Рішення

від 28.05.2024 по справі 902/368/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2024 р. м. ВінницяCправа № 902/368/24

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО +", вул. Кирилівська, буд. 116 А, оф. 50, м. Київ, 04080, код - 43349715

до: Фізичної особи-підприємця Степанківського Олександра Валерійовича, АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

про стягнення 158 105,46 грн

В С Т А Н О В И В :

01.04.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 29.03.2024 року) (вх.канц. № 376/24 від 01.04.2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО +" до Фізичної особи-підприємця Степанківського Олександра Валерійовича про стягнення 158 105,46 грн заборгованості, з яких 95 385,40 грн основного боргу, 15 886,20 грн пені, 23 846,35 грн штрафу, 2 585,40 грн інфляційних втрат та 20 402,19 грн 21% річних за Договором купівлі-продажу товарів (надання послуг) № 04-06/2021 від 04.06.2021 року.

Ухвалою суду від 08.04.2024 року відкрито провадження у справі № 902/368/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.04.2024 року.

В судовому засіданні 30.04.2024 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.05.2024 року.

Ухвалою суду від 01.05.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

14.05.2024 року до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали надійшло клопотання (б/н від 13.05.2024 року) (вх.канц. № 01-34/4993/24).

Також, 14.05.2024 року від представника позивача до суду надійшло клопотання (б/н від 13.05.2024 року) (вх.канц. № 01-34/4996/24), в якому останній просить суд проводити розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 28.05.2024 року представники сторін правом участі не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Щодо обізнаності відповідача про судове засідання, суд зазначає що ухвалу суду від 01.05.2024 року надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку за наступною адресою: вул. Зелена, 23, с. Люлинці, Калинівський район, Вінницька область, 22411.

Як вбачається з відомостей з веб-ресурсу АТ "Укрпошта" адресована відповідачу ухвала від 22.01.2024 року значиться "відправлення вручено за особисто" 10.05.2024 року.

Отже, судом вжито достатніх заходів для повідомлення відповідача про дату судового засідання.

Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами, за відсутності відповідача.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, зазначає, про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО +" та Фізичною особою-підприємцем Степанківським Олександром Валерійовичем укладено Договір купівлі-продажу товарів (надання послуг) № 04-06/2021 від 04.06.2021 року.

В зв`язку з неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем Степанківським Олександром Валерійовичем Договору купівлі-продажу товарів (надання послуг) № 04-06/2021 від 04.06.2021 року, в частині оплати поставленого товару, утворилась заборгованість.

З метою захисту своїх прав Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО +" звернулось з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Степанківського Олександра Валерійовича 95 385,40 грн основного боргу, 15 886,20 грн пені, 23 846,35 грн штрафу, 2 585,40 грн інфляційних втрат та 20 402,19 грн 3% річних за Договором купівлі-продажу товарів (надання послуг) № 04-06/2021 від 04.06.2021 року.

Матеріали справи не містять ні відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, 04.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО +" (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Степанківським Олександром Валерійовичем (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу товарів (надання послуг) № 04-06/2021.

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Продавець також в разі необхідності може надати Покупцю послуги по технічному обслуговуванню сільгосптехніки чи іншої спецтехніки (послуги), які пов`язані з переданим товаром та які оплачуються Покупцем окремо.

Товар в даному договорі розуміється будь-які деталі, матеріали, запасні частини та інше до сільгосптехніки, яка є в розпорядженні у Покупця (п. 1.2 Договору).

Покупець надсилає Продавцю заявку у довільній формі, з необхідним переліком товару та/або послуг (п. 2.1 Договору).

Продавець після отримання заявки формує рахунок-фактуру та надсилає його Покупцю (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.3 Договору Покупець після отримання рахунку-фактури повинен оплатити його протягом 5 банківських днів.

Товар вважається оплачений з моменту зарахування суми коштів, передбаченої в рахунку-фактури, на банківський рахунок Продавця (п. 2.4 Договору).

Після надходження 100% оплати за товар та/або послуг Продавець передає товар Покупцю та/або надає відповідні послуги.

В разі відсутності замовленого товару на складі у Продавця - Покупець сплачує передплату Продавцю в розмірі 70% від вартості замовленого товару, а інші 30% вартості товару після надходження замовленого товару на склад Продавця. Строк надходження товару на склад Продавця не повинен перевищувати 3-х тижнів з моменту надходження першої передплати (п. 2.5 Договору).

За змістом п. 2.6 Договору товар передається шляхом підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної, а надані послуги оформлюються шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Покупець зобов`язаний підписати та направити акт приймання-передачі товару та/або видаткову накладну, та/або акт приймання-передачі виконаних робіт в строк який не може перевищувати 2-х днів з моменту отримання даних документів. Покупець вважається, таким, що отримав дані документи, якщо вони були вручені особисто, направленні цінним листом з описом на юридичну адресу Покупця, зазначену у даному Договорі чи направлені на електронну адресу зазначену в п.7.9. даного Договору. У випадку не повернення Продавцю актів приймання-передачі товару та/або видаткову накладну, та/або акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 днів з моменту вручення особисто, направлення цінним листом з описом або направлення на електрону адресу зазначену в п. 7.9. такі документи вважаються підписаними та погодженими Покупцем.

Обов`язок Продавця передати товар Покупцеві вважається виконаним у момент передачі товару Покупцеві за місцезнаходженням Продавця.

У разі доставки Продавцем товару Покупцю, обов`язок Продавця передати товар вважається виконаним у (п. 2.7.1 -2.7.2 Договору).

Відповідно п. 4.1 Договору оплата товару та/або послуг здійснюється Покупцем шляхом 100% передплати на рахунок вказаний в виставленому рахунку-фактурі.

У випадку прострочення сплати коштів згідно п. 4.3. цього Договору, Покупець на вимогу Продавця зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а у разі прострочення оплати більше 5 банківських днів Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 25% від суми несплачених коштів (п. 5.4 Договору).

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, сторони домовилися, що у разі прострочення сплати коштів Покупцем більше 5 банківських днів Покупець зобов`язаний сплатити 21% річних від простроченої суми коштів (п. 5.5 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 6.1 Договору).

За змістом 6.2 договір починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору, та діє до 31 грудня 2021 року.

07.12.2021 року позивачем виставлено рахунок на оплату № 379 на загальну суму 171 571,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар в розмірі 76 185,60 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями № 610 від 08.12.2022 року, № 819 від 08.12.2022 року, № 559 від 07.03.2023 року.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 95 385,40 грн (171 571,00 грн - 76 185,60 грн).

08.03.2024 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію щодо сплати заборгованості. Зазначену претензію відповідачем отримано 21.03.2024 року.

Погашення заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Позивачем на підтвердження обставин поставки товару та виникнення заборгованості надано вірогідні докази, зокрема рахунок на оплату № 379 від 07.12.2021 року та акт надання послуг № 110 від 15.03.2023 року.

Додатково відповідачем підтверджено отримання товару шляхом проведення часткових розрахунків.

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 95 385,40 грн основного боргу за Договором купівлі-продажу товарів (надання послуг) № 04-06/2021 від 04.06.2021 року правомірною та обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 2 585,40 грн - інфляційних втрат та 20 402,19 грн - 21% річних.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до умов ч.2 ст. 625 ЦК України сторони дійшли згоди про те, що у випадку прострочення оплати Товару Покупець сплачує на користь Продавця 24 % річних за користування коштами Продавця, починаючи з першого дня порушення грошового зобов`язання та протягом трьох років.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, сторони домовилися, що у разі прострочення сплати коштів Покупцем більше 5 банківських днів Покупець зобов`язаний сплатити 21% річних від простроченої суми коштів (п. 5.5 Договору).

За порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 21 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Розглянувши розрахунок нарахування позивачем 21% річних (б/н від 13.05.2024 року) (вх.канц. № 01-34/4993/24 від 14.05.2024 року) судом встановлено помилки, оскільки відсотки нараховано без застосування п. 5.5 Договору.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора 21% річних у вірному періоді: з 28.03.2024 по 26.03.2024 рр., судом отримано 20 018,04 грн 21 % річних.

Тому, у стягненні 384,15 грн 21 % річних слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Суд зазначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 585,32 грн є обґрунтованими.

Також, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 15 886,20 грн пені та 23 846,35 грн штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Ст. 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 5.4 Договору у випадку прострочення сплати коштів згідно п. 4.3. цього Договору, Покупець на вимогу Продавця зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а у разі прострочення оплати більше 5 банківських днів Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 25% від суми несплачених коштів.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені та штрафу, судом помилок не виявлено.

Враховуючи викладене, вимоги позову в частині стягнення 23 846,35 грн штрафу, який є одноразовим платежем, розмір якого узгоджено відповідачем шляхом підписання договору, підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення пені та 21 % річних, суд враховує наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:

- ступінь виконання основного зобов`язання становить 55,60%;

- загальний розмір штрафних санкцій та 21 % річних перевищує 65% суми основного боргу;

- майнові інтереси позивача захищено нарахуванням штрафу, який є одноразовим платежем;

- позивач, також не обмежується можливістю стягнення інфляційних втрат та відсотків річних до моменту повного погашення суми основного боргу.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення пені з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені та 21% річних на 30%, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Отже, до стягнення з відповідача слід визначити 13 628,48 грн 21 % річних та 11 120,34 грн пені.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 4 765,86 грн пені та 6 389,56 грн (6 005,41 + 384,15) 21 % річних.

За вказаних обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО +" підлягає частковому задоволенню.

При цьому, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання з приводу розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Степанківського Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО +" (вул. Кирилівська, буд. 116 А, оф. 50, м. Київ, 04080, код - 43349715) 95 385,40 грн - основного боргу за Договором купівлі-продажу товарів (надання послуг) № 04-06/2021 від 04.06.2021 року, 11 120,34 грн - пені, 23 846,35 грн - штрафу, 2 585,40 грн - інфляційних втрат та 13 628,48 грн - 21% річних.

3.Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО +" в частині вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Степанківського Олександра Валерійовича 4 765,86 грн пені та 6 389,56 грн - 21% річних.

4.Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 20.06.2024 року о 09:30 год.

5. Встановити сторонам п`ятиденний строк, з дати отримання вступної та резолютивної частини рішення, подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Копію судового рішення надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - servicplus1@gmail.com, представнику позивача Решетило Р.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 03 червня 2024 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кирилівська, буд. 116 А, оф. 50, м. Київ, 04080)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )