Постанова

від 28.05.2024 по справі 460/26568/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26568/22 пров. № А/857/24881/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Лавренчук Т.В.;

від відповідача - Довгалюк І.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» до Головного управління ДПС у Рівненській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення сум грошових зобов`язань з податку на прибуток, податку на доходи іноземних юридичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, а також завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, -

В С Т А Н О В И В:

29.08.2022р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (надалі позивач, ТзОВ «Морган Феніче», платник податків, суб`єкт господарювання) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Рівненській обл. (надалі відповідач, ГУ ДПС у Рівненській обл., податковий орган) наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 1046717000701 від 25.10.2021р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 6733428 грн., з яких за основним податковим зобов`язанням - 5974968 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 758460 грн.;

№ 1046817000701 від 25.10.2021р., яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1409681 грн.;

№ 1046417000706 від 25.10.2021р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи іноземних юридичних осіб на суму 262637 грн., з яких за основним податковим зобов`язанням 228916 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 33721 грн.;

№ 332717002406 від 19.08.2022р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ на суму 1558037 грн. 91 коп., з яких за основним податковим зобов`язанням 256 грн. 25 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1496611 грн. 68 коп., пені відповідно до п.129.1.4 п.129.1 ст.129 ПК України 61169 грн. 98 коп.;

судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (Т.1, а.с.1-15).

Відповідно до ухвали суду від 15.09.2022р. розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження із викликом учасників справи в судове засідання (Т.2, а.с.84-85).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.06.2023р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.5, а.с.86-102).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Морган Феніче», який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.5, а.с.111-122).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024р. апеляційну скаргу ТзОВ «Морган Феніче» задоволено; рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.06.2023р. в адміністративній справі № 460/26568/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений ТзОВ «Морган Феніче» позов задоволено; визнано протиправними та скасовані прийняті ГУ ДПС у Рівненській обл. податкові повідомлення-рішення № 1046417000706 від 25.10.2021р., № 1046717000701 від 25.10.2021р., № 1046817000701 від 25.10.2021р., № 332717002406 від 19.08.2022р.; стягнуто на користь ТзОВ «Морган Феніче» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській обл. судові витрати в розмірі 136362 грн. 81 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги (Т.6, а.с.8-22).

05.04.2024р. позивач ТзОВ «Морган Феніче» за допомогою системи «Електронний суд» скерував на адресу апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути на його користь з відповідача ГУ ДПС у Рівненській обл. судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 24810 грн., оскільки в постанові апеляційного суду не вирішено питання про стягнення частини сплаченого судового збору за подання позову в цій справі (Т.6, а.с.24-26).

Також 05.04.2024р. позивач ТзОВ «Морган Феніче» за допомогою системи «Електронний суд» скерував на адресу апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 36000 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 30906 грн. 52 коп.(Т.6, а.с.29-31).

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданих заяв, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткову підставність і обґрунтованість заяв ТзОВ «Морган Феніче» та необхідність вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами апеляційного розгляду справи, про що слід винести додаткову постанову.

В частині стягнення сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви в розмірі 24810 грн. колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу приписів п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Матеріалами справи стверджується, що під час звернення до суду із позовною заявою позивач сплатив судовий збір в розмірі 24810 грн. (Т.1, а.с.16) та на виконання ухвали суду від 06.09.2022р. про залишення позовної заяви без руху - 48450 грн. 37 коп. (Т.2, а.с.83).

Водночас, постановою апеляційного суду від 02.04.2024р. вирішено питання про розподіл судових витрат лише щодо сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 48450 грн. 37 коп.

Таким чином, апеляційним судом не вирішено питання про судові витрати в частині сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 24810 грн., а тому враховуючи результат апеляційного розгляду справи, є наявними підстави для винесення додатковї постанови і стягнення на користь позивача вищевказаної суми.

В частині вирішення питання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених в суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів керується наступним.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої та апеляційної інстанції, від Адвокатського бюро /АБ/ «Миколи Бляшина».

При цьому, договірними сторонами погоджено фіксовану суму гонорару адвоката в суді першої інстанції в розмірі 36000 грн., в суді апеляційної інстанції 28000 грн. Також фактичні витрати, пов`язані з наданням правової допомоги під час апеляційного розгляду справи склали 2906 грн. 52 коп.

Стосовно вищевказаних витрат в суді першої інстанції колегія суддів враховує, що позивач із заявою про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 36000 грн. до суду першої інстанції не звертався, через що підстави для відшкодування таких є відсутніми.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст.252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

У свою чергу, заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження, не були подані в межах строку, встановленого ч.7 ст.139 КАС України.

Зокрема, заяву про відшкодування витрат на правову допомогу від 12.10.2023р., а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду апеляційної інстанції лише 05.04.2024р., тобто після того, як суд апеляційної інстанції ухвалив рішення по справі від 02.04.2024р.

До цього позивач (його представник) із заявами такого змісту не зверталися; документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавали, відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення.

Зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору (яка може потребувати подальшого уточнення) не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, представлення відповідних документів, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Окрім цього, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, із цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Іншими словами, колегія суддів не заперечує того, що позивач, звернувшись із позовом до суду, отримав правничу допомогу адвоката, як і того, що витрати, які він у зв`язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні ст.134 КАС України. Але про ці обставини позивач не повідомив суду до ухвалення рішення від 27.06.2023р.

Обставини неприбуття представника позивача в останнє судове засідання від 27.06.2023р. через зайнятість в іншому судовому процесі (Т.5, а.с.74-75) не звільняють сторону від обов`язку дотримання вимог закону щодо строків подання процесуальних заяв.

За таких обставин та відповідно до вимог ст.139 КАС України заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції не підлягають відшкодуванню.

При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, від 07.07.2023р. у справі № 340/2823/21, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

В частині вирішення питання про відшкодування вищевказаних витрат в суді апеляційної інстанції колегія суддів враховує таке.

Частинами 1 і 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п.131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п.п.133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги позивачем представлено договір № б/н від 22.08.2022р. про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та АБ «Миколи Бляшина», за яким правнича допомога полягає в представництві інтересів ТзОВ «Морган Феніче» в судах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень № 1046417000706 від 25.10.2021р., № 1046717000701 від 25.10.2021р., № 1046817000701 від 25.10.2021р., № 332717002406 від 19.08.2022р. (Т.5, а.с.125 і на звороті, Т.6, а.с.37 і на звороті).

Факт надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції стверджується:

звітом про надану правову допомогу на стадії апеляційного розгляду справи № 460/26568/22, відповідно до якого адвокатом вжив заходів для ознайомлення з матеріалами справи, підготував і подав апеляційну скаргу на рішення суду, приймав участь в судових засіданнях (Т.6, а.с.50-52);

рахунком від 02.04.2024р. на плату правових послуг і фактичних витрат по справі № 460/26568/22 (Т.6, а.с.49);

платіжною інструкцією № 150194 від 10.04.2024р. про оплату послуг правової допомоги в рамках договору від 22.08.2022р. (Т.6, а.с.61).

Також в матеріалах справи наявний ордер серії ВК № 1113906 від 15.12.2023р. на ведення справи адвокатом АБ «Миколи Бляшина» ОСОБА_1 та представництво інтересів позивача у Восьмому апеляційному адміністративному суді (Т.5, а.с.123).

Окрім цього, адвокатом понесені фактичні витрати на прибуття до м.Львова, добові та повернення до м.Рівне на загальну суму 2906 грн. 52 коп., що підтверджується платіжними документами, квитками, наказами про відрядження (Т.6, а.с.33-39, 41-42, 44-45).

Таким чином, із змісту наданих документів однозначно та чітко убачається, що останні стосуються правової допомоги, наданої позивачу під час розгляду апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.06.2023р. в адміністративній справі № 460/26568/22.

Аналіз цих документів дозволяє чітко та однозначно визначити обсяг наданої правової допомоги, а також їхню фіксовану вартість.

Також наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу (ч.7 ст.134 КАС України), але не впливає на обов`язок суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну допомогу застосовувати ч.ч.1-4 ст.134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги АБ «Миколи Бляшина» в суді апеляційної інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній справі.

Окрім цього, заяву про відшкодування витрат на правову допомогу апелянт зазначив в тексті апеляційної скарги, до закінчення судових дебатів в суді апеляційної інстанції представник позивача заявила про надання доказів несення судових витрат в порядку ч.3 ст.143 КАС України.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді таких послуг (робіт): підготовка і подача апеляційної скарги, участь в судових засіданнях.

Враховуючи складність справи, задоволення апеляційної скарги ТзОВ «Морган Феніче» на рішення суду першої інстанції, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, та фактичних витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, в загальному розмірі 30906 грн. 52 коп.

Звідси, заяви ТзОВ «Морган Феніче» про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування сплаченого судового збору та понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу, підлягають до часткового задоволення.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що в порядку п.3 ч.1 ст.252 КАС України належить винести додаткову постанову з приводу вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській обл. судові витрати в розмірі 24810 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу (правову) допомогу в загальному розмірі 30906 грн. 52 коп.

Керуючись ст.ст.139, 143, ч.3 ст.243, ст.252, ч.3 ст.268, ст.310, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування сплаченого судового збору та понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу, - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити за результатами апеляційного розгляду справи № 460/26568/22 питання про відшкодування сплаченого судового збору та понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (35350, Рівненська обл., Рівненський район, смт.Квасилів, вул.Індустріальна, буд.12; код ЄДРПОУ 33426845) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській обл. (33023, м.Рівне, вул.Відінська, буд.12; код ЄДРПОУ ВП 44070166) судові витрати в розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (35350, Рівненська обл., Рівненський район, смт.Квасилів, вул.Індустріальна, буд.12; код ЄДРПОУ 33426845) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській обл. (33023, м.Рівне, вул.Відінська, буд.12; код ЄДРПОУ ВП 44070166) понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 30906 (тридцять тисяч дев`ятсот шість) грн. 52 коп.

В задоволенні решти вимог заяв про ухвалення додаткового рішення, - відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 03.06.2024р.