Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/3269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/3269/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Авіаційної бази Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС», м. Київ

про стягнення 46 679,67 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Авіаційна база Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» про стягнення неустойки 46 679,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за державним контрактом №302/АТМ від 08.11.2023 на закупівлю товару оборонного призначення в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3269/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 25.03.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У ч.11 ст.242 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вказано, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як встановлено судом станом відповідачем електронного кабінету в підсистемі електронний суд зареєстровано не було.

З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження юридичної особи, а саме: 03113, м.Київ, вул.Клінічна, буд.23/25, офіс 6А, а також адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження було повернуто на адресу господарського суду з відміткою «за закінченням встановлено терміну зберігання». Одночасно, за даними офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення, яке було скероване на адресу відповідача, що наведена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не було вручено адресату під час доставки.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2023 між Авіаційною базою Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» (постачальник) було укладено державний контракт (договір) на закупівлю товару оборонного призначення №302/АТМ, за умовами п.1.1 постачальник зобов`язується у 2023 році поставити покупцю з дотриманням вимог законодавства товари оборонного призначення для обслуговування спеціальної авіаційної техніки (ДК 021:2015, 34740000-6 - обладнання для повітряних і космічних літальних апаратів/тренажери, симулятори та супутні деталі), що зазначені в Специфікації.

Згідно п.1.2 договору №302/АТМ від 08.11.2023 покупець зобов`язується прийняти й своєчасно оплатити вартість вказаного, в контракті (договорі) товару.

Пунктом 2.1 договору №302/АТМ від 08.11.2023 визначено, що ціна цього контракту (договору) становить 4 437 000 грн, в тому числі податок на додану вартість, з урахуванням вартості доставки до місця поставки (передачі) та визначена на підставі розрахунку ціни договору.

Відповідно до п.3.1-3.4 договору №302/АТМ від 08.11.2023 покупець оплачує поставлений товар за ціною, визначеною у цьому контракті (договорі).У разі коли фактичні витрати постачальника на поставку товару перевищують його орієнтовну вартість, покупець не зобов`язаний оплачувати таке перевищення. Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого йому товару після пред`явлення постачальником рахунка на його оплату. Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого товару протягом 25 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунка та акта приймання-передачі, підписаного сторонами.

Згідно п.6.1 договору постачальник зобов`язаний поставити товари покупцю до 30 листопада 2023 року.

У п.9.2 договору №302/АТМ від 08.11.2023 вказано, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який обраховується пеня, від ціни контракту, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків ціни контракту.

Цей контракт (договір) набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до моменту завершення воєнного стану, а в частині виконання зобов`язань, до повного їх виконання сторонами даного контракту (договору). Строк дії цього контракту (договору) може бути продовженим згодою сторін у разі продовження дії воєнного стану, але не пізніше ніж до 23 грудня 2023 (п.12.1 договору №302/АТМ від 08.11.2023).

Суд звертає увагу відповідача на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №302/АТМ від 08.11.2023 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №302/АТМ від 08.11.2023 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

З доданих до позовної заяви документів вбачається, що 29.11.2023 постачальником було поставлено, а покупцем прийнято частину товару за договором №302/АТМ від 08.11.2023. За наслідками здійснення господарської операції сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі авіаційно-технічного майна №599 від 29.11.2023.

Одночасно, 29.11.2023 контрагентами також було складено акт розбіжностей №614, згідно змісту якого постачальник не передав, а покупець не отримав авіаційно-технічне майно за договором №302/АТМ від 08.11.2023 на суму 373 000 грн.

З огляду на порушення постачальником свого обов`язку зі своєчасної поставки товару за договором №302/АТМ від 08.11.2023, покупцем було нараховано пеню на суму 46 679,67 грн та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» повідомлення №374/11/6-1748 від 04.12.2023 про розірвання договору.

У відповідь на вказане повідомлення відповідачем листом №76 від 07.12.2023 було підтверджено обставини порушення своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товару на суму 373 000 грн.

Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходить з такого.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ст.663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено вище, за умовами договору №302/АТМ від 08.11.2023 постачальник зобов`язується у 2023 році поставити покупцю з дотриманням вимог законодавства товари оборонного призначення для обслуговування спеціальної авіаційної техніки (ДК 021:2015, 34740000-6 - обладнання для повітряних і космічних літальних апаратів/тренажери, симулятори та супутні деталі), що зазначені в Специфікації.

Згідно п.6.1 договору постачальник зобов`язаний поставити товари покупцю до 30 листопада 2023 року.

Отже, виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що строк поставки товару за договором №302/АТМ від 08.11.2023 настав.

Проте, як було встановлено вище, 29.11.2023 постачальником було поставлено, а покупцем прийнято частину товару за договором №302/АТМ від 08.11.2023. За наслідками здійснення господарської операції сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі авіаційно-технічного майна №599 від 29.11.2023.

Одночасно, 29.11.2023 контрагентами також було складено акт розбіжностей №614, згідно змісту якого постачальник не передав, а покупець не отримав авіаційно-технічне майно за договором №302/АТМ від 08.11.2023 на суму 373 000 грн.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного, відповідачем обставини, які повідомлені позивачем, належними та допустими доказами не спростовано, факт виконання своїх обов`язків за договором №302/АТМ від 08.11.2023 в частині своєчасної поставки в повному обсязі товару не доведено.

Отже, суд дійшов висновку щодо доведеності з боку позивача обставин порушення відповідачем своїх обов`язків з поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У п.9.2 договору №302/АТМ від 08.11.2023 вказано, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який обраховується пеня, від ціни контракту, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків ціни контракту.

З огляду на порушення постачальником свого обов`язку з поставки товару за договором №302/АТМ від 08.11.2023 , позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 01.12.2023 по 12.12.2023 (12 днів) в сумі 46 679,67 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги Авіаційної бази Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» про стягнення неустойки 46 679,67 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Авіаційної бази Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» про стягнення неустойки 46 679,67 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21, ЄДРПОУ 37072107) на користь Авіаційної бази Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню в сумі 46 679,67 грн та судовий збір в сумі 3028 грн

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 03.06.2024.

Суддя В.В. Князьков