Рішення

від 10.05.2024 по справі 910/156/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2024 р. Справа № 910/156/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Бізнес Девелопмент»

про стягнення 926 126, 54 гривень

за участю представників:

від прокуратури: Постемський А.В. (службове посвідчення № 069061 від 01.03.2023)

від відповідача: Старцев Ю.К. (ордер серії ВІ № 1191970 від 05.02.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.01.2024 заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області (далі прокурор / прокуратура) в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Бізнес Девелопмент» (далі відповідач / ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент») про стягнення 926 126, 54 гривень безпідставно збережених коштів пайової участі, з яких: 600 000, 00 гривень пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту, 272 078, 58 гривень інфляційних втрат та 54 047, 96 гривень 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» здійснювало будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:023:1085, площею 0, 1935 га, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Київська, 282. На підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 15.09.2021 введено в експлуатацію об`єкт будівництва «Будівництво торгово-офісного центру по вул. Київській, 282, м. Бровари, Київської області».

Водночас за результатами перевірки своєчасності та повноти надходження до бюджету коштів пайової участі на території Броварського району Київської області прокуратурою встановлено, що ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» не сплатило до місцевого бюджету коштів пайової участі в розмірі 600 000, 00 грн до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію за адресою: вул. Київська, 282, м. Бровари, Броварський р-н, Київська обл.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.01.2024 у цій справі постановив передати за підсудністю вказану позовну заяву з додатками до Господарського суду Київської області.

02.02.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 910/156/24.

Відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом від 02.02.2024, позовну заяву заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області до ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» передано судді Горбасенку П.В.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.02.2024 у справі № 910/156/24 залишив позовну заяву заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

19.02.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області прокурор подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків разом з доказами на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.02.2024 у справі № 910/156/24, зокрема, прийняв позовну заяву заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив підготовче засідання на 22.03.2024; встановив строк ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, а також до закінчення підготовчого провадження - заперечень, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності), разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / чи клопотань іншій стороні.

04.03.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області Броварська міська рада Броварського району Київської області подала пояснення, згідно змісту яких просила суд прийняти останні до розгляду, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розглядати справу без участі представника позивача. У підготовчому засіданні 22.03.2024 суд долучив такі пояснення разом з доданими до них додатками до матеріалів справи.

11.03.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» надіслало відзив на позовну заяву, згідно змісту якого заперечило щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, заявило про застосування строку позовної давності для звернення до суду із означеним позовом, а також зауважило про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області. У підготовчому засіданні 22.03.2024 суд долучив відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами до матеріалів справи.

20.03.2024 через підсистему «Електронний суд» прокуратура надіслала відповідь на відзив, згідно змісту якої заперечила проти доводів ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність, а також зазначила, що викладені у відзиві доводи відповідача не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора. До відповіді на відзив заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області долучив, зокрема, копію пояснень Броварської міської ради Броварського району Київської області № 1.12.4-15/01/4546 від 18.03.2024, згідно яких позивач заперечив проти викладених у відзиві доводів ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент». У підготовчому засіданні 22.03.2024 суд долучив відповідь на відзив разом з доданими до неї додатками до матеріалів справи.

22.03.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких виклав свої пояснення щодо наведених прокурором у відповіді на відзив міркувань. У підготовчому засіданні 22.03.2024 суд долучив такі заперечення разом з доданими до них документами до матеріалів справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.03.2024 у справі № 910/156/24 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.04.2024.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.04.2024 у цій справі оголосив у судовому засіданні перерву до 10.05.2024.

У судове засідання 10.05.2024 представник позивача не з`явився, тоді як судом вчинено всі передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника про розгляд цієї справи.

В розрізі зазначеного та можливості Броварської міської ради Броварського району Київської області реалізувати свої процесуальні права, зокрема, щодо участі представників останньої в судових засіданнях з розгляду цієї справи, судом враховано, що:

-копії всіх ухвал Господарського суду Київської області в означеній справі суд направив позивачу до його персонального кабінету у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа;

-всі постановлені у цій справі ухвали суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua (далі Реєстр), як наслідок, відповідні рішення суду знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

З огляду вказаного суд дійшов висновку, що позивачу надано право бути обізнаним про прийняті у цій справі рішення, зокрема, через доступ до Реєстру та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

У судовому засіданні 10.05.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» є замовником будівництва об`єкта «Будівництво торгово-офісного центру по вул. Київській, 282, м. Бровари, Київської області», дозвіл на виконання будівельних робіт щодо якого відповідач отримав 09.09.2020.

Прокурор зауважив, що згідно даних Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Реєстр) на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 15.09.2021, створеного в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстраційним номером в ЄДЕССБ: АС01:3935-9585-4146-9075, введено в експлуатацію нежитлову будівлю по вул. Київській, 282, м. Бровари, Київської області - нове будівництво торгово-офісного центру за класом наслідків СС2 та 20.10.2021 Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області видано сертифікат № КС122211012945, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до позовної заяви копії дозволу на виконання будівельних робіт № КС012200909181 від 09.09.2020, акта готовності об`єкта до експлуатації від 15.09.2021 та сертифіката № КС122211012945 від 20.10.2021.

Отже, за твердженнями прокурора, відповідно до Реєстру датою початку будівництва об`єкта «Будівництво торгово-офісного центру по вул. Київській, 282, м. Бровари, Київської області» є 09.09.2020, датою завершення будівництва - 15.09.2021 та датою введення в експлуатацію - 20.10.2021.

Прокурор також наголосив, що з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019 відповідач зобов`язаний був з 09.09.2020 самостійно звернутися до Броварської міської ради Броварського району Київської області протягом 10 робочих днів, тобто до 23.09.2020, із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об`єкта, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Проте, за доводами прокурора, вказані норми закону ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» було проігноровано, тобто фактично відповідач відмовився від сплати коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, відтак останній як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того прокурор стверджує, що Броварська міська рада Броварського району Київської області не могла навіть ініціювати претензійно-позовну роботу щодо стягнення сум пайового внеску за об`єктом «Будівництво торгово-офісного центру по вул. Київській, 282, м. Бровари, Київської області», оскільки жодних вихідних даних по будівництву не мала, а замовник умисно ухилявся від виконання свого обов`язку щодо сплати відповідної суми коштів до місцевого бюджету.

З огляду зазначеного, за твердженнями прокурора, позивач лише 27.10.2023 направив на адресу ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» претензію разом із здійсненим на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 15.09.2021 розрахунком величини пайової участі, згідно якої просив відповідача сплатити кошти пайової участі на відповідний рахунок, проте останній станом на день звернення прокурора з позовом до суду відповіді на таку претензію не надав та обов`язку зі сплати коштів пайової участі не виконав.

В підтвердження своїх доводів прокурор долучив до позовної заяви копії претензії № 1.12.4-10/01/17872 від 26.10.2023, розрахунку величини пайової участі (внеску) замовника розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари та списку згрупованих відправлень від 27.10.2023.

Прокурором зазначено, що вказані обставини порушують інтереси держави, оскільки несплата до бюджету коштів пайової участі позбавляє український народ загалом та конкретну територіальну громаду правомочностей власника надходжень до відповідного бюджету в тому обсязі, який дозволяє забезпечити функціонування і життєдіяльність відповідної територіальної громади та держави в цілому, тобто порушення містобудівного та бюджетного законодавства у вигляді несплати замовником будівництва до бюджету коштів пайової участі зумовлюють ненадходження до місцевого бюджету таких коштів, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) бюджету міської ради та громаді в цілому, тоді як орган місцевого самоврядування, що виступає як сторона позадоговірного зобов`язання, до бюджету якого перераховуються кошти пайової участі Броварська міська рада Броварського району Київської області належним чином не виконала покладених на неї обов`язків щодо захисту відповідних інтересів держави.

В розрізі вказаних обставин та наявності підстав для представництва інтересів держави у суді в особі відповідного органу, прокурор зазначив, що:

-21.12.2023 Броварська міська рада Броварського району Київської області звернулася до Броварської окружної прокуратури Київської області із листом № 1.12.4-15/01/21551, згідно якого просила останню вжити відповідних заходів реагування щодо стягнення коштів пайової участі з ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» на користь територіальної громади міста Бровари відповідно до чинного законодавства через подання позовної заяви до суду;

-27.12.2023 Броварська окружна прокуратура Київської області на адресу Броварської міської ради Броварського району Київської області надіслала лист № 52-10984вих-23, згідно якого пропонувала позивачу самостійно вжити цивільно-правові заходи до боржника у порядку вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо стягнення із забудовника безпідставно збережених коштів пайової участі в судовому порядку;

-28.12.2023 Броварська міська рада Броварського району Київської області листом № 1.12.4-15/01/22035 надала відповідь Броварській окружній прокуратурі Київської області, зазначивши, що з огляду на відсутність коштів на оплату судового збору наразі остання не має можливості вжити заходів щодо стягнення із забудовника безпідставно збережених коштів пайової участі через звернення із позовною заявою в судовому порядку;

-29.12.2023 Броварська окружна прокуратура Київської області листом № 52-11061вих-23 повідомила Броварську міську раду Броварського району Київської області про намір подати до суду позовну заяву в інтересах держави в особі останньої про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі за наслідками невиконання ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» зобов`язань за кодом 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту».

Копії означених листів наявні в матеріалах цієї справи.

Отже, за доводами прокурора, вказане свідчить, що позивачем не вжито всіх дієвих заходів претензійного характеру, зокрема щодо звернення до суду з відповідним позовом, відтак останнім не здійснено захисту інтересів держави як суб`єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Не погоджуючись з доводами прокурора, відповідач зазначив про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області з огляду на те, що позивач фактично переклав обов`язок зі сплати судового збору на інший орган прокуратуру, тоді як жодним чином не довів дійсну неможливість сплати міською радою судового збору з метою звернення із позовною заявою до ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» в судовому порядку.

У зв`язку з викладеним, на думку відповідача, зазначені вище обставини не є тим виключним випадком, за якого прокурор може представляти інтереси держави, відтак позовна заява в означеній справі не може бути предметом судового розгляду, а отже, на підставі ст. 226 Господарського процесуального кодексу України має бути залишена без розгляду.

Крім того у відзиві на позовну заяву ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» зауважило, що останнє на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019 (далі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») не завершило будівництво, оскільки ще 25.10.2016 набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва магазин-кафе, розташоване за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 282, готовністю 28 %, будівництво якого здійснювалося на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт № КС083142040673 від 23.07.2014, яку отримав попередній власник ТОВ «Камаль Юніор ІІ» 23.07.2014, та у подальшому, з огляду на зміни даних щодо замовника будівництва, на підставі нової декларації про початок виконання будівельних робіт № КС083170811201 від 22.03.2017, тоді як договору про сплату пайової участі не уклало.

На підтвердження вказаних обставин відповідач долучив до відзиву на позовну заяву копії договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 25.10.2016, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 73372194 від 18.11.2016, декларації про початок виконання будівельних робіт № КС083142040673 від 23.07.2014 та декларації про початок виконання будівельних робіт № КС083170811201 від 22.03.2017.

Більше того, за твердженнями ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент», на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» укласти новий договір про сплату пайової участі не представлялося за можливе, оскільки такий закон не передбачав конкретного порядку дій замовника будівництва у разі, якщо будівництво було розпочате до 01.01.2020, але договір про сплату пайової участі не був укладений.

З огляду викладеного, як зазначає відповідач, між останнім та Броварською міською радою Броварського району Київської області, з метою узгодження питання щодо сплати пайової участі для розвитку інфраструктури міста Бровари, досягнуто домовленості про здійснення благоустрою міста Бровари поряд із об`єктом будівництва, у зв`язку з чим між ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» укладено договір про співпрацю № 198 від 13.08.2020.

Копія означеного договору наявна в матеріалах справи.

У подальшому, за доводами відповідача, з огляду на внесення змін в містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 40 від 11.07.2014 щодо будівництва незавершеного об`єкта будівництва по вул. Київській, 282, м. Бровари, Київської області, а саме із магазину-кафе на будівництво торгово-офісного центру, виникла необхідність зміни класифікації будівель та споруд, у зв`язку з чим 28.08.2020 ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» звернулося до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради із заявою про анулювання декларації про початок виконання будівельних робіт № КС083170811201 від 22.03.2017, а також із заявою про отримання нового дозволу на виконання будівельних робіт. За результатами розгляду останньої заяви Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області видано ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» дозвіл на виконання будівельних робіт № КС012200909181 від 09.09.2020.

В підтвердження своїх доводів ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» долучило до відзиву на позовну заяву копії заяви про анулювання декларації про початок виконання будівельних робіт від 28.08.2020, опису документів, що додаються до заяви від 28.08.2020 із відміткою про їх прийняття та дозволу на виконання будівельних робіт № КС012200909181 від 09.09.2020.

Стосовно ж укладеного між ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» договору про співпрацю № 198 від 13.08.2020 відповідач зазначає, що останній на виконання його умов протягом 2020 та 2021 років власними силами та за власний рахунок здійснив роботи щодо покращення благоустрою та інфраструктури міста Бровари, у зв`язку з чим після виконання такого обов`язку ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» 15.09.2021 подало акт готовності об`єкта до експлуатації, в п. 12 якого зазначило, що кошти пайової участі не сплачуються на підставі п. 13 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Отже, на думку відповідача, долученими до відзиву доказами підтверджуються обставини здійснення будівництва об`єкта нерухомого майна за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 282, до 01.01.2020, як наслідок, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» стосовно обов`язку сплатити пайовий внесок у визначеному розмірі в такому разі не можуть бути застосовані, відтак ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» виконало усі вимоги щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари Київської області, у зв`язку із чим позовні вимоги про сплату пайової участі у розмірі 600 000, 00 грн є безпідставними та необґрунтованими.

Водночас із викладеним вище відповідач зазначив також про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду з означеним позовом та просив застосувати відповідні наслідки спливу позовної давності, оскільки з огляду на судову практику, а також враховуючи те, що будівництво об`єкта нерухомого майна за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 282, здійснювалося до 2020 року, відповідач мав звернутися до Броварської міської ради Київської області із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020, тобто не пізніше 17.01.2020, і, відповідно, це б стало підставою для розрахунку пайової участі.

Проте, враховуючи обізнаність Броварської міської ради Броварського району Київської області про вказані вище обставини та її бездіяльність щодо здійснення розрахунку пайової участі, а також звернення прокуратури до Господарського суду міста Києва із означеним позовом лише 29.12.2023, має місце пропуск прокурором загальної позовної давності у три роки, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні цього позову.

Заперечуючи проти викладених відповідачем доводів, прокурор зазначив, що:

-ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» підтверджує той факт, що до 01.01.2020 останнє приводило у відповідність документацію на об`єкт нового будівництва торгово-офісного центру, що і стало наслідком отримання дозволу на виконання будівельних робіт № КС012200909181 від 09.09.2020, відтак саме з 09.09.2020 відповідач розпочав будівництво, оскільки останнім отримано документ, який надає право на проведення будівельних робіт протягом конкретного періоду;

-описані у відзиві обставини та дії щодо нового будівництва торгово-офісного центру за адресою: вул. Київська, 282, м. Бровари, Київська область, які вчиняв відповідач, є необхідними умовами для забудови земельної ділянки, які ніяким чином не звільняють відповідача від обов`язку щодо сплати коштів пайової участі, а навпаки підтверджують обов`язок останнього як замовника нового будівництва взяти участь у розвитку інфраструктури міста Бровари;

-отримання ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» дозволу на виконання будівельних робіт № КС012200909181 від 09.09.2020 пов`язано саме зі зміною характеристик об`єкта будівництва, у зв`язку з чим такий об`єкт будівництва не може вважатись тим самим об`єктом, який зафіксовано в декларації про початок виконання будівельних робіт № КС083170811201 від 22.03.2017;

-як ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», так і Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлювали чіткий алгоритм дій замовників будівництва на перехідний період 2020 року, відтак в будь-якому випадку відповідач мав обов`язок сплатити кошти пайової участі до введення об`єкта в експлуатацію, тобто до 20.10.2021;

-ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» так і не змогло обґрунтувати належними та допустимим доказами на яких правових підставах відповідач, в порушенням вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», зазначив в п. 12 акта готовності об`єкта до експлуатації від 15.09.2021 щодо коштів пайової участі «не сплачуються»;

-Броварська міська рада Броварського району Київської області не приймала рішення про незалучення відповідача до пайової участі чи його звільнення або зменшення, а також не приймала будь-яких робіт в рахунок сплати коштів пайової участі, у зв`язку з чим ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент», навіть здійснивши за власні кошти поряд із об`єктом нового будівництва торгово-офісного центру роботи по облаштуванню майданчиків для стоянки транспортних засобів, не звільняється від обов`язку щодо прийняття участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та від сплати коштів пайової участі у грошовому еквіваленті.

Стосовно тверджень відповідача щодо пропуску строку позовної давності для звернення до суду, прокурор зауважив, що саме замовник будівництва зобов`язаний самостійно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва такого об`єкта, тоді як ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» так і не надало до Броварської міської ради Броварського району Київської області відповідний пакет документів ні в порядку вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні в порядку вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Отже, за доводами прокурора, належними та допустимим доказами, які останнім додано до позовної заяви, підтверджено, що нове будівництво об`єкта - торгово-офісного центру, а не магазину-кафе, відповідач розпочав 09.09.2020, отримавши відповідний дозвіл, яке завершив 15.09.2021 та ввів в експлуатацію 20.10.2021, про що дізнався позивач з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва лише після створення в цій системі ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» 15.09.2021 акта готовності об`єкта до експлуатації, зазначивши в останньому необхідні показники, які позивач і використав для визначення розміру пайової участі.

З огляду на викладене прокурор стверджує, що саме з 15.09.2021 Броварська міська рада Броварського району Київської області стала обізнаною та отримала необхідні дані для здійснення відповідного розрахунку, а тому строку позовної давності ані позивачем, ані прокурором не пропущено.

В розрізі доводів відповідача щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, прокуратура у відповіді на відзив виклала аналогічні змісту позовної заяви твердження, зокрема, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Відтак, за твердженнями прокурора, з огляду на повне виконання останнім всіх вимог, що передбачені як матеріальним, так і процесуальним законодавством, до форми та змісту позовних заяв, доводи відповідача про те, що у прокурора у цьому спорі відсутні підстави представництва інтересів держави в особі позивача спростовуються матеріалами означеної справи.

Броварська міська рада Броварського району Київської області позовні вимоги прокурора підтримала, додатково зазначивши, що:

-доводи ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» стосовно «узгодження питань і досягнення домовленості» із позивачем щодо здійснення благоустрою міста Бровари поряд із об`єктом будівництва не відповідають дійсності;

-договір про співпрацю та сплата коштів пайової участі, відповідно до норм чинного законодавства, - це два різні поняття, які не можна ототожнювати, оскільки згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

-ухиляння замовника будівництва від сплати коштів пайової участі до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов`язань та вимог, які прямо передбачені законом, що призводить до втрат коштів місцевого бюджету та уповільнює розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Броварської міської територіальної громади;

-прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію без сплати коштів пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника будівництва від обов`язку їх сплати.

Отже, на думку позивача, ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» у відзиві на позовну заяву дійшло хибного висновку щодо сплати коштів пайової участі за рахунок виконання умов укладеного з Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Бровари-Благоустрій» договору про співпрацю № 198 від 13.08.2020.

Заперечуючи проти викладених у відповіді на відзив та поясненнях доводів прокурора та позивача, ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» у запереченнях на відповідь на відзив також виклало аналогічні за змістом відзиву на позов аргументи та пояснення, додатково зазначивши, що, у разі невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати коштів пайової участі, орган архітектури міста Бровари повинен був відмовити у реєстрації поданого ним акта готовності об`єкта до експлуатації з підстав несплати пайової участі, тоді як Броварська міська рада Броварського району Київської області зареєструвала акт готовності об`єкта до експлуатації без будь-яких зауважень з цього приводу, що свідчить про виконання ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» відповідного обов`язку та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала таку правову позицію:

-прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

-звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, через призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

-невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу;

-прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Водночас інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Із системного аналізу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) випливає, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Прокурором у позовній заяві зазначено позивачем - Броварську міську раду Броварського району Київської області.

Так, ст. 324 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно зі ст. 142, 145 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, зокрема, є доходи місцевих бюджетів і інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 5, 7, ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети входять до структури бюджетної системи України.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах, зокрема: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу, цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають, зокрема, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Приписами ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 16, ст. 181, ч. 1, 8 ст. 60, ч. 1, 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Так, ч. 1, 2 ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території міста Бровари таким органом місцевого самоврядування є Броварська міська рада Броварського району Київської області.

В постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного суду погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, використовуються виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Маючи таке джерело надходжень, органи місцевого самоврядування спрямовують кошти на ремонт доріг, розвиток комунікацій біля новобудов, будівництво дитячих садків, шкіл, лікувальних установ, поліпшуючи цим самим інвестиційну привабливість своїх територій.

Враховуючи те, що територіальна громада міста Бровари в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області є власником комунального майна, відтак до компетенції останньої належить, зокрема, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів, - несплата ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» пайового внеску у розвиток інфраструктури Броварської міської ради Броварського району Київської області призводить до недофінансування інвестиційних потреб територіальної громади, підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою згідно ст. 142 Конституції України, зокрема, є доходи місцевих бюджетів, що, в свою чергу, завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах саме Броварська міська рада є уповноваженим органом на подання відповідного позову, відтак підставою для представництва інтересів держави в означеній справі є об`єктивна обставина порушення інтересів держави у зв`язку з бездіяльністю позивача, яка полягає у відсутності активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, внаслідок несплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, з відповідача.

Вказане свідчить про те, що з боку позивача має місце усвідомлена пасивна поведінка, результатом чого є нездійснення саме суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави, а тому у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

В розрізі доводів ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, у зв`язку із не доведенням дійсної неможливості сплати міською радою судового збору з метою звернення із позовною заявою до відповідача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Броварської міської ради Броварського району Київської області про неможливість самостійно звернутися до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, зокрема, щодо фінансування інвестиційних потреб територіальної громади, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади міста Бровари та звернення до суду з таким позовом.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

До того ж згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний доводити бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із позовом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 922/1056/21.

Викладене спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області та підтверджує наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності») (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

З наявних в матеріалах справи копій дозволу на виконання будівельних робіт № КС012200909181 від 09.09.2020 та сертифіката № КС122211012945 від 20.10.2021 випливає, що 09.09.2020 ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 282, а 20.10.2021 - сертифікат про відповідність закінченого будівництвом такого об`єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.

Водночас 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими з 01.01.2020 виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та / або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Приписи ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла до 01.01.2020) визначали зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із ч. 2 ст. 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності.

Водночас п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

В означеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:

-з 1 січня 2020 року скасовано дію ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом; відтак якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним;

-у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка зобов`язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи; водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;

-відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору; однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена;

-у зв`язку із відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом; у такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України;

-у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів; саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Нормами ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

Водночас ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020 було виключено.

Відтак, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (через виключення ст. 40 вказаного закону на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») законодавцем було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:

-розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

-замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

-пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, наведеними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок замовника будівництва сплатити пайову участь до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, а також розмір пайової участі і порядок її сплати.

Суд зазначає, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

1)об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

2)об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Відтак у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги п.п. 3, 4 абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

-для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

-для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абз. 1, 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Враховуючи те, що у цій справі будівництво об`єкта розпочате у 2020 році, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Як випливає з матеріалів означеної справи, сертифікатом № КС122211012945 від 20.10.2021 було засвідчено відповідність закінченого будівництвом за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 282, проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, проте відповідач, в порушення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», пайову участь не сплатив.

Судом враховано, що отримання ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» дозволу на виконання будівельних робіт 09.09.2020 пов`язано саме зі зміною класифікації (із магазину-кафе на будівництво торгово-офісного центру) об`єкта будівництва, у зв`язку з чим такий об`єкт будівництва не може вважатись тим самим об`єктом, який зафіксовано в деклараціях про початок виконання будівельних робіт № КС083142040673 від 23.07.2014 та № КС083170811201 від 22.03.2017.

До того ж у відзиві на позовну заяву ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» зазначало про нездійснення будівництва об`єкта нерухомого майна протягом певного періоду у зв`язку із відсутністю фінансування, після чого таке будівництво було відновлене, проте із необхідністю внесення змін щодо класифікації об`єкта будівництва, що і стало підставою для отримання відповідачем нового дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до положень ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом № 163 від 04.06.2014, будівництвом є нове будівництво, реконструкція, реабілітація, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва, а замовником будівництва є особа, яка має намір здійснити будівництво або змінити об`єкт будівництва. Нове будівництво - будівництво будинків, будівель споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Наведені вище положення, а також наявна в матеріалах означеної справи копія дозволу на виконання будівельних робіт № КС012200909181 від 09.09.2020 підтверджують висновок суду про те, що будівництво за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 282, дозвіл на здійснення якого виданий 09.09.2020, є новим, а також визначають, що замовником такого будівництва є ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент».

Відтак ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» як замовник нового будівництва зобов`язане взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та сплатити кошти пайової участі до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

У випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21 та підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

Водночас суд критично оцінює доводи ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» про досягнення домовленості з Броварською міською радою Броварського району Київської області щодо здійснення благоустрою міста Бровари поряд із об`єктом будівництва з метою узгодження питання щодо сплати пайової участі для розвитку інфраструктури міста Бровари, оскільки відповідач не надав жодних доказів на підтвердження означених обставин, тоді як саме лише суб`єктивне уявлення ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» щодо наявності таких обставин, без обґрунтування належними та допустимими доказами останніх, автоматично не презюмує їх існування.

До того ж Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» чітко передбачено обов`язок замовників об`єктів будівництва щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету саме коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).

Відтак судом визнаються змістовно неспроможними та доказово недоведеними доводи відповідача про виконання ним обов`язку щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бровари, позаяк саме по собі зазначення таких обставин ще не свідчить про автоматичну їх наявність.

Отже, враховуючи приписи п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», а також відсутність в матеріалах справи доказів належної сплати пайового внеску до бюджету міста Бровари, ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент» як замовник будівництва зобов`язане перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України, що, відповідно, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Дослідивши наданий прокуратурою розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Бровари, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та здійсненим на законних підставах, зокрема, на підставі наявної у позивача проектної документації, а також із урахуванням приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Відповідач жодних заперечень щодо розміру пайової участі до суду не надав.

Крім того у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, прокурор просить суд стягнути з ТОВ «Сіті Бізнес Девелопмент»: 272 078, 58 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2021 по 30.11.2023, та 54 047, 96 грн 3 % річних, нарахованих за період з 22.12.2020 по 22.12.2023.

Згідно зі ст. 612, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.

Крім того у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 погодилась з цим висновком.

У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 925/683/21.

Щодо періодів розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як неодноразово було зазначено судом, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності» визначено обов`язок щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, тоді як датою прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 282, є дата видачі Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Броварського району Київської області сертифіката № КС122211012945 - 20.10.2021.

Водночас ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов`язання із перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, є день, наступний за днем прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відтак прокуратурою безпідставно включено до періодів розрахунку сум інфляційних втрат та 3 % річних дні, коли відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання, у зв`язку з чим обрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд здійснював в межах визначених прокурором періодів.

Отже, належну до стягнення суму інфляційних втрат суд обраховував за період з 21.10.2021 по 30.11.2023 на 600 000, 00 грн боргу, тоді як суму 3 % річних - за період з 21.10.2021 по 22.12.2023 на 600 000, 00 грн боргу.

Водночас при перевірці розміру заявлених прокуратурою до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що за вказаний період обрахунку (за липень серпень 2023 року) мала місце дефляція, оскільки розмір інфляційних втрат за такий період часу має від`ємне значення, а тому суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, враховуючи зменшення відповідних втрат на суму дефляції.

Оскільки арифметично правильний розмір інфляційних втрат, перерахованих судом в межах визначених прокуратурою періодів, з урахуванням законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 203 823, 90 грн, вимогу прокурора про стягнення з відповідача 272 078, 58 грн інфляційних втрат належить задовольнити частково - у розмірі 203 823, 90 грн.

Поряд з тим оскільки арифметично правильний розмір 3 % річних, перерахованих судом в межах заявлених прокуратурою періодів, визначених з урахуванням законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 39 106, 85 грн, вимогу прокурора про стягнення з відповідача 54 047, 96 грн 3 % річних належить задовольнити частково - у розмірі 39 106, 85 грн.

Стосовно ж доводів відповідача про пропуск строку позовної давності щодо заявлених прокурором вимог, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 256, 257, ч. 1, 5 ст. 261, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як випливає з матеріалів означеної справи, позовна заява заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Броварського району Київської надійшла до Господарського суду Київської області 02.02.2024, що підтверджується відміткою канцелярії суду на такій заяві.

Водночас 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно якого Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто строк позовної давності за вимогами прокурора в силу п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023.

Також п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024 та № 271/2024 від 06.05.2024.

З огляду зазначеного, господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо застосування позовної давності до заявлених прокурором вимог, оскільки такі доводи спростовуються наведеними приписами Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими на момент звернення прокурора до суду строки позовної давності за вимогами останнього були продовжені на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та, відповідно, не сплили.

Всі інші доводи та міркування учасників справи не впливають на висновки суду щодо часткового задоволення позову, оскільки, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити частково позовні вимоги.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Бізнес Девелопмент» (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд. 35-В, ідентифікаційний код 40824566) на користь Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15, ідентифікаційний код 26376375):

-600 000 (шістсот тисяч) грн 00 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі;

-203 823 (двісті три тисячі вісімсот двадцять три) грн 90 коп. інфляційних втрат;

-39 106 (тридцять дев`ять тисяч сто шість) грн 85 коп. 3 % річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Бізнес Девелопмент» (04070, м. Київ, вул. Боричів тік, буд. 35-В, ідентифікаційний код 40824566) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 12 643 (дванадцять тисяч шістсот сорок три) грн 96 коп. судового збору.

4.Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 03.06.2024.

Суддя П.В.Горбасенко