Ухвала

від 03.06.2024 по справі 300/3674/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"03" червня 2024 р. справа № 300/3674/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Боршовського Т.І., розглянувши в письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Селянсько-фермерського господарства Надія про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 43851,10 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Селянсько-фермерського господарства Надія (далі відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 43851,10 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.05.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 29.05.2024 № 05.1-264/563 про закриття провадження та стягнення з відповідача судового збору. Вказана заява мотивована тим, що відповідачем здійснено сплату адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 43851,10 грн. після звернення позивача до суду та відкриття провадження в цій справі. За вказаних обставин, представник позивача просив суд прийняти до розгляду заяву про відмову від позову, закрити провадження у цій справі та стягнути з відповідача судовий збір, сплачений Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за поданння цього позову до суду, оскільки позивач відмовився від позову внаслідок задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви до суду.

Розглянувши заяву Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 29.05.2024 № 05.1-264/563 про закриття провадження та стягнення з відповідача судового збору, суд вказує на таке.

Відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Частиною першою статті 189 КАС України також передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Пунктом 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Зважаючи на зміст заяви Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 29.05.2024 № 05.1-264/563 та вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси, а тому на підставі статей 47, 189 КАС України суд приймає відмову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від позовних вимог до Селянсько-фермерського господарства Надія про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 43851,10 грн.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 300/3674/24 за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Селянсько-фермерського господарства Надія про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 43851,10 грн. на підставі пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Так, позивач при поданні цього адміністративного позову сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 627 від 02.05.2024.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).

Частиною другою статті 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Верховний Суд в постанові від 29.08.2022 за результатом розгляду справи № 826/16473/15 дійшов таких висновків:

«…37. Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України свідчить про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення вказує зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

36. Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

37. Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

38. Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.

39. Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу - у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою-відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача суб`єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору.

40. Суд вважає, що наведений приклад ілюструє помилковість описаного позивачем - суб`єктом владних повноважень підходу до тлумачення норм про розподіл судових витрат у випадку відмови позивача - суб`єкта владних повноважень від позову.

41. Такий помилковий підхід не сприятиме врегулюванню відповідачами спорів в позасудовому порядку, оскільки їм буде вигідніше «програти справу» і не відшкодовувати судові витрати на сплату судового збору, аніж добровільно виконати вимоги позивача-суб`єкта владних повноважень до вирішення спору по суті та мати обов`язок відшкодовувати його витрати на сплату судового збору. В контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про те, що обов`язок відповідача відшкодувати позивачу (суб`єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб`єктного складу сторін спору, - адже законодавець не покладає на відповідача такого обов`язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача - суб`єкта владних повноважень.

42. З урахуванням наведеного об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов`язку відшкодування понесених позивачем - суб`єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз».

З огляду на те, що позивачем в цій справі є суб`єкт владних повноважень, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, відсутні підстави для стягнення з Селянсько-фермерського господарства Надія судового збору, сплаченого Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за подання цієї позовної заяви.

Керуючись статтею 9, 47, 139, 140, 142, 189, 238 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 29.05.2024 № 05.1-264/563 про закриття провадження та повернення судового збору в адміністративній справі № 300/3674/24 задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 300/3674/24 за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Селянсько-фермерського господарства Надія про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 43851,10 грн.

3. Відмовити в задоволенні заяви Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 29.05.2024 № 05.1-264/563 в частині стягнення з відповідача судового збору, сплаченого в адміністративній справі № 300/3674/24.

Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.