Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/1929/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/1929/24за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-Інвест"

про стягнення 62408,43 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-Інвест" про стягнення боргу та санкцій за договором про відкриття рахунку в цінних паперах №004024 від 12.09.2008 у сумі 62408,43 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 суд вирішив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0600253175297 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04209, м. Київ, вулиця Лебединська, будинок 6.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 27.02.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.09.2008 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КМБ-Інвест" (депонент) укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 004024, відповідно до п. 1.1. якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінних паперах на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 17.10.2006 за № 999, внутрішньому положенню зберігача цінних паперів та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

Згідно з п. 2.1. Договору зберігач, зокрема, зобов`язаний: відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох робочих днів після подання депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами зберігача та чинного законодавства України; здійснювати зберігання та облік цінних паперів депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку в цінних паперах шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України; за результатами проведених облікових операцій, в строк три робочих дні та шляхами обумовленими з депонентом, надавати виписку про стан рахунку в цінних паперах; один раз на рік на безоплатній основі, надавати депоненту звіт по формі зберігача; за письмовим розпорядженням депонента готувати та передавати йому на протязі трьох робочих днів, виписку про стан рахунку в ЦП та/або про обіг (операції) по рахунку в ЦП за вказаний депонентом період; надавати депоненту інформацію про ЦП, що знаходяться на його рахунку, у випадку отримання такої інформації від депозитарію, реєстроутримувача або емітента, в строк три робочі дні, тощо.

Згідно п. 3 Договору депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (додаток №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифом відповідача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч проведених за відповідний період, належним чином відображаються в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 25 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги, згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватись в строк за домовленістю сторін.

Витягом з тарифів (додаток №1 до Договору) передбачено, що тариф за зберігання цінних паперів на рахунку за повний або неповний місяць становить 150 грн. (оплата протягом 15 календарних днів місяця, наступного за місяцем проведення операції).

Відповідно до Розділу 7 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами. Строк дії Договору один рік. У випадку, коли строк дії Договору закінчуватиметься, а сторони не виявляють письмового бажання розірвати Договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявила бажання з будь-яких причин розірвати договір повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п`ять днів до моменту розірвання із зазначенням причин. Договір може бути розірваний лише за умови відсутності на рахунку Депонента ЦП. За три робочі дні до моменту розірвання даного Договору Депонент зобов`язаний оплатити Зберігачу всі надані або неоплачені послуги, а також закрити рахунок до моменту розірвання даного Договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.2.2. розділу 4 Положення про депозитарну діяльність Депозитарної установи АБ "Укргазбанк", розміщеного на сайті в мережі інтернет за адресою: https://www.ukrgasbank.com, Облікові операції - депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу. До облікових операцій Депозитарної установи належать операції зарахування, списання, переказу. а) Зарахування - облікова операція, яка відображає уведення до системи депозитарного обліку Депозитарної установи визначеної кількості депозитарних активів та збільшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку в цінних паперах депонента, на таку саму кількість. б) Списання - облікова операція, яка відображає виведення (вилучення) визначеної кількості депозитарних активів, за якими Депозитарна установа здійснювала депозитарний облік, та зменшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку в цінних паперах депонента, на таку саму кількість. в) Переказ - облікова операція, що відображає переведення цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) відповідного випуску з одного рахунку в цінних паперах на інший рахунок у цінних паперах, при якому обсяг депозитарного активу за цим випуском не змінюється, або проведення операцій, пов`язаних із встановленням та зняттям обмежень прав на цінні папери та/або прав за цінними паперами. Операції переказу цінних паперів, прав на цінні папери, пов`язані з встановленням або зняттям обмежень щодо обігу цінних паперів, не призводять до переходу прав на цінні папери. При їх здійсненні певна кількість або всі цінні папери, права на цінні папери, що обліковуються на рахунку в цінних паперах депонента, а блокуються/розблоковуються на цьому рахунку в цінних паперах шляхом здійснення відповідних облікових записів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів, які обліковуються на рахунку номінального утримувача, є документ, який згідно із законодавством держави реєстрації номінального утримувача або клієнта номінального утримувача підтверджує право власності на цінні папери та видається номінальним утримувачем або клієнтом номінального утримувача (залежно від місця обліку прав на цінні папери) на вимогу власника цінних паперів на підставі відповідного договору. Виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна установа в установленому Комісією порядку відповідно до отриманих від Центрального депозитарію та/або Національного банку України депозитарних активів провадить діяльність з депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів і корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах депонентів, номінальних утримувачів, а також на власному рахунку в цінних паперах, на якому обліковуються цінні папери, права на цінні папери та обмеження прав на цінні папери, що належать такій депозитарній установі.

Як передбачено ч. 4 ст. 18 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна установа в порядку та за умови дотримання вимог, встановлених Комісією, має право надавати своїм клієнтам послуги з обліку цінних паперів та їх обмежень, реєстрації переходу права власності на відповідні цінні папери на підставі відповідних договорів з іноземними фінансовими установами, що здійснюють облік цінних паперів, їх обмежень, реєстрацію переходу права власності на цінні папери згідно із законодавством держави, в якій зазначені установи зареєстровані.

Судом встановлено, що на виконання умов договору зберігачем було відкрито депоненту рахунок у цінних паперах та надано послуги, щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку.

Цінні папери на рахунку № 004024 обліковуються за депонентом, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 30.01.2024 та виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах за періоди з 12.09.2008 по 11.10.2013, з 05.06.2013 по 30.01.2024.

Також, на виконання умов Договору позивачем складалися та направлялися на адресу відповідача відповідні Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з Договором, копія яких позивачем додано до позовної заяви (з доказами направлення відповідачу).

Проте, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем такі акти підписано не було, вартість наданих позивачем послуг за Договором не сплачено, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 16350,00 грн.

Отже, позивачем на відкритому для відповідача депозитарному рахунку здійснювалося зберігання цінних паперів з 2008 по 2023 рік на умовах Договору №004024 від 12.09.2008.

Відповідачем не надано доказів виставлення претензій до позивача щодо обсягу та якості наданих послуг зберігання цінних паперів та не спростовано вказану обставину.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з п. 3 договору, послуги позивача мають бути оплачені відповідачем до 25 числа наступного за тим місяця, в якому надавались послуги.

Отже станом на день розгляду справи строк оплати наданих в період з грудня 2014 по грудень 2023 у сумі 16350,00 грн є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів сплати позивачу вартості наданих послуг зі зберігання цінних паперів на рахунку за період з грудня 2014 по грудень 2023 у сумі 16350,00 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 16350,00 грн суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2212,53 грн 3% річних та 7581,15 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних за період з 26.01.2015 по 28.01.2024 та інфляційних втрат за період з лютого 2015 по січень 2024, зроблений позивачем, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним а суму 3% річних у розмірі 2212,53 грн та втрат від інфляції у розмірі 7581,15 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8175,00 грн штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості та 28089,75 грн пені за період з 29.01.2023 по 28.01.2024.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як передбачено ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Розділом 6 Договору встановлено, що у випадку не виконання або неналежного виконання однією із сторін своїх обов`язків, передбачених даним Договором або чинним законодавством України, винна сторона несе майнову відповідальність за нанесені збитки іншій стороні та повинна усунути дані порушення в найкоротші строки. У випадку затримки сплати вартості наданих послуг Зберігача Депонент сплачує Зберігачу пеню у розмірі 0,5 % від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати. Якщо платіж за надані Депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів, то така дія Депонента вважається відмовою від виконання умов даного Договору, та зобов`язує Депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості Депонента, визначеної на день фактичної сплати. Виплата штрафу та/або пені не звільняє сторони від виконання умов по даному Договору.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад 30 днів, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 50% від простроченої суми.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а штраф у розмірі 8175,00 грн таким, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо стягнення пені за період з 29.01.2023 по 28.01.2024 за ставкою 0,5 %.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 на всій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Отже, нарахування пені на всю суму заборгованості, після закінчення карантину, та за ставкою 0,5 % суперечить приписам ст. 232 ГК України та ч. 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

При здійсненні розрахунку пені, суд обмежив її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ. При визначенні періодів та бази нарахування пені суд виходив з наступного: в період дії карантину, пеня розрахована судом на суму заборгованості, по якій станом на день введення в Україні карантину не сплинув шестимісячний строк на її нарахування. На зазначену суму боргу, з урахуванням наступних зобов`язань, що виникали кожного місяця, суд розрахував пеню за загальний період з 29.01.2023 по 30.06.2023. Після припинення строку дії карантину, пеня розраховувалась судом лише на суми зобов`язань, за якими не сплинув шестимісячний термін нарахування пені, з урахуванням обмеження строку нарахування обумовленого ч. 6 ст. 232 ГК України, в межах визначених позивачем періодів (по 28.01.2024).

Згідно перерахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 3150,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-Інвест" (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 6; ідентифікаційний код: 35900498) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код: 23697280) прострочену заборгованість у розмірі 16350 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн 53 коп., втрати від інфляції у розмірі 7581 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят одну) грн 15 коп., штраф у розмірі 8175 (вісім тисяч сто сімдесят п`ять) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 1817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн 95 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 24939,75 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко