Рішення

від 22.05.2024 по справі 905/14/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.2024 Справа №905/14/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сизової К.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБАКОР

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК

про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1250453,00 грн

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Азлецька Н. М., адвокат, діє на підставі ордеру серії АР №1173997 від 24.04.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

30.12.2023 шляхом поштового направлення Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» (далі - ТОВ «АЛЬБАКОР») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» (далі - ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК») про стягнення заборгованості в сумі 1250453,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №317/17П від 12.04.2017 (з урахуванням заяви від 22.05.2024) в частині оплати за поставлену продукцію, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 1250453,00грн.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою від 08.01.2024 Господарський суд Донецької області позовну заяву залишив без руху.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/14/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 08.02.2024 року о 14:30 год.

У зв`язку із перебуванням судді Устимової А.М. з 06.02.2024 по 09.02.2024 у відпустці за сімейними обставинами, підготовче засідання призначене на 08.02.2024 року о 14:30 год. не відбулось, про що сторони були повідомлені.

Ухвалою від 12.02.2024 підготовче засідання у справі призначено на 05.03.2024 року о 11:00 год.

Ухвалою від 05.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 02.04.2024 року о 12:00 год.

Ухвалою від 02.04.2024 відкладено підготовче засідання на 30.04.2024 року о 10:00 год.

Ухвалою від 30.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №905/14/24 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 22.05.2024 року о 10:30 год. У судовому засіданні оголошувалась перерва на 22.05.2024 року о 14:00 год

22.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій останній просить в поданій позовній заяві, уточненій позовній заяві та нотаріально засвідченому перекладі на українську мову вважати правильним: «договір поставки №317/17П від 12.04.2017».

Представник позивача у судове засідання 22.05.2024 з`явився в режимі відеоконференції, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, вказав, що у тексті позовної заяви має місце технічна помилка щодо номеру договору, яка виникла внаслідок того, що номер написано власноруч та його зазначення є нерозбірливим, інших договорів між сторонами у справі не укладалось.

Представник відповідача у судове засідання 22.05.2024 не з`явився, про дату та час засідання повідомлений належним чином шляхом розміщення на офіційному веб-порталі Судова влада України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч.ч.4,5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 12.1. Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Зокрема, згідно даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження ТОВ«ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК»: 87512, Донецька область, м.Маріуполь, Запорізьке шосе, буд.23.

За Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до території України, що тимчасово окупована Російською Федерацією, з 05.03.2023 відноситься вся територія Маріупольського району.

За даними офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відділення 87512, до сфери обслуговування якого віднесено місце реєстрації відповідача, тимчасово не функціонує.

За довідкою з підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» не має зареєстрованого електронного кабінету.

На відомі електронні адреси підприємства Daniil@daniil-logistic.com.ua, office@daniil-logistic.com, uadaniillogistik@gmail.com, daniillogistik@ukr.net направлена копія ухвали суду. Згідно з довідками про вручення електронного документу, що сформована в програмі Діловодство спеціалізованого суду електронної поштою відправлення не доставлено з повідомленням про помилку.

Суд також бере до уваги, що відповідач мав можливість ознайомитись з всіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

З огляду на зазначене, суд вважає, що вчинено всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання у справі.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст.202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка останнього не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

За об?єктивних обставин особливостей діяльності суду під час воєнного стану розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні 22.05.2024 суд вислухав вступне слово представника позивача, дослідив докази у справі, провів судові дебати, в ході яких уповноважений представник позивача підтвердив позицію, викладену у вступному слові.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

ТОВ «АЛЬБАКОР» в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що на виконання умов договору поставки №317/17П від 12.04.2017 (з урахуванням заяви від 22.05.2024) поставив продукцію на загальну суму 1250453,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №21681 від 10.02.2022 на суму 458130,99 грн; №23048 від 14.02.2022 на суму 204000,00 грн; №25361 від 17.02.2022 на суму 445 222,01 грн; №26853 від 21.02.2022 на суму 143100,00 грн, однак у порушенням умов договору, відповідачем не було здійснено оплату за поставлений товар у встановлені договором строки. Станом на дату подання цього позову відповідачем залишилось невиконаним зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару в розмірі 1 250 453, 00 грн.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору поставки №317/17П від 12.04.2017 з нотаріально засвідченим перекладом; видаткових, товаро-транспортних накладних №21682 від 10.02.2022; №23048 від 14.02.2022; №25361 від 17.02.2022; №26853 від 21.02.2022; податкових накладних; довіреності ТОВ«ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» від 12.04.2017; виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), статтями 525, 526, 530, 527, 549, 610, 624, 629, 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 4,5, 11,12,20,171,162-164 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.01.2024 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та доказів, на яких ґрунтуються його заперечення протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали; попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» відзив на позовну заяву під час розгляду справи не надало, ніяким іншим способом своєї правової позиції за заявленим позовом не висловив, заяв в порядку статті 119 ГПК України про поновлення чи продовження процесуальних строків, зокрема, строку на подання відзиву на позовну заяву, від останнього не надходило, про факт відповідного судового провадження відповідач повідомлений у спосіб, який передбачений процесуальним законодавством, тому у порядку ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

12.04.2017 між ТОВ «АЛЬБАКОР» (Продавець) та ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» (Покупець) укладено договір поставки №317/17П від 12.04.2017, згідно п.п. 1.1.,1.2. якого у відповідності до умов даного договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця рибну продукцію і морепродукти, а Покупець, в свою чергу зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару узгоджується сторонами при оформлені усних заявок і вказується у накладних. Підписані обома сторонами накладні підтверджують узгодження сторонами всіх істотних умов договору щодо поставок відповідних партій товарів і виконання заявок ними.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено відтисками печаток суб`єктів господарювання.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня поточного року. За відсутності протягом останнього місяця дії даного договору письмового повідомлення будь-якої зі сторін про бажання припинити дію договору, договір автоматично продовжується на невизначений термін. Кожна зі сторін може достроково розірвати цей договір шляхом письмового повідомлення іншої сторони. При цьому, договір вважається розірваним через 10 днів після направлення даного повідомлення на юридичну адресу, вказану в розділі 8 даного договору, якщо друга сторона письмово не повідомляла про її зміну. (п.7.1. договору).

Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що письмових повідомлень будь-якої зі сторін про бажання припинити дію договору або розірвання договору не направлялось.

У розділі 2 договору сторони передбачили терміни і порядок поставки товару.

Так, за п. 2.1. поставка товару здійснюється партіями на підставі узгодженої сторонами усної заявки Покупця. Заявка повинна бути подана продавцю не пізніше, ніж за 1 робочий день до дати відвантаження. При узгоджені чергової заявки Покупця сторони додатково погоджують термін і порядок поставки (чи буде проводитись доставка даної партії товару силами і за рахунок продавця або покупця)(п.2.2.).

Згідно п. 2.4 договору Продавець разом із товаром повинен передати всі необхідні для даного виду товару товаросупровідні документи. Підписання Покупцем видаткової накладної свідчить про належне виконання Продавцем цієї умови.

При здійснені 100% передоплати за партію товару право власності на оплачений товар переходить від Продавця до Покупця в момент підписання видаткової накладної на дану партію товару. За умов оплати товару за фактом поставки або з відстроченням платежу (за всю партію товару або за її частину) право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент підписання видаткової накладної й автоматично припиняється в разі прострочення Покупцем оплати поставленого товару і виставлення Продавцем вимоги про повернення товару, відповідно до п. 5.2. договору. Передача Товару здійснюється тільки за наявності довіреності встановленого зразка на отримання такого Товару, яка передається Продавцю до початку відвантаження шляхом факсимільного зв`язку і надається в оригіналі при підписанні видаткової накладної, або за наявності печатки Покупця на видатковій накладній. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем у момент переходу права власності на товар у присутності представника Продавця, відповідно до умов «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» №П-б від 15.06.1965 р. та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» № П-7 від 25.04.1966 р. У разі виявлення невідповідностей при прийманні товару виклик представника Продавця (телефоном і телеграмою) для участі в прийманні товару завжди є обов`язковим. (п.п. 4.1.- 4.4 договору).

Сума, що підлягає оплаті за поставку кожної конкретної партії товару, вказується у видатковій накладній. Загальна сума договору складається з сум всіх накладних.(п.3.3. договору).

Умови оплати: відстрочення платежу 7 днів. Умови оплати за фактом означає, що розрахунок за товар здійснюється в день отримання товару. Форма оплати: у готівковій або безготівковій формі (п.п.3.1-3.2 договору).

Продавець поставив Покупцю товар (рибну продукцію і морепродукти) за видатковими накладними: №21682 від 10.02.2022 на суму 458130,99 грн, №23048 від 14.02.2022 на суму 204 000,00 грн, №25361 від 17.02.2022 на суму 445 222,01 грн, №26853 від 21.02.2022 на суму 143 100,00 грн. Сукупна вартість поставленого товару складає 1250453,00 грн.

Як стверджує представник позивача, заявки на поставку направлялись засобами телефонного зв`язку в усному порядку.

У тексті видаткових накладних вказано, що передача товару здійснювалась на підставі договору поставки №317/17П від 12.04.2017.

Товар отримав уповноважений представник відповідача, повноваження якого підтверджено довіреністю ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» від 12.04.2017, копія якої міститься в матеріалах справи. Підпис скріплено відтиском печатки відповідача.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що повідомлень від відповідача про скасування вказаної довіреності не надходило.

Факт доставки товару відповідачу підтверджується товаро-транспортними накладними №21682 від 10.02.2022, №23048 від 14.02.2022, №25361 від 17.02.2022, №26853 від 21.02.2022, копі яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, з наслідками здійснення господарських операцій позивачем складено та зареєстровано відповідні податкові накладні №843 від 10.02.2022, №1113 від 14.02.2022, №1554 від 17.02.2022, №1902 від 21.02.2022.

Докази оплати суми 1250453,00 грн відповідачем суду не надані.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати продукції.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Дослідивши зміст договору №317/17П від 12.04.2017, суд вважає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваним, на час розгляду справи у судовому порядку недійсним не визнавався.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо предмету договору, об`ємів поставки товару, а також ціною та строками виконання зобов`язань.

Первісно у змісті позовної заяви ТОВ «АЛЬБАКОР» невірно зазначило номер договору, внаслідок чого звернулось до суду з заявою, в якій просить в поданій позовній заяві, уточненій позовній заяві та нотаріально засвідченому перекладі на українську мову вважати правильним: «договір поставки №317/17П від 12.04.2017». Під час судового засідання представник позивача зазначив, що інших договорів між сторонами не укладалось, у первісних документах наявне посилання на вірний номер договору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У даному випадку має місце очевидна технічна описка (номер договору вписано у його текст власноруч, цифри є нерозбірливими, під час перекладу на українську мову замість «№317/17П» вказано «№817/17П»), виправлення якої не змінює ані матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, ані обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тому суд вважає за можливе прийняти заяву позивача та за текстом позовної заяви та у інших документах вірним вважати номер №317/17П.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За умовами п. 4.2 договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент підписання видаткової накладної.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.99 N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі представлених первинних документів, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операції та договірних відносин - видаткових накладних, судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №317/17П від 12.04.2017 ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» отримало від ТОВ «АЛЬБАКОР» товар на загальну суму 1250453,00 грн.

Повноваження на отримання товару особи, підпис якої з боку отримувача міститься у видаткових накладних, підтверджується довіреністю ТОВ «ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК» від 12.04.2017. Підпис скріплено відтиском печатки відповідача.

Дата отримання не зазначена, що свідчить про те, що вона співпадає з датою видаткової накладної.

Під час судового засідання представник позивача вказував, що у відповідності до п.2.4 договору підписання Покупцем видаткової накладної свідчить про належне виконання Продавцем зобов`язання щодо передачі всіх необхідних для даного виду товару товаросупровідних документів, зокрема, сертифікату з огляду на специфічний характер товару, що поставлявся. Іншого не доведено.

Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту регламентовано Законом України Про автомобільний транспорт.

Статтею 1 Закону визначено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (окрім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 у справі №804/644/16 зробив висновок, що товаро-транспортна накладна є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість, факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Дослідивши зміст товаро-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи, суд вбачає, що вони відповідають змісту відповідної товарно-транспортної накладної.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за договором виконав. Матеріали справи не містять доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень на момент його фактичної передачі.

У податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією.

Зокрема, згідно абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Приписами абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В матеріалах справи містяться податкові накладні, які сформовані ТОВ «АЛЬБАКОР» за наслідками господарських операцій з поставки товару та докази їх реєстрації у податковому обліку підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За пунктом 3.1 договору Покупець взяв на себе зобов`язання з оплати товару з відстроченням платежу не пізніше 7 (семи) календарних днів від дати накладної.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Таким чином, з огляду на дату видаткової накладної, судом встановлені наступні строки оплати: за накладною №21682 від 10.02.2022 до 17.02.2022 включно; за накладною №23048 від 14.02.2022 до 21.02.2022 включно; за накладною №25361 від 17.02.2022 до 24.02.2022 включно; за накладною №26853 від 21.02.2022 до 28.02.2022 включно.

Суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання з оплати отриманого товару настав.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних доказів оплати вартості поставленого товару в сумі 1250453,00 грн відповідач суду не надав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1250453,00 грн.

За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, враховуючи, що відповідач заперечень проти позову не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1250453,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Внаслідок задоволення позовних вимог у повному обсязі витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБАКОР до Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК про стягнення заборгованості в сумі 1250453,00 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДАНИИЛ-ЛОГІСТІК (адреса місцезнаходження: 87512, Донецька обл., м.Маріуполь, Жовтневий район, Запорізьке шосе, буд. 23, ідентифікаційний код 37426126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБАКОР (адреса місцезнаходження: 69106, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 23б, ідентифікаційний код 37129163) заборгованість в сумі 1250453,00 грн та судовий збір у розмірі 18756,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 22.05.2024.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2024.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова