Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/1543/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/1543/24

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10)доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21)простягнення 293 418 грн 79 коп.Представники сторін: не викликались

Встановив:

08.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" про стягнення 293 418 грн 79 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених між сторонами договору оренди нерухомого майна від 25.09.2020 № КЗА-2004 та договору на відшкодування витрат на отримання комунальних послуг від 25.09.2020 № КЗА-2018 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання майна, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 208 798 грн 95 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано 49 455 грн 18 коп. пені, 9 147 грн 90 коп. 3 % річних та 26 016 грн 76 коп. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/1542/24, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

07.03.2024 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 060025012, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21) було направлено ухвалу від 09.02.2024, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання, дата довідки ф.20: 01.03.2024.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 вручена відповідачу 01.03.2024.

Станом на 03.06.2024 відповідачем вимог ухвали суду від 08.02.2024, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.09.2020 між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (орендодавець за договором, позивач ку справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" (орендар за догвоором, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна № КЗА-2004 (далі - договір оренди) відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно а саме: приміщення площею 93, 0 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, (літера "И") на 3-му поверсі корпусу 7.

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами після отримання орендодавцем гарантійного платежу, сплаченого на підставі п. 3.9. цього договору, і стає невід`ємною частиною договору.

У відповідності до пункту 3.1. договору оренди орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно із рахунками, виставленими орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця.

Пунктом 3.2 договору оренди узгоджено, що орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3.3 договору оренди вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовується орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений сторонами раніше.

У відповідності до п. 3.4 та п. 3.5 договору оренди орендна плата за базовий місяць оренди становить 15 289 грн 20 коп., включаючи ПДВ - 2 548 грн 20 коп.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0% розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає (пункту 3.5 договору).

Пунктом 5.2 договору оренди узгоджено, що орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість комунальних послуг, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плату за землю (земельний податок) в частині (пропорції) щодо майна, інші витрати, в тому числі експлуатаційні, щодо утримання майна згідно з відповідним окремим договором. Самостійно оплачувати не передбачені зазначеним окремим договором витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна.

Пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що цей договір вступає в дію та набуває чинності з моменту його укладення у формі, що вимагається законом.

Цей договір діє до 25.08.2023 в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендареві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання (пункт 10.3. договору оренди).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 25.09.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, а саме: приміщення площею 93,0 кв. м., що розташоване на 3-иу поверсі корпусу № 7, за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10.

Крім того, на виконання пункту 3.3. договору оренди, 25.09.2020 між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" (далі - орендар) укладено договір №КЗА-2018 на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна (далі - договір на відшкодування витрат), предметом якого, згідно пункту 1.1., є забезпечення власником можливості отримання орендарем платних послуг в т.ч. пов`язаних з постачанням через інженерні мережі власника, отриманих від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води, та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, які належать власнику на праві власності та передані в найм орендарю на підставі договору оренди нерухомого майна №КЗА-2004 від 25.09.2020 загальною площею 93,0 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літера "И". Також орендар відшкодовує власнику земельний податок та податок на нерухоме майно.

Орендар у встановлений строк та на передбачених цим договором умовах, бере участь у витратах власника на виконання робіт, у тому числі пов`язаних зі сплатою послуг, передбачених Додатком №1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною, пропорційно займаної ним площі в будівлях, якщо інше не випливає з характеру послуг, передбачених цим договором.

За умовами пункту 2.1. договору на відшкодування витрат вартість відшкодування за договором визначається на підстав щомісячних рахунків, які виставляє власник орендарю на протязі дії договору і які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 6.1. договору про відшкодування витрат, розрахунковим періодом за цим договором є один календарних місяць. За цим договором орендар відшкодовує власнику згідно виставлених ним рахунків - фактур витрати останнього за фактично отримані від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства, комунальних послуг, а також за утримання та обслуговування нерухомого майна, передбачених у додатку №1 до цього договору.

Оплата за фактично спожиті обсяги електроенергії, водопостачання холодної води та водовідведення здійснюється орендарем на підставі рахунків власника протягом п`яти календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуг.

Крім вказаних платежів, орендар до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених ним рахунків-фактур, компенсує власнику:

а) втрати на утримання в належному робочому стані інженерних мереж (технічне обслуговування, проведення ремонтів тощо), розташованих на території підприємства - 19% від фактично спожитих обсягів електроенергії;

б) втрати, пов`язані з утриманням систем водопостачання, водовідведення та зливної каналізації - 11% від фактично спожитих обсягів водопостачання та водовідведення;

в) вартість експлуатаційних послуг.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом дії договору оренди укладеного між сторонами, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, в тому числі щодо проведення всіх відповідних взаєморозрахунків (пункт 8.1. договору оренди).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг за період з лютого по січень 2022 року включно у розмірі 142 580 грн 17 коп. за договором оренди нерухомого майна від 25.09.2020 № КЗА-2004 та 66 218 грн 78 коп. за договором на відшкодування витрат на отримання комунальних послуг від 25.09.2020 № КЗА-2018, що є порушенням з боку відповідача умов договору, що також не було спростовано відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг за період з січня по листопад 2022 року включно, та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача 142 580 грн 17 коп. заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 25.09.2020 № КЗА-2004 та 66 218 грн 78 коп. заборгованості за договором на відшкодування витрат на отримання комунальних послуг від 25.09.2020 № КЗА-2018, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача, нарахованих за загальний період прострочення з 16.02.2022 по 22.01.2024, 32 960 грн 45 коп. пені, 6 552 грн 78 коп. 3% річних та 20 010 грн 32 коп. інфляційних втрат за договором оренди та 16 494 грн 73 коп. пені, 2 595 грн 12 коп. 3% річних та 6 006 грн 44 коп. інфляційних втрат за договором на відшкодування витрат.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Так, пунктом 9.5. договору оренди сторони погодили, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за весь час прострочення.

В той же час, пунктом 7.2. договору на відшкодування витрат сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по цьому договору орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за весь строк такого невиконання.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договорів.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір пені а інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 960 грн 45 коп. пені, 6 552 грн 78 коп. 3% річних та 20 010 грн 32 коп. інфляційних втрат за договором оренди та 16 494 грн 73 коп. пені, 2 595 грн 12 коп. 3% річних та 6 006 грн 44 коп. інфляційних втрат за договором на відшкодування витрат, нарахованих за загальний період прострочення з 16.02.2022 по 22.01.2024, визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023 № 20/11/23 в загальному розмірі 20 000 грн 00 коп.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договір про надання правничої допомоги від 20.11.2023, укладений між позивачем у даній справі (далі - клієнт) та адвокатом Савенком В`ячеславом Григоровичем (далі - виконавець), копію додаткової угоди від 20.12.2023 № 3, копію рахунку від 20.12.2023 № 014, копію платіжної інструкції від 22.12.2023 № 11411 на суму 20 000 грн 00 коп.

В обґрунтування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представник Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" зазначає, що враховуючи здійснені ним витрат, необхідні для надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката склали 20 000 грн 00 коп. та, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути покладені на відповідача.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідачем не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Водночас, приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг.

Так, судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не є складною, зважаючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором оренди та договором про відшкодування витрат, розмір якої був визначений умовами цих договорів, а відтак обставини даної справи не потребували додаткових даних, на підставі яких суд би встановлював наявність або відсутність заборгованості, тобто дана справа є звичайним розрахунковим спором.

При цьому, судом враховано, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувало (перебуває) декілька аналогічних справ (910/1541/24, 910/1542/24, 910/1544/24) за позовами Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" про стягнення заборгованості за договором оренди та за договором про відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21, ідентифікаційний код 42621076) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, 10, ідентифікаційний код 14309356) 208 798 (двісті вісім тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн 95 коп. заборгованості, 49 455 (сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 18 коп. пені, 9 147 (дев`ять тисяч сто сорок сім) грн 90 коп. 3 % річних, 26 016 (двадцять шість тисяч шістнадцять) грн 76 коп. інфляційних втрат, 4 545 (чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 12 коп. та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька