про поділ майна подружжя;

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Науково-виробнича фірма «Стромкомплект», про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з указаним позовом, у якому просив суд у порядку поділу майна подружжя виділити у його власність:

частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_2 );

частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_4 );

частини машиномісця за номером НОМЕР_30, проектною площею 21,69 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_6 );

частини машиномісця за номером НОМЕР_9, проектною площею 15,67 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_6 );

частини машиномісця за номером НОМЕР_4, проектною площею 22,40 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_6 ).

Позовна заява обґрунтована тим, що з 08 жовтня 1987 року до 31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року шлюб був розірваний.

Під час шлюбу за договорами купівлі-продажу цінних паперів № 226БВ108 та № 227БВ108 та інвестиційними договорами про участь у будівництві об`єкту нерухомості № 34-ф-ГС та № 35-ф-ГС, укладених 30 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк», придбані майнові права на квартири АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 (будівельні номери №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ).

На підставі попереднього договору купівлі-продажу від 26 червня 2015 року були придбані машиномісця №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_9, НОМЕР_4.

У 2016 році будинок введений в експлуатацію, однак свідоцтва про право власності на указані об`єкти на теперішній час не видані.

02 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов про поділ майна подружжя, у якому вона просила суд визнати за нею право власності на наступне майно:

майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_4 ), загальною площею 58,06 кв.м;

майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_2 ), загальною площею 63,17 кв.м;

на машиномісця: №№ НОМЕР_3 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 ;

машиномісце № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_5 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

квартири АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 ;

квартиру АДРЕСА_14 ).

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що під час шлюбу з ОСОБА_2 ними набуто майнові права та право власності на указане спірне майно.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поділено майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:

частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_2 , поштова адреса: квартира АДРЕСА_15 );

частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_4 , поштова адреса: квартира АДРЕСА_16 );

частину машиномісця за № НОМЕР_3, проектною площею 21,69 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_6 );

частину машиномісця за номером НОМЕР_9, проектною площею 15,67 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_17 );

частини машиномісця за номером НОМЕР_4, проектною площею 22,40 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_18 );

квартиру АДРЕСА_19 , загальною площею 88,90 кв.м.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_2 , поштова адреса: квартира АДРЕСА_15 );

частини майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_4 , поштова адреса: квартира АДРЕСА_16 );

частини машиномісця за № НОМЕР_3 , проектною площею 21,69 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_6 );

частини машиномісця за номером НОМЕР_9, проектною площею 15,67 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_17 );

частини машиномісця за номером НОМЕР_4, проектною площею 22,40 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_18 ).

У решті зустрічного позову відмовлено.

Щодо первісного позову рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням неподільності речей, що є предметом спору, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача та визнання за сторонами права власності на частині майна, придбаного у шлюбі.

В частині вирішення зустрічного позову рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_20 , квартира АДРЕСА_21 та машиномісця №№ НОМЕР_5 та АДРЕСА_22 належать позивачу на підставі договорів дарування, є особистою приватною власністю позивача, не відносить до спільного майна подружжя і розподілу, як спільне сумісне майно подружжя, не підлягає.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити частково, зустрічний позов задовольнити частково, поділити майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 :

майнові права на однокімнатну квартиру, за поштовою адресою АДРЕСА_15 , загальною площею 63,3 кв.м. (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 63,17 кв.м);

майнові права на однокімнатну квартиру, за поштовою адресою АДРЕСА_16 , загальною площею 56,9 кв.м (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 58,06 кв.м);

майнові права на машиномісце за № НОМЕР_3 , площею 21,60 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером НОМЕР_3 , проектною площею 21,69 кв.м, по АДРЕСА_23 );

майнові права на машиномісце за номером НОМЕР_4, площею 22,30 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером НОМЕР_4 , проектною площею 22,40 кв.м, по АДРЕСА_23 ).

частини трикімнатної квартири АДРЕСА_19 , загальною площею 88,90 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

машиномісце за номером НОМЕР_9, проектною площею 15,67 кв.м, на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по АДРЕСА_5 (будівельна адреса: машиномісце за будівельним номером АДРЕСА_17 );

майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_21 , загальною площею 139,20 кв.м (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_24 , площею 139,69 кв.м);

частини трикімнатної квартири АДРЕСА_19 , загальною площею 88,90 кв.м.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано укладення ОСОБА_2 низки правочинів без згоди відповідача, як члена подружжя.

На підтвердження цього апелянт зазначає, що Святошинським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100080002178 від 05 червня 2023 року за частиною 3 статті 358 КК України.

У матеріалах кримінального провадження містяться документи, що підтверджують відчуження об`єкта спільної сумісної власності на третіх осіб без згоди ОСОБА_1 .

Апелянт вказує, що 10 лютого 2016 року ОСОБА_2 на підставі довіреності від ОСОБА_1 підписана заява від імені ОСОБА_1 про надання згоди своєму чоловікові, ОСОБА_2 , на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № 76БВ75 від 10 лютого 2016 року.

Однак, ОСОБА_1 06 лютого 2016 року припинила дію довіреності, зареєстровану в реєстру за № 2266, для представництва її інтересів ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_3 протиправно, поза волею дружини ОСОБА_1 , від її імені склав заяву по нібито надання згоди на укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів № 76БВ75 від 10 лютого 2016 року і фактично відчужив цінні папери, а в подальшому - об`єкт нерухомості, що є спільною сумісною власністю, на користь своєї матері -ОСОБА_4 .

У подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір дарування квартири АДРЕСА_25 , яка згодом була відчужена останнім шляхом укладення договір купівлі-продажу квартири на користь третіх осіб.

Таким чином ОСОБА_2 незаконно вивів зі спільного майна подружжя квартиру АДРЕСА_21 .

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Самарцева Я.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Представника ОСОБА_2 - адвокат Самарцев Я.Ю. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 22 травня 2024 року о 10:45 год., у якому вона посилається на те, що у цей день вона не може бути присутньою у судовому засіданні, оскільки братиме участь у слідчих діях, а саме: допиті у якості потерпілої у СВ Святошинського УП ГУНП в місті Києві, на підтвердження чого надала копію повістки про виклик.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що причиною її неявки до Київського апеляційного суду є надання переваги участі у її допиті у межах кримінального провадження.

Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку ОСОБА_1 у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а їх неявка також не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 жовтня 1987 року до 31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис 5336 (а.с. 12 т. 1).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 31 жовтня 2016 року (а.с. 14 т. 1).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і статті 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Встановлюючи обсяг спільно нажитого майна сторін, наявного на час припинення спільного ведення господарства, апеляційний суд встановив, що сторони просять поділити наступне майно:

майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_4 ), загальною площею 58,06 кв.м;

майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_2 ), загальною площею 63,17 кв.м;

машиномісця: № № НОМЕР_3 , АДРЕСА_26 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_2 );

машиномісце № НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач за первісним ОСОБА_1 просить також поділити наступне майно:

машиномісця: № № НОМЕР_5 , АДРЕСА_22 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_2 );

квартири АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 ;

квартиру АДРЕСА_14 ).

Перевіряючи наявність майнових прав на спірні однокімнатні квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 (відповідно будівельна адреса: квартира АДРЕСА_27 ), апеляційний суд встановив таке.

Відносини, що виникають під час емісії, розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку врегульовано Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам (частина 1 статті 3 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» № 3480-IV від 23 лютого 2006 року (надалі - Закон № 3480-IV в редакції станом на день укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів).

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: пайові цінні папери, іпотечні цінні папери, приватизаційні цінні папери, похідні цінні папери, товаророзпорядчі цінні папери, боргові цінні папери (частина 5 статті 3 цього Закону).

Боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання.

До боргових цінних паперів відносяться: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов`язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі; е) облігації міжнародних фінансових організацій; є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (пункт 2 частини 5 статті 3 Закону № 3480-IV).

Відповідно до частини статті 8-1 цього Закону «Цільові облігації підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва» емісію цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва, може здійснювати юридична особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва такого об`єкта, або юридична особа, що уклала договір участі у будівництві житла з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, що мають право власності, оренди чи постійного користування земельною ділянкою, на якій буде розташовано об`єкт житлового будівництва, яким забезпечуватиметься виконання зобов`язань за цільовими облігаціями.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 червня 2015 року між ПАТ «Українский будівельно-інвестиційний банк», який діяв від імені і за рахунок ТОВ «Компанія з управління активами «Ваш інвестиційний партнер» (довіритель), та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 (покупець), укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 226БВ108 (а.с. 11 т. 1).

Пунктом 1 указаного договору визначено, що довіритель продає за участю повіреного, а покупець купує такі цінні папери: найменування емітента: ТОВ Науково-виробнича фірма «Стромкомплект» (надалі по тексту - ТОВ НВФ «Стромкомплект») ЄДРПОУ 04946783, вид та характеристика: облігації цільові, забезпечені, вид виконання зобов`язань за цінними паперами: об`єкт нерухомості (квартира) у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_23 , кількість цінних паперів: 6 317 шт., номінальна вартість однієї: 132 грн, загальна номінальна вартість: 833 844 грн, договірна вартість однієї: 332 грн 04 коп., загальна договірна вартість: 2 097 496 грн 68 коп., номер лоту:187.

30 червня 2015 року між ПАТ «Українский будівельно-інвестиційний банк», який діяв від імені і за рахунок ТОВ «Компанія з управління активами «Ваш інвестиційний партнер (довіритель), та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 (покупець), укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 227БВ108 (а.с. 13 т. 1).

Пунктом 1 указаного договору визначено, що довіритель продає за участю повіреного, а покупець купує такі цінні папери: найменування емітента: ТОВ НВФ «Стромкомплект» ЄДРПОУ 04946783, вид та характеристика: облігації цільові, забезпечені, вид виконання зобов`язань за цінними паперами: об`єкт нерухомості (квартира) у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_23 , кількість цінних паперів: 5 806 шт., номінальна вартість однієї: 132 грн, загальна номінальна вартість: 766 392 грн, договірна вартість однієї: 332 грн 04 коп., загальна договірна вартість: 1 927 824 грн 24 коп., номер лоту:188.

Отже, предметом договорів купівлі-продажу цінних паперів від 30 червня 2015 року № 226БВ108 та № 227БВ108 є цільові облігації емітента ТОВ НВФ «Стромкомплект» (забудовника), тобто боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання.

Вказані цінні папери забезпеченні, виконання зобов`язань за ними здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва, а саме: об`єктів нерухомості (двох квартир) у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_23 .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» №1560-XII від 18 вересня 1991 року (надалі по тексту - Закон №1560-XII в редакції станом на день укладення договорів участь у будівництві об`єкта нерухомості) об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.

Залучення коштів від фізичних та юридичних осіб для фінансування об`єктів житлового будівництва також відбувається шляхом укладення попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна; укладення договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна; укладення інвестиційного договору; участь у житловому кооперативі; укладення договору пайової участі; укладення договору купівлі-продажу деривативу.

30 червня 2015 року ТОВ НВФ «Стромкомплект» (забудовник) та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , (інвестор) укладено договір про участь у будівництві об`єкта нерухомості № 34-Ф-ГС (а.с. 15-18 т. 1).

Згідно з пунктом 2.1 договору цим договором визначається порядок виконання інвестором і забудовником зобов`язань, які передбачені договором купівлі-продажу цінних паперів і інформацією про випуск, а також порядок погашення лота облігацій і передачі інвестору об`єкта нерухомості.

Пунктом 2.2 цього договору визначено, що предметом договору є передача інвестором об`єкта нерухомості в погашення повністю сплаченого інвестором лота облігацій у порядку, в строки та на умовах, які встановлені договором та інформацією про випуск.

Об`єкт нерухомості передається інвестору у строки, зазначені у договорі, однаку у будь-якому разі після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з дотримання порядку та погашення облігацій, передбаченою інформацією про випуск за договором (пункт 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено характеристики об`єкта нерухомості, який має бути переданий інвестору відповідно до договору і інформації про випуск: квартира АДРЕСА_2 , кількість кімнат 1.

Плановий термін завершення будівництва і прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - ІІ квартал 2016 року. Строк погашення облігацій відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів України з 31 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року (пункт 2.5 договору).

Пунктом 2.6 договору визначено, що підтвердженням права власності інвестора на лот облігацій є відповідна виписка з рахунку, видана депозитарною установою інвестора щодо наявності лота облігацій на рахунку у цінних паперах інвестора, а також документи, що підтверджують оплату інвестором вартості лота облігацій. Забудовник залишає за собою право перевіряти достовірність і дійсність наданих інвестором документів способом, який буде визначатися на розсуд забудовника. У кожному разі виписка з рахунку повинна бути складена за формою, затвердженою депозитарною установою інвестора і містити підписи уповноважених осіб та печатку депозитарної установи інвестора.

Пунктом 3 договору визначено умови та порядок передачі інвестору об`єкта нерухомості.

Після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, емітент письмово, за адресою, вказаною у договорі, інформує про це інвестора і надає дані щодо фактичної загальної площі об`єкта нерухомості, отримані за результатами технічної інвентаризації БТІ (пункт 3.1 договору).

Погашення облігацій відбувається шляхом передачі об`єкта нерухомості за актом приймання-передачі об`єкта нерухомості, обраного інвестором та зазначеного в п.п. 2.4 договору. Погашення облігацій можливе лише за умови пред`явлення забудовнику (емітенту) лота облігацій, зазначеного в п.п.2.4. договору (пункт 3.2 договору).

Погашення облігацій здійснюється на підставі даних реєстру власників цінних паперів, який за розпорядженням забудовника (емітента) складається депозитарієм на кінець дня, що передує даті початку погашення облігацій, і надається забудовнику (емітенту) на дату початку погашення. При погашенні облігацій інвестор зобов`язаний протягом строку погашення облігацій, зазначеного в інформації про випуск підписати з емітентом акт пред`явлення облігацій до погашення, на підставі якого перерахувати належний йому лот облігацій зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах забудовника (емітента). В акті пред`явлення облігацій до погашення зазначаються суми, строки і реквізит рахунків на які, згідно пп. 3.4. та 3.7. договору, необхідно здійснювати доплату чи повернених вартості різниці площ об`єкту нерухомості, що з`ясувалася за результатами обмірів БТІ (пункт 3.3 договору).

30 червня 2015 року ТОВ НВФ «Стромкомплект» (забудовник) та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , (інвестор) уклади договір про участь у будівництві об`єкта нерухомості № 35-Ф-ГС (а.с. 19-22 т. 1).

Пунктом 2.4 договору визначено характеристики об`єкта нерухомості, який має бути переданий інвестору відповідно до договору і інформації про випуск: квартира АДРЕСА_4 , кількість кімнат 1.

Всі інші умови договору є аналогічними умовам договору № 34-Ф-ГС.

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду встановила, що ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 обрала спосіб фінансування будівництва, передбачений частиною 3 статті 4 Закону №1560-XII та прийняла участь у фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва (квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 за вищевказаною адресою) шляхом придбання цільових облігацій емітента ТОВ НВФ «Стромкомплект», виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

В матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу майнових прав на спірні об`єкти нерухомості.

22 березня 2017 року ТОВ НВФ «Стромкомплект» (забудовник) та ОСОБА_1 склали акти про пред`явлення цінних паперів до погашення до договорів про участь у будівництві об`єкта нерухомості № 34-Ф-ГС та № 35-Ф-ГС (а.с. 133-136 т. 2). Указаними актами визначено обов`язок інвестора перерахувати до 30 березня 2017 року з рахунку в цінних паперах інвестора на рахунок забудовника цінні папери: цільові іменні облігації (пункт 1 акта).

Пунктом 3 акта передбачено обов`язок забудовника протягом 5 робочих днів компенсувати інвестору вартість різниці площі, виходячи з номінальної вартості цінних паперів, а також визначено, що після складення та підписання цього акта, проведення розрахунків передбачених пунктом 3 цього акта та надання інвестором копії підписаного ним договором з експлуатуючою організацією відповідно до пункту 4.2 договору, забудовник зобов`язується у порядку погашення цінних паперів передати інвестору за номінальною вартістю, а інвестор прийняти об`єкт нерухомості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Однак, у матеріалах справи відсутні докази виконання інвестором ОСОБА_1 умов інвестування, а саме що ОСОБА_1 після підписання актів пред`явлення облігацій до погашення перерахувала належні їй лоти облігацій зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах забудовника (емітента) ТОВ НВФ «Стромкомплект», оскільки виписка з рахунку в цінних паперах з депозитарної установи як інвестора ОСОБА_1 так і забудовника (емітента) ТОВ НВФ «Стромкомплект», - відсутня.

З огляду на це, відсутні докази того, що інвестор ОСОБА_1 виконала умови інвестування та набула майнові права (тотожні праву власності) на спірні об`єкти нерухомості.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартири в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що об`єкт будівництва прийнятий в експлуатацію та після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, емітент ТОВ НВФ «Стромкомплект» передав інвестору ОСОБА_1 об`єкти нерухомості за актом приймання-передачі об`єкта нерухомості з дотриманням пунктів 2.3,2.5.,3.1.,3.2. договорів про участь у будівництві.

Таким чином, обставини виникнення у ОСОБА_1 майнових прав на квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_3 після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, питання про поділ яких як спільного майна подружжя порушується у позові, є недоведеними, а тому вимога про поділ таких майнових прав є передчасною.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія апеляційного суду встановила, що в матеріалах справи відсутні докази того, що інвестор ОСОБА_1 в будь який спосіб набула майнові права (тотожні праву власності) на спірні об`єкти нерухомості, обставини про наявність майнових прав як спільного майна подружжя є недоведеним, а вимога про поділ таких майнових прав - є передчасною.

Враховуючі викладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення як первісного так і зустрічного позову в цій частині, - є помилковими.

Разом з тим, надані позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 докази підтверджують лише, що те відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 уклала договори купівлі-продажу цінних паперів (цільових облігацій) та інвестувала їх у будівництво, однак питання про поділ судом цільових облігацій - сторонами як у первісному так і зустрічному позовах не порушувалося.

Вирішуючи питання про наявність підстав для поділу спільного майна подружжя, а саме: машиномісць: № № НОМЕР_4 , АДРЕСА_28 (будівельна адреса: квартира АДРЕСА_2 ), апеляційний суд встановив таке.

06 червня 2015 року ТОВ НВФ «Стромкомплект» та ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 уклали попередній договір, пунктом 1 якого визначено, що сторони зобов`язуються у строк до 26 червня 2016 року на умовах і в порядку встановленими цим попереднім договором, укласти договору купівлі-продажу машиномісць за будівельним номером № НОМЕР_3 , проектною площею 21,69 кв.м, № НОМЕР_9, проектною площею 15,67 кв.м, АДРЕСА_29 (а.с. 10 т. 1).

Позивачем за первісним позовом надано вказаний попередній договір на підтвердження його доводів про набуття під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме: машиномісць: № № НОМЕР_4 , НОМЕР_3, НОМЕР_9, яке підлягає поділу в порядку поділу спільного майна подружжя.

Частиною 1 статті 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до частини 3 цієї статті зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Тобто відповідно до статті 635 ЦК України суть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов`язуються в майбутньому укласти основний договір.

При цьому попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов`язуються в певний строк укласти основний договір, тобто за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов`язання сторін укласти основний договір у майбутньому, оскільки укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмета продажу, а покупець не набуває права власності на це майно.

На підставі викладеного, оскільки суду не надано доказів укладення до 26 червня 2016 року основного договору на умовах, визначених у попередньому договору від 06 червня 2015 року, а сам лише попередній договір не може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на майно, в апеляційного суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 належать на праві власності указані спірні машиномісця: № № НОМЕР_4 , НОМЕР_30, НОМЕР_9 за вказаною вище адресою, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави вирішувати питання про їх поділу як майна набутого під час перебування сторін у шлюбі.

Враховуючі викладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення як первісного так і зустрічного позову в цій частині, - є помилковими.

Частиною 1 статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Апеляційний суд звернув увагу на те, що сторонами не оспорюється та визнається наявність у відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 майнових прав на квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та права власності на машиномісця: № № НОМЕР_4 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_9 за вказаною вище адресою.

Однак, апеляційний суд вважає, що саме лише зазначення сторонами у первісному та зустрічному позові наявності у відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 прав на нерухоме майно без підтвердження таких обставин належними доказами, для ухвалення судового рішення про їх поділ, - є недостатнім.

Крім цього, у своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 також просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на:

квартири АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 ;

квартиру АДРЕСА_14 ).

Вирішуючи питання про наявність підстав для поділу спільного майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на квартири АДРЕСА_12 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_25 за вказаними вище адресами, апеляційний суд встановив таке.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 листопада 2015 року № 48169141 квартира квартири АДРЕСА_13 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: договір дарування квартири від 12 травня 2004 року № 1331 (а.с. 171-174 т. 1).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 лютого 2021 року № 244464703 квартира АДРЕСА_21 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: договір дарування квартири від 25 листопада 2020 року № 3694 (а.с. 193 т. 1).

Пунктом 2 частини 1 статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 незаконно вивів зі спільного майна подружжя квартиру АДРЕСА_21 , а також уклав від імені ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу цінних паперів № 76БВ75 від 10 лютого 2016 року, коли довіреність припинала свою дію.

Апеляційний суд відхиляє зазначені доводи, оскільки ОСОБА_1 не оспорюються указані договори щодо відчуження квартири та цінних паперів та не спростована презумпція правомірності правочину, визначена статтею 204 ЦК України.

Таким чином, указані об`єкти нерухомості, набуті ОСОБА_2 за час шлюбу, але на підставі договору дарування, є його особистою приватною власністю, а тому безпідставними є вимоги зустрічної позовної заяви про визнання за ним права власності на указані об`єкти у порядку поділу майна.

Квартира АДРЕСА_19 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 березня 2003 року, тобто указана квартира придбана під час шлюбу сторін.

Договір купівлі-продажу не містить застережень про те, що квартира придбана ОСОБА_2 за особисті кошти.

Указане свідчить, що відносно цієї квартири дії презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, підстави для відступу від презумпції спільності права власності та рівності часток відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про визнання у порядку поділу майна права власності на цю квартиру за ОСОБА_2 .

Апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі змінила заявлені нею позовні вимоги, та зауважує, що така зміна вимог на стадії апеляційного оскарження рішення суду не відповідає порядку, визначеному ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Науково-виробнича фірма «Стромкомплект», про поділ майна подружжя - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Науково-виробнича фірма «Стромкомплект», про поділ майна подружжя - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 03 червня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська