Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/13800/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/13800/23за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гускінс"

про стягнення 501544,66 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науда" про стягнення 501544,66 грн., з яких: 349102,40 грн. - основної заборгованості, 97867,26 грн. - загального залишку заборгованості за відсотками, 36075,00 грн. - загального залишку заборгованості за винагородою, 1000,00 грн. - штрафу (фіксована складова), 17500,00 грн. - штрафу (змінна складова).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором № N20.57.0000000312 від 06.07.2021 в частині своєчасного повернення коштів та сплати нарахованих відсотків за користування ними.

Ухвалою суду від 08.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 № 01.3-16/480/24, в зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/13800/23 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято справу до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано сторонам строк на подання заяв по суті спору.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0600250598634 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02156, м. Київ, вулиця Шолом Алейхема, будинок 18, офіс 43.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Науда" (02156, місто Київ, вулиця Шолом Алейхема, будинок 18, офіс 43, ідентифікаційний код 41415775) змінило найменування та адресу місцезнаходження на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гускінс" (02132, м. Київ, вул. Зарічна, 1Б, приміщення 236).

З огляду на зміну найменування у юридичної особи з ідентифікаційним кодом 41415775 відповідачем у даній справі наразі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гускінс".

Судом було направлено ухвалу від 19.02.2024 за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Гускінс" - м. Київ, вул. Зарічна, 1Б, приміщення 236. Відправлення № 0600265172781 повернулось до суду без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 19.02.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науда" (змінено найменування на ТОВ "Гускінс") (позичальник) укладено кредитний договір № 20.57.0000000312.

Згідно з умовами п. А2 договору, ліміт цього договору: 350000,00 грн на поповнення обігових коштів.

У відповідності до п. А3 договору, термін повернення кредиту 04.07.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 до цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за наведеною формулою. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 (-ти) днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 04.07.2024.

Відповідно до п. А6 договору, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.

Пунктом А8 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому, день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться у відповідну дату згідно з Графіком платежів.

У відповідності до п. А10, А11 договору, позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту. Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00 % від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору.

В п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 п. 2.2 договору визначено, що позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору.

Відповідно до п. 4.10 договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 4.11 договору нарахування процентів та комісії здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 6.2 договору цей договір у частині п. 4.4 договору набирає чинності з моменту підписання даного договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.

У додатку №1 до кредитного договору, сторони погодили графік погашення, а також суми кредиту, процентів та комісії за кожний період.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 350000,00 грн (копія меморіального ордеру №TR.18363686.27477.64999 від 06.07.2021 в матеріалах справи).

До матеріалів справи долучено виписку по особовому рахунку відповідача за період з 06.07.2021 по 18.08.2023, з якої вбачається автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором у сумі 48951,63 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач зобов`язання щодо погашення кредиту не виконав, грошові кошти згідно умов договору у повному обсязі не повернув, внаслідок чого у ТОВ "Гускінс" виникла заборгованість: по тілу кредиту у розмірі 349102,40 грн.

05.08.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу від 03.08.2023, в якій просив погасити поточну заборгованість по кредиту в сумі 479709,48 грн до 10.08.2023. В підтвердження обставин направлення вимоги відповідачу до матеріалів справи долучено опис вкладення в цінний лист від 05.08.2023, список згрупованих відправлень та фіскальний чек від 05.08.2023.

Проте, вимога банку залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № N20.57.0000000312 від 06.07.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, 05.08.2023 позивач направив відповідачу Вимогу від 03.08.2023, в якій вказав на існування у відповідача прострочення, та просив погасити всю поточну заборгованість у строк до 10.08.2023.

Отже, враховуючи вищевикладене, банк має право нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до умов Кредитного № N20.57.0000000312 від 06.07.2021 до 10.08.2023 (закінчення строку кредитування).

З розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, вбачається, що банк нараховує позивальнику проценти до 07.08.2023, в межах строку кредитування. Суд вважає розрахунок відсотків, здійснений позивачем, обгрунтованим та арифметично вірним. З відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами у сумі 97867,26 грн.

Суд перевірив розрахунок винагороди, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним. Тобто з відповідача підлягає стягненню винагорода у сумі 36075,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 07.08.2023 у відповідача виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 349102,40 грн, по відсоткам у сумі 97867,26 грн та по винагороді у розмірі 36075,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів в спростування обставин наявності у нього заборгованості у визначеному судом розмірі та підтвердженої матеріалами справи. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про прийняття справи до провадження.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд вважає позов в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 349102,40 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 97867,26 грн та винагороди у розмірі 36075,00 грн обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 18500,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 5.8 Кредитного договору № N20.57.0000000312 від 06.07.2021 визначено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Таким чином, на думку позивача, він має право заявити до стягнення з відповідача штраф у розмірі 18500,00 грн (1000,00 грн + 17500,00 грн).

Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, оскільки передбачений умовами Кредитного договору № N20.57.0000000312 від 06.07.2021 штраф нараховується саме за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором, враховуючи умови п.п. 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Акцент-Банк" в частині стягнення з ТОВ "Гускінс" штрафу у розмірі 18500,00 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин, позовні вимоги визначаються судом обгрунтованими в частині та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гускінс" (02132, м. Київ, вул. Зарічна, 1Б, приміщення 236; ідентифікаційний код 41415775) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11; ідентифікаційний код 14360080) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 349102 (триста сорок дев`ять тисяч сто дві) грн 40 коп., заборгованість по відсоткам у сумі 97867 (дев`яносто сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 26 коп., заборгованість по винагороді в сумі 36075 (тридцять шість тисяч сімдесят п`ять) грн 00 коп. та судовий збір у сумі 7245 (сім тисяч двісті сорок п`ять) грн 67 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 18500,00 грн - відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко