Постанова

від 31.05.2024 по справі 380/17385/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17385/23 пров. № А/857/4947/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року про закриття провадження у справі №380/17385/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій (головуючий суддя першої інстанції Чаплик І.Д., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 22.01.2024),-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у негайній виплаті заборгованості з виплати пенсії на виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі № 380/11452/22 за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 у сумі 324 645,58 грн; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у місячний строк з моменту набрання рішення законної сили виплатити ОСОБА_1 всю суму недоотриманої пенсії одним платежем сумою в 324 645,58 грн, з урахуванням індексації без обмеження максимального розміру пенсії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року закрито провадження у справі № 380/17385/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині наступних позовних вимог:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у негайній виплаті заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_2 на виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі № 380/11452/22 за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 у сумі 324 645,58 грн;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у місячний строк з моменту набрання рішення законної сили виплатити ОСОБА_2 всю суму недоотриманої пенсії одним платежем сумою в 324 645,58 грн.

Роз`яснено позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною вимогою не допускається.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що зазначена ухвала підлягає скасуванню тому, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Покликаючись на обставини справи, рішення суду у справі № 380/11452/22, апелянт вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що звернення позивача з позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті заборгованості пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 у сумі 324 645,58 грн, фактично спрямоване на виконання судового рішення в іншій справі № 380/11452/22.

Цей висновок є помилковим тому, що Львівський окружний адміністративний суд у своєму рішенні у справі від 22 вересня 2022 року №380/11452/22 не зобов`язував Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити доплату донарахованої пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 року з урахуванням індексації та раніше виплачених сум.

З урахуванням наведеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у місячний строк з моменту набрання рішення законної сили виплатити мені ОСОБА_1 всю суму недоотриманої пенсії одним платежем сумою в 324645,58 грн, з урахуванням індексації без обмеження максимального розміру пенсії.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справ слідує, що позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у негайній виплаті заборгованості йому з виплати пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі № 380/11452/22 за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 у сумі 324 645,58 грн та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у місячний строк з моменту набрання рішення законної сили виплатити йому усю суму недоотриманої пенсії одним платежем сумою в 324 645,58 грн, з урахуванням індексації без обмеження максимального розміру пенсії.

Судом із матеріалів справи також встановлено, що питання щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром вже було предметом судового розгляду та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі № 380/11452/22 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 в оновленій довідці від 06.09.2021 №С/4898, складеній ІНФОРМАЦІЯ_1 , при проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з 01.04.2019 ОСОБА_2 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , виходячи з розміру 90% грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 в оновленій довідці від 06.09.2021 №С/4898, складеній ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_2 пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, при здійсненні її перерахунку із 01.04.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії без обмеження її величини десятьма прожитковими мінімумами, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки від 06.09.2021 №С/4898.

Згідно розрахунку пенсії доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 становить 324 645,58 грн.

У листі ГУ ПФУ у Львівській області від 10.07.2023 №1300-5505-8/99701 вказано, що органами Пенсійного фонду обліковуються дані судових рішень щодо призначення/перерахунку/виплати пенсій, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету України, в тому числі призначених за Законом №2262-ХІІ, в черговості набрання ними законної сили.

Суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині вимог з цих підстав, що вимоги про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За змістом частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким законом є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII ).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд першої інстанції вірно висновував, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Статтею 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тобто, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду, а також вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.

Як уже зазначалось вище, існують наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Апеляційний суд зауважує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки подання нового позову щодо виконання судового рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, суперечить нормам Кодексу адміністративного судочинства України.

Звертаючись з новим позовом позивач має на меті, забезпечити виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №380/11452/22, що з урахуванням наведених вище положень КАС України є невірним.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Вимоги про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 200/10196/20-а.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №380/11452/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023. Розмір пенсійної виплати з 01.02.2023становив 25274,30 грн. Сума доплати з 01.04.2019 по 31.01.2023 становить 324645,58 грн.

Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів визначається у бюджеті Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, здійснюється за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України відповідно до черговості виплат на виконання судових рішень.

Як слідує із позову, ОСОБА_2 фактично просить забезпечити виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №380/11452/22 шляхом стягнення нарахованих на виконання вищевказаного рішення сум.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Отже, з урахування наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність закриття провадження у справі №380/17385/23 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у негайній виплаті заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі № 380/11452/22 за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 у сумі 324 645,58 грн та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у місячний строк з моменту набрання рішення законної сили виплатити ОСОБА_1 всю суму недоотриманої пенсії одним платежем сумою в 324 645,58 грн.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року про закриття провадження у справі №380/17385/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін