Рішення

від 23.05.2024 по справі 920/653/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2024Справа № 920/653/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області

в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 111241,93 грн

представники учасників процесу:

від прокуратури: Греськів І.І.

від позивача: не з`явились

від відповідача: Симбірцев Є.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Конотопської окружної прокуратури Сумської області звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" про визнання недійсними додаткових угод: № 2 від 24.11.2021, № 3 від 25.11.2021, № 5 від 19.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 405 від 08.10.2021, укладеного між Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" та стягнення з відповідача на користь позивача 111241,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що полягає у порушенні максимально встановленого 10% ліміту підвищення ціни на товар, без дотримання принципу пропорційності підвищення ціни у разі коливання на ринку, без доведення принципу не прогнозованості коливання ціни на ринку та без належного документального підтвердження.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/653/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

17.07.2023 відповідачем до Господарського суду Сумської області подано відзив на позовну заяву.

28.07.2023 від прокуратури до Господарського суду Сумської області надійшла відповідь на відзив.

09.08.2023 відповідачем до Господарського суду Сумської області подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 справу № 920/653/23 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

20.09.2023 від позивача надійшло клопотання про підтримання позовної заяви у повному обсязі.

16.10.2023 матеріали справи № 920/653/23 надійшли до Господарського суду міста Києва.

23.10.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 прийнято справу №920/653/23 до провадження, постановлено розгляд справи №920/653/23 розпочати спочатку за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи №920/653/23 необґрунтованою, заяву передано для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 (суддя Ващенко Т.М.) відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи №920/653/23.

15.11.2023 через відділ діловодства суд від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 провадження у справі № 920/653/23 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

21.11.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

02.04.2024 від Господарського суду Сумської області надійшли помилково доставлені документи, зокрема заява прокуратури про поновлення провадження справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 поновлено провадження у справі № 920/653/23, призначено підготовче судове засідання на 17.04.2024.

У підготовчому засіданні 17.04.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 02.05.2024.

29.04.2024 від прокуратури надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У підготовчому засіданні 02.05.2024 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що Слідчим відділом Конотопського РВП ГУПП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024202500000046 від 15.03.2024 (вирішується питання можливої розтрати бюджетних коштів Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради).

Розглянувши у підготовчому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, про що постановлено протокольну ухвалу, з огляду на таке.

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20.

При цьому, наведена процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19.

Суд зазначає, що відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи та як саме пов`язана справа про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів із досудовим розслідуванням щодо можливої розтрати бюджетних коштів Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради.

Більше того, заявник посилається на здійснення досудового розслідування. Тобто відповідачем не доведено наявності справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства і яка пов`язана із даною справою.

Існування іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, є підставою для зупинення провадження в господарській справі. Цього відповідачем не було доведено належними доказами.

За таких обставин, відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 920/653/23.

У підготовчому засіданні 02.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.05.2024.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 23.05.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокурора.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами проведення відкритих торгів 08.10.2021 між Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" був укладений договір № 405 про постачання електричної енергії, предметом якого визначено електричну енергію в кількості 230790 кВт/год, вартістю 640697,00 грн, 2,77610382 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

В подальшому між сторонами договору укладено ряд додаткових угод, зокрема:

- 01.11.2021 укладено додаткову угоду № 1, якою зменшено обсяг постачання до 210064,59 кВт/год, а також збільшено ціну за одиницю товару до 3,05 з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 9,9 % від початкової ціни;

- 24.11.2021 укладено додаткову угоду № 2, якою зменшено обсяг постачання до 194804,06 кВт/год, а також збільшено ціну за одиницю товару до 3,354695 з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 20,84 % від початкової ціни;

- 25.11.2021 укладено додаткову угоду № 3, якою зменшено обсяг постачання до 180929,55 кВт/год, а також збільшено ціну за одиницю товару до 3,68983 з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 32,91 % від початкової ціни;

- 31.12.2021 укладено додаткову угоду № 4, якою продовжено строк дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі товарів, а саме до 31.03.2022;

- 19.01.2022 укладено додаткову угоду № 5, якою збільшено ціну за одиницю товару до 3,751882 з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 35,15 % від початкової ціни.

Прокурор зазначає, що внесення змін до договору в частині підвищення цін на електричну енергію здійснено з порушенням вимог законодавства, зокрема п. 2 ч. 5 с. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме з порушенням максимально встановленого 10% ліміту підвищення ціни на товар, без дотримання принципу пропорційності підвищення ціни у разі коливання на ринку, без доведення принципу не прогнозованості коливання ціни на ринку та без належного документального підтвердження.

З урахуванням викладеного прокурором заявлені вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 24.11.2021, № 3 від 25.11.2021, № 5 від 19.01.2022.

Крім того, на підставі ст. 670 ЦК України прокурором заявлено вимогу про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 111241,93 грн.

У відповіді на відзив прокурор, крім іншого, зазначає, що доводи відповідача, якими останній пояснює зміни договору експертними висновками торгово-промислової палати є необґрунтованими з огляду на те, що Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, які стали підставою для укладення між сторонами додаткових угод, не підтверджують коливання ціни товару на ринку, а зазначені в них величини демонструють лише збільшення показника середньозваженої ціни за одну декаду місяця/ місяця, тобто проста різниця сум виражена у відсотковому показнику. У висновках Черкаської торгово-промислової палати відсутні проведені дослідження коливання ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто її динаміки і руху.

В укладеному договорі сторони не заклали формулу, а також чіткий і прозорий порядок перерахунку ціни у зв`язку з коливанням цін на ринку електричної енергії з зазначенням періодичності перегляду, принципів обрання періодів для порівняння цін на ринку, тощо.

Позиція позивача.

Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради у клопотанні, поданому 20.09.2023, зазначає, що повністю підтримує позову заяву Керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області.

Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав:

- жодним положенням договору не передбачено обмеження щодо збільшення ціни товару за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю лише одноразово та в межах 10%;

- залежно від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% щоразу, враховуючи попередні зміни, внесені до нього, сукупність яких може перевищувати 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, що зазначено в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 у справі 520/16846/2020;

- законодавством не встановлено обмежень щодо кількості змін ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%, що додатково підтверджується узагальненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 вих № 3302-06/34307-06;

- жодний нормативно-правовий акт не встановлює обов`язок закладення формули в ціну електричної енергії;

- Керівник Конотопської окружної прокуратури Сумської області не мав належних повноважень для звернення з позовною заявою;

- головним органом у системі органів державного фінансового контролю є Держаудитслужба, при цьому прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень;

- Керівник Конотопської окружної прокуратури Сумської області не здійснив жодного звернення до Держаудитслужби, що свідчить про відсутність факту відмови чи бездіяльності зі сторони Держаудитслужби.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-09-02-007704-а про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія у кількості 230790 кВт/год .

Кінцевим строком подання тендерних пропозицій встановлено 18.09.2021.

У відкритих торгах взяли участь два учасники.

Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій від 24.09.2021 переможцем торгів визнано TOB "ЕНЕРГУМ".

08.10.2021 між Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" (постачальник) укладено договір № 405 про закупівлю електричної енергії (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Найменування товару : Електрична енергія код ДК 021:2015:09310000-5. Кількість 230790 кВт/год (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Відповідно до п. 5.3 договору вартість електричної енергії за цим договором визначається як сума очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, визначеного в договорі, та становить 640697,00 грн і є орієнтовною.

Умови цього договору не повинні відрізнятися від змісту пропозиції за результатами аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця закупівлі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 5.4 договору).

Сторони домовились, що ціна електричної енергії, розрахована відповідно до п. 5.1 договору, є обов`язковою для сторін набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість електричної енергії буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі електричної енергії та розрахунках за товар згідно з умовами договору.

У п. 5.6 договору сторони погодили, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Згідно із ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони можуть використовувати інформацію з веб-сайту ДП "Оператор ринку" для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.

Згідно з п. 13.1 договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати підписання до 31.12.2021 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Всі зміни до цього договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід`ємною частиною договору і мають переважну силу над положеннями договору (п. 15.5 договору).

Відповідно до Додатку 3 до договору сторонами погоджено фактичну ціну купованої споживачем електричної енергії - 2,77610382 грн з ПДВ за 1 кВт/год, кількість активної електричної енергії - 230790 кВт/год.

Додатком 5 до договору сторони погодили порядок змін умов договору про постачання.

01.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктом 5.3.2 та 5.6 договору сторони дійшли згоди викласти додаток 3 до договору "Комерційна пропозиція" в новій редакції, що додається.

Згідно з п. 5 додаткової угоди № 1 від 01.11.2021 нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме з 01.10.2021.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угод № 1 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 12.10.2021 № 0-1016, відповідно до якого середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за І декаду вересня 2021 - 2217,07 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за І декаду жовтня - 2568,15 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - +15,83 %.

Відповідно Комерційної пропозиції у редакції вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили, що фактична ціна (тариф) купованої споживачем електроенергії становить 3,05 грн з ПДВ за 1 кВт/год, кількість активної електричної енергії - 210064,59 кВт/год.

24.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктом 5.3.2 та 5.6 договору сторони дійшли згоди викласти додаток 3 до договору "Комерційна пропозиція" в новій редакції, що додається.

Згідно з п. 5 додаткової угоди № 2 від 24.11.2021 нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме з 01.11.2021.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угод № 2 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 01.11.2021 № 0-10191, відповідно до якого середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за вересень 2021 - 2230,78 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за жовтень 2021 - 2793,44 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - +25,22 %.

У додатку 3 до договору - Комерційна пропозиція у редакції вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили: фактична ціна (тариф) купованої споживачем електроенергії становить 3,354695 грн з ПДВ за 1 кВт/год, кількість активної електричної енергії - 194804,06 кВт/год.

25.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктом 5.3.2 та 5.6 договору сторони дійшли згоди викласти додаток 3 до договору "Комерційна пропозиція" в новій редакції, що додається.

Згідно з п. 5 додаткової угоди № 3 від 25.11.2021 нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця), а саме з 01.11.2021.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угод № 3 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 10.11.2021 № 0-1137/02, відповідно до якого середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за ІІІ декаду жовтня 2021 - 2913,95 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за І декаду листопада 2021 - 3374,95 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни - +15,82 %.

У додатку 3 до договору - Комерційна пропозиція у редакції вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили: фактична ціна (тариф) купованої споживачем електроенергії становить 3,68983 грн з ПДВ за 1 кВт/год, кількість активної електричної енергії - 180929,55 кВт/год.

31.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору . відповідно до п. 1 якої замовник та постачальник, керуючись нормами Закону України "Про публічні закупівлі" дійшли згоди продовжити строк дії договору про постачання електричної енергії № 405 від 08.10.2021 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі товарів, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної у договорі, а саме до 31.03.2022.

19.01.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 5, відповідно до п. 1 якої загальна вартість електричної енергії за цією додатковою угодою становить 128138,03 грн, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної у договорі.

У п. 2 Додаткової угоди № 5 сторони погодили, що керуючись постановою НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2022 рік", пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 5.3.7 договору дійшли згоди внести зміни в договір та викласти додаток 3 до договору "Комерційна пропозиція" в новій редакції, що додається.

У додатку 3 до договору - Комерційна пропозиція у редакції вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили: фактична ціна (тариф) купованої споживачем електроенергії становить 3,751882 грн з ПДВ за 1 кВт/год, кількість активної електричної енергії на січень 2022 -34153 кВт/год.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу електроенергію у кількості 212596 кВт/год на суму 759659,08 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії: № 3901 від 09.11.2021 на суму 128240,30 грн, № 4401 від 06.12.2021 на суму 181912,31 грн, № 5051 від 28.12.2021 на суму 321428,47 грн та актом купівлі-продажу електричної енергії за січень 2022 № 1 від 07.02.2022 на суму 128078,00 грн.

Позивач перерахував відповідачу кошти за поставлену електроенергію у розмірі 759679,08 грн, на підтвердження чого надано відповідні копії платіжних доручень.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради прокурор зазначає, що додаткові угоди № 2 від 24.11.2021, № 3 від 25.11.2021, № 5 від 19.01.2022 до договору № 405 від 08.10.2021 укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме з порушенням максимально встановленого 10% ліміту підвищення ціни на товар та підлягають визнанню недійсними, а грошові кошти в сумі 111241,93 грн, що перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору, підлягають стягненню на користь позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У пункті 35 постанови Великої Палати Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 наведено висновок: "держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді".

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу".

У п.79-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 визначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У цій справі прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради.

В обґрунтування звернення із вказаним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради прокурор зазначає, що укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 1, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради - орган місцевого самоврядування.

Згідно з Положенням про Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (далі - Управління освіти), яке затверджене Рішенням Буринської міської ради від 24.02.2022, Управління освіти є структурним підрозділом Буринської міської ради. Засновником управління є Буринська міська рада.

Управління освіти є юридичною особою публічного права. Управління є уповноваженою особою з реалізації прав та обов`язків ради, як засновника, щодо управління закладами освіти та культури.

Управління підзвітне та підконтрольне Буринській міській раді, підпорядковане Виконавчому комітету Буринської міської ради.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Управління освіти є виконавчим органом Буринської міської ради, яке у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Крім цього, Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради є стороною договору № 405 від 08.10.2021, яка оплачувала електричну енергію, публічна закупівля якої здійснювалася для закладів освіти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор звертався до Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради з листом від 11.05.2023 № 5011-2668вих-23, у якому повідомляв про порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та просив надати інформацію щодо наявності намірів, а також фактичного звернення із позовною заявою до суду або навести причини невжиття відповідних заходів.

У відповідь на казаний лист Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради листом від 16.05.2023 № 368 повідомило, що не буде звертатись до господарського суду у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Листом від 12.06.2023 прокуратура повідомила позивача, що звертається до суду з позовною заявою про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Прокурор у встановленому порядку повідомляв позивача про намір звернутись із вказаним позовом до суду.

Враховуючи, що правління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради є стороною правочину, до якого були укладені оспорювані додаткові угоди, втім, не звернулося до суду з позовом про визнання їх недійсними та повернення надмірно сплачених коштів після отримання інформації від Прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що підстави для представництва інтересів держави прокурором у спірних правовідносинах наявні та при зверненні до суду із позовом у справі №920/653/23 прокурором дотримано вимоги, передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, щодо твердження відповідача про те, що головним органом у системі органів державного фінансового контролю є Держаудитслужба, то суд зазначає, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним є звернення в особі хоча б одного з них. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі 918/323/23 у аналогічних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, до якої зупинялось провадження у цій справі, зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56 постанови ВП ВС у справі № 922/2321/22).

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (пункт 57 зазначеної вище постанови).

Таким чином, доводи відповідача про те,що залежно від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% щоразу, враховуючи попередні зміни, внесені до нього, сукупність яких може перевищувати 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Укладаючи 08.10.2021 договір № 405 про закупівлю електричної енергії, сторони обумовили усі істотні умови.

Так, виходячи з умов договору та умов Комерційної пропозиції постачальника сторонами погоджено кількість електричної енергії - 230790 кВт/год, фактичну ціну товару - 2,77610382 з ПДВ за 1кВт/год, загальну вартість договору - 640697,00 грн.

Як вбачається з додаткової угоди № 1 від 01.11.2021 до договору, останньою збільшено ціну за 1 КВт/год з 2,77610382 з ПДВ за 1кВт/год до 3,05 грн з ПДВ за 1 кВт/год, та зменшено кількість активної електричної енергії - до 210064,59 кВт/год. За наслідками укладення вказаної додаткової угоди № 1 від 01.11.2021, ціна за одиницю товару збільшилась на 9,9 %.

Додатковою угодою № 2 від 24.11.2021 сторони збільшили ціну за одиницю електричної енергії з 3,05 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 3,354695 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 9,99 % від попередньої ціни та на 20,8% від початкової ціни договору.

Додатковою угодою № 3 від 25.11.2021 сторони збільшили ціну за одиницю електричної енергії з 3,354695 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 3,68983 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 9,99 % від попередньої ціни та на 32,9% від початкової ціни договору.

Додатковою угодою № 5 від 19.01.2022 сторони збільшили ціну за одиницю електричної енергії з 3,68983 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 3,751882 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 1,68 % від попередньої ціни та на 35,15% від початкової ціни договору.

Оскільки відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, то в межах встановленого законом максимального ліміту щодо зміни ціни за одиницю товару укладена лише додаткова угода № 1 від 01.11.2021, яка не оспорюється.

В подальшому сторонами укладено три додаткові угоди (від 24.11.2021, від 25.11.2021, від 19.01.2022) до основного правочину, за якими поступово збільшено вартість електричної енергії на на 35,15% від початкової ціни договору.

При цьому, додаткові угоди № 2 та № 3 укладені протягом двох днів підряд, що свідчить про те, що сторонами здійснено формальний підхід щодо дотримання приписів стосовно не перевищення 10% одноразового збільшення та штучне "розбивання" однієї зміни ціни у процедурі закупівлі на дві додаткові угоди.

Додатковою угодою № 5 від 19.01.2022 хоча і збільшено ціну за одиницю електричної енергії на 1,68 % від попередньої ціни, однак в загальному ціна за одиницю товару збільшилась на 35,15% від початкової ціни договору.

Таким чином, з викладеного вбачається, що додаткові угоди № 2, № 3 та № 5 щодо збільшення ціни за одиницю товару укладені з порушенням встановленого законом обмеження збільшення ціни за одиницю товару у 10 %.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертаючись до позивача з пропозиціями внести відповідні зміни до договору (додаткова угода № 2 та додаткова угода № 3) надавав Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, з яких вбачається, що в одному випадку порівняння цін здійснювалось за декади місяця, в іншому за місяць в цілому. При цьому вказані висновки не підтверджують коливання ціни товару на дату укладення додаткової угоди №2 в порівнянні з датою підписання додаткової угоди № 1, та відповідно коливання на дату укладення додаткової угоди № 3 (25.11.2021) у порівнянні з датою підписання додаткової угоди № 2 (24.11.2021).

Також, як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2021 відповідач звернувся з двома листами, у яких пропонував укласти спочатку додаткову угоду № 2 та додаткову угоду № 3.

Відповідач не обґрунтував, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, погодженій сторонами у договорі та додатковій угоді № 1.

Таким чином, судом встановлено, що при укладанні додаткових угод № 2 від 24.11.2021, № 3 від 25.11.2021, № 5 від 19.01.2022 не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%.

Внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, а саме на 35,15% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, а тому такі додаткові угоди не відповідність приписам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 2 від 24.11.2021, № 3 від 25.11.2021, № 5 від 19.01.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 405 від 08.10.2021 підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 111241,93 грн, то суд зазначає таке.

Недійсність додаткових угод № 2, № 3, № 5 означає, що зобов`язання сторін регулюються договором та додатковою угодою № 1, а саме з розрахунку 3,05 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Згідно з актами приймання-передачі електроенергії та актом купівлі-продажу електричної енергії, відповідач поставив, а позивач прийняв електричну енергію у кількості 212596 кВт/год.

Враховуючи умови договору та додаткової угоди № 1, позивач мав сплатити за отриману електричну енергію 648417,80грн (3,05 грн *212596 кВт/год).

В той же час, як вбачається з долучених до матеріалів справи платіжних доручень, позивачем сплачено за поставлену електроенергію грошові кошти у розмірі 759679,08 грн.

Відповідно кошти у сумі 111261,28 грн отримані відповідачем безпідставно.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, грошові кошти в сумі 111261,28 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування вимог статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах.

Та обставина, що прокурором правовою підставою для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів зазначено частину 1 статті 670 ЦК України не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки суд зобов`язаний застосувати ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, незалежно від того, чи посилаються на них сторони.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.04.2024 у справі № 922/433/22.

В той же час, прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 111241,93 грн.

З огляду на положення ч.2 ст.237 ГПК України, у відповідності до якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 111241,93 грн в межах заявлених вимог.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи учасників процесу не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних Керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" про визнання недійсними додаткових угод 2 від 24.11.2021, № 3 від 25.11.2021, № 5 від 19.01.2022 та стягнення 111241,93 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду від 24.11.2021 № 2 до договору про постачання електричної енергії від 08.10.2021 № 405, укладеного між Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ".

Визнати недійсною додаткову угоду від 25.11.2021 № 3 до договору про постачання електричної енергії від 08.10.2021 № 405, укладеного між Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ".

Визнати недійсною додаткову угоду від 19.01.2022 № 5 до договору про постачання електричної енергії від 08.10.2021 № 405, укладеного між Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5, ЛІТЕРА А, офіс 320, ідентифікаційний код 39568531) на користь Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (41700, Сумська обл., Конотопський р-н, місто Буринь, вул. Першотравнева, будинок 1, ідентифікаційний код 41825775) грошові кошти в сумі 111241,93 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГУМ" (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5, ЛІТЕРА А, офіс 320, ідентифікаційний код 39568531) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, Сумська обл., місто Суми, вул. ГЕРАСИМА КОНДРАТЬЄВА, будинок 33, ідентифікаційний код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 10736,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2024.

Суддя С.О. Турчин