Ухвала

від 03.06.2024 по справі 910/6839/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/6839/23За позовом керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі

1) Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та

2) Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер-Пак»

про стягнення 158 937,27 грн,

Суддя Карабань Я.А.

за участю представників сторін:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі 1) Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (надалі - позивач-1) та 2) Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» (надалі - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Корнер-ПАК» (надалі- відповідач) про стягнення суми безпідставно сплачених бюджетних коштів у розмірі 158 937,27 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що додаткові угоди № 1-8 до договору № 41 від 10.03.2020 є нікчемними, з огляду на що просить суд стягнути з відповідача сплачені на їх підставі грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 позовну заяву Керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі 1) Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, 2) Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

16.05.2023 від прокурора надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 зупинено провадження в справі №910/6839/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду ухвали Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі №905/1907/21.

21.05.2024 від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження в справі, з посланням на те, що 21.06.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову в справі №905/1907/21. Вказане клопотання, в зв`язку з перебуванням у відпустці, отримано суддею Карабань Я.А. 03.06.2024.

Відповідно до ст.230 ГПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне поновити провадження в даній справі.

Крім цього, судом встановлено з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідач - ТОВ "Корнер-Пак" (ідентифікаційний код 13535033) змінив найменування та адресу місцезнаходження, а саме - на Товариство з обмеженою відповідальністю "Варнел Трейдд" (40004, м. Суми вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 10).

Також дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов у межах заявлених прокурором позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Як убачається з матеріалів справи №910/6839/23, предметом спору є стягнення з відповідача на користь Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» 158 937,27 грн безпідставно сплачених коштів за додатковими угодами № 1-8 до договору № 41 від 10.03.2020, при цьому, позовна заява подана керівником Покровської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат».

Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальна установа «Покровський психоневрологічний інтернат»» є комунальною організацією (установою, закладом).

Верховний Суд у постановах від 08.11.2021 у справі №917/561/21та від 07.12.2021 у справі №903/865/20 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Однак, прокурором не зазначено, а судом не встановлено наявності в Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції в спірних правовідносинах.

Беручи до уваги, що Комунальна установа «Покровський психоневрологічний інтернат» не є суб`єктом владних повноважень та йому не делеговано органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції в спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про те, що прокурор не може звертатися з позовом в інтересах держави в особі такої комунального установиа.

Також звертаючись із позовом у цій справі в інтересах держави в особі Департамента соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, прокурор зазначав, що у Департамента соцзахисту наявні контрольні повноваження щодо стягнення безпідставно сплачених коштів, проте, останнім заходів для повернення зазначених коштів не вжито, хоча Департамент був обізнаним про зазначене порушення.

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 2 ст. 10 вказаного Закону передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону).

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Так, на території Донецької області таким органом місцевого самоврядування є Рада (до відкриття першої сесії новообраної Донецької облради здійснює Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація).

Відповідно до п. 1.2 Положення про КУ "Покровський психоневрологічний інтернат", затвердженого Розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 632/5-19 від 05.07.2019, засновником цього інтернату є Донецька обласна рада. Повноваження Донецької облради щодо управління інтернатом до відкриття першої сесії новообраної Донецької облради здійснює Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація згідно з Законом України "Про військово-цивільні адміністрації".

Згідно з п. 1.3 Положення управління інтернатом в межах повноважень, визначених рішенням облради від 04.03.1999 № 23/5-116 здійснює Донецька облдержадміністрація.

Відповідно до п. 6.5 Положення майно інтернату є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради, та закріплюється за інтернатом на праві оперативного управління.

Згідно з п. 6.6 Положення джерелами формування майна та кошторису інтернату є кошти обласного бюджету.

Отже, оскільки засновником КУ "Покровський психоневрологічний інтернат" та власником його майна є Донецька облдержадміністрація, яка виключно фінансує діяльність цього комунального закладу, то особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, є - саме Донецька облдержадміністрація. Аналогічного за змістом висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Відповідно до частини третьої статті 19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).

Згідно з частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету (пункт 45 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті (частина четверта статті 22 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Згідно з частиною третьої статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Суд зазначає про те, що в силу вимог чинного законодавства Департамент є утвореним Радою виконавчим органом з питань соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, який підзвітний Раді, оскільки, здійснює свої повноваження лише в межах делегованих йому повноважень. Тобто в силу вимог чинного законодавства (статті 43 та пункту 1.3 Положення про Інтернат) Департамент у спірних правовідносинах може здійснювати управління бюджетними коштами однак не наділений повноваженнями щодо визначення основного розподілення бюджетних коштів та контролю їх використання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 910/5591/23.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 зазначила про те, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Тобто, інтерес іншої особи, буде полягати в тому, щоб відновити свої права через повернення майна (грошових коштів).

Отже, належним позивачем у даній справі в інтересах якого має право звертатись прокурор, є Донецька облдержадміністрація, а не Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, який лише здійснює координацію діяльності інтернату.

Отже, зважаючи на відсутність у Департаменту статусу чи відповідних окремих делегованих функцій суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку про відсутність у визначеного прокурором органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах (Департаменту) повноважень у відносинах, на відновлення яких спрямовано позов.

Зазначене в сукупності свідчить про неналежне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в цій справі в порядку, передбаченому статтями 53, 54 ГПК України та статтею 23 Закону № 1697-VII.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі 1) Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та 2) Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнел Трейдд" про стягнення 158 937,27 грн підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Керуючись ст.226, 230, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити провадження в справі №910/6839/23.

2. Позов керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі 1) Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації та 2) Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнел Трейдд" про стягнення 158 937,27 грн залишити позов без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у встановлені ст.256 ГПК України строки.

Суддя Я.А.Карабань