Ухвала

від 03.06.2024 по справі 120/6778/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

03 червня 2024 р. Справа № 120/6778/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

24.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, встановлено, що позовна заява не відповідає таким вимогам, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазнаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Разом із тим, у відповідності до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Отже, аналіз наведених норм вказує, що КАС України покладає на позивача обов`язок додати до позовної заяви всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звертався до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України із запитом щодо зарахування періоду його роботи з 26.08.1994 року по 12.02.2003 року в пільговому обчисленні. Однак листом від 15.09.2023 року №15707/49-2023 Департамент повідомив про відсутність підстав для такого зарахування.

Однак, в порушення положень ч. 4 ст. 161 КАС України, позивачем до позовної заяви не надано копій відповідної заяви з якою він звертався до Департаменту та листа від 15.09.2023 року №15707/49-2023 на який він посилається у позові.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду копію заяви з якою він звертався до Департаменту, а також копію листа Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 15.09.2023 №15707/49-2023.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено в розмірі 3028 гривні.

Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тобто, позивачу потрібно було сплатити судовий збір у розмірі 968, 44 грн. за подання адміністративного позову, що містить вимоги немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позову долучено копію квитанцію ID: 2034-2245-7511-1844 від 21.02.2024 року, АТ "ТАСКОМБАНК" про сплату судового збору в розмірі 968, 44 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевіривши вказані обставини судом з`ясовано, що на підставі інформації внесеної до автоматизованої комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, квитанція за вказаними номером та датою введена в іншу справу (№ 120/2210/24) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України та Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

З огляду на викладене, позивачу слід надати суду докази сплати судового збору в сумі 968, 44 грн.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В свою чергу, частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, у позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгової вислуги років періодів служби з 26.08.1994 року по 12.02.2003 року в батальйоні спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 - один місяць за півтора місяця;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим зарахувати ОСОБА_1 на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці час проходження служби з 26.08.1994 року по 12.02.2003 року в батальйоні спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 та підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, для вирішення питання щодо перерахунку пенсії.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку вислуги років позивача № 80/15048 від 26.12.2011, посадовою особою розписано по періодам вислугу років та у підсумку зазначено, що вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_1 станом на 11.11.2011 року становить 22 роки 03 місяці 11 днів. При цьому, ОСОБА_1 ознайомився з останнім 11.11.2011 року, про що свідчить його власноручний підпис.

Водночас, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 24.05.2024 року тобто більш ніж через 12 років після його звільнення та виходу на пенсію.

Суд зазначає, що Верховний Суд у своїх рішенні від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а вказав що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що про порушення відповідачем його прав йому стало відомо після отримання відповіді Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства справ України в АР Крим від 27.09.2023 року №56/100/01-2023, якою повідомлено про неможливість зарахування стажу через відсутність інформації та копій організаційно-розпорядчих документів позивача.

Однак з цього приводу суд зауважує, що звернення до відповідача із заявою про зарахування періодів служби у підрозділах спеціального призначення до пільгового стажу та отримання відповіді на неї листом від 27.09.2023 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, право на яке позивач реалізував більш ніж через 12 років.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що до моменту звернення та отримання листа від Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим від 27.09.2023 року він не знав які періоди його стажу зараховано до вислуги років та скільки в календарному обчисленні складає така вислуга, оскільки, як вже було зазначено судом, розрахунок вислуги років на пенсію № 80/15048 містить відмітку, що ОСОБА_1 ознайомився з останнім 11.11.2011 року, що засвідчено його власноручним підписом.

Водночас суд наголошує, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, однак не додав до матеріалів позову заяви (клопотання) про його поновлення та докази поважності причин його пропуску, як це передбачено вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак, в порушення зазначених вище положень, до матеріалів позовної заяви не додано клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.

Отже, позивачу необхідно подати заяву із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

За правилами визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.

Дата постановлення ухвали обумовлена перебуванням головуючого судді Дончика В.В. на навчанні з 29.05.2024 року по 31.05.2024 року включно.

Керуючись ст. 122, 123, 132, 160, 161, 169, КАС України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду:

- копії заяви з якою він звертався до Департаменту, а також копію листа Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 15.09.2023 №15707/49-2023;

- доказів сплати судового збору в сумі 968, 44 грн.;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дончик Віталій Володимирович