Рішення

від 03.06.2024 по справі 911/2496/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2496/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Транс"

07543, Київська область, Броварський район, місто Березань, вулиця Березанський шлях, будинок 40, код ЄДРПОУ 38102839

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок"

08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, будинок 6, код ЄДРПОУ 34840150

про стягнення заборгованості

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2150/23 від 15.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем за договором про надання транспортних послуг зі здійснення пасажирських перевезень №06042018 від 26.03.2018.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 гривень.

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Транс" заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 139375,73 грн., отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Зважаючи на предмет і підстави позову та предмет доказування у справі, а також з метою встановлення стану спірних правовідносин сторін на час ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Транс" довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки позивача про інформацію щодо наявності перерахувань коштів на ці рахунки Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерок" (із зазначенням розмірів, дат та призначень платежів) станом на 02.11.2023 (час закінчення строку розгляду справи).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2023 судом відкрито провадження у справі №911/2496/23 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено процесуальні строки для сторін та витребувано у позивача довідку з банківських установ, в яких відкриті рахунки позивача про інформацію щодо наявності перерахувань коштів на ці рахунки Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерок" (із зазначенням розмірів, дат та призначень платежів).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про вступ у справу представника (вх.№1484/24 від 13.02.2024).

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

26.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ШАНС-ТРАНС (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЕРОК (далі - відповідач) укладено договір №06042018 про надання транспортних послуг зі здійснення пасажирських перевезень (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач як виконавець зобов`язався надати відповідачу як замовнику транспортні послуги, які включають надання транспортного засобу (автобусу) виконавця для перевезення працівників замовника. Виконавець здійснює перевезення працівників замовника за маршрутом: завод ТОВ АЕРОК - по місту Березань Київської області, згідно з графіком руху автобуса, що погоджений сторонами в Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору.

Строк надання послуг відповідає строку дії Договору, але до моменту повідомлення замовником про припинення надання послуг.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не надасть іншій стороні письмове підтвердження припинення Договору, строк дії останнього вважається продовженим на один календарний рік на тих самих умовах, що не потребує укладення сторонами будь-яких інших письмових документів. Така пролонгація Договору відбувається щоразу по закінченню чергового строку дії Договору, без обмежень кількості повторень.

За твердженнями позовної заяви, станом на день звернення до суду з цією позовною заявою, підтверджень щодо припинення Договору на адресу позивача від відповідача не надходило, доказів протилежного суду не надано.

Додатковою угодою №1 від 18 червня 2019 року до Договору внесено зміни до пункту 1.2. Договору - викладено його в новій редакції, а саме: 1.2. Виконавець здійснює перевезення працівників Замовника по маршрутам: завод ТОВ АЕРОК - по м. Березань Київської області та завод ТОВ АЕРОК (м. Березань) - до с. Лехнівка Київської області згідно графіку руху автобуса, погодженого Сторонами в Додатку №1 та №2, що є невід`ємними частинами Договору. Всі інші умови Договору залишено без змін.

Відповідно до положень розділу 4 Договору, оплата послуг за Договором проводиться згідно із виставленим виконавцем рахунком-фактурою та після підписання сторонами актів про надання послуг. Факт надання послуг сторони засвідчують актом про надання послуг.

За твердженнями позивача, відповідач належним чином виконував взяті на себе грошові зобов`язання за Договором від дати його укладення до січня 2022 року, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, що сформований сторонами за період з січня 2018 року по грудень 2022 року.

Підставами позову є те, що відповідачем не сплачена вартість послуг, які надані позивачем у лютому 2022 року, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, на яку позивачем також нараховані 15322,23 грн. інфляційних втрат та 4053,69 грн. 3 % річних.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що засобами електронної комунікації ним було надіслано відповідачу Акт звіряння взаєморозрахунків від 19.04.2022 №698, який був прийнятий, опрацьований, скріплений електронним підписом та печаткою відповідача, згідно з повідомленням про результат обробки документа. Проте, відповідач не здійснив оплату наданих послуг за договором після підписання акту звіряння взаєморозрахунків.

У подальшому позивачем на адресу відповідача направлений лист від 07.06.2022 №1 щодо наявної заборгованості, який містив рахунок від 04.03.2022 №4, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг), акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 та був отриманий відповідачем 15.06.2022, згідно з відміткою відділення поштового зв`язку AT Укрпошта.

Також позивач зазначає, що ним складена і зареєстрована податкова накладна від 28.02.2022 №1 щодо спірної господарської операції за Договором. Вказана податкова накладна прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією №1, реєстраційний номер документу 9058079133.

Позивач стверджує, що факт скріплення електронним підписом і печаткою акту звіряння взаєморозрахунків позивачем та відповідачем, а також те, що відповідачем отриманий рахунок від 04.03.2022 №4, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг), акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 свідчить про те, що починаючи з 16.06.2023 у відповідача перед позивачем виникло прострочене грощове зобов`язання зі сплати наданих послуг за договором у розмірі 119999,81 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 06.09.2023 була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та отримана ним 12.09.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600044563824.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частинии 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності заяв по суті від відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 06.09.2023 направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана ним 12.09.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600044563824.

Факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у даній справі свідчить про обізнаність відповідача про наявність судового провадження.

Суд зауважує, що в постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: 46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 46.17 Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89). 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі N 560/5541/20..

Крім того, суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Таким чином, відповідач був обізнаний про наявність судового провадження щодо нього, мав можливість дізнатись про перебіг справи, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, відповідач мав можливість для захисту своїх інтересів, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

5.2. Щодо наявності заборгованості та її розмір.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами Договору.

Суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною 4 даної статті визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2023 судом витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Транс" довідку з банківських установ, в яких відкриті рахунки позивача про інформацію щодо наявності перерахувань коштів на ці рахунки Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерок" (із зазначенням розмірів, дат та призначень платежів) станом на 02.11.2023.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду інформації про відкриті рахунки позивача та наявність перерахувань коштів на ці рахунки Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерок" (із зазначенням розмірів, дат та призначень платежів), суд дійшов висновку про відсутність заперечень сторін щодо факту наявності заборгованості, її розміру та відсутність сплати спірної суми заборгованості відповідачем.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не надасть іншій стороні письмове підтвердження припинення Договору, строк дії останнього вважається продовженим на один календарний рік на тих самих умовах, що не потребує укладення сторонами будь-яких інших письмових документів. Така пролонгація Договору відбувається щоразу по закінченню чергового строку дії Договору, без обмежень кількості повторень.

Оскільки сторони не надали суду доказів наявності письмових підтверджень про припинення Договору, суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини продовжували регулюватись Договором, що був пролонгованим, а сума заборгованості утворилась у межах дії Договору.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Договору виконавець зобов`язується своєчасно подати автотранспорт до місця посадки пасажирів в належному санітарному стані та здійснювати перевезення автотранспортом, який відповідає всім встановленим діючим законодавством вимогам та стандартам та забезпечений водіями відповідної професійної кваліфікації.

Згідно з пунктом 3.1. Договору замовник зобов`язується провести оплату вартості наданих послуг після підписання сторонами актів про надання послуг.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, оплата послуг за Договором проводиться згідно виставленого виконавцем рахунку-фактури та після підписання сторонами актів про надання послуг.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, факт надання послуг сторони засвідчують актом про надання послуг.

Згідно з актом здачі-приймання наданих послуг №2 від 28.02.2022 загальна вартість робіт, що підлягає сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерок" складає 119999,81 грн.

Позивач надав суду докази того, що ним 07.06.2022 було направлено відповідачу лист, до якого долучено акт здачі-приймання наданих послуг №2 від 28.02.2022 та рахунок №4 від 04.03.2022 на оплату послуг сумою 119999,81 грн.

Судом враховано, що позивачем на підтвердження отримання відповідачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення №754300062193, однак, не надано копію опису вкладення у цінний лист.

Відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Судом встановлено, що позивачем не надано опис вкладення у цінний лист у зв`язку із чим у суду відсутня можливість переконатись у змісті відправленого листа та в тому, що відповідач дійсно отримав рахунок для оплати.

Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 вказує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України, а значить не звільняє від обов`язку оплати.

Таким чином, якщо відповідач не отримав рахунок на оплату послуг, направлений позивачем поштовим відправленням, факт отримання ним послуг є обставиною, що встановлює взаємні права і обов`язки сторін договору, зокрема наявність у відповідача обов`язку сплатити надані позивачем послуги.

Окрім зазначеного, позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.03.2022, у якому зазначено кінцеве сальдо у сумі 119999,81 грн. та який підписано електронно-цифровим підписом відповідача.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі №917/1283/21 зазначає, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Судом враховано, акт звірки взаєморозрахунків від 19.04.2022 №698 був прийнятий, опрацьований, скріплений електронним підписом та печаткою відповідача, згідно з повідомленням про результат обробки документа.

Акт звірки взаєморозрахунків не розглядається судом як окремий документ, що свідчить про наявність заборгованості, проте у сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку про обізнаність відповідача та погодження ним наявності спірної заборгованості.

Також позивач зазначає, що ним було складено і зареєстровано податкову накладну від 28.02.2022 №1, що складена за фактом надання послуг за Договором. Вказана податкова накладна прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією №1, реєстраційний номер документу 9058079133.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №910/23097/17 зазначено, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідачем не надані суду аргументи, доводи та докази, які б спростовували чи заперечували вищезазначені обставини.

Відтак, суд вважає достатніми надані позивачем докази наявності заборгованості у розмірі 119999,81 грн.

5.3. Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 15322,23 грн. інфляційних втрат та 4053,69 грн. 3% річних. Також позивачем долучений детальний розрахунок зазначених пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 15322,23 грн. Також судом здійснений власний перерахунок 3% річних, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 4053,69 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про правомірне здійснення нарахування позивачем зазначених сум та, відповідно, позовні вимоги, в цій частині, також підлягають задоволенню.

5.4. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем долучені:

- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1197099 від 04.08.2023, в якому зазначається, що адвокат Тихонов Володимир Володимирович на підставі договору про надання правової допомоги від 01.08.2023 №б/н представляє інтереси позивача в Господарському суді Київської області;

- копія договору про надання правової допомоги від 01.08.2023 №б/н;

- копія додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 01.08.2023 №б/н;

- копія акту прийому передачі документів до договору про надання правової допомоги від 01.08.2023 №б/н від 01.08.2023;

- копія акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.08.2023.

Заявлена вартість послуг на правничу допомогу - 12000,00 грн. за підготовку позовної заяви до суду 1-ї інстанції (з урахуванням вивчення наданих документів та копіювання додатків до позовної заяви) визначена сторонами у додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 01.08.2023 №б/н, а їх отримання погоджено сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.08.2023.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати..

Також у даній постанові зазначено: Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату..

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За частиною 2 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Верховний Суд у справі № 922/2604/20 вказує, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що заявлена сума на відшкодування витрат позивача на правову (правничу) допомогу є обгрунтованою, погодженою сторонами у договорі, відповідачем не запереченою та підлягає включенню до судових витрат у справі та відповідному розподілу між сторонами.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в повному обсязі.

Зважаючи на клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, обсяг доказів, якими обґрунтована сума витрат на професійну правничу допомогу та співмірність суми у розмірі 12000,00 грн. із ціною позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. №2150/23 від 15.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок" (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Промислова, будинок 6, код ЄДРПОУ 34840150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Транс" (07543, Київська область, Броварський район, місто Березань, вулиця Березанський шлях, будинок 40, код ЄДРПОУ 38102839) 119999,81 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень вісімдесят одна копійка) основної заборгованості, 15322,23 грн. (п`ятнадцять тисяч триста двадцять дві гривні двадцять три копійки) інфляційних втрат, 4053,69 грн. (чотири тисячі п`ятдесят три гривні шістдесят дев`ять копійок) 3% річних, 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору за подання позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.06.2024.

Суддя С.О. Саванчук