Рішення

від 03.06.2024 по справі 640/32149/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2024 року № 640/32149/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України Києво-Святошинського району Київської області, про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася гр. ОСОБА_1 з позовом , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України у Київській області щодо підготування та направлення подання до Управління Державної казначейської служби України Києво-Святошинського району Київської області для повернення 1% збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області підготувати та направити подання до Управління Державної казначейської служби України Києво-Святошинського району Київської області для повернення 1% збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у розмірі 3683, 60 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 12.12.2020, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Столяровою І.Г., нею було придбано квартиру та сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3683,60 грн.

При цьому, позивачка зауважила про те, що вона придбала житло вперше, а тому не є платником збору обов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з чим, звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, на яку отримала відмову.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа письмових пояснень щодо позову чи відзиву на позов до суду не надала.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2022 адміністративну справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивачка на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2020 придбано квартиру за адресою : АДРЕСА_1 .

Позивачкою сплачено 3683, 60 грн. збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, що підтверджується квитанцією від 12.12.2020 №0008177. Відповідно до відомостей квитанції від 12.12.2020 №0008177 кошти сплачені позивачкою у розмірі 3683,60 грн. були зараховані на рахунок К-Свят УК/м. Вишневе/24140500; код отримувача 38010937.

Позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 22.04.2021 про повернення безпідставно сплачених коштів за придбання житла, зокрема збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3683,60 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.05.2021 №1000-0604-8/42818 позивачці повідомлено, що відповідно до пункту 15-2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 р. № 1740 Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 № 866, особа, яка придбаває нерухоме майно вперше, має право на повернення збору з операцій купівлі нерухомого майна за наявності наступних документів:

заява фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з невід`ємною архівною складовою частиною цього Реєстру про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;

дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

документ, виданий органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що підтверджує перебування особи у черзі на одержання житла.

Документів, доданих до Вашої заяви, недостатньо для доказів придбання майна вперше.

Вважаючи неправомірною відмову відповідача у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, позивачка звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України встановлює, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» 26 червня 1997 року N 400/97-ВР (надалі- Закон N 400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону N 400/97-ВР об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 151 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно тверджень позивачки, наведених у позовній заяві, нею придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 12.12.2020 інша нерухомість нею не придбавалася.

Відповідачем вказані відомості в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 КАС України, не спростовані та судом зворотного не встановлено.

Станом на час придбання позивачкою нерухомості, як і станом на час розгляду справи, відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 у справі №К/9991/37325/11 та постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 813/1126/17.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, квитанції від 12.12.2020 №0008177 та не заперечується відповідачем, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна сплачено позивачем на рахунок Державного бюджету України через банк отримувача Казначейство України, отримувач К-Свят УК/м. Вишневе, який спрямовано до спеціального фонду Державного бюджету.

За відсутності доказів щодо придбавання позивачкою житла не вперше останній має право на повернення суми помилково сплаченого збору.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 вказаного порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, є подання наступних документів:

- заяви платника;

- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;

- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність у органів Пенсійного фонду України в силу незалежних від них обставин можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов`язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним за свою суттю способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.

Отже, виходячи із встановлених обставин, а також доказів у справі, про придбання позивачем житла вперше свідчить те, що до 12.12.2020 року відсутні відповідні записи про внесення відомостей до Реєстру про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження за позивачкою. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачка звільнена від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування як така, що придбаває житло вперше, а тому позивачка має право на повернення помилково сплаченого нею збору на обов`язкове державне пенсійне страхування під час укладання договору купівлі-продажу квартири.

Отже, суд доходить висновку що позовні вимоги про зобов`язання відповідача сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3683, 60 грн, сплаченого згідно квитанції від 12.12.2020 №0008177 підлягають задоволенню.

Суд також зауважує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Так, у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас, у рішенні від 27.09.2010 р. у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн (квитанція від 04.06.2021), отже, такі понесені витрати підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання про повернення гр. ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3683,60 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 12.12.2020 № 0008177.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.