Постанова

від 31.05.2024 по справі 420/29258/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29258/23Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

02.01.2023 року;

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Алексі-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Алексі-Транс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 06 жовтня 2023 року №ПШ021175 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позову зазначено, що у спірних правовідносинах на автомобільному транспорті позивач виступає експедитором транспортного перевезення вантажу, не є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може нести відповідальність, передбачену статтею 60 вказаного Закону, за виявлене правопорушення на автомобільному транспорті.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною та скасував постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ021175 від 06 жовтня 2023 року про застосування до приватного підприємства «Алексі-Транс» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь приватного підприємства «Алексі-Транс» суму сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є автомобільним перевізником при наданні послуг з перевезення вантажів, а виступає у даних правовідносинах експедитором, а отже не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої Законом України «Про автомобільний транспорт».

З огляду на встановлені обставини справи та докази, які у тому числі були представлені позивачем під час розгляду справи про правопорушення на автомобільному транспорті, однак не враховані відповідачем, суд першої інстанції визначив, що притягнення позивача до відповідальності відбулось необгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оспорювана постанова підлягає скасуванню в судовому порядку.

В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що автомобільним перевізником є особа, яка за умовами договору із замовником про перевезення вантажу надає відповідну послугу. При цьому, чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, чітко визначено єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ товарно-транспортну накладну, яка фіксує як облік товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення так і відомості про вінтажовідправника, вантажоодержувача і автомобільного перевізника.

При цьому, апелянт наполягає на неоґррунтованості висновку суду першої інстанції про врахування представлених позивачем після завершення перевірки транспортного засобу документів договору транспртного експедирування, заявки на відправку, акт виконаних робіт (наданих послуг), адже такі не були пред`явлені водієм працівникам державної служби на транспорті та не містять достеменних даних про їх оформлення (складання) у зв`язку із спірним автоперевезенням.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство «Алексі-Транс» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Приватне підприємство «Алексі-Транс» зареєстровано юридичною особою, основним видом діяльності якої за КВЕД є: вантажний автомобільний транспорт; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

24.08.2023 року о 11:10 год. у м. Києві, Столичне шоссе (в р-ні м. Видубичі) спеціалістами Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві відповідно до направлення від 21.08.2023 року №000487 проведено перевірку транспортного засобу марки DAF XF 95 430/SCHWARZMUELLER SAF 33, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , за результатами якої складено акт від 24.08.2023 року №010756.

На перевірку службовим особам представлено: документ про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, товарно-транспортну накладну від 24.08.2023 року №347889867, в якій містяться відомості про автомобільного перевізника Приватне підприємство «Алексі-Транс».

Зазначеною перевіркою встановленя порушення автомобільним перевізником вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилось у не забезпеченні водія необхідними документами (протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу), відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного Закону.

Примірник акту перевірки був вручений водієві та підписаний ним без зауважень.

11.09.2023 року на адресу Приватного підприємства «Алексі-Транс» направлено запрошення на розгляд справи про правопорушення на автомобільному транпорті.

На вказане запрошення позивач 25.09.2023 року подав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Наступні запрошення на розгляд справи про правопорушення на автомобільному транспорті направлені позивачу 26.09.2023 року, 02.10.2023 року.

Також, 02.10.2023 року позивачем подано на адресу відповідача письмову заяву, в якій при розгляді справи про правопорушення на автомобільному транспорті просив враховувати ту обставину, що Приватне підприємство «Алексі-Транс» у спірних автоперевезеннях не є власником транспортного засобу та автомобільним перевізником, а виступає експедитором перевезення, про що представлено копію Договору-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування від 24.08.2023 року №000003347, Договір транспортного експедирування та перевезення від 01.01.2023 року №0210, акт виконаних робіт від 25.08.2023 року №585, Свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів марки DAF XF 95, SAF 33, д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів від 12.08.2023 року.

Розглянувши справу про правопорушення на автомобільному транспорті, Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову від 06.10.2023 року №ПШ021175 про застосування до Приватного підприємства «Алексі-Транс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. згідно із абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із накладенням стягнення, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Оспорюваним у цій справі є статус позивача як автомобільного перевізника, з огляду на наявні на час перевірки документи та представлені суб`єктом господарювання на момент вирішення справи, і, як наслідок, відповідальної особи за виявлене правопорушення на автомобільному транспорті.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (частина 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Також, відповідно до статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно із частиною 1 статті 34 закону №2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код 8 платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій 3 України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із частиною 2 статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За правилами частин 1, 2 статті 50 Закону №2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

За правилами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Слід враховувати, що у пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.1997 року №363, передбачено, що вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; експедитор транспортний - працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів; замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пунктів 3.1-3.5 пункту 3 Правил №363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

Після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов`язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.

У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо.

За текстом підпункту 10.1 пункту 10 Правил №363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

За підпунктом 10.10 пункту 10 Правил №363 за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора).

Згідно із підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Отже, аналіз наведених правових норм у сукупності, а також стала на момент вирішення справи судова практика Верховного Суду, свідчать про те, що автомобільним перевізником є особа, яка умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу.

Надання послуги з перевезення може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, однак така обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Як свідчать обставини цієї адміністративної справи, вказаний висновок не заперечується і будь-ким і з учасників справи.

Отже, з`ясуванню підлягає особа правопорушника на основі документів, представлених під час перевірки та розгляду справи про правопорушення на автомобільному транспорті.

Повертаючись до обставин справи, колегія суддів враховує, що інформація про Приватне підприємство «Алексі-Транс», як автомобільного перевізника, зазначена у товарно-транспортній накладній від 24.08.2023 року №347889867, оформленій на перевезення вантажу.

При цьому, колегія суддів вважає непереконливим доводи позивача про неможливість враховувати даний транспортний документ з тіє підстави, що обов`язок стосовно його оформлення покладається на вантажовіправника, адже вказаний товарно-транспортний є одним із основних документів, що фіксують переміщення вантажу, примірник якого має злишатись у сторін цих взаємовідносин. Доказів внесення змін в товарно-транспортний документ, з огляду на наявність помилок, позивачем як на момент вирішення справи про правопорушення так і судової справи не надано.

Стосовно доводів позивача про те, що в даному випадку Підприємство виступає транспортним експедитором, слід враховувати, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року №1955-IV експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Також, 01 січня 2023 року між ПП «Алексі-Транс» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено Договір про транспортне експедирування та перевезення за №0210.

У пунктах 1.1, 2.1, 2.2 Договору передбачено, що цей Договір регулює взаємовідносини Сторін по організації та здійсненню перевезення вантажів автомобільним транспортом мід Перевізником та Єкспедитором. Протягом всього строку дії даного Договору Перевізник здійснює перевезення вантажу на підставі разових письмових заявок Єкспедитора, які складаються у відповідності умов даного Договору та є його невід`ємною частиною. У заявках зазначаються наступні дані: маршрут, строк подачі під завантаження, строк доставки вантажу, вид вантажу, вага вантажу, необхідні Перевізнику для виконання своїх зобов`язань.

Інших суттєвих даних про предмет угоди даний Договір не містить.

Також, в межах вказаного Договору між Сторонами укладено договір-заявку на транспортне експедиційне обслуговування від 24.08.2023 року за №000003347.

У договорі-заявці на перевезення вантажу передбачено: адреса завантаження смт. Велика Димерка (реєстрація смт. Димерка, вул. Соборна, 106); дата та час завантаження 24.08.2023 року о 13:00 год.; термін доставки 25.08.2023 року о 10:00 год.; адреса розвантаження м. Первомайськ (згідно ТТН); дані про автомобіль марка DAF, д.н.з. НОМЕР_1 / напівпричіп, д.н.з. НОМЕР_3 , водія ОСОБА_2 .

Однак, вказаними матеріалами щодо транспортного експедирування не підтверджується, що цей Договір укладено за дорученням Клієнта, тобто Замовника спірного перевезення. Крім того, знаходять своє підтвердження доводи апелянта щодо неможливості встановити пов`язаність цих документів із спірним перевезенням, оскільки дата і часу відвантаження вантажу в них зафіксована 24.08.2023 року о 13:00 год., в той час коли безпосередньо перевірка на автомобільному транспорті проведена 24.08.2023 року об 11:10 год.

Враховуючи те, що на момент перевірки службовим особам представлено основні документи, які підтверджують, що позивач є автомобільним перевізником у спірному перевезенні, а інші докази цих обставин не спростовують, колегія суддів вважає, що постанова відповідача про притягнення Приватного підприємства «Алексі-Транс» до відповідальності за виявлене правопорушення на автомобільному транспорті прийнята обґрунтовано та правомірно і підстави для її скасування відсутні.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Алексі-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв