Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/2978/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/2978/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР ЗЕРНОТРЕЙД»

про стягнення 1 504 797, 51 грн

Суддя Я.А. Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР ЗЕРНОТРЕЙД» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 504 797, 51 грн, з яких: 1 195 517, 29 грн основний борг, 13 389, 11 грн 3% річних, 154 640, 11 грн інфляційні втрати та 141 251, 00 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 625, 629, 901, 903, 929 Цивільного кодексу України та ст. 173, 174 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором на транспортне-експедиційне обслуговування № 22/08/2023-МГ від 22.02.2023 від 22.03.2023, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/2978/24, справу визнано малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.04.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення та витребувані документи.

Також 16.04.2024 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу та які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах у межах суми позову 1 504 797, 51 грн та судового збору в розмірі 18 057, 57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, з підстав наведених в ухвалі.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 18.03.2024, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження від 18.03.2024 була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР ЗЕРНОТРЕЙД» - 18.03.2024 19:05 год.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2023 між позивачем (надалі - експедитор) та відповідачем (надалі - клієнт) укладено договір № 22/08/2023-МГ на траспортно-експедиційне обслуговування (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів (надалі - вантаж), зазначених клієнтом, залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за цим договором і погоджених з клієнтом.

Згідно з п. 2.3. договору, експедитор зобов`язаний виконувати роботу відповідно до вказівок клієнта, які повинні бути правомірними, здійсненними й конкретними.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що клієнт зобов`язаний здійснити експедитору оплату вартості експедирування за договором.

Відповідно до п. 2.5. договору, факт надання послуг експедитором і виконання своїх зобов`язань за договором підтверджується залізничною накладною та актом виконаних робіт/наданих послуг.

Згідно з п. 3.1. договору, вартість (ціна) послуг за кожною заявкою клієнта визначається і фіксується сторонами в окремій додатковій угоді до договору, згідно з попередньо погоджених договірних тарифів, і вказується в рахунку.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата вартості послуг з експедирування за договором здійснюється на розрахунковий рахунок експедитора в наступній пропорції: 70 % в якості передоплати згідно з виставленим рахунком; 30 % вартості протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично відправленого вантажу в пункт призначення.

За змістом п. 4.1. договору, оплата послуг / робіт / витрат за договором здійснюється в порядку, передбаченому п. 3.2. цього договору. Валюта розрахунків по даному договору - гривня. Допускається оплата по сканкопіях документів, переданих за допомогою засобів електронної пошти.

Експедитор надає для підписання акт виконаних робіт/наданих послуг за результатами кожного перевезення. Результатом перевезення вважається оформлення залізничної накладної (п.п. 4.1.1. п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, за результатами кожного перевезення сторони погоджують і підписують акт виконаних робіт/наданих послуг. Не повернення клієнтом спрямованого йому для підписання акту виконаних робіт/наданих послуг або не надання письмових заперечень по ньому в 5-ти денний строк від дня одержання, визнається сторонами як згода клієнта з актом виконаних робіт/наданих послуг (підписання акту виконаних робіт/наданих послуг клієнтом без заперечень).

Згідно з п. 5.1. договору, за прострочення в оплаті рахунків експедитора до договору, клієнт додатково оплачує штрафні санкції - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Штрафні санкції за невиконання грошових зобов`язань нараховуються протягом не більше 1 року з моменту виникнення прострочення.

Цей договір та інші документи, що стосуються договору, можуть бути зроблені і передані за допомогою засобів електронної пошти на адреси, зазначені в розділі 10 договору (п. 8.1. договору).

У пункті 8.3. договору сторони домовились, що заявки та інші документи, завірені печатками та підписами їх повноважних представників, є невід`ємною частиною цього договору. Факсимільні та електронні (у тому числі сканкопії) передані за допомогою електронної пошти копії договору та додатків до договору (в тому числі заявки) мають юридичну силу оригіналу.

Відповідно до п. 9.1. договору, підписуючи цей договір, сторони погодили можливість використання ними електронного підпису та електронної печатки (за наявності) в документообігу, в межах укладання та виконання цього договору, сторонами погоджено можливість використання такого електронного підпису та електронної печатки (за наявності) в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 9.6. договору, для здійснення електронного документообігу в межах цього договору сторони використовують наступні електронні пошти: клієнт - elevatorzerno@ukr.net, експедитор - m.gurskyi@inestagro.com.ua.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного їх завершення та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. договору).

01.09.2023 та 02.10.2023 між сторонами було укладено додаткові угоди № 1-4, відповідно до п. 1 яких, клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом вантажу, згідно із заявкою клієнта, а саме:

- за додатковою угодою № 1 від 01.09.2023: продукція: пшениця; станція відправлення: Кагарлик, Південно-Західна залізниця; станція призначення: Ягодин / Дорохуск. Договірна ціна комплексного траспортно-експедиційного обслуговування з перевезенням вказаного вантажу становить 680, 00 грн. Додатково клієнт компенсує станційні збори та ППЗТ;

- за додатковою угодою № 2 від 01.09.2023: продукція: соя; станція відправлення: Кагарлик, Південно-Західна залізниця; станція призначення: Ізов / Хрубешов. Договірна ціна комплексного траспортно-експедиційного обслуговування з перевезенням вказаного вантажу становить 680, 00 грн. Додатково клієнт компенсує станційні збори та ППЗТ.

- за додатковою угодою № 3 від 02.10.2023: продукція: соя; станція відправлення: Кагарлик, Південно-Західна залізниця; станція призначення: Ізов / Хрубешов. Договірна ціна комплексного траспортно-експедиційного обслуговування з перевезенням вказаного вантажу становить 770, 00 грн. Додатково клієнт компенсує станційні збори та ППЗТ;

- за додатковою угодою № 4 від 02.10.2023: продукція: соя; станція відправлення: Кагарлик, Південно-Західна залізниця; станція призначення: Ізов / Хрубешов. Договірна ціна комплексного траспортно-експедиційного обслуговування з перевезенням вказаного вантажу становить 970, 00 грн. Додатково клієнт компенсує станційні збори та ППЗТ.

Так, на виконання умов договору за період з вересня по жовтень 2023 року, позивачем надано відповідачу послуги з організації перевезення вантажів на загальну суму 1 445 517, 29 грн, що підтверджується актами виконаних робіт № 393 від 29.09.2023 на суму 238 000, 00 грн, № 428 від 30.09.2023 на суму 221 000, 00 грн, № 429 від 30.09.2023 на суму 246 878, 76 грн, № 470 від 31.10.2023 на суму 252 560, 00 грн, № 472 від 31.10.2023 на суму 126 100, 00 грн, № 498 від 31.10.2023 на суму 222 799, 33 грн та № 556 від 30.11.2023 на суму 138 179, 20 грн.

Вказані акти виконаних робіт підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № 378 від 29.09.2023 на суму 238 000, 00 грн, № 409 від 30.09.2023 на суму 221 000, 00 грн, № 410 від 04.10.2023 на суму 246 878, 76 грн, № 438 від 31.10.2023 на суму 252 560, 00 грн, № 439 від 31.10.2023 на суму 126 100, 00 грн, № 459 від 31.10.2023 на суму 222 799, 33 грн та № 516 від 30.11.2023 на суму 138 179, 20 грн.

12.02.2024 позивачем на електронну адресу відповідача (elevatorzerno@ukr.net) було направлено лист, в якому позивач вимагає протягом 5 банківських днів погасити заборгованість у розмірі 1 245 517, 29 грн, що підтверджується роздруківкою витягу з електронної пошти позивача (а.с. 6).

Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

У свою чергу, відповідачем за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року було оплачено отримані послуги в загальному розмірі 250 000, 00 грн (200 000, 00 грн (04.12.2023) + 20 000, 00 грн (15.12.2024) + 30 000, 00 грн (20.02.2024), що підтверджується довідкою банку за вих. № 70-1-1/351 від 06.03.2024 (а.с. 12).

Отже, несплаченими залишились послуги на суму 1 195 517, 29 грн (1 445 517, 29 грн (загальна сума послуг) - 250 000, 00 грн (оплата).

Доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 1 195 517, 29 грн матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 1 195 517, 29 грн основного боргу, 13 389, 11 грн 3% річних, 154 640, 11 грн інфляційних втрат та 141 251, 00 грн пені.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши положення, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що зазначений договір - є договором транспортного експедирування, отже, до правовідносин щодо його виконання підлягають застосуванню норми Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Стаття 929 Цивільного кодексу України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» містить визначення понять наступних термінів:

- транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

- транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

- експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

- клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

- перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

- учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів:

- забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

- фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів;

- здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

- ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів;

- організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

- організовують експертизу вантажів;

- здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

- надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

- забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

- здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

- забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

- забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

- здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

- надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

- надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата вартості послуг з експедирування за договором здійснюється на розрахунковий рахунок експедитора в наступній пропорції: 70 % в якості передоплати згідно з виставленим рахунком; 30 % вартості протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично відправленого вантажу в пункт призначення.

Як убачається з наявних у матеріалах справи документів, на підставі договору, позивачем були надані, а відповідачем прийняті експедиторські послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 1 445 517, 29 грн, що підтверджується актами виконаних робіт № 393 від 29.09.2023, № 428 від 30.09.2023, № 429 від 30.09.2023, № 470 від 31.10.2023, № 472 від 31.10.2023, № 498 від 31.10.2023 та № 556 від 30.11.2023, які підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» визначено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у п. 3.2. договору сторони погодили, що оплата вартості послуг з експедирування за договором здійснюється на розрахунковий рахунок експедитора в наступній пропорції: 70 % в якості передоплати згідно з виставленим рахунком; 30 % вартості протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично відправленого вантажу в пункт призначення.

З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів п. 3.2. договору відповідач повинен був сплатити надані послуги наступним чином:

- за актом № 393 від 29.09.2023 на суму 238 000, 00 грн до 04.10.2023 включно;

- за актом № 428 від 30.09.2023 на суму 221 000, 00 грн до 04.10.2023 включно;

- за актом № 429 від 30.09.2023 на суму 246 878, 76 грн до 04.10.2023 включно;

- за актом № 470 від 31.10.2023 на суму 252 560, 00 грн до 03.11.2023 включно;

- за актом № 472 від 31.10.2023 на суму 126 100, 00 грн до 03.11.2023 включно;

- за актом № 498 від 31.10.2023 на суму 222 799, 33 грн до 03.11.2023 включно;

- за актом № 556 від 30.11.2023 на суму 138 179, 20 грн до 05.12.2023 включно.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу транспортно-експедиторські послуги згідно умов договору, а відповідач у порушення умов договору в обумовлений строк оплатив надані послуги частково в сумі 250 000, 00 грн, а тому має перед позивачем заборгованість з оплати послуг у сумі 1 195 517, 29 грн (1 445 517, 29 грн (загальна сума послуг) - 250 000, 00 грн (оплата).

Доказів оплати суми заборгованості в розмірі 1 195 517, 29 грн матеріали справи не містять та відповідачем в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів суду не надано.

Отже, приймаючи до уваги, що сума заборгованості за надані послуги в розмірі 1 195 517, 29 грн станом на день прийняття рішення відповідачем не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання/отримання послуг документально підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 1 195 517, 29 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 141 251, 00 грн пені за загальний період з 05.10.2023 по 05.03.2024.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Згідно з п. 5.1. договору, за прострочення в оплаті рахунків експедитора до договору, клієнт додатково оплачує штрафні санкції - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Штрафні санкції за невиконання грошових зобов`язань нараховуються протягом не більше 1 року з моменту виникнення прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем у розмірі 141 251, 00 грн за загальний період з 05.10.2023 по 05.03.2024, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13 389, 11 грн за загальний період з 05.10.2023 по 05.03.2024 та інфляційні втрати в розмірі 154 640, 11 грн за загальний період з жовтня 2023 року по січень 2024 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 13 389, 11 грн за загальний період з 05.10.2023 по 05.03.2024, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем у розмірі 154 640, 11 грн за загальний період з жовтня 2023 року по січень 2024 року, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки приплюсувавши суми інфляційних втрат за актами, за розрахунком суду за загальний період з жовтня 2023 року по січень 2024 року розмір інфляційних втрат складає 25 628, 90 грн (3 103, 52 грн (за актом № 393 від 29.09.2023) + 5 350, 81 грн (за актом № 428 від 30.09.2023) + 5 977, 38 грн (за актом № 429 від 30.09.2023) + 4 061, 96 грн (за актом № 470 від 31.10.2023) + 2 028,08 грн (за актом № 472 від 31.10.2023) + 3 583, 31 грн (№ 498 від 31.10.2023) + 1 523, 84 грн (за актом № 556 від 30.11.2023), що є менше за суму, заявлену до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі встановленому судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 195 517, 29 грн основного боргу, 13 389, 11 грн 3% річних, 25 628, 90 грн інфляційних втрат та 141 251, 00 грн пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕВАТОР ЗЕРНОТРЕЙД» (03061, місто Київ, Шепелєва Миколи, будинок 6, офіс 105/1, ідентифікаційний код 41091430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2, ідентифікаційний код 41653568) 1 195 517 (один мільйон сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 29 коп. основного боргу, 13 389 (тринадцять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн 11 коп. 3% річних, 25 628 (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 90 коп. інфляційних втрат, 141 251 (сто сорок одну тисячу двісті п`ятдесят одну) грн 00 коп. пені та 16 509 (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`ять) грн 44 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань