Постанова

від 15.05.2024 по справі 908/2837/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2837/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники учасників провадження:

від скаржника: Скитиба Н.І. (поза межами суду);

від кредитора: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.10.2023 (суддя О.О. Юлдашев, повний текст підписаний 25.10.2023) у справі № 908/2837/22

кредитори 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю НТЦПМ Аквамарин, код ЄДР 42956298 (69001 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63)

2/ Головне управління ДПС у Львівській області, код ЄДРПОУ ВП 43968090 (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35)

3/ Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Запорізькій області, код ЄДРПОУ ВП 44118663 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж, код ЄДР 41194707 (69096 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 10),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2023 у справі № 908/2837/22 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовлено.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - затверджено.

Банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж, код ЄДР 41194707 (69096 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 10) - ліквідовано. Провадження у справі закрито.

Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Зобов`язано ПАТ КБ «ПриватБанк» закрити рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж, код ЄДР 41194707 (69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 10).

Не погодившись із зазначеною ухвало, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління ДПС у Запорізькій області, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на наступне:

- ТОВ Техенергозахідмонтаж не забезпечено проведення контролюючим органом податкової перевірки, проведення якої передбачене ст.78 Податкового кодексу України;

- за відсутності звітності та документів, відстеження надання послуг ТОВ "Навчально-тренажерний центр підготовки моряків "АКВАМАРИН" згідно договору про надання послуг №04022021 від 04.02.2021 ТОВ Техенергозахідмонтаж не можливе;

- при проведені аналізу баз даних ДПС вбачається здійснення нереальної господарської операції від постачальника ТОВ "Навчально-тренажерний центр підготовки моряків "АКВАМАРИН" з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме відсутність відповідної кількості працюючих, відсутність основних фондів, виробничих площ, отримання позик;

- враховуючизазначене, наявні ознаки фіктивного банкрутства ТОВ Техенергозахідмонтаж;

- не зважаючи на значну суму кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, ТОВ Техенергозахідмонтаж уклав Договір з ТОВ "Навчально-тренажерний центр підготовки моряків "АКВАМАРИН" про надання послуг №04022021 від 04.02.2021 на суму 750 000,00 грн;

- у зв`язку з ненаданням первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліках та пов`язані з обчисленням і сплатою податків, не можливо дослідити показники податкової звітності;

- відповідно до ідентифікаційних даних у боржника ТОВ Техенергозахідмонтаж в установах банків наявні відкриті рахунки. Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд дійшов помилкового та необґрунтованого висновку, про необхідність, зокрема, задоволення клопотання про затвердження звіту ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури, затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано. Згідно з ч. 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 14.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/2837/22 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

23.11.2023 матеріали справи №908/2837/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2023 апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.10.2023 у справі №908/2837/22; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 05.03.2024.

В судовому засіданні 05.03.2024 оголошено перерву до 15.05.2024.

В судовому засіданні 15.05.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.03.2023 зокрема, відкрито провадження у справі № 908/2837/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НТЦПМ Аквамарин до боржника у розмірі 750 000,00 грн основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Н.І. Попереднє засідання призначено на 20.04.2023.

На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 70205 від 10.03.2023.

Ухвалою від 20.04.2023 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж, код ЄДР 41194707 (69096 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Штурмова, 10).

Ухвалою суду від 15.06.2023 віднесено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю НТЦПМ Аквамарин у розмірі 750 000,00 грн основного боргу до четвертої черги задоволення; визнано кредиторські вимоги до боржника: Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області у розмірі 6 396,00 грн, з яких: 5 716,00 грн основного боргу з третьою чергою задоволення, 680,00 грн штрафні санкції з шостою чергою задоволення, Головного управління ДПС у Львівській області у розмірі 1 020,00 грн - штрафні санкції з шостою чергою задоволення.

Постановою суду від 04.07.2023, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж, код ЄДР 41194707; припинено повноваження розпорядника майна боржника Сєдової Н.І.; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж, код ЄДР 41194707) - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

На офіційному веб-сайті Судової влади України 06.07.2023 за № 70941 розміщено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ліквідатором банкрута подано до господарського суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури.

Також 29.06.2023 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області у якому податкова просить суд:

- зобов`язати ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема перевірити реальність вимог кредитора;

- зобов`язати ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2017 по дату їх надання до контролюючого органу;

- врахувати надану інформацію та документи при вирішення питання про ліквідацію банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж;

- до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж.

Ухвалою суду від 04.10.2023 призначене судове засідання для розгляду поданих документів на 17.10.2023.

Оскаржувана ухвала господарського суду від 17.10.2023 в частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області мотивована посиланням на наступні обставини:

- положення статті 20 Податкового кодексу України надають контролюючому органу під час проведення перевірок право отримувати безоплатно від платників податків копії документів про фінансово-господарську діяльність та доступу до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності. Водночас, зазначена норма права не наділяє контролюючий орган повноваженнями щодо звернення до суду із клопотанням чи позовом про зобов`язання платника податків надати необхідні для проведення перевірки документи чи забезпечити доступ до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності;

- відповідно до наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №398-п від 05.04.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Техенергозахідмонтаж, визначено провести перевірку товариства з 05.04.2023 тривалістю 5 робочих днів, за період з 06.03.2017 по 11.04.2023. Із клопотанням про спонукання ліквідатора вчинити певні дії та надати інформацію податковий орган звернувся до суду першої інстанції 29.06.2023, тобто після закінчення п`ятиденного строку, встановленого для проведення позапланової документальної перевірки відповідно до наказу №398-п від 05.04.2023;

- скаржником не надано доказів зупинення перевірки згідно наказу №398-п від 05.04.2023;

- не виявлення боржника або його посадових осіб за його місцезнаходженням не звільняє контролюючий орган від обов`язку здійснення повідомлення платника податків про проведення перевірки шляхом надіслання поштою відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення;

- матеріали справи не містять, а скаржником не надано доказів пред`явлення або надіслання боржнику наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №398-п від 05.04.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Техенергозахідмонтаж;

- на час прийняття податковим органом наказу №398-п від 05.04.2023 тривала судова процедура розпорядження майном, що була введена на підставі ухвали суду від 09.03.2023. Арбітражний керуючий Сєдова Н.І. виконувала повноваження розпорядника майна, і відповідно до положень п.10 ст.44 КУзПБ розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом;

- наказ про призначення податкової перевірки боржника арбітражному керуючому Сєдовій Н.І., як ліквідатору, не було направлено та вручено, як того вимагає п.78.4. ст.78 ПК України.

Оскаржувана ухвала господарського суду від 17.10.2023 в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідації банкрута та закриття провадження у справі мотивована посиланням на наступні обставини:

- за результатами проведеного аналізу встановлено, що до боржника неможливо застосувати відновлювальну процедуру з огляду на недостатність реальних активів, за рахунок яких можливо було б здійснювати господарську діяльність. Проведений аналіз свідчить про відсутність економічних ознак свідомого доведення боржника до банкрутства, про відсутність ознак фіктивного банкрутства та приховування банкрутства, а також не було встановлено ознак незаконних дій у разі банкрутства. На підставі встановлених обставин та документів, вбачається відсутність підстав заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку із доведенням його до банкрутства;

- розглянувши наданий звіт ліквідатора та матеріали ліквідаційної процедури, суд вважає, що ліквідатором вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури. Згідно з матеріалами справи та документами, що підтверджують проведену ліквідаційну процедуру, рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки за боржником не зареєстровані, виконавчі документи на виконанні в органах ДВС не перебувають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом (п.п 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків, зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.78.4. ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу № 398-п від 05.04.2023 ГУ ДПС України у Запорізькій області вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Техенергозахідмонтаж з 05.04.2023 тривалістю 5 робочих днів щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.03.2017 по 11.04.2023.

Між тим, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Працівниками податкового органу за результатами виїзду за адресою боржника складено Акт № 344/08-01-07-04/41194707 від 05.04.2023, зі змісту якого вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС України у Запорізькій області було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ Техенергозахідмонтаж з метою вручення посадовим особам наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 398-п від 05.04.2023 та направлень на перевірку. В результаті виходу встановлено, що підприємство та посадові особи ТОВ Техенергозахідмонтаж за податковою адресою відсутні, у зв`язку з чим вручити копію наказу, ознайомити з направленням посадових осіб підприємства та розпочати перевірку неможливо.

Відповідно до п 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Податковий кодекс визначає строки, на які може бути продовжена перевірка. Продовження перевірки оформлюється окремим наказом, та вручається згідно зі ст. 42 Податкового кодексу України.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до наказу ГУ ДПС України у Запорізькій області № 398-п від 05.04.2023 документальна позапланова виїзна перевірка мала бути проведена з 05.04.2023 тривалістю 5 робочих днів.

Із клопотанням про спонукання ліквідатора вчинити певні дії та надати інформацію податковий орган звернувся до суду першої інстанції 29.06.2023, тобто після закінчення п`ятиденного строку, встановленого для проведення позапланової документальної перевірки відповідно до наказу № 398-п від 05.04.2023.

Відповідно до п. 82.4. ст. 82 Податкового кодексу України проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб`єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Скаржником не надано доказів зупинення перевірки згідно наказу №398-п від 05.04.2023.

Всупереч наведеному, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення контролюючим органом передбачених Кодексом дій для встановлення адреси боржника, належного та завчасного надіслання на його адресу наказу про проведення перевірки та проведення самої перевірки, зупинення чи продовження строку проведення перевірки.

Як вже було зазначено, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Колегія суддів зауважує, що невиявлення боржника або його посадових осіб за його місцезнаходженням не звільняє контролюючий орган від обов`язку здійснення повідомлення платника податків про проведення перевірки шляхом надіслання поштою відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

До поданого до суду клопотання Головним управлінням ДПС у Запорізькій області додано копію листів від 06.04.2023 та докази їх направлення на адресу керівника боржника та розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сєдової Н.І., в яких податковий орган просив надати документи фінансово-господарської діяльності для проведення позапланової документальної перевірки.

Доказів направлення керівнику боржника та розпоряднику майна наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області № 398-п від 05.04.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки матеріали справи не містять.

Отже, податковим органом не надано доказів вчинення всіх передбачених законодавством дій щодо завчасного повідомлення боржника про проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом та проведення такої перевірки, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас, згідно з умовами п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає після початку самої перевірки. При цьому платник податків має бути ознайомлений з переліком документів, які необхідно надати для проведення перевірки.

Слід враховувати, що на час прийняття податковим органом наказу №398-п від 05.04.2023 тривала судова процедура розпорядження майном, що була введена на підставі ухвали суду від 09.03.2023. Арбітражний керуючий Сєдова Н.І. виконувала повноваження розпорядника майна, і відповідно до положень п.10 ст.44 КУзПБ розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Наказ про призначення податкової перевірки боржника арбітражному керуючому Сєдовій Н.І., як ліквідатору, не було направлено та вручено, як того вимагає п.78.4. ст.78 ПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, з введенням процедури розпорядження майном розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, розпорядник майна здійснює лише функції нагляду за дотриманням посадовими особами боржника вимог діючого законодавства України та не має можливості надати податковому органу будь-які документи фінансово-господарської діяльності та бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частиною першою ст.81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може зобов`язати надати саме докази вчинення певних дій, чи витребувати докази за обґрунтованим клопотанням іншої сторони, а не зобов`язувати учасників справи вчиняти певні дії.

До компетенції суду не входить спонукання розпорядника майна чи ліквідатора надавати податковим органам, документи щодо діяльності підприємства-боржника, у тому числі його ліквідаційний баланс та докази закриття розрахункових рахунків. Набувши статус учасника провадження у справі про банкрутство, податковий орган отримує можливість знайомитися з матеріалами справи, у тому числі документами щодо фінансово- господарської діяльності боржника та звітом арбітражного керуючого.

Також, норми Податкового кодексу України не наділяють контролюючий орган повноваженнями щодо звернення до суду із клопотанням чи позовом про зобов`язання платника податків надати необхідні для проведення перевірки документи чи забезпечити доступ до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши докази, надані податковим органом на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, в контексті ст.74 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що до компетенції суду не входить зобов`язання ліквідатора надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства, яке ліквідується.

Стосовно вимоги податкового органу про зобов`язання ліквідатора надати ліквідаційний баланс, колегія суддів звертає увагу, що ліквідаційний баланс, як складова частина звіту ліквідатора по справі, подається на затвердження суду після завершення ліквідаційної процедури боржника. При цьому, Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено ані складання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу, ані надання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу до завершення ліквідаційної процедури.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, на якій виникає необхідність проведення перевірки, а тому податковий орган не позбавлений права на будь-якій стадії провести позапланову перевірку, вчинивши всі необхідні дії визначені податковим кодексом для реалізації свого права на проведення такої перевірки.

При цьому, у разі ухилення боржника від проведення позапланової перевірки, законодавством передбачені заходи впливу, зокрема адміністративна відповідальність.

Проведення процедури банкрутства суб`єкта підприємницької діяльності згідно з приписами законодавства про банкрутство не залежить від факту можливості або неможливості провести перевірку банкрута податковим органом. Взаємовідносини між податковим органом, як органом державного контролю, та платником податків урегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України, а процедура банкрутства врегульована Кодексом України з процедур банкрутства, норми якого, як і норми Податкового кодексу України, не містять положень про те, що підприємство банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду чи ліквідаційна процедура має бути продовжена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом.

Тобто, обставини, пов`язані з виконанням податковим органом своїх повноважень, не можуть бути підставами для зупинення процесу ліквідації господарюючого суб`єкта, а також бути перешкодою для завершення провадження у справі про банкрутство за наявності передбачених законодавством про банкрутство підстав.

З огляду на викладене ухвала господарського суду в частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області у даній справі постановлена при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Щодо апеляційної скарги в частині затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі, колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22.

Так, у справі № 908/2538/22 Верховний Суд здійснив перегляд в касаційному порядку постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, зокрема, в частині затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство за наявності у податкового органу статусу учасника провадження у цій справі про банкрутство.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22 зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій, що ліквідатором в повній мірі виконані обов`язки з розшуку кредиторів банкрута та виявленню майна (активів) банкрута, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі та не встановили фактичні обставини справи щодо того, що ліквідатором був здійснений аналіз первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у оскаржуваних судових рішеннях відсутній аналіз дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси та не досліджувалося те, чи вчинялися ліквідатором дії щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості.

Відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Судом апеляційної інстанції у справі, що переглядається, встановлено, що ліквідатором подано до господарського суду для затвердження звіт про проведену роботу та ліквідаційний баланс, а також документи, що підтверджують проведену ліквідаційну процедуру.

Так, під час здійснення ліквідаційної процедури арбітражний керуючий Сєдова Н.І., з метою виявлення та пошуку майна банкрута, направила запити до державних органів, які здійснюють реєстрацію та облік майна і майнових активів суб`єктів господарювання, на які отримала відповідні відповіді.

Зазначені запити та отримані відповіді досліджені судом першої інстанції і долучені до матеріалів справи.

При цьому, господарським судом зазначено, що згідно з матеріалами справи та документами, що підтверджують проведену ліквідаційну процедуру, рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки за боржником не зареєстровані, виконавчі документи на виконанні в органах ДВС не перебувають. Проведеною ліквідатором роботою встановлено, що майно банкрута, за рахунок якого можливо б було б погасити кредиторську заборгованість, відсутнє. У ліквідаційному балансі підприємства-банкрута відображено відсутність майнових активів.

Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ліквідатором в повній мірі виконані обов`язки з розшуку кредиторів банкрута та виявленню майна (активів) банкрута.

Проте, колегія суддів вважає наведений вище висновок суду першої інстанції передчасним, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення усіх необхідних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд постановляє ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже, у поданому суду на затвердження звіті ліквідатор зобов`язаний зазначити повну інформацію щодо всіх вжитих ним заходів та обґрунтувати їх достатність і вичерпність для досягнення мети ліквідаційної процедури, а господарський суд має перевірити висновки ліквідатора та надати мотивовану оцінку повноті його дій у ліквідаційній процедурі.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012, від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14, від 18.10.2022 у справі № 903/393/21, від 19.10.2022 у справі № 927/50/20).

Проте, суд першої інстанції наведеного повною мірою не врахував, фактично обмежившись у оскаржуваній ухвалі посиланням на твердження ліквідатора щодо невиявлення ним активів боржника, достатніх для задоволення вимог кредиторів.

Водночас, згода господарського суду з висновком ліквідатора про відсутність активів боржника для задоволення вимог кредиторів мала б ґрунтуватися не лише на зазначенні переліку запитів, надісланих для виявлення майна боржника, але й на оцінці повноти проведеного ліквідатором аналізу відомостей з офіційних джерел у сукупності із іншими заходами з виявлення активів боржника та аналізу його господарської діяльності, чого зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається.

Колегія суддів акцентує, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, як підсумкові документи, що подаються ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не можуть бути затверджені господарським судом за відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, за відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (див. постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012, від 29.11.2022 у справі № 902/839/16).

Згідно звіту про фінансові результати від 27.05.2022 за 2021 рік встановлено: основні засоби - 432,4 тис. грн.; запаси 13 893,3 тис. грн.; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 10 281,1 тис. грн.; дебіторська заборгованість з бюджетом - 559,1 тис. грн.; інша поточна дебіторська заборгованість 2 501,3 тис. грн.; гроші та їх еквіваленти - 12,7 тис. грн.; інші оборотні активи 1 713,5 тис. грн; зареєстрований капітал - 50,0 тис. грн.; нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - 455,0 тис. ген.; поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 5 622,6 тис. грн.; поточна кредиторська заборгованість з бюджетом - 1,5 тис. грн.; поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування - 70,3 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці - 5,4 тис. грн.; інші поточні зобов`язання 27 258,9 тис. грн.

Згідно звіту про фінансові результати від 27.05.2022 № 9477396259 за 9 місяців 2022 року встановлено: основні засоби - 131,8 тис. грн.; запаси 10 682,1 тис. грн.; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 10 602,2 тис. грн.; інша поточна дебіторська заборгованість 1 293,0 тис. грн; гроші та їх еквіваленти - 72,2 тис. грн.; інші оборотні активи 1 353,4 тис. грн; зареєстрований капітал - 50,0 тис. грн.; нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - 482,1 тис. грн.; поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 6 433,8 тис. грн.; поточна кредиторська заборгованість з бюджетом - 98,4 тис. грн.; поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування - 7,7 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці - 37,5 тис. грн.; інші поточні зобов`язання 17 025,2 тис. грн.

Відповідно до статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства на арбітражного керуючого, серед іншого, покладено обов`язок проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

За змістом статі 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

У пункті 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2020 № 3105/5, визначено, що арбітражний керуючий проводить такий аналіз згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361).

За змістом цих рекомендацій під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, серед іншого, обов`язковому аналізу підлягають фінансово-господарські договори боржника, укладені за попередні три календарні роки, у тому числі ті, виконання яких призвело до збільшення кредиторської заборгованості, на предмет доцільності їх укладення, умов і наслідків їх виконання/невиконання для боржника.

Тому, звіт ліквідатора за результатами ліквідаційної процедури та/або доданий до звіту аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства має містити не тільки твердження про відсутність таких ознак, але й змістовне обґрунтування висновків та повноти проведеного аналізу за критеріями, визначеними у Методичних рекомендаціях від 19.01.2006 №14.

Всупереч наведеному, ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Сєдовою Н.І. не здійснено аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, тощо. Крім того, ліквідатором не надано належних доказів здійснення пошуку майнових активів боржника через проведення сукупного аналізу даних бухгалтерського обліку, договірної бази та інформації з локальних облікових систем за місцезнаходженням банкрута у поєднані з відомостями єдиних електронних баз даних з обліку майна, майнових прав та правочинів, зареєстрованих/вчинених на всій території країни, зокрема: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Державного реєстру правочинів, Державного земельного кадастру тощо.

Крім того, апеляційний господарський суд враховує, що невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є з`ясування усіх необхідних обставин для вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (постанова Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №914/3812/15).

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, наділений виключно ліквідатор банкрута, на якого покладено виявлення ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №922/2391/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20), від 23.06.2022 у справі №904/3551/20).

Першочерговою метою застосування механізму субсидіарної відповідальності є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

Неповнота з`ясування ліквідатором обставин, з якими пов`язана можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб, свідчить про нездійснення ліквідатором всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №904/3551/20).

Поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтвердженні як аналізом фінансового становища банкрута, так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Матеріалами справи підтверджено, що не зважаючи на значну суму кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, ТОВ Техенергозахідмонтаж уклав Договір з ТОВ "Навчально-тренажерний центр підготовки моряків "АКВАМАРИН" про надання послуг №04022021 від 04.02.2021 на суму 750 000,00 грн

В той же час, при проведені аналізу баз даних ДПС вбачається здійснення нереальної господарської операції від постачальника ТОВ "Навчально-тренажерний центр підготовки моряків "АКВАМАРИН" з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме відсутність відповідної кількості працюючих, відсутність основних фондів, виробничих площ, отримання позик.

Однак звіт ліквідатора за результатами ліквідаційної процедури не містить обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб.

Матеріали справи також не містять наказів про призначення керівництва банкрута, передачі майна тощо.

Ліквідатор до господарського суду із клопотанням про витребування відповідних документів від керівника та засновника боржника не звертався, хоча в силу приписів ст.ст.12, 61 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий наділений відповідним правом.

Наведені обставини свідчать про те, що ліквідатором не вжито достатніх заходів для з`ясування питання наявності/відсутності фактичних підстав для притягнення керівника, засновників (учасників) боржника до субсидіарної відповідальності.

Частиною 3 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Частиною 3 ст. 61 Кодексу України з процедур з банкрутства передбачено, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. У разі якщо кредитором боржника є нерезидент України, ліквідатор має право використовувати для розрахунків з таким кредитором валютний рахунок боржника в банківській установі. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості встановленої цим Кодексом.

В той же час, відповідно до ідентифікаційних даних у боржника ТОВ Техенергозахідмонтаж в установах банків наявні відкриті рахунки.

У звіті ліквідатора взагалі нічого не зазначено про наявність рахунків та їх закриття.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду про те, що ліквідатором в повній мірі виконані обов`язки з розшуку кредиторів банкрута та виявленню майна (активів) банкрута є передчасними та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки зроблені без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи, без з`ясування виконання ліквідатором всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства заходів щодо проведення ліквідаційної процедури, неврахування судом усталеної правової позиції Верховного Суду щодо застосування принципів безсумнівності повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, а тому відсутні законні підстави для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію боржника із наступними процесуальними наслідками, закриття провадження у справ.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд доходить до висновку, що ухвалу господарського суду в частині затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі не можна визнати такою, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, відповідно до?статті 129 Господарського процесуального кодексу України,?судові витрати по сплаті судового збору покладаються на боржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.10.2023 у справі №908/2837/22 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.10.2023 у справі №908/2837/22 скасувати в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідації банкрута та закриття провадження у справі.

В частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.10.2023 у справі № 908/2837/22 залишити без змін.

Справу направити до Господарського суду Запорізької області на стадію ліквідаційної процедури для продовження розгляду.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Техенергозахідмонтаж на користь Головного управління ДПС у Запорізькій області 2684,00 грн. cудового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.255 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства в частині розгляду клопотання податкового органу касаційному оскарженню не підлягає, а в частині закриття провадження у справі про банкрутство може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.06.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков