Постанова

від 03.06.2024 по справі 910/17070/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. Справа№ 910/17070/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи 22.05.2024 не з`явились

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареалбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 (повний текст рішення складено 26.02.2024)

у справі №910/17070/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареалбуд"

про стягнення 1 647 078,78 грн

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/17070/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареалбуд" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 1 191 977 грн вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, 70 734,86 грн трьох відсотків річних, 384 366,83 інфляційних втрат та 24 972,59 витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареалбуд" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва в справі №910/17070/23 від 20.02.2024 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕАЛБУД" про стягнення вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії. Прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах Позивача відмовити в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареалбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/17070/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/17070/23 залишено без змін.

29.04.2024 на адресу суду від позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішенняю У даній заяві позивач просить ухвалити додаткову постанову у справі №910/17070/23 якою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕАЛБУД" (код: 35315739, 02068, місто Київ, вулиця Олени Пчілки, будинок 5, офіс 12) на користь Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В додатках до заяви про ухвалення додаткового рішення позивач надав наступні документи:

- довіреність 1;

- довіреність 2;

- акт наданих послуг;

- витяг з кабінету адвоката;

- договір та додаткові угоди АО ПЕРШИЙ РАДНИК;

- додаткова угода;

- квитанція про надсилання стороні ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРЕАЛБУД" 35315739.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.04.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" у справі №910/17070/23 передано на розгляд колегії у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/17070/23 призначено до розгляду на 22.05.2024. Надано можливість відповідачу, у строк до 13.05.2024 надати суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у даній справі.

10.05.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява, у якій позивач просив суд розгляд заяви ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення проводити без участі представника ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі». Ухвалити додаткову постанову у справі № 910/17070/23, якою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕАЛБУД» (код: 35315739, 02068, місто Київ, вулиця Олени Пчілки, будинок 5, офіс 12) на користь Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп.

13.05.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареалбуд" надійшло клопотання, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні заяви щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/17070/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕАЛБУД» на користь Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначав, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката не є співмірними із складністю предмету спору, у зв`язку з чим витрачання часу на надання послуг не є виправданим, та суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності має відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У силу положень пункту 12 частини третьої статті 12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про ухвалення додаткового судового рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів установила наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Убачається, що ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звертаючись із клопотанням про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу (правову допомогу) адвоката надало суду акт наданих послуг від 26.04.2024 на суму 14 000,00 грн, договір про надання правової допомоги від 01.12.2020, додаткова угода від 15.06.2021, додаткова угода від 30.12.2021, додаткова угода від 27.11.2023, додаткова угода №47 від 28.11.2023, додаткова угода №48 від 17.01.2024.

Відповідно до наданого акту наданих послуг адвокатом Безштанько В.В. надано наступні послуги позивачу:

- підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2024 у справі №910/17070/23;

- підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/17070/23;

- прибуття до Північного апеляційного господарського суду та участь у судовому засіданні у справі №910/17070/23.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Стосовно детального опису наданого позивачем колегія суддів зазначає, що розподіл судових витрат здійснюється за перегляд рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції, і за результатами даного перегляду оскаржуване рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Колегія суддів зазначає, що у межах даної справи апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2024 слухалась в окремому апеляційному провадженні, тобто не об`єднувалась для спільного розгляду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2024.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареалбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17070/23 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/17070/23 залишено без змін.

В акті наданих послуг від 26.04.2024 зазначено послугу «підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2024 у справі №910/17070/23», однак колегія суддів зазначає, що ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено строки подання суми витрат на правничу допомогу, після ухвалення рішення суду - 5 днів. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2024, винесена 17.04.0204, то останній день для заявлення клопотання про ухвалення додаткового рішення було 22.04.2024, а з даною заявою позивач звернувся 29.04.2024, тобто з пропуском строку. Отже заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/17070/23 в частині наданих послуг «підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.02.2024 у справі №910/17070/23» належить залишити без розгляду.

Стосовно наведених в Акті від 26.04.2024 послуг:

- підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/17070/23;

- прибуття до Північного апеляційного господарського суду та участь у судовому засіданні у справі №910/17070/23, суд зазначає наступне.

Щодо підготовки позивачем/його адвокатом та направлення відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/17070/23 колегія суддів зазначає, що дослідивши зміст відзиву судом було установлено, що останній дублює позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", а саме починаючи з абзацу другого сторінки 2 позовної заяви і до абзацу четвертого сторінки 10 позовної заяви дублюється у відзиві на апеляційну скаргу, а саме з абзацу третього сторінки 2 відзиву і до абзацу четвертого сторінки 10 відзиву. Отже, відповідно до кількості сторінок відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції, можна дійти висновку, що сам відзив міститься на двох з половиною аркушах, а з урахуванням заперечення відповідача та вищенаведеного суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення вартість послуги по підготовці відзиву у розмірі 6000,00 грн є завищеною і необґрунтованою. Отже заява позивача у цій частині підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000,00 грн, з урахуванням вищенаведеного та перегляду справи у суді апеляційної інстанції.

Щодо заявлених позивачем послуги «прибуття до Північного апеляційного господарського суду та участь у судовому засіданні у справі №910/17070/23» у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає, що у цій частині заява позивача підлягає повному задоволенні.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Отже, колегія суддів вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат, у даному випадку позивача, в межах доводів та вимог заяви, а також з урахуванням заперечень відповідача, які викладені у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача у розмірі 7000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Отже, оскільки Верховний Суд акцентує увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін та з огляду на заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" з покладенням на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареалбуд" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки під час ухвалення постанови 22.05.2024 були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 03.06.2024.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареалбуд" (02068, м. Київ, вул. Олени Пчілки, 5, оф. 12, ідентифікаційний код 35315739) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1а, ідентифікаційний код 23243188) 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран