П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/16118/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
03 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - комунальне підприємство "Управлінська компанія "Господар" Кам`янець-Подільської міської ради про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
в вересні 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №003215-2405-2209 від 10.02.2021, яким нараховано податок, у сумі 8637,19 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №003215-2405-2209 від 10.02.2021.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , станом на 2020 рік перебувало у власності позивача, а тому податковим органом прийнято правомірне рішення.
Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду -без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 14.01.2009, який укладено між ОСОБА_1 та Комунальним комерційним підприємством "Господар", нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , продано, та перейшло у власність Комунального комерційного підприємства "Господар".
Вказаний договір, посвідчено приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Рибак С.Й., зареєстровано у реєстрі №26, згідно витягу з Державного реєстру правочинів №6907982 від 14.01.2009.
Головне управління ДПС у Хмельницькій області сформувало податкове повідомлення - рішення форми "Ф" по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік від 10.02.2021 № 0032015-2405-2222 на 8637,19 грн.
Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що нежиле приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка відчужила згідно з договором купівлі-продажу від 14.01.2009.
Тобто, починаючи з 14.01.2009 у власності позивачки не перебувало нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак податок на цей об`єкт нерухомості нарахований за 2020 рік.
Суд першої інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно з відомостями, наявними в органах ДПС, позивачка станом на дату винесення податкового повідомлення-рішення мала у власності зазначене нежитлове приміщення, оскільки така інформація є службовою та використовується контролюючими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов`язань. При цьому, інформація про факти набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з витягом з Державного реєстру правочинів від 14.01.2009 №6907982 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить комунальному підприємству "Господар".
Таким чином, контролюючий орган за відсутності на те правових підстав, необґрунтовано нарахував позивачці податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та, відповідно, їх слід скасувати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу Україниподаток на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством встановлено сукупність умов, які є підставою для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухомість, а саме: 1) платниками податку на нерухоме майно, є власники об`єктів нерухомості; 2) база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, нежиле приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка відчужила згідно з договором купівлі-продажу від 14.01.2009.
Таким чином, починаючи з 14.01.2009 у власності позивачки не перебувало нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак податок на цей об`єкт нерухомості нарахований за 2020 рік.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно з відомостями, наявними в органах ДПС, позивачка станом на 2021 рік мала у власності зазначене нежитлове приміщення, оскільки така інформація є службовою та використовується контролюючими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов`язань. При цьому, інформація про факти набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з витягом з Державного реєстру правочинів від 14.01.2009 №6907982 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить комунальному підприємству "Господар".
Крім того, несвоєчасна реєстрація Комунальним підприємством "Управлінська компанія "Господар" права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Кам`янець-Подільський, вул.30 років Перемоги, 14) в реєстрі речових прав на нерухоме майно не може ставитись в вину позивачу.
Отже, оскільки відповідачем не спростовано висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права власності на нежитлове приміщення загальною площею 199,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №003215-2405-2209 від 10.02.2021.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2024 |
Оприлюднено | 05.06.2024 |
Номер документу | 119464906 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Драчук Т. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні